Суть на поняття ліцензування. Види ліцензійних договорів

ТЕМА 5

СУТЬ  ТА ПОНЯТТЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ. ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙНИХ

ДОГОВОРІВ

Мета  вивчення теми: засвоєння студентами знань про сутність ліцензування та його значення при передачі об'єктів інтелектуальної власності, види ліцензійних договорів і ліцензійних платежів, переваги і недоліки ліцензування

Основні поняття: ліцензія, ліцензіат, ліцензіар, ліцензійний договір, роялті, паушальний платіж, види ліцензій

5.1.Передавання права власності на об’єкти інтелектуальної власності шляхом ліцензування

Ліцензія - дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, шо надається на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір - договір, відповідно до якого надається право на 
використання об'єкта інтелектуальної власності.

Ліцензуванням називається процес видачі дозволу на певну діяльність, 
наприклад, виробництво відомої продукції. Ліцензія наділяє одержувача правом, якого він до цього не мав.

Ліцензіар - продавець ліцензії.

Ліцензіат - покупець ліцензії.

Існує загалом  два види ліцензій.

Перший вид — це ліцензії, видані урядом особам чи підприємствам, які 
займаються специфічною (ліцензованою) виробничою діяльністю. Система 
ліцензування існує стосовно регулювання роботи засобів зв'язку (радіо і 
телебачення), професійної діяльності (лікарі), сфери послуг (банківська справа, продаж алкогольних напоїв тощо). Умови видачі ліцензій не скрізь однакові, і 
зазвичай, видача ліцензій супроводжуєтеся накладенням обмежень на підприємство-одержувача. Ці обмеження стосуються ціни, якості або обсягу наданих послуг.

Другий  вид ліцензій, застосовується у сфері авторського права і патентів.

Дозвіл (у формі  ліцензії) видається власником права іншій стороні з метою видання, відтворення або купівлі (продажу) інтелектуальної власності. Власники ОПВ ліцензують інших осіб на використання або виробництво того чи іншого предмета в обмін на фіксований гонорар або пайку від отриманого прибутку.

Значення  ліцензування

Прикладом ефективного  використання зарубіжного досвіду може служити Японія, яка на базі придбаних ліцензій вивела ряд галузей промисловості на одне з провідних місць у світі, а в подальшому розвинула власні дослідження і відтоді продає велику кількість ліцензій. При цьому в Японії високими темпами зростає експортування власних науково-технічних знань.

Теорія і  практика світового промислового виробництва свідчить про те, що темпи науково-технічного прогресу і підвищення ефективності виробництва неабияк залежать не від кількості, а від техніко-економічного рівня застосовуваної новітньої техніки і нових технологічних процесів. Купівля ліцензій на науково-дослідні досягнення, що відповідають світовому рівню науки і практики, є одним зі шляхів прискорення технічного прогресу і підвищення ефективності виробництва в тих галузях техніки, які відстають від рівня, досягнутого в інших країнах.

Придбання ліцензій дає змогу, крім цього, заощаджувати час, відмовившись від проведення власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, і спрямувати зекономлені трудові та матеріальні ресурси на інші потреби, дістаючи додатковий економічний ефект від виробництва і експлуатації продукції. Ліцензійна торгівля спричиняє необхідність оцінки економічної ефективності продажу ліцензій і закупівлі результатів чужих досліджень та розробок замість проведення власних НДЦКР чи освоєння власного виробництва.

Для виявлення економічного ефекту технічні показники приводять до 
порівняльного вигляду. Визначається економічна доцільність придбання ліцензії натомість власної розробки з виявленням можливості ліцензії в необхідному обсязі у заданий термін за наявної структури ділянок виробництва забезпечити потоковість і безперервність виробництва тощо.

Дані вибіркового  обстеження критеріїв оцінки ефективності ліцензійних 
договорів іноземних фірм свідчать про ті фактори, яким надається особливого 
значення за оцінки переваг того чи іншого ліцензійного договору.

Серед найпоширеніших критеріїв у практиці, наприклад, американських фірм особливе значення мають такі, як: зміна тенденцій в обсязі продажів, розмір ліцензійної винагороди, ступінь проникнення на ринок, частка продажу на даному ринку, а також якість продукції, виготовленої на підставі ліцензійного договору. Тобто ті показники, які мають економічне підґрунтя. Договори купівлі-продажу патентів і ліцензій постають одними з найприбутковіших форм комерційних операцій.

Переваги  та недоліки ліцензування

Переваги (позитивні наслідки):

• економія часу за рахунок скорочення термінів створення, освоєння і 
  впровадження нової техніки;
• додатковий економічний ефект при виробництві й експлуатації 
  продукції за рахунок більш раннього одержання необхідного нововведення;
• задоволення потреби в новій продукції на рівні останніх досягнень 
  науки і техніки;
• економія трудових і матеріальних ресурсів;
• скорочення виплат за рахунок відмови від імпорту однорідної продукції;
• підвищення загальної культури виробництва і кваліфікації фахівців.

Недоліки (негативні наслідки):

• уповільнення темпів НТП через відмову від власних НДВКР;
• втрата можливості надбання власного технологічного і організаційного досвіду;
• скутість умовами ліцензійного договору;
• можливість контролю з боку продавця ліцензії за діяльністю підприємства при виробництві ліцензійної продукції

5.2.Ліцензійні  договори

Класифікація ліцензійних договорів:

1) За способом охорони предметів угод:

Патентні ліцензії - передача прав на використання об’єктів промислової власності, які мають патентну охорону захищені патентом або свідоцтвом.

Безпатентні ліцензії - передача прав на використання незапатентованих знань, досвіду, ноу-хау та іншої комерційної цінної конфіденційної інформації

Ліцензія комплексна - передача разом з патентними правами 
незапатентованої інформації.

2) За предметом:

• ліцензії на винаходи;
• ліцензії на промислові зразки; ліцензії на корисну модель;
• ліцензії на ноу-хау;
• ліцензії на торговельну марку;
• ліцензії на авторські і суміжні права.

3) 3а обсягом прав, що передаються:

Ліцензія виключна - ліцензіар надає виключне право на використання об’єкта інтелектуальної власності на термін і в межах, які визначені у договорі. Ліцензіар не має права на протязі дії договору продавати ОІВ іншим особам і використовувати у власній діяльності.

Обмеження, які обумовлюються в ліцензії, можуть стосуватися:. території, строку, обсягу, способів використання та способів застосування предмета ліцензії.

Крім цього, обсяг наданих  прав може бути окреслений і за допомогою 
кількісних показників: виробничої потужності, річного випуску продукції тощо.

На вибір терміну ліцензії впливають: мета використання об’єкта, складність і трудомісткість налагодження виробництва, розмір капіталовкладень, будівництва нових споруд, навчання персоналу тощо.

Ліцензія  одинична (одноособова) - це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості самостійного використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.

Ліцензія  повна - ліцензіар у повному обсязі передає виключні права на об’єкт інтелектуальної власності, на весь термін дії охоронного документа.

Ліцензія  невиключна - це ліцензія, яка надає ліцензіату право на 
використання ОІВ і при цьому не виключає можливості використання ліцензіаром ОІВ у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

4) За умовами надання:

Субліцензія (залежна ліцензія) - це письмове повноваження на використання ОІВ іншій особі, яке надає ліцензіат за згодою ліцензіара.

Відкрита  ліцензія - це дозвіл, який видає патентовласник на використання ОІВ будь-якій особі за умови виплати винагороди.

Ліцензія  перехресна («крос – ліцензія») - це ліцензія, яка передбачає 
взаємний обмін правами на використання ОІВ, які часто доповнюють одне одного.

Ліцензія зворотна - це ліцензія, яка надає ліцензіару право на використання результату творчої діяльності, розробленого ліцензіатом на основі отриманих від ліцензіара знань у результаті поліпшення чи вдосконалення об’єкта основної ліцензії.

5) Залежно від підстав видачі дозволу:

Добровільна ліцензія - це ліцензія згідно з якою сторони вільні у виборі контрагента і визначенні умов дозволу.

Примусова ліцензія - це дозвіл, що видається без згоди патентовласника 
компетентним органом ( судом або Кабінетом Міністрів України зацікавленій особі на використання ОІВ.

6) За самостійністю:

Чисті ліцензії - це ліцензії, які є самостійним об’єктом правовідносин.

Супутні ліцензії - це ліцензії, які є складовою іншого договору.

5.3Ліцензійні  платежі

Типові умови  ліцензійних договорів полягають  у тім, що ліцензіар 
зобов'язується передати технічну документацію на ліцензійну продукцію і 
допомогти в налагодженні виробництва, скажімо, через відрядження фахівців. 
Ліцензіат зобов'язується виплатити ліцензійну винагороду за придбання ліцензії. Винагорода може бути одноразовою (загальною), що трапляється рідко, або визначатися як щорічні платежі протягом цілого терміну дії ліцензійного договору у вигляді відсотків з вартості одиниці виготовленого чи проданого виробу.

У ліцензійній  практиці часто застосовується змішана  система – комбіновані платежі, за якої передбачається виплата первинного — паушального платежу під час підписання угоди, а потім, після набрання угодою чинності, виплачуються щорічні платежі — роялті.

Роялті - платежі, які безпосередньо залежать від фактичного обсягу виробленої і реалізованої ліцензіатом продукції.

Її особливість в тому, що отримання винагороди розтягується на весь строк дії ліцензійного договору. Цей вид надає можливість ліцензіару найбільш повно приймати участь у розподілі прибутку, який він отримує в результаті реалізації ліцензії.

В практиці міжнародної  торгівлі ліцензіями розмір роялті нерідко визначають не розрахунковим шляхом, а емпірично, виходячи з встановлених у світовій практиці середніх розмірів.

Розмір стандартних  ставок роялті частіше всього складає  від 0,5 до 14%. 
Однак в літературі відсутня інформацію по обґрунтуванню і розрахунку величини числових значень роялті. Розмір роялті визначається домовленістю сторін та залежить від характеру об'єкта ліцензії та від об'єму реалізації ліцензійної продукції, що звичайно складає для: товарів масового виробництва від 0,5% до 4%; товарів мілкосерійного та індивідуального виробництва від 3% до 7-5%; невеликого об'єму виробництва (вартість продукції висока) від 7% до 10%; великого об'єму виробництва (є значна конкуренція) від 1% до 4%.

За базу роялті можуть бути також прийняті: роздрібна ціна або вартість, ціна всього виробу, ціна частини виробу, кількість виробленої продукції та ін. Вибір того чи іншого виду визначається факторами як технічного, так і економічного характеру.

При розрахунку ціни на основі прибутку ліцензіата виходять з того, що розмір виплат ліцензіару визначається як частка прибутку, який отримується ліцензіатом від виготовлення і реалізації продукції по ліцензії. При цьому частка ліцензіара коливається від 10 до 50% прибутку ліцензіата і залежить від ряду ціноутворюючих факторів. Основні з них - об'єм прав, які передаються, наявність і дійсність охорони прав, ексклюзивність програми та розмір прибутку.

Ліцензійні  платежі у формі роялті мають  свої переваги та недоліки.

Так для ліцензіара роялті вигідно у випадку успішної реалізації і збуту 
продукції, коли реальний прибуток може набагато перебільшити розраховану; 
однак, у випадку зриву виробництва, різкого погіршення кон'юнктури ринку, ліцензіар ризикує отримати значно меншу ціну ліцензії, ніж ту, на яку він 
розраховував, або взагалі нічого не отримати.

А для ліцензіата роялті дозволяє розраховуватися з  ліцензіаром після 
отримання прибутку; звичайно, при розрахунках типу роялті, передбачають 
контроль за випуском і збутом продукції з боку ліцензіара.

Паушальний  платіж - установлена ціна ліцензії незалежно від фактичного обсягу виробленої продукції.

Паушальний  платіж - це вид ліцензійної винагороди, який передбачає 
одноразову або по частинам виплату ліцензіару певної твердої зафіксованої суми у відповідності до розрахованої ціни ліцензії, після чого ліцензіат не проводить ніяких відрахувань. Цей платіж не залежить від стану освоєння ліцензіатом ліцензії, одержання економічного ефекту (прибутку) ліцензіатом і визначається продуктивністю необхідного спеціального устаткування, місткістю ринку збуту ліцензійної продукції, використанням в максимальному ступені виробничих можливостей ліцензіата.