Управління вибничими запасами

УПРАВЛІННЯ  ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ

План. 
 
1.Управління виробничими запасами. 
 
2.Логістичний підхід до управління матеріальними потоками. 
 
3.Інформаційне обслуговування, цілі і завдання. 
 
4.Соціальна інфраструктура підприємства. 
 
1.Управління виробничими запасами. 
 
Своєчасне забезпечення в-ва матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства. 
 
Виробничі запаси – це засоби в-ва, які поступили на склади підприємства, але ще не вступивші в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів. 
 
Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність в-ва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів. 
 
Управління виробничими запасами виконує слідуючі функції: 
 
•Розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві 
 
•Правильне розміщення запасів на складах 
 
•Організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану 
 
•Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання 
 
Нормування виробничих запасів – це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення в-ва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі. 
 
Норма запасу в днях встановлюється на основі слідуючих даних: 
 
1.Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставщика до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр 
 
2.Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості поступивших матеріалів – підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних міроприємств по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп 
 
3.Технологічна підготовка матеріалів до в-ва – технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку в-ва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт 
 
4.Перебування матеріалів на складі – поточний запас, який задовільняє поточну потребу в-ва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот

5.Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс 
 
Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс 
 
Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається 
 
Ннат = Ндн ∙ Мдн 
 
Мдн – одноденний розхід в натуральному виразі 
 
Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається 
 
Нст = Нд ∙ См = Ндн ∙ Мдн ∙ Ц 
 
2.Логістичний підхід до управління матеріальними потоками. 
 
Постачальна діяльність переплітається з іншими видими діяльності на підприємстві. Найбільше вона зв’язана з маркетиногом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення. 
 
У зв’язку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з поставщиками і закінчувати доставкою поставщику готової продукції. 
 
Логістика – наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації. 
 
Мета логістичної системи – доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті. 
 
Виділяють наступні елементи логістичної системи: 
 
•Закупка – підсистема, яка забезпечує поступлення матеріального потоку в логістичну систему 
 
•Склади – будівлі, споруди для зберігання матеріальних запасів 
 
•Запаси – запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на запит 
 
•Обслуговування в-ва – підсистема, яка занята обслуговуванням процесу в-ва 
 
•Транспорт – матеріально-технічна база і інфраструктура з допомогою яких здійснюється траспортування вантажів•Інформація – підсистема, яка забезпечує зв’язок і координацію всіх елементів логістичної системи 
 
•Кадри – персонал зайнятий виконанням логістичних операцій 
 
•Збут – підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи 
 
межі логістичної системи

– матеріальний потік 
 
– потік фінансових засобів 
 
На малюнку межі логістичної системи, які визначаються циклом в-ва. 
 
Спочатку закуповується сировина, засоби в-ва, які поступають в логістичну систему у виді матеріального потоку, складуються і виходять з логістичної системи в споживання в обмін на фінанси. 
 
Розрізняють матеріальні потоки: 
 
-зовнішні 
 
-внутрішні 
 
-вхідні 
 
-вихідні 
 
Застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками дозволяє: 
 
-гнучко реагувати на швидкозмінність споживачів 
 
-скорочувати час між прибуттям сировини і матеріалів і поставкою товарів кінцевому споживачу 
 
-мінімізація товарних запасів 
 
-скорочення часу доставки товарів 
 
-прискорення процесу отримання інформації 
 
-підвищення рівня сервісу 
 
3.Інформаційне обслуговування, цілі і завдання. 
 
Для успішної роботи на підприємстві необхідно, щоб відповідні підрозділи могли своєчасно отримувати чітку інформацію по таких джерелах: 
 
• бухгалтерська статистична, оперативна, технічна звітність 
 
• нормативні матеріали 
 
• первинна технічна і технологічна документація 
 
• дані спецспостережень і досліджень 
 
• анкетні дані, тестування 
 
Для проведення аналізу і виявлення резервів ці матеріали бажано використовувати комплексно. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ  
 
Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.  
Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.  
На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але,втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).  
Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу. Актуальність теми полягає в тому, що господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.  
 
