Соціальні та економічні наслідки безробіття

ЗМІСТ

 

Вступ

 

Розділ 1. Поняття банківського кредитування підприємств

 

Розділ 2. Порядок надання банківського кредиту

 

Розділ 3. Кредитний договір

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад як

кредиторів, так і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні

банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками дедалі більше

ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та

окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось кредитування і підприємств

державної форми власності. Значні зміни стали відбуватись у формах і

видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування

численних окремих об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в

радянський час, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єктів,

турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Замість

досить складного порядку кредитування, який передбачав значні

особливості для підприємств окремих галузей чи підгалузей економіки,

кредитування почало здійснюватись в основному на покриття дефіциту

оборотного капіталу підприємств.

 

Якщо в перші роки державної незалежності України кредитування населення

на споживчі потреби було майже повністю припинено, то уже приблизно з

1996 р. споживчий кредит почав поступово відновлюватись і набувати

розвитку. В Україні після затвердження у вересні 1993 р. Указом

Президента України Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні

почали створюватися кредитні спілки, які стали займатися

взаємокредитуванням громадян. Широко розгорнулось кредитування населення

під заставу рухомого майна ломбардами та нерухомого — комерційними

банками. Повільно, але все-таки зростав продаж торговельними

організаціями товарів населенню з розстрочкою платежу. Все більшого

розмаху отримувало кредитування будівництва і придбання житла

населенням, у тому числі пільгового для окремих категорій населення,

коли частину витрат брала на себе держава або місцеві органи влади.

Щоправда, темпи такого кредитування стримувались відсутністю

законодавства про іпотеку. У 2000 р. уперше почали надаватись кредити

талановитій молоді на період навчання у вищих закладах освіти.

 

Таким чином, з розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим

атрибутом господарювання. За останні роки в Україні відбулись і

відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови

ринкової економіки. У спадок від Радянського Союзу нам залишилися

підприємства, що потребують капітальних вкладень для свого належного

функціонування і зайняття місця на ринку товарів та полуг. В умовах

ринкової економіки найбільша питома вага у складі джерел фінансування

капітальних вкладень (у тому числі у підприємств державної форми

власності) належить власним фінансовим ресурсам підприємств. Це головним

чином прибуток та інші кошти підприємств, які мають назву

децентралізованих джерел капітальних вкладень. До складу

децентралізованих належать також капіталовкладення за рахунок

банківських кредитів, якщо вони надаються на основі кредитних угод міжнадаються на основі кредитних угод між

підприємствами і комерційними банками.

 

Довгострокові кредити банки надають тим підприємствам, у котрих немає

або недостатньо власних коштів на розвиток виробництва (розширення,

реконструкцію, технічне переоснащення), інфраструктури (житлове,

соціально-культурне й інше будівництво). Розмір кредиту визначається як

різниця між вартістю будівництва і сумою власних коштів, що

спрямовуються на це будівництво.

 

Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлює той

факт, що у наш час все більше зростає роль цивільно-правового

регулювання кредитних відносин. Дане питання має бути належним чином

врегульоване між сторонами при укладені кредитної угоди.

 

Метою курсової роботи стало вивчення ряду питань – поняття банківського

кредитування підприємств, порядку надання банківського кредиту,

кредитного договору.

 

Для досягнення поставленої мети було використано як законодавчу базу,

так і наукові та літературні джерела. Серед літературних джерел,

звернення до яких робилося найчастіше можна відзначити праці: Бандурка

О.М., Коробова М.Я., Орлова П.І., Петрова К.Я. “Фінансова діяльність

підприємства”, Савлука М.І. “Гроші та кредит”, Івасіва Б.С. “Гроші та

кредит”, Кірейцева Г.Г. “Фінанси підприємств”, та інші.

 

Курсова робота складається з вступу, розділу 1 “Поняття банківського

кредитування підприємств”, розділу 2 “Порядок надання банківського

кредиту”, розділу 3 “Кредитний договір” та висновків.

 

Розділ 1. Поняття банківського кредитування підприємств

 

Ринкові умови господарювання породжують об'єктивну необхідність

використання суб'єктами підприємницької діяльності позикових фінансових

ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпорядженні, тобто

поряд зі статутним капіталом та іншими складовими власного капіталу. За

питомою вагою перше місце серед позикових ресурсів у більшості

підприємств посідає банківський кредит.

 

Крім банківського кредиту, у складі позикових фінансових ресурсів

підприємств усіх галузей народного господарства велике значення має

кредиторська заборгованість усіх видів, яка виникає в розрахунках з

іншими юридичними і фізичними особами, постачальниками, покупцями,

бюджетом, органами соціального страхування, позабюджетними фондами, а

також у розрахунках з робітниками і службовцями підприємства. Закон

України "Про оподаткування прибутку підприємств" кваліфікує частину

кредиторської заборгованості, залученої до складу позикових фінансових

ресурсів, як товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують

відносини позики. Вони являють собою дві форми позабанківського кредиту.

 

Під фінансовим кредитом розуміють надання коштів банком-резидентом,

іноземним банком (банківською установою), небанківською фінансовою

установою в позику на певний термін для цільового використання та під

відсотки. Правила надання фінансових кредитів встановлюються

Національним банком України (стосовно кредитів, що надаються

комерційними банками, тобто банківських кредитів), а також Кабінетом

Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій)