Внесок українських економістів у розвиток фінансової науки кінця 19 – початку 20 століття

ЛЬВІВСЬКИЙ  ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ  БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

 

на тему:

 

«Внесок українських економістів  у розвиток фінансової науки кінця 19 – початку 20 століття»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 101-ОА групи

Тітовець І.Ю.

Перевірила:

Викладач

Шмігельська З.К.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЬВІВ-2011 

План

 

 

Вступ

1. Миклашевський О.М.
2. Яснопольський М.П.
3. Туган-Барановський М.М.
4. Антонович А.Я.
5. Література

 

Вступ

Суттєвою відмінністю  наукової творчості економістів  минулого були дослідження в галузі історії економічної думки. Це пояснюється необхідністю засвоєння доробку попередників, щоб, спершись на нього, робити подальші наукові розвідки. Ця відмінність була властива й українським ученим-економістам, які за будь-якої нагоди намагалися висловитися з цього приводу, в окремі періоди її розвитку, чи в окремих країнах, або хоча б щодо окремих її представників.

Період від  середини ХІХ ст., це період, коли проблеми історії та теорії фінансів стали предметом спеціальних досліджень, і до 20-х років ХХ ст., коли політична економія поступилася місцем “економічній теорії соціалізму”, а грошовий обіг та фінанси стали інструментами адміністративно-командної системи управління економікою [1, c.56].

 

У становленні  фінансової науки як самостійної галузі економічного знання вагоме місце належить дослідженням українських економістів, які брали активну участь у розробці її категорійного апарату, загальних принципів та окремих напрямків. На особливу увагу заслуговують праці А.Я. Антоновича, О.М. Миклашевського, М.П. Яснопольського, М.І. Туган-Барановського.

Так, видатний український  економіст М. Туган-Барановський уже  у 1890 році опублікував дослідження, в якому зіставив трудову теорію і теорії граничності; 1894 року в магістерській  дисертації, присвяченій теорії економічних криз, розглянув теорії ринку. До "Нарисів з новітньої історії політичної економії" увійшли його попередні дослідження. До 1917 року цю працю М. Туган-Барановського видавали сім разів, що свідчить про її популярність. Учений був у постійному пошуку суспільного ідеалу, а тому надто гостро критикував соціалістичні вчення, зокрема, економічні доктрини К. Маркса. Це він майстерно зробив у "Теоретичних основах марксизму", виданих у 1905 р. Ця праця вивела українського вченого на чільне місце серед критиків марксизму в Європі [2, c.101-105].

Глибина, простота і дотепність критики М. Туган-Барановським марксистських соціально-економічних  доктрин досі є неперевершеними. Вони становлять цінність не тільки для  економістів та істориків економічних доктрин, але й для широкого освіченого загалу.

Українські  вчені тогодення досліджували питання загальної теорії грошей, паперово-кредитного обігу, історії державних цінних паперів та державного кредиту, оподаткування, бюджету, розробляли шляхи реформування грошової та фінансової систем, розвитку банківництва, займалися обґрунтуванням державної грошової та фінансової політики [13, c.17,21].

 

1. Миклашевський О.М.

Сучасник М. Туган-Барановського родом з Чернігівщини О. Миклашевський (1864-1911) 1909 року опублікував "Історію політичної економії. Філософські, історичні й теоретичні засади економії XIX століття", в якій писав: "У цьому дослідженні автор спробував подати історію розвитку політичної економії у зв´язку з рухом історичного процесу життя людства... Автор прагнув не тільки оцінити різноманітні вчення з точки зору сформованого в нього світосприйняття, але і точно їх викласти".

У докладному дослідженні  О. Миклашевський спершу розглядає  предмет, метод, філософські засади вивчення історії економічних вчень, далі аналізує економічні теорії фізіократів, класичної школи в політичній економії, економічні погляди утилітаристів, філантропів, чартистів, французьких організаторів (соціалістів), історичної школи в Німеччині і німецьких соціалістів-еволюціоністів. Останній розділ присвячений висвітленню поглядів соціально-політичного напряму.

Цю послідовність  викладу О. Миклашевський відповідно обґрунтував. Звертаючись до своїх  читачів і слухачів, він писав: "Перед вашими очима з´являються: система меркантильної школи, система фізіократів, система класичної школи і прихильників природної свободи, система протекціоністів, система соціалістів найрізноманітніших типів, система історичної школи. Ось ті головні системи, котрі нам доведеться вивчати з особливою увагою і серед тих умов життя, коли кожна з них виникла".

Особливо цінними  науково є методологічні підходи  О. Миклашевського до вивчення економіки. Його акцент на зв´язок виникнення світоглядних систем в історії політичної економії з господарським життям народів залишається досі науково продуктивним.

