Шпаргалка по "Финансам"

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Марта 2013 в 13:53, шпаргалка

Описание работы

Работа содержит ответы на вопросы для экзамена (зачета) по "Финансам"

Скачать полностью (39.64 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Работа содержит 1 файл

Документ Microsoft Word.doc

— 172.00 Кб (Скачать)

1.. Поняття та функції фінансів

Фінанси — це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу. На мікрорівні об'єктом акумуляції, використання, розподілу і перерозподілу виступають грошові доходи і фонди окремих підприємств і організацій. Найважливiшi ознаки, властивостi, риси, що розкривають сутнiсть фiнансiв, знаходять своє вираження в їхнiх функцiях. Розподiльча функцiя фiнансiв гарантує забезпечення державою суб’єктiв вiдносин потрібними грошовими ресурсами, пiдтримку суспiльних пропорцiй. Об’єктом регулювання виступає частина сукупного суспiльного продукту, що надходить державi. Суб’єктами вiдносин — держава, територiальнi громади, юридичнi й фiзичнi особи. Розподiльчу функцiю фiнансiв реалiзують на декількох рiвнях: 1) внутрiшньогосподарський — характеризує розподiл грошових ресурсiв усерединi пiдприємства (формування фондів матерiальних витрат, заробiтної плати, прибутку); 2) внутрiшньогалузевий — забезпечує розподiл коштiв усерединi галузi, мiж пiдгалузями. Насамперед йдеться про розподiл коштiв основних галузей матерiального виробництва (промисловiсть, сiльське господарство, транспорт, зв’язок, будiвництво); 3) мiжгалузевий — розподiл грошових ресурсiв мiж основними галузями. В цих умовах формують основнi пропорції суспiльного вiдтворення; 4) мiжтериторiальний — гарантує надходження коштів окремим регiонам держави, залежить вiд адмiнiстративно-територiального подiлу держави й забезпечує утворення мiсцевих бюджетiв. Контролюючу функцію фiнансiв органiчно пов’язано з розподiльчою. Вони, фактично, є єдиним механiзмом. Здiйснюючи розподiл грошових фондiв, держава одночасно контролює їхнi розмiри, спiввiдношення, пропорцiї. Контролюючою функцiєю фiнансiв вiдслiдковують увесь процес розподiлу й руху грошових ресурсiв. Особливості фінансів:1. Тісно пов’язані з природою і функціями держави, визначаються її формами та завданнями державного розвитку на певному етапі.2. Виражають специфічні, однорідні відносини між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.3. Нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин.4. Пов’язані з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продуктуФінанси являють собою досить складне суспільне явище. Вони охоплюють широку гаму різносторонніх обмінно-розподільних відносин, які відображаються в різноманітних грошових потоках. При єдиній суті цих відносин у них виділяються окремі елементи, які мають свої характерні ознаки й особливості. Вивчення фінансів засновується як на розумінні їх необхідності, сутності й ролі у суспільстві, так і на детальному засвоєнні конкретних форм фінансових відносин. Виділення форм фінансових відносин характеризує відносне відокремлення певних складових фінансів. Сукупність цих складових визначається терміном «фінансова система». Як і будь-яка інша система, вона є не простим набором окремих елементів, а сукупністю взаємозв'язаних елементів, що мають однорідні ознаки. Фінансова система розглядається з двох сторін: за внутрішньою будовою і організаційною структурою. За внутрішньою будовою ФІНАНСОВА СИСТЕМА - сукупність відносно обособлених взаємозв'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП. Виділення складових елементів внутрішньої будови фінансової системи проводиться за ознакою каналів руху грошових потоків і міс-ця концентрації фінансових ресурсів. Концентрація фінансових ресурсів проводиться у відповідних грошових фондах, які можуть виступати ознакою виділення окремих ланок фінансової системи.Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладено рівень економічної системи (схема 8). Виділяють чотири сфери: рівень мікроекономіки — фінанси суб'єктів господарювання; рівень макроекономіки—державні фінанси; рівень світового господарства— міжнародні фінанси; забезпечуюча сфера — фінансовий ринок. Ланка показує обособлену частину фінансових відносин. Виділення ланок проводиться за ознакою наявності або обособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин. Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Оскільки вони мають загальні принципи організації і методи ведення фінансової діяльності, то ця сфера не поділяється на окремі ланки. Існують певні особливості, пов'язані з формою власності та галузевою специфікою. Однак вони не настільки суттєві, щоб на їх підставі виділяти окремі ланки. Ці особливості впливають на організацію фінансових відносин, але не змінюють їх суті.Сфера державних фінансів, що характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, фінанси державного сектора. Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільно-обмін-ні відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні. Вона складається з двох частин — міжнародних фінансових відносин та безпосередньо міжнародних фінансів. Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і капіталів. Обособленою ланкою фінансової системи виступає страхування., яке не належить до конкретної сфери. Внутрішню структуру фінансової системи відображено у схемі.9. Розглядаючи внутрішню структуру фінансової системи, необхідно враховувати регіональний аспект її побудови. З цих позицій слід виділити національні, регіональні та світову фінансові системи. Національні фінансові системи відображають структуру фінансів окремих країн. До їх складу входять:— фінанси суб'єктів господарювання;— страхування;—державні фінанси;— міжнародні фінансові відносини;— внутрішній фінансовий ринок. Світова та регіональні фінансові системи складаються з двох рівнів:— національні фінансові системи країн світу чи окремого регіону;— міжнародні фінанси, які відображаються у централізованих на світовому чи регіональному рівнях фінансових ресурсах. До складу міжнародних фінансів належать:— фінанси міжнародних організацій;— міжнародні фінансові інститути;— міжнародний фінансовий ринок (провідні банки та фондові біржі, що здійснюють операції в усьому світі чи певному регіоні).

2. Зміст, принципи, форми та методи фінансової діяльності держави

Об’єктивна необхідність фінансів (існування товарно-грошових відносин; розподіл сукупного суспільного  продукту; контроль за господарською  діяльністю) робить абсолютно необхідною діяльність з управління ними. Фінансова діяльність держави - це її діяльність з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, обороноздатності, діяльності державних органів. Зміст фінансової діяльності є, в остаточному підсумку, проявом усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції потребує адекватного фінансового забезпечення. Залежно від змісту і характеру функцій фінансова діяльність держави здійснюється:

- як реалізація державної влади;- як виконавчо-розпорядницька діяльність, що реалізує державне управління.Виступаючи  необхідною складовою частиною  механізму соціального управління, фінансова діяльність, забезпечує  спрямування фінансових ресурсів у відповідні галузі економіки, на управління, в соціальну сферу. При цьому фінансова діяльність має певні особливості:1) вона має міжгалузевий, загальний характер, на відміну від однорідних сфер державної діяльності, оскільки забезпечення фінансовими ресурсами спрямоване на всі галузі і сфери державного управління, контролю;2) реалізується як державними органами, так і органами місцевого самоврядування (іноді через спільну діяльність цих органів);3) поєднує як безпосереднє управління з використанням імперативних методів (щодо державних підприємств і т. ін.), так і непряме, рекомендаційне (щодо грошових ресурсів недержавних юридичних та фізичних осіб);4) здійснюється через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.Об’єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їх обігу (формування, розподіл, використання). У вузькому розумінні йдеться про рух грошей, що утворюють державні фонди. Суб’єктний склад відносин, що регулюють фінансову діяльність, досить традиційний і визначений (держава, територіальні громади, юридичні Й фізичні особи). Роль держави в цих відносинах є подвійною: з одного боку, вона виступає як господарюючий суб’єкт, що має статус власника коштів і організатора господарської діяльності; з другого - є носієм влади, що реалізується і в галузі фінансової діяльності.Зміст фінансової діяльності виявляється на окремих стадіях її здійснення:l. На стадії формування централізованих і децентралізованих фондів утворюються бюджетні фонди (Державного бюджету України і місцевих бюджетів), децентралізованих фондів.2. На стадії розподілу коштів фінансова діяльність здійснюється на трьох рівнях:а) формування грошових фондів, яке відбувається, наприклад, за надходження коштів у бюджети (податок з доходів фізичних осіб, наприклад, поділяється на три частини, що надходять у місцеві бюджети різних видів);б) власне розподіл - рух коштів, уже закріплених за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій;в) перерозподіл, який здійснюють через механізми непрямих податків, мита, трансферних платежів.3. На стадії використання державних коштів фінансова діяльність розділяється за різними напрямами (галузями, регіонами тощо).4. На завершальній стадії — стадії контролю за рухом грошових фондів, який вирізняється подвійністю, на відміну від перших трьох стадій руху грошових фондів, які послідовно випливають одна з одної І закінчення однієї припускає початок наступної: а) з одного боку, контроль є наскрізним і здійснюється на кожній стадії руху коштів; б) з другого - виступає як підсумковий етап у русі грошових ресурсів, що поєднує підсумково-звітні дії.Фінансова діяльність здійснюється за принципами, основні з яких закріплені Конституцією України.Принцип законності означає здійснення фінансової діяльності на всіх етапах руху грошових фондів за чіткої регламентації їх нормами фінансового права, можливості застосування державного примусу.Принцип плановості полягає у здійсненні фінансової діяльності чітко впорядковано, послідовно, збалансовано за детального закріплення процедур і порядку руху коштів.Принцип гласності виражається у взаємозв’язку руху, співвідношенні та збалансованості різних грошових потоків, грошових фондів, доведенні до громадян та інших суб’єктів змісту проектів фінансово-правових актів, підсумкових актів за результатами їх застосування.Принцип системності вимагає здійснення фінансової діяльності щодо взаємозалежних інститутів фінансової системи за певного співвідношення, взаємопроникнення ланок фінансової системи держави (бюджетної системи, кредитної системи, обов’язкового державного страхування, фінансів підприємств).Характеризуючи і розкриваючи зміст фінансової діяльності, принципи забезпечують відповідні умови для здійснення її функцій. Здебільшого вони відображають і деталізують основні функції фінансів: хоча і відрізняються деякою своєрідністю. Зокрема, це:1) організація грошового обігу;2) формування грошових фондів;3) розподіл і використання грошових ресурсів;4) організація фінансового контролю.Фінансова діяльність держави здійснюється різними методами (засоби, прийоми, за допомогою яких держава й уповноважені нею органи забезпечують мобілізацію, розподіл і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів). Застосування конкретного методу фінансової діяльності залежить від кількох чинників:1) стадії фінансової діяльності держави, руху грошових фондів;2) форми власності на кошти, що переходять державі;3) джерел державних доходів;4) мети використання грошових ресурсів на конкретному етапі розвитку держави;5) співвідношення між доходами й видатками.Методи фінансової діяльності класифікують залежно від стадії руху грошових фондів:І. Методи мобілізації грошових ресурсів:

а) метод обов’язкової мобілізації  реалізує безумовні імперативні  обов’язки, їх виконання, гарантії, що забезпечують це виконання. Реалізується насамперед через форми податкових платежів, інших безумовних і обов’язкових зборів. Імперативно визначається і гарантується вид платежу, платник, об’єкт, ставка, розмір, терміни, засоби забезпечення тощо;б) метод добровільної мобілізації передбачає переважно застосування диспозитивних засобів забезпечення фінансових надходжень, механізмів кредитування (внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних квитків та ін.).2. Методи розподілу грошових ресурсів:а) метод фінансування, що забезпечує собою цільове, планове, безоплатне і безповоротне передавання державних коштів з бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій;б) метод кредитування означає цільове, відплатне, термінове і поворотне передавання коштів, здійснюване на платній основі. Цей метод поєднує два різних за змістом способи: державне і банківське кредитування, хоча останнє лише частково належить до сфери публічного регулювання.

