З інформаційних систем та технологій на тему: Фінансово-кредитна інформація та її особливості.

Змішана система класифікації передбачає використання обох згаданих щойно систем.

Зауважимо, що в ієрархічній системі класифікації на будь-якому рівні підмножини елементів  не повинні перетинатися, а сума елементів усіх множин кожного рівня  має дорівнювати кількості елементів  первинної (початкової) множини. Для  фасетної класифікації це не є обов’язковим, а отже, сума елементів підмножин може бути більшою за кількість елементів початкової множини. Для фасетної системи обов’язковою є неповторюваність ознак.

Вибраний  метод класифікації має задовольняти такі вимоги: бути достатньо містким  і повним; характеризуватися достатньою та економічно обґрунтованою глибиною (кількість ознак має бути виправданою); гнучкістю та надмірністю (можливість подальшого розширення номенклатури); забезпечувати розв’язання всіх комплексів задач; характеризуватися лаконічністю, чіткістю та ясністю класифікаційних ознак.

5. Кодування економічної інформації.  
Основні методи кодування

У процесі кодування об’єктам класифікації та їх групам присвоюють цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення — так звані коди. Отже, код — це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення об’єктів класифікації та їх класифікаційних угруповань. Сукупність методів і правил кодування класифікаційних угруповань і об’єктів класифікації даної множини становить систему кодування.

Кожний  код характеризується алфавітом, основою і структурою. Алфавіт коду — це сукупність знаків, використовуваних для його створення. Основа коду — це число знаків у цьому алфавіті. Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому.

Алфавіт і основа коду, якщо задано структуру, визначають місткість коду, тобто кількість об’єктів, які можуть бути закодовані цим кодом без порушення його структури.

Існують чотири системи кодування економічної  інформації.

1. Порядкова, або реєстраційна, система утворення коду з чисел натурального ряду. Алфавіт цього коду становлять числа 0,1,...,9; основа коду а дорівнює 10. Місткість коду Е, коли задано його довжину l, можна визначити за формулою

Е = a**l.

2. Серійно-порядкова система утворення коду з чисел натурального ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об’єктами з однаковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у разі застосування фасетної класифікації.

Кодування широко застосовується під час автоматизованої  обробки інформації у фінансово-кредитних  установах. При цьому кодуються  не лише об’єкти, а й самі процеси  та операції обробки, технології, моделі тощо.

У разі внутрішньомашинної обробки маніпулюють, як правило, кодами, і лише тоді, коли дані видаються користувачеві, інформація подається в розшифрованому вигляді. Завдяки такому підходу вдається істотно зменшити обсяги даних, а отже, і час їх обробки.

Поряд із кодуванням ЕКІ застосовують і шифрування даних (інформації), але не з метою спростити їх обробку (шифрування як технологічна операція під час обробки даних в цілому ускладнює процес обробки і збільшує загальні витрати часу за рахунок операцій шифрування і розшифрування даних), а для того, аби приховати зміст інформації.

Коли  йдеться про автоматизовану обробку  інформації, коди мають забезпечувати:

розв’язування всіх задач за мінімальної довжини  коду;

єдність кодів для всіх задач, усіх комплексів, підсистем і рівнів управління;

інформаційні зв’язки для взаємозв’язаних систем;

можливість  автоматичного контролю його правильності.

1.3.3. Розробка кодів,  
методи контролю їх правильності

У процесі  проектування й створення АІС  розробляється спеціальний документ «Опис системи класифікації та кодування», який містить усі відомості про об’єкти, що класифікуються і кодуються, про застосовувані системи класифікації та кодування, про структуру кодів і т. ін.

Кодувати  об’єкти та їх угруповання, тобто  створювати й проставляти коди, можна різними способами: вручну, друкарським способом, автоматизовано (з допомогою ЕОМ), за допомогою спеціального обладнання.

Щоб спроектувати код, потрібно:

а) визначити  сукупність об’єктів, які мають  кодуватися;

б) вибрати  системи класифікації та кодування;

в) визначити довжину (значність) коду та описати його структуру.

Під час автоматизованої обробки ЕКІ, особливо в системах обробки фінансово-кредитної інформації, важливо контролювати правильність кодів, коли дані передаються, вводяться з первинних документів та обробляються. Тому в АІС намагаються забезпечити автоматизований і автоматичний контроль правильності кодів.

Автоматизація контролю правильності кодів базується здебільшого на використанні методу контрольних чисел або, точніше, контрольних розрядів. Суть цього методу полягає в тому, що до контрольованого коду включають додаткове число (розряд), значення якого можна обчислити за певним алгоритмом, знаючи решту розрядів цього самого коду. Тобто цей розряд є певною функцією інших розрядів коду Кр = Ф (Х1, Х2, … Хn).

Автоматичне обчислення значення контрольного розряду і його порівняння з переданим  або введеним значенням і забезпечує контроль правильності передавання або вводу інших розрядів коду.

Зауважимо, що фактично на цьому самому принципі ґрунтується система контролю правильності вводу документів із використанням контрольних сум. Контрольна сума документа під час його підготовки до вводу обчислюється простим арифметичним підсумовуванням усіх числових даних, які вводитимуться в ЕОМ, і вводиться в ЕОМ поряд з іншими даними. Після вводу всіх даних документа ЕОМ автоматично обчислює контрольну суму введених даних і порівнює її із уведеною контрольною сумою. У разі, коли введена та обчислена контрольні суми збігаються, документ вважається введеним правильно. У противному разі під час вводу даних документа або його контрольної суми припустилися помилки; можливо також, що при підготовці документа до вводу зазначену суму було обчислено неправильно. Аналогія з використанням контрольного розряду тут очевидна.

Фактично  на цьому самому принципі побудовано систему контролю правильності «електронних повідомлень» у разі їх передавання з використанням «електронно-цифрового підпису» — ЕЦП. ЕЦП також являє собою певну функцію від даних самого повідомлення (останнє може містити й текстову інформацію) та додаткового параметра — «ключа», який задається під час накладання підпису.

Переданий разом із повідомленням ЕЦП дає  змогу в пункті його прийому організувати перевірку цілісності повідомлення: «обчислити» новий ЕЦП і порівняти  його з отриманим підписом. При  цьому вважається, що так само, як і в разі з контрольним числом, отримувач повідомлення знає не лише функцію (алгоритм) «обчислення» підпису, а й значення ключа. (Зрозуміло, що коли алгоритм один і той самий, а ключі різні, різними будуть і ЕЦП.)

Часто контрольне число К визначають, використовуючи модуль простого числа:

,  (_*)

де М  — модуль вибраного простого числа; Хі — і-й розряд коду; Ві — ваговий коефіцієнт і-го розряду; символом позначено остачу від ділення добутку Хі Ві на М. Очевидно, що остача завжди менша за М або дорівнює нулю, а якщо М — неодноцифрове число, наприклад М = 11, 13 і т. д., то остача і контрольне число також можуть мати більш як один розряд.

Зауважимо, що на практиці контрольне число визначають за складнішими формулами і вміщують не в кінець коду. Крім того, вагу Ві визначають як розряд деякого нескінченного числа.

6. Класифікатори економічної інформації

Класифікатор — це документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта і його код.

Щодо  кожного класифікатора важливо  визначити його призначення та сфери  дії. Класифікатор може бути призначений:

а) для  первинного кодування об’єктів, процесів тощо під час підготовки даних  для машинної обробки. У такому разі він використовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за найменуванням об’єктів;

б) для  автоматизованої обробки даних, тобто йдеться про застосування класифікатора під час внутрішньомашинної обробки даних, їх видачі користувачеві і т. ін. Упорядковані такі класифікатори найчастіше за кодами об’єктів;

в) для  передавання інформації по каналах  зв’язку.

За сферою дії розрізняють класифікатори:

а) особисті — особистого користування;

б) локальні — використовувані під час розв’язування задачі чи комплексу задач у системі;

в) галузеві — застосовувані в установах та на підприємствах однієї галузі;

г) загальнодержавні — обов’язкові для використання в усіх установах та на підприємствах держави.

На рівні  держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації — ЄСКК ТЕІ. Вона містить у собі комплекс загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації (КТЕІ), автоматизовану систему — АС їх ведення та нормативні документи з їх розробки та ведення — НД. Отже, умовно можна записати:

ЄСКК  ТЕІ = КТЕІ + АС + НД.

Уся множина  класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється  на чотири групи:

1) класифікатори  ресурсів;

2) класифікатори  предметів праці і діяльності;

3) класифікатори структури народного господарства та адміністративно-господарського управління.

4) Класифікатори  управляючої інформації, одиниць  вимірювання, документів і т.ін.

ЄСКК  ТЕІ передбачає використання і ведення:

загальнодержавних класифікаторів техніко-економічних показників — ЗКТЕП;

системи позначення органів державного управління — СПОДУ;

класифікаторів  промислової та сільськогосподарської  продукції — ЗКП;

системи визначення об’єктів адміністративного поділу — СПАТО;

класифікаторів  галузей народного господарства — ЗКГНГ;

класифікатора підприємств  та організацій — ЄДРПОУ;

системи позначення одиниць  тощо.

ЄСКК  забезпечує:

обмін даними між різними рівнями управління народним господарством;

узгодження  техніко-економічних показників;

можливість  агрегування даних на різних рівнях управління;

мaксимальну автоматизацію всіх технологічних операцій обробки інформації.

ВИСНОВОК.

Наявність певних систем класифікації та кодів  визначає можливість виконання машинних операцій з упорядкування даних, отримання проміжних результатів (підсумків), а також операцій пошуку й добору елементів масивів. Отже, використання класифікаторів ЄСКК забезпечує до того ж однакові можливості з обробки даних в АІС різних установ і організацій.

Зауважимо, що існує стійка тенденція проникнення класифікації та кодування в різні сфери людської діяльності. Це, скажімо, кодування продукції й товарів згідно з єдиною системою штрих-кодів, запровадження реєстраційних номерів для автотранспорту та іншої техніки, номерів паспортів, реєстраційних номерів платників податків і т. ін. Більш того, завдяки кодуванню, створення єдиної електронної мережі передавання й обробки інформації принципово дає змогу лише один раз ідентифікувати особу в системі, а далі виконувати обмін даними за її кодом у різних функціональних системах — медичних, адміністративних, виробничих, юридичних і т. ін.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Інформаційні  системи у фінансово-кредитних  установах (Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А.)