У працях О.М. Миклашевського та А.Я. Антоновича, було закладено основи сучасної монетарної теорії, що спирається на функціональний аналіз грошових засобів та передбачає активну політику уряду, започатковано новаторський підхід до проблем грошового господарства та державної фінансової політики. Теорія грошей М.І. Туган-Барановського стала вершиною теоретичних пошуків у царині грошової теорії, оскільки видатний український економіст розкрив взаємозв’язок економічної кон’юнктури з цінністю грошей та станом грошового обігу, обґрунтував можливість і необхідність активної монетарної політики уряду та вказав основне знаряддя такої політики – інститут центрального банку. Новаторська на той час, теорія грошей М.Туган-Барановського відкривала шлях для розробки проблем регулювання грошових відносин засобами державно-фінансових інституцій.

 

Особливе значення мало дослідження М.П. Яснопольським територіального розподілу доходів і видатків бюджету, яке знаменувало виникнення нового напряму у фінансовій науці – територіальної фінансової економетрії. Можна констатувати спадкоємність у розвитку фінансових досліджень: використовуючи концептуальні підходи та методику, запропоновані М.П. Яснопольським, аналіз переміщення національного доходу з України до інших регіонів Російської імперії / СРСР та фінансової експлуатації проводили в різний час Є. Гловінський, С. Остапенко, М. Волобуєв, М. Порш, А. Мальцев, В. Доброгаєв, М. Стахів, В. Голубничий, І.-С. Коропецький та ін.

 

Теоретичною основою становлення фінансової науки як самостійної галузі знань слугували ґрунтовні дослідження з історії асигнаційного обігу, державного кредиту, митної та податкової політики, фінансових реформ, здійснені українськими вченими, зокрема А.Я. Антоновичем, М.Х. Бунге, О.М. Миклашевським, І.І. Патлаєвським, П.П. Мігуліним, М.М. Коссовським та іншими.

 

Новаторська теорія грошей М.І. Тугана-Барановського означала започаткування власне монетарної теорії – теорії державного регулювання грошового обігу та регулювання економіки через фінансово-кредитний механізм.

2. Яснопольський Микола Петрович

Микола Петрович Яснопольський (1846 — 1920?), визначний український економіст, статистик і фінансист, родом з Києва, закінчив правничий факультет Київського Університету; викладав політекономію в Ново-Олександрівському сільсько-господарському інституті, Ніженському Ліцеї князя Безбородька і на Вищих Жіночих Курсах при Київському Університеті. У 1889 році Яснопольського запрошено професором на кафедру фінансового права Київського Університету, де він працював до 1914.

В українському громадському житті Яснопольський не брав активної участи, хоча був членом Старої Громади і співпрацював з такими відомими громадськими діячами, як П. Куліш, Д. Пильчиків, Д. Мордовець та ін. Деякі праці Яснопольського мали помітний вплив на дальший розвиток української економічної думки, зокрема його спроби опрацювання територіального бюджету Російської Імперії з окремим узагальненням стану в Україні. На основі аналізу прибутків і видатків територіального бюджету Російської Імперії Яснопольський вказував на некорисне економічне становище України і цій темі присвятив ряд праць, зокрема «О географическом распределении государственных доходов и расходов России» (т. І, 1891; т. II, 1897), що викликала значне зацікавлення у наукових колах, у тому числі і серед українських громадських діячів. Економіці України Яснопольський присвятив і ряд менших праць, зокрема «Экономическая будущность юга России и современная его отсталость» («Отечественные записки», 1871) та «Об условиях торговли Юго-Западного Края и Малороссии с северозападными и в особенности польскими рынками» («Записки Имперского Русскаго Географического Общества», т. І, 1873). Яснопольський писав також на інші теми, пов'язані з економікою України, досліджував стан хлібної торгівлі на Правобережній Україні, розвиток залізничного сполучення між Україною і Балтійським морем тощо [15, c.28,37].

3. Туган-Барановський Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Туган-Барановський (1865-1919) – перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності, видатний український економіст і державний діяч, професор Петербурзького, Київського і Одеського університетів, вчитель М. Кондратьєва. Доктор економіки (1899) [5, c.28].

 Перший міністр  фінансів УНР в уряді В. Винниченка (1917-1918). М. Туган-Барановський започаткував застосування системного аналізу народного господарства і випередив на десятки років Дж. Кейнса в розробці теорії економічних циклів; одночасно з А. Маршаллом і незалежно від нього поєднав неокласичний та маржиналістський підходи до розв’язання проблеми ціни та цінності; зробив значний внесок в розвиток економічного інституціоналізму; на півстоліття випередив А. Маслоу в розробці теорії людських потреб і змістовної мотивації працівників. Представник «легального марксизму». Один із найяскравіших представників ліберального руху в Україні. Брав участь у заснуванні Національної академії України.

Наукова спадщина Туган-Барановського становить близько 140 праць, які охоплюють майже  всі ділянки економічної науки. Найбільше значення має його теорія періодичних криз, вивченню яких він  присвятив низку праць, що появилися і в перекладах на німецьку та французьку мови і здобули йому світове ім'я. Менше популярна його дуалістична теорія вартості, яка базується на критиці трудових теорій Давида Рікардо і Карла Маркса та теорії граничної корисності австрійської економічної школи. Туган-Барановський багато уваги присвятив кооператизмові, і працями в цій ділянці він належить до числа найвидатніших теоретиків кооперативного руху у Східній Європі [4, c.205,238].