Методи фіннсування і кредитування можуть поділятися на різні підвиди залежно від мети використання коштів, джерел їх утворення, організаційно-правових режимів суб’єктів і т. д.3. Методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язані з витрачанням грошових фондів і поділяються:а) за спрямованістю видатків на:

- пооб’єктні — спрямування  грошових ресурсів аа фінансування певних об’єктів(майнових комплексів та ін.);— посуб’єктні - виділення і передавання коштів окремим суб’єктам (конкретним розпорядникам чи одержувачам бюджетних коштів - окремим особам, категоріям осіб або регіонам);б) за формою надходження грошових ресурсів на:- безготівкові грошові перерахування, розрахунки;— готівку.

Методи фінансової діяльності не є  застиглими формами руху грошових фондів, його забезпечення. З часом вони можуть змінюватись, набувати нового змісту. Ці зміни зумовлені перетвореннями в державі, зміною п завдань. Наприклад, з початку 90-х років XX ст. досить активно розвивався метод обов’язкових мобілізацій, ускладнювалася податкова система України, яку в радянський період застосовували досить обережно.

Форми фінансової діяльності різні. Проаналізуємо це в наступних розділах Особливої частини. Нині означимо відправні їх положення, підходи та основні характеристики.

Форми фінансової діяльності класифікують за різними підставами: а) юридичними: правова, яку здійснюють через прийняття й реалізацію фінансово-правових актів, котрі розрізняють за кількома напрямками (юридичними ознаками; юридичною природою; залежно від того, які органи приймають ці акти, і т. ін.); неправова, яка не пов’язана з правовим вираженням. Здебільшого вона є похідною (пов’язана з правовими формами, іноді - з прогалинами у праві); б) організаційними: створення централізованих фондів коштів; формування децентралізованих грошових фондів; в) за змістом інститутів фінансової діяльності у сферах: бюджетної діяльності; податкового регулювання; кредитування; валютного регулювання; фінансового контролю.

3.До кількості загальних функцій управління відносяться планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль (від фр. controle - перевірка, а також спостереження з метою перевірки; у свою чергу ст. фр. contrerole, де contre - проти, role - список). Отже, однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, зокрема фінансовий контроль. При співвідношенні фінансового контролю і державного управління стає очевидним, що фінансовий контроль є способом досягнення конкретного завдання, що стоїть перед державою, - установлення правопорядку і законності у сфері фінансової діяльності.Будь-яка держава відносно фінансової діяльності зацікавлена у вирішенні декількох завдань:1) щоб усі її розпорядження, які стосуються організації і здійснення фінансової діяльності, були точно й неухильно виконані (завдання забезпечення законності);2) держава зацікавлена, щоб її гроші, гроші публічних союзів, а частково і приватні грошові кошти витрачалися економно, раціонально та ефективно (завдання забезпечення доцільності);3) держава завжди прагне зберегти свої гроші від усякого роду розкрадань, і особливо в тій їх формі, яка в давнину іменувалася казнокрадством (завдання забезпечення збереження);4) можна виділити й інші завдання, наприклад, своєчасності та повноти забезпечення державних і суспільних потреб у фінансових коштах (завдання забезпечення своєчасності наповнюваності Державного бюджету та інших централізованих фондів).Усі ці завдання держава вирішує за допомогою фінансового контролю, який можна визначити як цілеспрямовану діяльність органів публічної влади і суспільних організацій, має своїм завданням досягнення забезпечення законності, фінансової дисципліни та раціональності в процесі формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.Сутність фінансового контролю зрештою можна звести до перевірки співвідношення фактичного стану, заданого відносно законності і доцільності формування, розподілу й використання грошових, трудових, матеріальних та інших ресурсів.Для фінансового контролю характерні риси, які взагалі властиві контрольній діяльності, а саме:- оперативність;- цілеспрямованість;- безпосередність;- обґрунтованість;- дієвість.

У той же час слід підкреслити, що фінансам як економічній категорії, окрім розподільної і регулюючої, властива також і контрольна функція. Вона виявляється як при контролі розподілу валового внутрішнього продукту, так і при витрачанні публічних грошових фондів відповідно до їх цільового призначення. Все це свідчить про те, що контрольна функція фінансів є об'єктивною основою фінансового контролю.На сьогодні у складних умовах зміцнення ринкової економіки, ускладнення фінансового механізму контрольна функція у сфері фінансів набуває особливої актуальності. Перш за все це пов'язано з певною специфікою даного виду діяльності, що дозволяє активно впливати на економічні процеси. Ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного і соціального розвитку держави, раціональної організації використання всіх наявних ресурсів, забезпеченню збереження загальнодержавної і муніципальної власності. У цьому зв'язку слід звернути увагу на основні функції фінансового контролю. До них слід віднести: регулюючу, правоохоронну, профілактичну та інформаційну. Саме через ці правові засоби фінансовий контроль безпосередньо впливає на суспільні відносини, виявляється його активний, наступальний характер.Говорячи про особливості фінансового контролю, слід зазначити, що в сучасних умовах відбувається його ускладнення, все чіткіше виявляється його багатоаспектність. У першу чергу це пов'язано з тим, що сфера контрольної діяльності все більш розширюється, розповсюджуючись на недержавні підприємства і громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Фінансовий контроль стає все більш багатоманітним і багатоплановим. Деякі контролюючі органи були скасовані, виникли нові, тому систему органів фінансового контролю ще не можна визнати сформованою остаточно.Сутність фінансового контролю розкривається в основних завданнях, поставлених перед ним, серед них:а) перевірка своєчасності і повноти виконання підконтрольними суб'єктами фінансових зобов'язань перед державою та органами місцевого самоврядування;б) перевірка виконання органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій з формування, розподілу та використання грошових фондів;в) перевірка дотримання правильності здійснення фінансових операцій, збереження грошових коштів і матеріальних ресурсів;г) перевірка правильності й ефективності використання публічних грошових фондів;д) виявлення та усунення порушень фінансової дисципліни;е) попередження порушень законності у сфері фінансової діяльності, забезпечення відшкодування матеріального збитку, виявлення винних осіб і залучення їх до відповідальності;ж) виявлення внутрішніх резервів виробництва - підвищення його ефективності, найбільш економного використання матеріальних ресурсів та грошових коштів.Реалізація перерахованих завдань фінансового контролю є необхідною умовою забезпечення правопорядку і законності у процесі здійснення фінансової діяльності. Однією із сторін правопорядку і законності у сфері фінансів є фінансова дисципліна.Фінансова дисципліна відображає обов'язковий для всіх суб'єктів порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм та правил виконання фінансових зобов'язань. Іншими словами, це суворе і точне дотримання всіма учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків, що витікають з розпоряджень держави, які регулюють порядок формування, розподілу та використання публічних грошових фондів. Необхідно підкреслити, що вимоги фінансової дисципліни обов'язкові не тільки для підприємств всіх форм власності і громадян, але і для органів державної влади та місцевого самоврядування.Структурно фінансовий контроль є організаційною системою, яка складається з наступних елементів:1) суб'єкт контролю;2) об'єкт контролю;

