Європейська система центральних банків

Статут ЄЦБ передбачає значну децентралізацію діяльності Європейської системи центральних банків, з тим, щоб такі операції, як РЕПО і валютні інтервенції, самостійно здійснювалися Національними центральними банками. Кожен з них може також самостійно визначати, які активи комерційних банків прийнятні в якості застави.

Європейський центральний банк і Національні центральні банки не мають права на кредитування (у будь-якій формі) міждержавних (у системі ЄЕС), державних, регіональних та місцевих органів влади та організацій, що діють на основі державного права. Це, однак, не поширюється на державні кредитні інститути, які в даному випадку розглядаються так само, як приватні кредитні інститути.

ЄЦБ і НЦБ можуть встановлювати зв'язки з центральними банками і фінансовими інститутами інших країн і міжнародними організаціями та здійснювати з ними всі види банківської діяльності, використовуючи при цьому будь-які фінансові активи і валюти.

Власний капітал ЄЦБ до початку його діяльності було визначено у розмірі 5 млрд. ЕКЮ (тобто 5 млрд. євро починаючи з 1 січня 1999 року). надалі за рішенням Ради Керуючих він може збільшуватися. Акціонерами ЄЦБ можуть бути тільки Національні центральні банки. Капітал ЄЦБ формується в пропорції до порівняльної демографічної й економічномї ваги НЦБ. Ключовим показником при цьому є середня зважена частка кожної країни в населенні і ВВП "зони євро", яка визначається за наступною формулою:

- 50% цієї частки - відповідно до питомої ваги кожної країни в загальній чисельності населення Європейського Економічного Співтовариства;

- 50% - відповідно до її питомою вагою в сукупному валовому внутрішньому продукті ЄЕС.

Ці дані будуть коригуватися кожні 5 років.

Структура капіталу ЕЦБ станом на 2011 рік наведена у табл. 1

Таблиця 1.           Структура капіталу ЕЦБ (2011 р.)

                                                                                                    [5]

* - Національні центральні банки держав, які беруть участі в ЕЕВС, що оплатили свою частку в капіталі Європейського центрального банку в розмірі 5%.

Згідно з установчими документами чистий прибуток ЄЦБ повинний розподілятися в наступному порядку:

- частина її, яка визначається Радою Керуючих (але не більше 20% усього чистого прибутку), перераховується в загальний резервний фонд (обсяг якого не повинен перевищувати 100% статутного капіталу);

- решта розподіляється між власниками акцій банку у відповідній пропорції.

2. Інструменти грошово-кредитної політики та операції ЄСЦБ

У Статуті ЄСЦБ (статті з 17 по 24) визначено інструменти грошової політики та операції, здійснення яких дозволить системі вирішити покладені на неї завдання. Основні інструменти грошової політики ЄСЦБ: проведення операцій на відкритому ринку, регулювання дисконтної ставки шляхом проведення депозитно-позичкових операцій та встановлення мінімальних резервних вимог для кредитних інститутів.

Основний об'єкт регулювання при проведенні цих операцій - ліквідність кредитних установ, що безпосередньо впливає на попит і пропозицію грошей в економіці, тим самим істотно впливаючи на темпи інфляції.

До операцій ЕЕВС допускаються кредитні установи, що відповідають наступним кваліфікаційним вимогам: стійкість, ефективне управління, широкі операційні можливості. У список кредитних інститутів, які повинні виконувати мінімальні резервні вимоги, входять понад 8 тисяч кредитних організацій Єврозони, причому понад 4 тисячі з них мають доступ до депозитно-позичкових операціях, а близько 3 тисяч беруть участь в операціях з рефінансування.

Проведення операцій на відкритому ринку грає важливу роль в грошово-кредитній політиці ЄСЦБ з метою впливу на величину відсоткової ставки, управління спільною ліквідністю грошового ринку та прогнозування можливих труднощів у проведенні монетарної політики. Для проведення операцій на відкритому ринку в розпорядженні ЄСЦБ знаходяться чотири фінансових інструменти. Найважливішим з них є операції з рефінансування, що застосовуються на основі відповідних угод про перепродаж кредитів або закладених позик. ЄСЦБ може також здійснювати емісію боргових сертифікатів, операції з обміну іноземної валюти та залучення депозитів на обмежений термін. Можливо також проведення операцій на основі стандартних тендерів, термінових тендерів або двосторонніх процедур.

Залежно від мети, повторюваності і прийнятих кроків, операції на відкритому ринку, здійснювані ЄСЦБ, можна поділити на чотири основні категорії:

1) Головні операції рефінансування відіграють центральну роль в регулюванні процентних ставок, управлінні обсягом ліквідності на ринку і роз'ясненні сенсу проведеної ЄЦБ кредитно-грошової політики. Саме ці операції забезпечують основну частину рефінансування приватного сектора.

2) Довготривалі операції рефінансування покликані забезпечити необхідний рівень рефінансування довгострокових операцій. Вони не служать засобом регулювання процентних ставок і надаються на основі поточних ринкових ставок, тому зазвичай проводяться тендери на основі варійованих процентних ставок. Лише за виняткових обставин ЄСЦБ може проводити тендери на основі фіксованих процентних ставок. Використовуючи ці операції, ЄСЦБ не має наміру чинити будь-який тиск на грошовий ринок, і буде виступати як звичайний одержувач позикового відсотка. Обсяг цих операцій обмежений і відносно невеликий.

3) Зворотні операції «точної настройки» проводяться з використанням інструменту зворотних трансакцій (шляхом проведення додаткових зворотних угод, продажу й купівлі активів на умовах простих форвардних угод), крім того, ЄСЦБ може приймати внески і проводити валютні операції «своп». Мета даних операцій - вплинути на становище з ліквідністю на ринку і процентні ставки, зокрема, щоб згладити вплив несподіваних змін в обсязі ліквідності на ринку на процентні ставки. Потенційна важливість швидких дій обумовлює прагнення ЄСЦБ зберегти високу ступінь гнучкості у виборі процедур і конкретних форм даного типу операцій.

4) Структурні зворотні операції відносяться до прерогативи ЄСЦБ і здійснюються шляхом емісії боргових сертифікатів, зворотних угод, купівлі та продажу активів на умовах простого форварда. Ці операції проводяться на відкритому ринку з метою коригування структурного положення ЄСЦБ щодо приватного сектора.

Активи першого класу включають ринкові боргові інструменти, що задовольняють загальним критеріям надійності, встановленим ЄЦБ для всієї «зони євро». Активи другого класу - це ринкові і неринкові боргові інструменти, цінні папери та неринкові фінансові інструменти, критерії надійності яких встановлюються Національними центральними банками відповідно до вимог ЄЦБ.

З точки зору надійності при проведенні монетарної політики відмінностей між інструментами обох класів немає (за винятком того, що активи другого класу не використовуються ЕЕВС в простих форвардних угодах). Основна частина активів (75%), що використовуються в операціях ЕЕВС, представлена ​​урядовими цінними паперами; на цінні папери, випущені кредитними установами, припадає 18%, корпоративним сектором - 4%, решта 3% випущені національними центральними банками.

Специфічні риси мають і депозитно-позичкові операції ЄСЦБ, які грають важливу роль в регулюванні ліквідності банківських інститутів. ЄСЦБ пропонує два постійно діючих види операцій:

- «Додаткові кредитні операції», що дозволяють кредитним інститутам залучити граничний кредит овернайт НЦБ з метою досягнення необхідного рівня денної ліквідності проти застави власних активів із заздалегідь встановленої процентною ставкою (процентна ставка в цьому випадку буде максимально можливою для даного ринку одноденних кредитів);

- «Депозитні операції», що дають можливість банківським інститутам розміщувати на рахунках НЦБ депозити овернайт з нарахуванням відсотків за заздалегідь встановленої процентної ставки (слід зазначити, що заробити на цьому вдасться небагато - процентна ставка опуститься до позначки, мінімально можливою для даного ринку).

Дані операції слід розглядати у взаємозв'язку, як єдину систему, за допомогою якої кредитні установи можуть поповнювати свою ліквідність чи, навпаки, зменшувати її в короткостроковому плані на умовах овернайт.

Депозитно-позичкові операції ЄЦБ проводяться з ініціативи банківських інститутів. При проведенні антиінфляційної політики ЄСЦБ спирається і на такий інструмент, як мінімальні резервні вимоги до кредитних установ. Ці вимоги виконують дві взаємопов'язані функції: стабілізації процентних ставок грошового ринку і здійснення впливу на структуру ліквідності банківської системи. Механізм мінімальних резервних вимог залишає значні можливості для регулювання ліквідної позиції банків ринковими методами на щоденній основі, дозволяє проводити короткострокові арбітражні операції та підтримувати необхідний рівень прибутковості. Це досягається тим, що резервні вимоги ЄСЦБ до кредитних установ повинні бути виконані виходячи з середньої за місяць, а не щоденною позиції. При цьому відповідний місяць починається з 24-го календарного дня кожного місяця та закінчується на 23-й день наступного місяця.