 
1. Економічна сутність, склад та види виробничих запасів підприємства  
 
В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.  
По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.  
По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.  
У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.  
Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці. У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Якщо запаси придбані в обмін на подібні запаси, то первісною вартістю отриманих запасів є балансова вартість переданих запасів.  
У випадках коли балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, первісною вартістю придбаних запасів буде справедлива вартість переданих запасів. Різниця між ними списується на витрати звітного періоду (п. 13 П(С)БО 9).  
Якщо запаси придбані в обмін на неподібні активи, то первісною вартістю придбаних запасів є їх справедлива вартість (п. 13 П(С)БО 9). Детальніше облік бартерних операцій дається у розділі "Бухгалтерський облік бартерних операцій".  
Якщо запаси виготовлені власними силами підприємства, то їх первісна вартість визначається за собівартістю їх виробництва відповідно до П(С)БО 16 "Витрати". Зокрема, це стосується со бівартості напівфабрикатів незавершеного виробництва і готової продукції.  
Незалежно від форми розрахунків за придбані запаси до їх первісної вартості не включаються:  
- відсотки за користування позиками (у тому числі і за комерційний кредит постачальників);  
- витрати на збут;  
- загальногосподарські витрати та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях (п. 14 П(С)БО 9).  
Згідно з пунктом 10 П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, які виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.  
Не включаються в початкову вартість запасів такі витрати які припадають на той період, коли вони відбулися:  
- відсотки на використання позик;  
- наднормативні втрати і недостачі запасів;  
- витрати на збут;  
- заагльновиробничі та інші подібні витрати, що безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх у стан, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Оцінка запасів при їхньому відпуску у виробництво, продаж й інше вибуття здійснюється по одному їхній методів:  
- ідентифікаційний собівартості визначеної одиниці запасів;  
- середньозваженої собівартості;  
- собівартості перших за часом приходу запасів (ФІФО);  
- собівартості останніх за часом приходу запасів (ЛІФО);

/> - нормативних витрат;  
- ціни продажу.  
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове значення й однакові умови використання, застосовується один із приведених методів.  
Оцінка по ідентифікаційній собівартості провадиться по запасах, що відпускаються, і послугах, що використовуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасах, що не заміняють одне одного.  
Оцінка по середньозваженій собівартості провадиться по кожній одиниці запасів розподілом сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці запасів.  
 
 
2. Фактори, що впливають на потребу підприємства у формуванні виробничих запасів  
 
Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.  
У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.  
На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.  
У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.  
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.  
Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.  
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:  
- умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;  
- організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, випущеної продукції;  
- умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.  
За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.  
У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.  
Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.  
Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.  
По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.  
По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.  
По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.  
По-четверте, обгрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.  
Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:  
1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.  
Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.  
2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.  
Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.  
3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.  
4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.  
5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.  
Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу.  
Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту. Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття» Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів установлено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.  
 
