Теорема вирівнювання цін факторів виробництва

                                                            ЗМІСТ

 

 

1. Теорема вирівнювання цін факторів виробництва 

(the factor price equalization theorem).                                                                    3        

2. Особливості ціноутворення при укладанні зовнішніх контрактів.         6
3. Банківське кредитування ЗЕД.                                                                   9

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ                                                             15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теорема вирівнювання цін факторів виробництва (the factor price equalization theorem).

У 1948 р. американський економіст  Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва (Factor Price Equalization Theorem), яка отримала назву теореми Хекшера — Оліна — Самуельсона.

Згідно з теоремою Хекшера-Оліна-Самуельсона внаслідок розвитку зовнішньої торгівлі відбувається вирівнювання відносного рівня цін на експортовані обома країнами товари що призводить і до вирівнювання цін на фактори виробництва. Підвищується ціна факторів, що використовуються у виробництві експортних товарів і знижується ціна дефіцитних факторів, переважно використовуваних в галузях, що конкурують з імпортом.

Тобто міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.

Гомогенний капітал —  це капітал, який має однакові продуктивність та ризикованість; гомогенна праця  — це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенні землі — це землі  з однаковою родючістю, станом грунтів тощо.

Для доведення теореми  про вирівнювання відносних цін  на фактори виробництва скористаємося  графіком, зображеним на рис. 1.

Рис. 1.- Вирівнювання відносних цін на фактори виробництва.

Теорія вирівнювання цін  на фактори виробництва базується  на тих самих припущеннях, що і  теорія Хекшера — Оліна. Відповідно до вихідних умов ціна праці (w), виражена через ціну капіталу (r), — відносна ціна праці як фактора виробництва (w/r) — відкладена на горизонтальній осі, а ціна товару 1, виражена через ціну товару 2, — відносна ціна товару 1 (P/P — на вертикальній осі).

За відсутності торгівлі відносна ціна праці як фактора виробництва  у країні 1 становить OG, а у країні 2 — 0І. Відповідно відносна ціна товару 1 у країні 1 дорівнює OF, а у країні 2 — OD. До початку торгівлі ринкова рівновага у країні 1 досягається у точці А, а у країні 2 - у точці В. Оскільки співвідношення (w/r) до початку торгівлі менше для країни 1 та більше для країни 2, це означає, що країна 1 має відносну перевагу у виробництві працемісткого товару 1, а країна 2 — у виробництві капіталомісткого товару 2.

Внаслідок міжнародної торгівлі країна 1 починає спеціалізуватися на виробництві працемісткого товару 1, і тому відносний попит на працю в цій країні буде зростати, що, своєю чергою, приведе до зростання відносної ціни праці (w/r), а це — до зростання відносної ціни (Р1/Р2) товару 1 у цій країні.

Оскільки країна 2 буде спеціалізуватися на виробництві капіталомісткого товару 2, відносний попит на капітал  у цій країні буде зростати, що приведе  до зростання відносної ціни капіталу (r/w) або, що те ж саме, до падіння відносної  ціни праці (w/r). Це, своєю чергою, призведе до зростання відносної ціни (Р2/Рх) товару 2 у цій країні або, інакше, до падіння відносної ціни (Рг/Р2) товару 1.

Точки A та В починають переміщатись назустріч одна одній доти, поки не зливаються у точці С, у якій відносна ціна товару 1 в обох країнах збалансується у точці Е, що призведе до вирівнювання в обох країнах відносної ціни праці, витраченої на його виробництво, у точці Н.

Отже, вирівнювання в результаті міжнародної торгівлі відносних  цін на товари (або досягнення відносною  ціною на товар рівноважного стану) приводить до вирівнювання відносних  цін і на фактори виробництва, за допомогою яких ці товари були вироблені.

Доведення цієї ж теореми  стосовно абсолютних цін на фактори  виробництва передбачає, що міжнародна торгівля вирівнює абсолютний рівень зарплат, які виплачуються за однакові види праці, та відсоткової ставки, яка виплачується на однаковий тип  капіталу в країнах, що торгують.

Недоліки теорії Хекшера — Оліна та теореми Хекшера — Оліна — Самуельсона випливають із припущень, на яких вони базуються:

1.Два товари продукуються  в обох країнах. Але відмінності  у факторах виробництва, необхідних  для створення цих товарів,  можуть бути настільки значними, що їх відносна ціна не буде  зрівноважуватись.

2.Технологія у країнах,  що торгують, однакова. Але країна, яка володіє досконалішою технологією,  може мати одночасно і вищу  відносну ціну праці, і вищу  відносну ціну капіталу порівняно  з країною, в якої технологія  примітивніша.

3.Існує абсолютна внутрішня  мобільність факторів виробництва  та товарів. Але цього фактично  немає через природні (транспортні  витрати) та штучні (прописка, реєстрація) перешкоди, які створюються на  шляху міжгалузевого руху факторів  виробництва та товарів.

4. Міжнародний рух факторів  виробництва відсутній. Теорії  не враховують постійні динамічні  коливання у забезпеченості країн  факторами виробництва, такими  як міграція робочої сили, міжнародний  рух капіталу, торгівля технологією,  які є характерною рисою сучасної  міжнародної економіки.

5. Теорема вирівнювання  цін на фактори виробництва  описує повністю статичний світ, враховуючи фактори, що впливають  на макроекономічну рівновагу  в певний момент.

6. Теорема не враховує, що абсолютні розміри факторів  виробництва різні у різних  країнах, і тому абсолютні розміри  доходів на капітал будуть  більші у тій країні, у якій  капіталу більше, ніж у тій,  у якій його менше.