3) предмет контролю; 4) мета контролю;5. методи здійснення контролю.Серед суб'єктів фінансового контролю слід розрізняти окремо:а) суб'єкт, який контролює;б) суб'єкт, якого контролюють.Суб'єктами фінансового контролю виступають або безпосередньо державні органи, наділені владними повноваженнями через свій правовий статус, або, в деяких випадках, недержавні суб'єкти, які діють від імені і за дорученням держави, чиї владні повноваження виникають на основі цього доручення. Також до суб'єктів фінансового контролю можна віднести суспільні організації, здійснюючі таку діяльність на користь окремих соціальних груп або класів, або всього суспільства в цілому.Слід чітко розмежовувати об'єкт і предмет фінансового контролю, оскільки ці поняття нетотожні. Об'єкт фінансового контролю не обмежується перевіркою тільки грошових фондів. Насправді він включає і матеріальні, і природні, і трудові й інші ресурси держави, оскільки їх використання здійснюється в грошовій формі або опосередковане нею. Інакше, фінансовий контроль розповсюджується не тільки на безпосередньо фінансові, але і на пов'язані з ними господарські відносини.Предметом фінансового контролю виступають первинні документи, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність контрольованого суб'єкта.Деякі вчені вважають, що об'єктами фінансового контролю виступають особи, які знаходяться у сфері фінансової діяльності держави, а саме: 1) державні органи; 2) державні юридичні особи; 3) недержавні юридичні особи; 4) громадяни, (особи), які мають відношення до фінансової діяльності. Предмет фінансового контролю - поведінка об'єктів цього контролю з погляду дотримання ними своїх обов'язків як учасників фінансової діяльності. але ці твердження є спірними.Метою фінансового контролю є: 1) виявлення фактів порушення фінансового законодавства або неналежного виконання учасником фінансової діяльності своїх обов'язків; 2) виявлення винних і залучення їх до відповідальності; 3) усунення порушень фінансової дисципліни, у тому числі відновлення порушених правовідносин.Методи фінансового контролю - прийоми і способи його здійснення.Методика - це конкретні прийоми і способи здійснення конкретних дій при реалізації фінансового контролю. Вона показує, в якому порядку необхідно проводити перевірку, з чого її починати та чим закінчувати.Фінансовий контроль здійснюється в чітко визначених правових межах та викликає конкретні юридичні наслідки. Правове регулювання фінансового контролю здійснюється нормами фінансового права. В юридичній літературі існує думка про фінансовий контроль як інститут загальної частини фінансового права. Разом з тим поза сумнівом і інше. Фінансовий контроль властивий усім етапам фінансової діяльності, всім фінансово-правовим підгалузям та інститутам особливої частини фінансового права. Також фінансовий контроль є, мабуть, єдиним структурним підрозділом фінансового права, правові норми якого містяться як у загальній, так і в особливій частинах, тобто структура фінансового контролю має достатньо складний характер. До загальної частини фінансового права слід віднести фінансово-правові норми, регулюючі загальні принципи, мету і завдання, організацію і порядок здійснення фінансового контролю, характеристику його видів та методів. Що ж до фінансово-правових норм, що передбачають специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то вони цілком справедливо відносяться до особливої частини. Конкретизація ж їх специфічних завдань і змісту знаходить своє відображення в інституційних правових актах (наприклад, в Бюджетному кодексі України або Законі України "Про аудиторську діяльність").

Певний інтерес становить проблема фінансового контролю в ракурсі  процесуальної форми. Стисло, "пунктирно" позначимо деякі принципові моменти. Контрольну діяльність необхідно розглядати як самостійний і специфічний  різновид юридичного процесу. При цьому, досліджуючи ієрархічну структуру процесу, контроль слід розташувати після правотворчості й правозастосування. Повною мірою наведене відноситься і до фінансового контролю. В ході здійснення фінансового контролю використовуються норми як матеріального, так і процесуального права, де пріоритет залишається за останніми. Так, вони визначають фінансові контрольно-процесуальні виробництва, стадії і режими. Переважаючими відповідно є і фінансові контрольно-процесуальні правовідносини.


Види фінансового  контролю.Контроль, як установлення відповідності заданого стану фактичному у сфері фінансової діяльності при його розгляді з соціальної точки зору можна підрозділити на державний і суспільний. На сьогодні існують певні підстави стверджувати, що правомірно виділяти і міжнародний фінансовий контроль як відповідну діяльність міжнародних організацій, що стосується певних сторін фінансової діяльності держав або міжнародних організацій. Наприклад, контроль МВФ або інших подібних структур. Згідно з переконаннями, що існували у фінансово-правовій науці Радянського Союзу, фінансовий контроль розподілявся на два види: державний і суспільний. У рамках останнього виділялися партійний, профспілковий і народний контроль.Фінансовий контроль відрізняється багатоплановістю поставлених перед ним цілей і різноманіттям вирішуваних завдань. Його здійснення входить у компетенцію досить широкого кола контролюючих органів. У теорії фінансового права виділяються різні критерії, різні підстави класифікації фінансового контролю. При цьому загальноприйнятим підходом у виділенні конкретних його видів є вибір таких критеріїв, як суб'єктний склад контролюючих органів; специфіка об'єкта фінансового контролю; час його проведення.

На основі викладеного  вище можна запропонувати наступну класифікацію фінансового контролю:1. Залежно від часу проведення розрізняють фінансовий контроль:а) попередній;б) поточний (оперативний);в) подальший.Попередній фінансовий контроль передує проведенню фінансово-господарських операцій. Він здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження проектів бюджетів, кошторисів, планів, договорів. Основна мета даного виду контролю - попередження порушень чинного фінансового законодавства, при цьому діяльність органів фінансового контролю націлена на своєчасне попередження незаконного і нераціонального використання грошових коштів та матеріальних ресурсів. Належне використання попереднього фінансового контролю дозволяє досягти максимального позитивного ефекту, уникнути порушень фінансової дисципліни.Поточний фінансовий контроль здійснюється в короткі відрізки часу, безпосередньо в процесі проведення господарських і фінансових операцій. Даний контроль можна назвати ще оперативним через його гнучкість та своєчасність, оскільки часто здійснюється повсякденно, будучи постійним. Широке використання цього виду контролю дозволяє знайти помилки і зловживання, допущені як на стадії попереднього контролю, так і безпосередньо в ході проведення фінансово-господарської операції.