 Туган-Барановський автор наукових праць: “Промислові кризи в сучасній Англії” (1898); “Російська фабрика в минулому та сучасності” (1898); “Теоретичні засади марксизму” (1905); “Соціальні засади кооперації” (1916); “Політична економія. Популярний курс” (1919) та інших.

Радянські автори, цитуючи полемічні писання Володимира Леніна проти теорій Туган-Барановського, називають його буржуазним економістом й активним діячем контрреволюції в Україні.

Уродженець  Харківської губернії, помер в м.Одеса, точне місце поховання невідоме [7, c.114].

Вшанування

Іменем М.І.Туган-Барановського  названо Донецький національний університет економіки та торгівлі. Біля цього університету відкрито пам'ятник видатному науковцю-економісту. Академія економічних наук України заснувала медаль імені М.І.Туган-Барановського [3, c.231,234].

 

4. Антонович Афіноген Якович

 

Афіноген Якович Антонович (1848-1917) - російській економіст, Дійсний статській радник (1893), тайний радник (1895), доктор політичної економії і статистики, професор Київського університету. У 1893-1895 товариш міністра фінансів, потім член ради Міністерства народної освіти. Підтримував теорію трьох факторів виробництва, виступав за «гармонію інтересів між класами». Стверджував, що основа капіталізму - «строго демократичний принцип рівності», зокрема рівності прибутків. 
 
         Афіноген Якович Антонович народився в 1848 році, за походженням дворянин з роду Антоновичів. Вищу освіту А. Я. Антонович отримав після закінчення юридичного факультету Київського університету (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1877 захистив магістерську, в 1883 - докторську дисертації. Як педагог виконував обов'язки професора політичної економії, статистики та законознавства в Ново-Олександрійскому інституті сільського господарства та лісівництва; пізніше читав поліцейське право у своїй альма-матер. 
З 1887 по 1892 рік Антонович А. Я. був редактором помірно-консервативної газети «Київське слово»; в цьому російськомовному періодичному друкованому виданні він неодноразово виступав, як публіцист. В кінці 1890-х років газета «Київське слово» була однією з найбільших в Росії, її тираж становив від 2 тисяч до 5 тисяч примірників [12, c.157-158].

 
         На початку XX століття, «Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона» так охарактеризував наукові роботи А. Я. Антоновича: «У своїх працях дотримується напрямку більше практичного, ніж наукового, уникаючи найбільш важливих і пекучих питань. Соціальні проблеми здаються Антоновичу "вигадкою якихось загальних організаторів та перетворювачів". Спеціальну літературу за останні 20-30 років він зовсім ігнорує, залишаючись вірним старим підручниками, в багатьох випадках він не йде далі Адама Сміта, Шторха, Бастіа.

 

 
Бібліографія 
• «Теорія цінностей» (Магістерська дисертація, Варшава, 1877 рік.). 
• «Підстави політичної економії» (Варшава, 1879 рік). 
• «Теорія паперово-грошового обігу і державні кредитні квитки» (Докторська дисертація,1883рік). 
• «Курс політичної економії» (Київ, 1886 рік). 
• «Курс державного благоустрою» (Київ, 1890 рік). 
• «Підстави політичної економії» (Друге доповнене видання методичного посібника.Том1,Київ,1914рік) [13, c.48,69,102]. 

 

Література

1.          Дмитриев В. Новый русский трактат по теории политической экономии. Русская Мысль, кн. XI. 1909;
2.          Курский Л. Теория рынка и промышленных кризисовъ М. И.  Туган-Барановскаго. М. 1916;
3.          Птуха М. Туган-Барановский как экономист. Кооперативная Зоря, чч. 4 — 5. К. 1919;
4.          Кондратиефф Н. Михаил Иванович Туган-Барановский. П. 1923;
5.          Голдман М. Туган-Барановщина: к критике буржуазной политической экономии. П. 1926;
6.          Мицюк О. Наукова діяльність політико-економіста М. І. Туган-Барановського. Л. 1931;
7.          Качор А. М. І. Туган-Барановський. Вінніпеґ 1969;
8.          В.Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.
9.          Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. В. Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
10. Лопухін В.Б. Записки колишнього директора департаменту міністерства закордоннихсправ.2008
11. Антонович А.Я. Теорія цінності. Варшава, 1877 (магістерська дисертація);
12. Антонович А.Я. Теорія паперово-грошового обігу і державні кредитні квитки. Київ,1883 (докторська дисертація);
13. Курс політичної економії. Київ,1886; Підстави політичної економії. Посібник. 2 е вид. Т. 1. Київ, 1914
14. Дмитриченко Л.И. История экономических учений.- Донецк, 1999.
15. Юхименко П.І., Історія економічних учень. – К., 2000