Реферат на тему:

Сутність  і структура фінансового  ринку

 

       Місце фінансового  ринку у фінансовій системі. Для нормального функціонування економіки необхідно постійно мобілізовувати, розподіляти і перерозподіляти фінансові ресурси між її сферами і секторами. Фінансова система виконує це за допомогою:

      • мобілізації бюджетних ресурсів через податки і розміщення їх відповідно до потреб уряду;

      • фінансового ринку, що мобілізує заощадження на добровільній основі і надає позики чи інвестиції, реагуючи на ринкову ситуацію. За допомогою механізму функціонування фінансового ринку визначають обсяг і структуру попиту на фінансові активи (рис. 6.1). Цей механізм своєчасно задовольняє всіх споживачів, які тимчасово потребують залучення капіталу із зовнішніх джерел. Іншими словами, тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заощаджень (тобто грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних органів) і не витрачений на споживання та реальне інвестування, залучається через фінансовий ринок окремими його учасниками для подальшого ефективного використання в економіці країни.

      

      На  фінансовому ринку формуються співвідношення заощаджень та інвестицій; для залучення заощаджень вкладника останній має бути впевнений у тому, що одержить прибуток і мінімально компенсуватиме втрати від інфляції. В іншому разі заощадження будуть переведені в товарну форму.

      Фінансовий  ринок і фінансові інститути, що забезпечують його функціонування, допомагають ефективніше, ніж окремі вкладники, мобілізувати і розмістити великий обсяг заощаджень, знизити ризики; сприяють скороченню оперативних витрат, об'єднанню та диверсифікації ризиків; розвитку спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризиком, перспектив інвестування, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності й безпечності та інвесторів у строковому вкладенні вільних коштів.

      У розвинених країнах сучасний рівень розвитку фінансового ринку зумовлюється здебільшого рівнем нагромадження, господарськими традиціями, розмірами суспільного багатства і добробутом нації. Що різноманітніша з погляду суб'єктів і розмірів структура заощаджень та можливостей інвестицій, то необхідніше існування фінансового ринку.

      Фінансовий  ринок як історична категорія  з'явився одночасно з фінансами і з розвитком товарно-грошових відносин перетворився на особливу сферу економічних відносин. Розвиток товарного виробництва на певному етапі спричинив появу у його учасників гострої потреби в додатковому капіталі, необхідному для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називається інвестиційним і використовується для створення робочих місць, придбання знарядь і предметів праці, нових технологій та інших елементів виробництва.

      Світовий  фінансовий ринок первісно сформувався  на базі міжнародних фінансових операцій національних фінансових ринків, потім — на базі їх інтернаціоналізації. Спочатку цей ринок розвивався повільно і переважно як світовий грошовий ринок. Особливість світового фінансового ринку полягає у спрямуванні національного капіталу (певних фінансових активів) за кордон, у розпорядження іноземних банків або для залучення іноземного капіталу. Особливо активно світовий фінансовий ринок почав розвиватися на початку 60-х років XX ст. До цього протягом сорока років цьому перешкоджали світові економічні кризи 1929-1933 pp., Друга світова війна, валютні обмеження.

      Розглядаючи фінансовий ринок України в історичному  аспекті, слід зазначити, що він існував  до революції (до 1917 p.), потім у період непу наприкінці 20-х років, а також і у подальшому, але у звуженому й урізаному вигляді. Занепад фінансового ринку та його інфраструктури за радянських часів зумовлювався пануванням командно-адміністративної системи управління, повним одержавленням засобів виробництва, відсутністю приватної власності як основи формування фінансового ринку. Мобілізація грошових заощаджень тільки через державні позики була обмеженим фінансовим інструментом, що застосовувався командно-адміністративною системою неефективно. Це спричинило об'єктивне відставання вітчизняної економіки в багатьох галузях. Через складність концентрації грошей з внутрішніх резервів для створення конкурентоспроможних виробництв не використовувався могутній науково-технічний потенціал, що був створений у радянські часи.

      Фінансовий  ринок як економічна категорія. Інвестування, як зазначалося, забезпечується через розвинений фінансовий ринок. З'ясуємо, чим цей ринок і його сегменти відрізняються від інших. В економічній літературі не існує єдиного трактування економічної сутності поняття "фінансовий ринок". Часто його ототожнюють з грошовим, кредитним або інвестиційним ринком.

      Поняття "фінансовий ринок" дуже широке, оскільки охоплює не тільки фінансові зв'язки, а й багато форм відносин власності  та їх перерозподілу (трансформації).

      Фінансовий  ринок — це система економічних відносин, у процесі яких розподіляються та перерозподіляються фінансові активи країни під впливом попиту і пропозиції на них з боку різних суб'єктів економіки. Ці економічні відносини визначаються об'єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, які зрештою формують сутність фінансового ринку, тобто зв'язки і відносини як безпосередньо на ринку, так і з іншими економічними категоріями.