Система мінімальних резервних вимог, що функціонує в країнах «зони євро», спирається на наступні принципи:

По-перше, резервні вимоги застосовуються до всіх кредитних інститутів.

По-друге, резервне вимога до кожного конкретного кредитного інституту встановлюється шляхом застосування резервної ставки (нині - 2%) до зобов'язань у формах: 1) депозитів овернайт, 2) депозитів до узгоджених термінами погашення або погашаються при повідомленні з терміном до двох років , 3) аналогічних в сенсі терміну погашення боргових цінних паперів; 4) цінних паперів грошового ринку.

По-третє, при встановленні суми резервних вимог передбачений наступний порядок розрахунків. Якщо кредитна установа не в змозі надати підтвердження за сумою зобов'язань у формі боргових цінних паперів з терміном до двох років і цінних паперів грошового ринку, дозволяється застосовувати стандартний розрахунок виходячи з 10% від суми вищевказаних зобов'язань. При обчисленні кінцевого резервного вимоги кожен кредитний інститут може зробити відрахування з отриманого за законом результату в розмірі 100 тисяч євро. На що зберігаються на рахунках ЄСЦБ обов'язкові резерви нараховуються відсотки на рівні середньої ставки для основних операцій з рефінансування, - тобто у відповідності з ринковими умовами.

По-четверте, кредитний інститут має право звернутися до Національного центрального банку країни - члена ЄСЦБ, для якої він є резидентом, за дозволом виконувати резервні вимоги через посередника.

Проведення ЄСЦБ комплексної антиінфляційної політики дозволило забезпечити стабільність цін при переході до єдиної валюти. З січня по травень 2011 р. в державах «зони євро» темп зростання цін на споживчі товари становив 1% в річному численні, тоді як у США - 2,1%, у Канаді - 1,5%, а в середньому для групи індустріальних країн - 1,2%. Істотне підвищення ролі операцій з цінними паперами в рамках системи, особливо їх активне використання в якості забезпечення, свідчить про те, що при проведенні операцій першорядну увагу приділяється надійності. Це створює психологічний клімат впевненості на грошовому та фінансовому ринках, що об'єктивно знижує інфляційні очікування в економіці.

3.      Проблеми і перспективи функціонування ЄСЦБ

Обсяг коштів, розміщених на депозитах в Європейському центральному банку (ЄЦБ) банками Європи, виріс 30 жовтня 2011 року до 288 430 000 000 євро, говориться в прес-релізі ЦБ. Це - максимальний рівень з 30 червня 2010 року.

3.11.2011 року банки розмістили в ЄЦБ депозити на 275 230 000 000 євро. Середній рівень обсягу коштів банків на депозитах в ЄЦБ з початку 2011 року становить трохи більше 61 млрд євро, проте з другої половини жовтня він перевищує 200 млрд євро.

Банки вважають за краще розміщувати грошові кошти в ЄЦБ, а не видавати кредити, через побоювання, що вжитих владою заходів буде недостатньо для подолання боргової кризи в єврозоні. Крім того, фінансові інститути вважають, що ризики їх контрагентів за облігаціями проблемних європейських держав занадто великі.

Рада керівників Європейського центробанку 3.11.2011 року вирішила знизити ключову ставку єврозони на 0,25 процентних пункти - до 1,25% річних. (зміни ставки ЕЦБ за період 2010-2011 років наведені у табл. 2) Аналітики, хоча й очікували зниження ставки до кінця року на тлі уповільнення економіки, все ж припускали, що регулятор прийме таке рішення тільки в грудні.  Останнім часом банки все частіше звертаються до ЄЦБ, побоюючись довіряти іншим кредитним організаціям у проведенні банківських операцій. Так, у третьому кварталі обсяг банківських депозитів в ЄЦБ кілька разів наближався до максимальних за рік значень. Це говорить про те, що банки єдиної Європи вважають за краще зберігати "надлишок" ліквідності в самому безпечному місці, незважаючи на більш низьку ставку ЄЦБ у порівнянні з іншими кредитними організаціями.

Маріо Драгі попередив, що єврозона перебуватиме в «м'якій рецесії» до кінця року. Напруженість на фінансових ринках, ймовірно, уповільнить темпи економічного зростання в єврозоні у другому півріччі 2011 - початку 2012 року. Прогноз як і раніше виключно невизначений і посилюється спадними ризиками. Частина цих ризиків вже матеріалізувалася. Так зазначив голова ЄЦБ на підсумковій прес-конференції.