 
3. Управління виробничими запасами підприємства  
 
Управління виробничими запасами виконує слідуючі функції:  
Розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві  
Правильне розміщення запасів на складах  
Організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану  
Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання  
Нормування виробничих запасів - це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення в-ва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.  
Норма запасу в днях встановлюється на основі слідуючих даних:  
Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставщика до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр  
Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості поступивших матеріалів - підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних міроприємств по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп  
Технологічна підготовка матеріалів до в-ва - технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку в-ва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт  
Перебування матеріалів на складі - поточний запас, який задовільняє поточну потребу в-ва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот  
Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс  
Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс  
Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається  
Ннат = Ндн ∙ Мдн  
Мдн - одноденний розхід в натуральному виразі  
Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається  
Нст = Нд ∙ См = Ндн ∙ Мдн ∙ Ц  
Логістичний підхід до управління матеріальними потоками.  
Постачальна діяльність переплітається з іншими видими діяльності на підприємстві. Найбільше вона зв'язана з маркетиногом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення.  
У зв'язку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з поставщиками і закінчувати доставкою поставщику готової продукції.  
Логістика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації.  
Мета логістичної системи - доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті.  
Виділяють наступні елементи логістичної системи:  
Закупка - підсистема, яка забезпечує поступлення матеріального потоку в логістичну систему  
Склади - будівлі, споруди для зберігання матеріальних запасів  
Запаси - запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на запит  
Обслуговування в-ва - підсистема, яка занята обслуговуванням процесу в-ва  
Транспорт - матеріально-технічна база і інфраструктура з допомогою яких здійснюється траспортування вантажів  
Інформація - підсистема, яка забезпечує зв'язок і координацію всіх елементів логістичної системи  
Кадри - персонал зайнятий виконанням логістичних операцій  
Збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи  
Межі логістичної системи:  
- матеріальний потік  
- потік фінансових засобів  
На малюнку межі логістичної системи, які визначаються циклом в-ва.  
Спочатку закуповується сировина, засоби в-ва, які поступають в логістичну систему у виді матеріального потоку, складуються і виходять з логістичної системи в споживання в обмін на фінанси.  
Розрізняють матеріальні потоки:  
- зовнішні  
- внутрішні  
- вхідні  
- вихідні  
Застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками дозволяє:  
- гнучко реагувати на швидкозмінність споживачів  
- скорочувати час між прибуттям сировини і матеріалів і поставкою товарів кінцевому споживачу  
- мінімізація товарних запасів  
- скорочення часу доставки товарів  
- прискорення процесу отримання інформації  
- підвищення рівня сервісу  
Інформаційне обслуговування, цілі і завдання.  
Для успішної роботи на підприємстві необхідно, щоб відповідні підрозділи могли своєчасно отримувати чітку інформацію по таких джерелах:  
- бухгалтерська статистична, оперативна, технічна звітність  
- нормативні матеріали  
- первинна технічна і технологічна документація  
- дані спецспостережень і досліджень  
- анкетні дані, тестування  
Для проведення аналізу і виявлення резервів ці матеріали бажано використовувати комплексно.  
В роботі по виявленню організаційних резервів приймають участь весь колектив і всі ланки управління.  
Планово-економічний відділ - показники зв'язані з виконанням виробничої програми.  
Виробничо-диспетчерський відділ - показники, які характеризують організацію виробничого процесу і його регулювання.  
Відділ головного технолога - показники технічного рівня виробництва.  
Відділ нової техніки - показники технічної підготовки виробництва.  
Всю аналітичну роботу збирає і обробляє служба головного інженера і складає план вдосконалення організації виробництва.  
 
 
 
 
Висновки  
 
Велике значення мають правильна організація обліку запасів, а також основи його побудови, що склалися.  
Для правильної організації обліку запасів на підприємствах треба мати складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги).  
Організація обліку запасів здійснюється за такими напрямами:кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів і розрахунків з постачальниками; наявності і руху матеріалів на складах; використання матеріалів у процесі реалізації лишків матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.  
Основою побудови обліку запасів є планово-облікова класифікація, оцінка, документальне оформлення наявності і руху матеріалів, система рахунків.  
Відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2.11.1999 р. №246 визначені методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.  
Запаси - це активи, які знаходяться у процесі виробництва у цілях подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг; управління підприємством. Для цілей бухгалтерського обліку до запасів відносяться сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, товари, малоцінні та швидкозношувані предмети.  
Для обліку виробничих запасів застосовується рахунок 20 «Виробничі запаси». Даний рахунок має субрахунки за видами запасів. Аналітичний облік матеріальних цінностей ведеться в номенклатурному розтині матеріалів. Придбані або виготовлені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства по початковій вартості.  
 
 
Література  
 
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246, зі змінами і доповненнями.  
2. Аналіз оборотних активів підприємства (на прикладі підприємств гірничої промисловості Кривбасу): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / О.В. Коновалова; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2003. — 18 с.  
3. Аналіз оборотних активів підприємства (на прикладі підприємств гірничої промисловості Кривбасу): Дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / О.В. Коновалова; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2003. — 164 с. — укp.  
4. Бланк И.А. Управление активами. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2000. – 720с.  
5. Бочаров В.В. Управление денежным оборотом предприятий и корпораций. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 144 с.  
6. Бригхем Юджин, Гапенски Луис Финансовый менеджмент. Т.2. – С.-Пет.: Экон. школа, С.-Пет. Университет эк-ки и финансов, Высшая школа экономики, 1998. – 669 с.  
7. Курочкин А. С.Операционный менеджмент: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 144 с.  
8. Скуратов С. К. Популярно о логистике. — М., 1995.  
9. Справочник директора предприятия / Под ред. М. Г. Лапусты. — М., 1996.  
10. Управление — это наука и искусство / А. Файоль, Г. Эмерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд. — М., 1992.  
11. Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент: Учеб. — М., 1997.  
12. Эффективность работы предприятия / А. Г. Смородинов и др. — М., 1996