      Для розуміння фінансових активів доцільно виходити з їх загального визначення. У системі національних рахунків активи вважаються об'єктами, що мають вартість і перебувають у власності економічних суб'єктів, від яких у майбутньому слід очікувати отримання прибутку або інших доходів. Фінансові активи відповідають цьому призначенню як засоби нагромадження вартості. У системі національних рахунків фінансові активи класифікуються за сімома основними категоріями, до яких належать монетарне золото і спеціальні права запозичення міжнародного валютного фонду, готівка і депозити, цінні папери (крім акцій); позики, акції та інший пайовий капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до оплати. Характерною ознакою фінансових активів є обов'язковість вимог до інших інституціиних одиниць, які є позичальниками і мають зобов'язання перед своїми кредиторами. Фінансовими вважаються зобов'язання боржника перед своїм кредитором на оплату вимог, що виставляються йому. Фінансовий ринок — це узагальнена назва ринків, де виявляються попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги). З організаційного погляду фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виокремлюються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори). Отже, фінансовий ринок — це складна економічна система, що є сферою прояву економічних відносин:

      • при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи;

      • між вартістю і споживчою вартістю товарів, що обертаються на цьому ринку (фінансових активів);

      • між продавцями і покупцями фінансових активів при реалізації вартості, втіленої в цих активах;

      • між населенням, виробниками і державою щодо перерозподілу вільних коштів на основі повної економічної самостійності, механізму саморегуляції ринкової економіки, внутрішньо- та міжгалузевого переміщення фінансових ресурсів.

      Функції фінансового ринку. Сутність фінансового ринку і його роль в економіці держави найповніше розкриваються в його функціях, основними з яких є такі:

      • мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів та зарубіжних інвесторів і трансформація акумульованих коштів у позиковий та інвестиційний капітал;

      • реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, і доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

      • перерозподіл на взаємовигідних умовах коштів підприємств з метою їх ефективнішого використання;

      • фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та пайової участі на основі визначення найефективніших напрямків використання капіталу в інвестиційній сфері;

      • вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

      • формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

      • страхова діяльність і створення умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

      • операції з експорту-імпорту фінансових активів та інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

      • кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

      • розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.

      Функція фінансового ринку щодо доведення  фінансових активів до споживача  виявляється через створення  мережі інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній тощо). Ця функція спрямована на забезпечення нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, що становлять для них інтерес.

      Задовольняючи значний обсяг інвестиційних  потреб суб'єктів господарювання, механізм фінансового ринку через систему  ціноутворення на окремі інвестиційні інструменти виявляє найефективніші сфери і напрямки інвестиційних потоків для забезпечення високого рівня дохідності капіталу, який використовується з цією метою. Ринковий механізм ціноутворення на фінансовому ринку протилежний державному, хоча й перебуває під певним впливом державного регулювання. Цей механізм дає змогу повністю враховувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими активами, яке формує відповідний рівень цін на них; максимально задовольняти економічні інтереси продавців і покупців фінансових активів.

      Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає у  створенні фінансовим ринком умов для  залучення (концентрації) підприємцем  фінансових ресурсів, необхідних для  розвитку виробничо-торговельного  процесу. Залучення фінансових ресурсів передбачає як нагромадження капіталу, так і взяття його в борг (позика), у наймання (селенг).

      Сутність  функції впливу на грошовий обіг зводиться  до створення фінансовим ринком умов для безперервного переміщення  грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через цю функцію на фінансовому ринку реалізується грошова політика держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку.

      Фінансовим  ринком вироблений власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно система спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни і кон'юнктури фінансового та товарного ринків дає змогу знизити до мінімуму фінансовий і комерційний ризик продавців та покупців фінансових активів і реального товару, пов'язаний зі зміною цін на нього. Крім того, у системі фінансового ринку поширена пропозиція різноманітних страхових послуг.

      Забезпечуючи  мобілізацію, розподіл і ефективне  використання вільного капіталу, задоволення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих суб'єктів господарювання, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використовуваного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу загалом.

      Зазначивши позитивний вплив фінансового ринку на розвиток економіки, слід також спинитися на проблемах, що існують на сучасному етапі його функціонування. Зокрема, для України вони пов'язані з тим, що її фінансовий ринок почав формуватися в період глобалізації багатьох економічних процесів, у тому числі й фінансового ринку.

      До  передумов глобалізації ринку капіталів  належать:

      • технічні досягнення у сфері обробки інформації і комунікацій;

      • усунення або послаблення обмежень на переміщення капіталів через кордони;

      • лібералізація внутрішніх ринків капіталів;

      • розвиток нерегульованих іноземних ринків;

      • прискорене збільшення кількості похідних інструментів;