Види та інструментарій фінансово-кредитних установ

·  мають повну цивільну дієздатність;

·  не позбавлені волі та не мають непогашеної судимості за корисливі злочини.

Кредитні спілки є  фінансовими установами, виключним  видом діяльності яких є надання фінансових послуг передбачених Законом України «Про кредитні спілки».

 

2. Державне  регулювання діяльності небанківських  фінансово-кредитних установ в  Україні 

 

Державна комісія з  регулювання ринків фінансових послуг України була утворена Указом Президента України 12.12.2002 року як інтегрований державний регулятор діяльності небанківського фінансового сектора поряд із Національним банком України та Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Відповідно до вимог  Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року та Указу Президента України «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» від 04.04.2003 року Держфінпослуг наділена повноваженнями з регулювання і нагляду за діяльністю страхових компаній, осіб, які здійснюють посередницьку діяльність у страхуванні, установ недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, недержавних пенсійних фондів та їх адміністраторів, кредитних спілок, ломбардів, довірчих товариств, лізингових та факторингових компаній, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів), а також юридичних осіб, що не мають статусу фінансової установи, але надають фінансові послуги згідно з законодавством.

На засіданні Уряду 25 квітня 2007 р. схвалено проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Законопроектом передбачено зміцнити та розширити повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) щодо регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ.

Проект закону передбачає розширити повноваження Держфінпослуг  в частині віднесення до її компетенції  погодження документів фінансових установ, що визначають вимоги щодо надання фінпослуг. Законопроектом передбачені додаткові заходи впливу на порушників законодавства під час проведення перевірок діяльності фінансових установ, а також афілійованих, споріднених та пов’язаних осіб.

Встановлюватимуться і  додаткові вимоги до засновників, керівників та працівників фінансових установ, а також до джерел походження коштів, за рахунок яких формується капітал фінансових установ. Так, особа, яка намагається придбати істотну участь у фінансовій установі, не отримає на це дозвіл, якщо протягом останніх десяти років була керівником, членом керівного складу або головним бухгалтером фінустанови, визнаної банкрутом. Вимоги до джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний капітал фінансової установи, відповідно до проекту, встановлюватимуться Кабінетом Міністрів.

Таким чином, можна констатувати, що Держфінпослуг пройдено період організаційного  та функціонального становлення  як центрального органу виконавчої влади  із спеціальним статусом, уповноваженого на здійснення функцій державного регулювання і нагляду за діяльністю небанківського фінансового сектора.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проблеми розвитку небанківських фінансово-кредитних установ

 

Дослідженню проблеми становлення  і розвитку небанківських фінансових інститутів присвячені   роботи   багатьох   вітчизняних    науковців: О. Василика,

Н. Внукової, Б. Івасіва, В. Корнєєва, М. Крупки, Б. Луціва, І. Малого, А. Мороза, С. Науменкової, А. Пересади, М. Савлука, В. Ходаківської,В. Шелудько та ін.. Разом із тим поза увагою науковців  та практиків залишається ще багато проблем, зокрема недостатньо досліджений конкурентний потенціал небанківських фінансових інститутів та перспективи їх розвитку в контексті зростання ринку фінансових послуг, а також вивчення окремих теоретичних та методологічних підходів щодо визначення соціально-економічної ефективності їх діяльності.

     Небанківські фінансово-кредитні інститути визначено як установи, що функціонують на ринку фінансових послуг відповідно до законодавства і надають вузькоспеціалізовані фінансові послуги (кредитування, інвестування, послуги техніко-посередницького характеру), які не належать до сфери банківської діяльності, спрямовані на трансформацію власних, залучених і запозичених грошових коштів з метою задоволення фінансових потреб споживачів та одержання прибутку. До небанківських фінансових інститутів відносять страхові компанії, кредитні спілки, ломбарди, недержавні пенсійні фонди, лізингові та факторингові компанії.

В Україні впродовж останніх років політична криза тісно  переплітається з економічною, що призводить до падіння ВВП, зростання безробіття, скорочення реальних доходів населення, інфляції. Економічна рецесія, неефективний банківський менеджмент щодо кредитної діяльності, валютні спекуляції, світова фінансова криза – усе разом наражає банківські та інші фінансові установи України на великі системні ризики.

У сучасній науковій літературі найбільша увага приділяється сьогоднішнім проблемам банківських установ, пропонуються певні заходи щодо зменшення  кризових явищ. Водночас майже зовсім не висвітлюється інформація щодо становища інших фінансово-кредитних установ.

Проаналізувавши статистичні  дані Державної комісії з регулювання  ринків фінансових послуг можна стверджувати, що за розмірами активів якими  володіють небанківські фінансово-кредитні установи найбільша їх кількість зосереджується в страхових компаніях і відображає позитивну тенденцію до зростання. Позитивну тенденцію до зростання активів мають також недержавні пенсійні фонди та ломбарди (+23% та +35% відповідно), про що не можна казати про кредитні спілки (-22%).

Таким чином оцінивши діяльність небанківських фінансово-кредитних  установ впродовж останніх років, можна  зробити висновки про поступовий їх розвиток, проте 2009-2010 роки стали переломними у їх діяльності. Відбулося погіршення фінансових показників небанківських фінансових установ, зменшилися темпи їх зростання, а в деяких випадках і ліквідація більшості з них. Що стосується 2011 року, то він характеризується поступовим відновленням ще не сформованої фінансової інфраструктури для забезпечення економічного зростання в країні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Загальними рисами у  процесі формування фінансової системи  пострадянської України була децентралізація, утворення та формування недержавних  фінансових установ, зменшення рівня контролю над ними з боку держави. Розглядаючи структуру фінансової, зокрема, банківської системи нашої держави, можна зробити висновок про її відповідність загальноприйнятим європейським моделям. В рамках загальносвітової тенденції до універсалізації діяльності фінансових структур, банки займають домінуюче становище. Проте небанківські фінансові установи завойовують ринок фінансових послуг досить активно. На сьогодні основними причинами такого поступу можна назвати:

– стрімкий розвиток фондового ринку та сек’ютиризація активів;

– необхідність задоволення вузького попиту при якому присутність банків

обмежено;

– потреба в більш прибутковому інвестуванні заощаджень домашніх

господарств;

– спроби зменшення тиску жорстких вимог банківського кредитування.

Зростання конкуренції на вітчизняному ринку фінансових послуг відображається на розширенні спектру фінансових послуг, котрі у свою чергу допомагають формуванню стабільності та добробуту громадян.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Гроші та кредит / За ред. Б.С. Івасіва. – К., 2003
2. Гроші та кредит: Підручник/ Під заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002
3. Страхування: Підручник./ Керівник авт. кол. і наук. ред. Осадець С.С. – К.: КНЕУ, 2008. -528c.
4. Закон України «Про лізинг»
5. Закон України «Про кредитні спілки».
6. Закон України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг»