Сучасний стан бюджетного дефіциту в Україні та шляхи його подолання

Сучасний стан бюджетного дефіциту в Україні та шляхи його подолання.

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….….3

1. Бюджетний дефіцит та методи його подолання………………….5
2. Проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні………….9

Висновок……………………………………………………………………..12

Список використаних джерел………………………………………………13

 

 

Вступ

Бюджетний дефiцит є важливим iнструментом державної фiнансової полiтики, який впливає на економiчне та соцiальне становище країни. 
При цьому кожна країна має певнi особливостi, якi потрiбно враховувати в ходi використання такого важеля, як бюджетний дефiцит.

Невиважена соцiально-економiчна  полiтика, спад виробництва, занепад  підприємств на Україні є глибинними причинами бюджетного дефіциту країни. Отже, питання удосконалення пiдходiв до фiнансування бюджетного дефiциту в Україні особливо актуальні.

Оскiльки бюджет є важливим iнcтpyмeнтом регулювання соцiально-економiчних процесiв у державi, то його стан визначає фiнансовий стан держави i значною мiрою piвeнь суспiльного добробуту в цiлому.

 Бюджет може характеризуватися  трьома станами: балансом дoxoдiв i видаткiв, перевищенням дoxoдiв над видатками (профiцитом) або, перевищенням видаткiв над його доходами (дефiцитом).

Cьoгoднi в бiльшостi країн  світу дефiцит бюджету складає від 2 до 15 відсoткiв валового нацiонального продукту при середньосвiтовiй його величинi 4,5 відсотка. Спостерiгається тенденцiя до стабiлiзaцiї бюджетного дефiциту в середньосвiтовому вимiрi в розмiрi 3-5 вiдcoткiв.

Слiд зауважити, що розмip бюджетного дефiцитy, який перевищує 3 відсотки валового нацiонального продукту, призводить до зниження iнвестицiйної активностi, розвитку iнфляцiї. Такий дефiцит є гальмом економiчного зростання держави.

Однак у науковiй лiтературi зустрiчаються твердження, що дефiцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економiчного життя. З цим можна погодитися тiльки частково, тому що не сам дефiцит може сприяти економiчнiй активностi, а методи його використання.

Економіка України потребує значних фiнансових pecypciв для проведення реформ у багатьох сферах. Обмеження фiнансування дефiциту бюджетy за умов недостатностi iнвестицiйних pecypciв зменшує обсяги видаткiв, що спрямовуються на розвиток економiки та розв'язання соцiальних проблем, тому необxiднa активна полiтика щодо збiльшення фiнансування державного бюджету.

До актуальних проблем  залучення й використання pecypciв за умов бюджетного дефiциту слiд вiднести: фiнансове забезпечення проведення структурної перебудови економiки (особливо розвиток ринкової iнфраструктури); розв'язання соцiальних проблем; стимулювання внутрiшнього попиту; залучення зовнiшнix iнвестицiй.

 

 

1. Бюджетний дефіцит  та методи його подолання

 

Бюджетний дефіцит — дуже складне економічне явище, у якому  віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Він має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Бюджетний дефіцит у цілому як особливе фінансове явище не обов'язково є негативним і надзвичайним. Сьогодні у світі практично немає жодної держави, яка б не стикалася з бюджетним дефіцитом. Звичайно, за умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній і держава може оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства. Однак насправді це буває дуже рідко, оскільки економічні кризи є поширеним явищем.

Суть збалансування бюджету  полягає у забезпеченні фінансування суспільних витрат у межах можливих надходжень. Збалансування бюджету може відбуватися за такими формами:

а) рівновага доходів і видатків;

б) перевищення доходів над видатками;

в) перевищення видатків над доходами.

Найдоцільнішим станом, найголовнішою  метою і одним із найважливіших завдань реалізації бюджетного процесу є забезпечення його збалансованості у часі, тобто зрівноваження видатків держави має забезпечуватися у розмірі надходженням доходів. Відхилення у такій рівновазі є недоцільними. Водночас перевищення доходів над видатками (позитивне сальдо балансу, тобто профіцит) вважається позитивним явищем. Воно відображує стабільну фінансову ситуацію у державі. Основною метою затвердження запланованого перевищення доходів над видатками є погашення певних обсягів боргових зобов´язань держави. Водночас перевищення доходів над видатками може використовуватися на фінансування заходів, непередбачених видатками бюджету у поточному році. Обсяг фактично отриманого перевищення доходів над видатками бюджету переходить у доходи наступного року.