До переваг теорії різної відносної забезпеченості факторами  виробництва, що складається із двох взаємозв´язаних теорем — теореми Хекшера — Оліна та теореми Хекшера — Оліна — Самуельсона, належить те, що вона є важливим інструментом аналізу міжнародної економіки, який ілюструє та доводить принцип загальної рівноваги, якому повинен підпорядковуватись економічний розвиток.

 

2. Особливості ціноутворення при укладанні зовнішніх контрактів.

Формування ціни при здійсненні зовнішньоекономічних операцій має  певні особливості виходячи з  того, що виконання таких операцій має специфіку та індивідуальність. Процес ціноутворення при укладанні  зовнішньоторговельних контрактів обумовлюється перш за все тим, що, ціни, які обслуговують зовнішньоторговельний  оборот, поділяються на експортні  та імпортні.

Експортними називаються ціни, за якими виробники або зовнішньоторговельні організації продають національні товари на світовому ринку. Основою визначення експортних цін насамперед є власні витрати плюс нормативний прибуток виробника. До них додаються витрати, що пов'язані з доставкою товару до пункту, обумовленого контрактом, а також збори за митне оформлення товару. При цьому відповідно до чинного законодавства України вітчизняні експортери звільняються від сплати непрямих податків. Тобто на відміну від цін на продукцію, що призначена для реалізації на внутрішньому ринку, в ціни експортних товарів не включаються податок на додану вартість та акцизний збір.

До 16.05.08 (до дня вступу України до СОТ) при митному оформленні вантажів було передбачено стягнення також митних зборів за митне оформлення вантажу та за митний догляд вантажу. Зі вступом України до СОТ, за міжнародними договорами України, митні збори було скасовано.

Щодо експортного мита, то з метою підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, уряди країн, як правило, експортні товари митом не обкладають.

Експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту. Наприклад, в Україні експортне мито встановлюється тільки на живу худобу і на деякі види олійних культур.

В окремих випадках при визначенні експортних цін суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають спиратися на індикативні ціни. Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися на аналогічну продукцію на момент здійснення експортної (а інколи імпортної) операції. Такі ціни можуть запроваджуватись на товари, щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи, встановлено режим квотування, ліцензування або спеціальні режими.

Індикативні ціни розробляє Міністерство економіки України на підставі інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських та інших установ і організацій. При цьому враховуються визнані у світовій практиці стандарти якості, умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, прогнози можливих цінових коливань та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру. Мінекономіки також затверджує перелік та рішення щодо запровадження індикативних цін і публікує їх не рідше як раз на місяць. Запроваджені індикативні ціни повинні обов'язково використовувати підприємці всіх форм власності при укладанні зовнішньоторговельних угод.

Свою специфіку має також формування імпортної ціни, яка складається з ціни країни-продавця, і тих елементів, які в неї включає країна-покупець.

Імпортні ціни - це ціни, за якими вітчизняні підприємці купують товари за кордоном. Основою встановлення ціни на продукцію, що імпортується до України, є митна (закупівельна) вартість товару з урахуванням фактично сплачених сум мита і митних зборів. Митна вартість та митні платежі визначаються відповідно до Закону України "Про єдиний митний тариф".

Ввізне мито, як податок на товари, що ввозяться до країни, обчислюється за ставками, які поділяються на три види:

- специфічні - нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподаткованого товару (наприклад, 10 євро за 1 т).Застосовуються при обкладанні стандартизованих товарів;

-адвалорні (вартісні) - нараховуються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20 % від митної вартості). Застосовуються при обкладанні товарів, що мають різні якісні характеристики в межах однієї групи;

- комбіновані - поєднують специфічні та адвалорні, але мито сплачується за більшою сумою нарахування (наприклад, 20 % від митної вартості, але не більше 10 євро за 1 т.).

Оскільки в сучасний період ціни на товари постійно зростають, то у митній політиці розвинених країн спостерігається тенденція до збільшення ролі адвалорного мита.

При встановлені в ціні акцизного збору застосовуються такі ж ставки, що діють і на вітчизняну продукцію.

Податок на додану вартість в ціні імпортної продукції визначається згідно із законодавством України.

Митні збори справляються за митне оформлення товарів, що ввозяться до країни. Величина цих платежів визначається на підставі "Класифікатора видів та ставок митних зборів" залежно від митної вартості товарів (без урахування мита). Сума мита і митних зборів сплачується одночасно зі сплатою акцизного збору і ПДВ.

Отже, ціна придбання товару Цп, що ввозиться до країни, складається з таких елементів, визначених у грошових одиницях виміру:

 

                              Цп = МВ + М + А + ПДВ + МЗ ,                                       (1)

 

де МВ - митна вартість; М - сума мита; А - акциз; ПДВ - податок на додану вартість; МЗ - митні збори.

Така ціна для підприємства-імпортера  є сумою економічних витрат і  показує нижню межу імпортної  ціни. Верхньою межею ціни імпортної продукції є ціна її фактичної реалізації на внутрішньому ринку. Різницею між фактичною ціною продажу та ціною придбання є надбавка, яка містить витрати обігу імпортера з реалізації товару на внутрішньому ринку, прибуток та ПДВ. Тому повний склад кінцевої ціни реалізації імпортної продукції ЦР можна записати таким чином:

 

                             ЦР= МВ +М + А +МЗ + ВО + Я + ,                                  (2)

 

де МВ - митна вартість; М - сума мита; А - акциз, МЗ - митні збори; ВО - витрати обігу; П-прибуток, ПДВ - податок на додану вартість.

На продукцію, що ввозиться до України, можуть бути запроваджені індикативні ціни, але тільки у випадках, коли до товару застосовуються спеціальні імпортні процедури. До них належать застосування процедури міжнародних торгів або режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться до банків.

 

3. Банківське кредитування ЗЕД.