Складним, небажаним і негативним явищем фінансової ситуації у державі  вважається перевищення видатків бюджету  над його доходами, що отримало назву бюджетного дефіциту. Бюджетний дефіцит можна розглядати за формою прояву, за причинами виникнення та за напрямками його фінансування. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий, або офіційно зафіксований, та прихований. Відкритий дефіцит бюджету показує фактичний стан співвідношення доходів бюджету з його використанням. Прихованість дефіциту служить ознакою недостатнього рівня обґрунтованості формування фінансової політики держави.

За причинами виникнення бюджетний  дефіцит поділяється на свідомий та вимушений. Свідомий дефіцит виникає в умовах достатніх ресурсів у суспільстві та високого рівня доходів фізичних і юридичних осіб. Він пов´язаний з помірним оподаткуванням, що сприяє зміцненню фінансової бази підприємницьких структур. Вимушений дефіцит зумовлений невеликим обсягом виробленого валового внутрішнього продукту і за умов навіть високого рівня оподаткування не може забезпечити фінансовими ресурсами здійснення видатків бюджету держави.

За напрямками фінансування бюджетний  дефіцит може мати пасивне або активне спрямування. Пасивне спрямування дефіциту зумовлюється спрямуванням бюджетних ресурсів на фінансування поточних потреб держави, а активний — на фінансування інвестицій, і в першу чергу, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.

За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оптимальні заходи для його ліквідації. У світовій практиці застосовуються два методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов´язаний з використанням грошово-кредитної емісії. Такий метод вважається недостатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на економічну ситуацію в країні. Бюджетним кодексом України визнано, що емісійні кошти Національного банку України не можуть використовуватися в якості джерела фінансування дефіциту Державного бюджету України. Держава повинна формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб забезпечувати скорочення бюджетного дефіциту шляхом збільшення надходжень до бюджету та зменшення його видатків.

Більш обґрунтованим вважається вирішення  проблеми бюджетного дефіциту неемісійним методом за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або скорочення видатків. Водночас зменшення дефіциту шляхом збільшення податків у ряді випадків виявляється або недоцільним, або неможливим, а скорочення видатків також неможливе через досягнення критичної межі. Варіантом податкового наповнення бюджету в Україні можна вважати запровадження державної монополії на виробництво й реалізацію алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Це сприятиме насамперед поліпшенню здоров´я нації, а потім — збирання прямих і непрямих податків. За інших обставин покриття дефіциту Державного бюджету значною мірою може практикуватися шляхом залучення фінансових ресурсів у формі внутрішніх та зовнішніх кредитів.

Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути кредити Національного  банку України, доходи від операцій з цінними паперами тощо. Зовнішніми джерелами можуть слугувати кредити  міжнародних фінансових установ  та іноземних держав, а також безоплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові програми. Водночас використання зовнішніх та внутрішніх кредитних Джерел покриття бюджетного дефіциту зумовлює виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави, що включає додаткові витрати на його обслуговування. Тому економічна політика держави має бути спрямована на зменшення бюджетного дефіциту за рахунок збільшення доходів шляхом створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності та скорочення витрат бюджету і, в першу чергу, за рахунок обмеження витрат на утримання апарату управління, видатків на оборону тощо.

Бюджети усіх рівнів в Україні складаються на один рік з поквартальним розподілом. Вони є основою для розробки принципів взаємовідносин фізичних і юридичних осіб з відповідними бюджетами, оцінки рівня фінансового забезпечення витрат, що покриваються за рахунок централізованих й децентралізованих фондів цільового призначення, а також для визначення обсягу державного боргу і витрат на його обслуговування, ефективності функціонування фінансового ринку та страхових фондів.

 

 

 

2.Проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні
Сучасна світова економічна теорія і практика приділяють велику увагу проблемам дефіциту бюджету і державного боргу. Бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансової політики, який впливає на економічне та соціальне становище країни. Невиважена соціально-економічна політика, спад виробництва, занепад підприємств в Україні є глибинними причинами бюджетного дефіциту. Тому питання бюджетного дефіциту і удосконалення шляхів до його подолання, зокрема, в Україні особливо актуальні.     "Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. " [4, с. 93] , - вважають вчені-економісти Н.І. Рєдіна та Л.П. Гордєєва.      До основних причин бюджетного дефіциту в Україні можна віднести: - значне зростання і  нераціональна структура бюджетних  витрат; - зниження ефективності  виробництва; - неефективність фінансово  - кредитних відносин; - наявність значного тіньового  сектора в економіці; - недосконале законодавство  і податкова система тощо.      Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.      Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15 % ВНП при середньосвітовій його величині 4,5 %. Причому розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3 % ВНП, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції. Такий дефіцит є гальмом економічного зростання держави [5, с. 19].      Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. Але не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а методи його подолання.      Для проведення аналізу стану і динаміки дефіциту державного бюджету України за 2000 - 2010 рр. доцільно розглянути наведений нижче графік (див. Рис. 1). Рис. 1. Бюджетний  дефіцит / профіцит в Україні за 2000-2010рр.      Аналізуючи дані, можна побачити, що бюджет України переважно є дефіцитним. У 2004 та 2010 рр. дефіцит складав досить вагому суму – 2,9% та 5,3 % ВВП відповідно. Але, слід відмітити, що у 2000 р. та 2002 р. спостерігався профіцит бюджету, що є непоганою тенденцією (0,4 % і 0,5 % ВВП відповідно) [6].       Для подолання дефіциту державного бюджету України найбільш ефективними напрямками є:  - збільшення дохідної частини бюджету: за рахунок збільшення податків, сприяння розвитку підприємництва, збільшення пенсійного віку та скорочення рівня безробіття ; - скорочення видаткової  частини бюджету: зменшення витрат  на фінансування управлінських  структур, залучення закордонних  інвестицій, створення жорсткого  контролю за виплатою державних  коштів; - здійснення внутрішніх  і зовнішніх позик: шляхом укладання  з резидентами та нерезидентами  України угод про позику та  випуск державних цінних паперів; - проведення грошової  і кредитної емісії: через збільшення  в обігу готівкових і безготівкових  коштів; - вдосконалення контролю  за використанням коштів та виконанням законодавства.      Підсумовуючи, необхідно підкреслити, що якщо бюджетний дефіцит виникає внаслідок вкладання коштів у розвиток економіки, то це призводить до прогресивних зрушень в суспільному виробництві та забезпечує економічний розвиток країни.

 

 

 

Висновок

 

У разi прийняття рiшення стосовно затвердження бюджету з дефiцитом залученi кошти повиннi використовуватися переважно для фiнансування цiльових державних програм, спрямованих на забезпечення економiчного зростання та вирiшення гострих соцiальних питань.

Мета такої бюджетної  полiтики – досягнення економiчного та соцiального ефекту на загальнодержавному або місцевому рiвнях. 
Для розв'язання зазначених проблем, з одного боку, потрiбна концентрaцiя коштiв на загальнодержавному та мicцевих рiвнях, а з другого - мобiлiзацiя значних обсягiв pecypciв для забезпечення розвитку суб'єктiв господарської дiяльностi, але не тільки за рахунок пiдвищення податків.

З цiєю метою необхідно: удосконалити податкову систему, створити сприятливі умови для підприємницької дiяльностi; запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштiв; перейти вiд бюджетного фiнансування до системи надання субсидiй, субвенцiй, iнвестицiйниx позик суб'єктам господарювання; запровадити науково обгрунтовану систему прогнозування показникiв, що беруться за основу формування дoxoдiв i видaткiв бюджету, використовувати їх при бюджетному плануваннi нормативи бюджетної забезпеченостi.

 

 

 

Список використаних джерел

1. Закон України "Про  Державний бюджет України на 2010 рік" від 09.07 2010 року № 2478 - VI.

2. Невінчаний І. С. Основні  шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні / І. С. Невінчаний // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - № 6. - С. 98-101.

3. Павлова Л. П. Економічна  характеристика бюджетного дефіциту // Фінанси України. - 2008. - № 3. - С. 15-20.

4. Рєдіна Н. І., Гордєєва Л. П. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні // Фінанси України. - 2009. - №5. - С. 93.

5. Федошв В., Гладченко  Л. Бюджетний дефіцит у контексті західної фінансової теорії і практики // Финансовые риски. - 2009. - № 3. - С. 19-32.

6. Кудряшов В. П. Фінансування бюджету та економічне зростання// Фінанси України. – №3 – 2007. – С. 98 – 111