Подальший фінансовий контроль здійснюється по завершенню конкретної фінансово-господарської операції або після закінчення певного звітного періоду (наприклад, фінансового року). Цей вид контролю можна охарактеризувати як своєрідний останній "рубіж", перешкода на шляху порушень. Він дозволяє знайти упущення, допущені в ході попереднього та поточного контролю і, як правило, відрізняється поглибленим і всеосяжним підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності контрольованого суб'єкта та своїм комплексним характером. До основних напрямів подальшого контролю можна віднести: аналіз виконання планів і бюджетів; перевірку кошторисів, звітів і балансів; вивчення на предмет законності рішень органів управління суб'єкта, що перевіряється; виявлення випадків незбереження майна; визначення шляхів попередження порушень фінансової дисципліни і заходів з їх усунення.2. Залежно від такого критерію, як плановість, фінансовий контроль буває плановим і позаплановим. Таке положення відповідає Указу Президента України "Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 року № 817/98. Згідно з вищезгаданим актом плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена в плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта або за місцем розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка здійснюється за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу в календарному році в межах його компетенції.Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, окрім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, які гарантовані бюджетними засобами.Право на проведення планової виїзної перевірки об'єкта підприємницької діяльності контролюючим органом надається в тому випадку, коли такому суб'єкту не пізніше ніж за десять календарних днів до дня виконання вказаної перевірки направлене письмове повідомлення із зазначенням на її проведення.Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться в суворо обумовлених законом випадках. Наприклад, коли суб'єктом підприємницької діяльності не надані у встановлений термін документи обов'язкової звітності або у разі надання в установленому порядку суб'єктом підприємницької діяльності скарги про порушення законодавства посадовцями контролюючого органу під час проведення останніми планової або позапланової виїзної перевірки.Крім використання виїзних перевірок для здійснення фінансового контролю, контролюючими органами може бути використана така форма його здійснення, як контроль камеральний, тобто проведення фінансових перевірок за даними контрольного органу документами, що надані підконтрольним об'єктом з метою виявлення правильності їх заповнення, а також відповідності вказаної в них наявної оперативної інформації про результати фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.3. Залежно від періодичності (частоти) проведення контроль буває:а) постійний (ще його можна позначити як повсякденний);б) систематичний;в) епізодичний (часто даний вид контролю має разовий характер).4. Залежно від форми проведення розрізняють контроль:а) обов'язковий (зовнішній);б) ініціативний (внутрішній).Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється у випадках, коли чинне законодавство містить відповідну вимогу. Крім того, другою підставою до його виконання є рішення компетентного державного органу. Як правило, обов'язковий фінансовий контроль здійснюється силами державних (муніципальних) фінансових органів.Що стосується ініціативного фінансового контролю, то основним моментом при віднесенні до даного виду є елемент "волевиявлення", контроль виконується за самостійним і добровільним рішенням господарюючих суб'єктів. Проводиться як власними силами, так і із залученням аудиторів.5. Залежно від суб'єкта, що здійснює контроль:а) державний;б) муніципальний;в) суспільний;г) аудиторський.Державний фінансовий контроль проводять органи держави, що наділені відповідною компетенцією, уповноважені на виробництво контрольних дій. При цьому можна виділити органи:- загальної компетенції (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, місцеві ради та ін.);- спеціальної компетенції - органи, створені виключно для фінансового контролю. Сюди можна віднести, наприклад, Рахункову палату, податкові органи, Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство, а також підлеглі їм підрозділи на місцях.Муніципальний фінансовий контроль проводиться органами місцевого самоврядування. Сфера його застосування досить широка (від затвердження місцевого бюджету, його виконання і затвердження звіту про його виконання до конкретних питань дотримання фінансової дисципліни, що входять в компетенцію органів місцевого самоврядування).Як у державному, так і в муніципальному фінансовому контролі можна також виділити (залежно від області дії): надвідомчий (міжвідомчий), внутрішньовідомчий і внутрішньогосподарський контроль.Суспільний фінансовий контроль є незалежним фінансовим контролем, який здійснюється представниками громадськості на ініціативній (добровільній) та безкоштовній основі.Аудиторський фінансовий контроль є незалежним професійним фінансовим контролем, здійснюваним аудиторами (фізичними особами) і аудиторськими фірмами.6. Залежно від сфери фінансової діяльності, що перевіряється, контроль буває:а) бюджетний;б) податковий;в) валютний;г) банківський;д) страховий.Відокремлення перерахованих конкретних видів фінансового контролю в даному випадку фактично ставиться у залежність від тієї сфери фінансового права, в якій безпосередньо відбувається контрольна діяльність, тобто від підгалузей та інститутів особливої частини фінансового права.7. Залежно від джерела інформації розрізняють контроль:а) фактичний;б) документальний.Фактичний фінансовий контроль полягає у вивченні реального стану об'єкта, що перевіряється, його огляді й обмірюванні в натурі, встановленні дійсної наявності грошових коштів і матеріальних ресурсів, аналізі отриманої при цьому інформації та документів на предмет їх відповідності.Документальний фінансовий контроль є перевіркою і аналізом первинних документів (у тому числі і технічних носіїв інформації), що містять відомості про рух грошових коштів (бухгалтерських і статистичних звітів, кошторисів, балансів та ін.).Фактичний і документальний фінансовий контроль існують не відособлено, а доповнюють один одного. Так, наприклад, за наявності належних підстав документальна ревізія може бути доповнена фактичною перевіркою (виробництвом контрольного обмірювання, зняттям залишків матеріальних цінностей та ін.).Наведений перелік видів фінансового контролю не є вичерпним. Так, наприклад, можна виділити також такий критерій класифікації фінансового контролю, як його об'єм (повнота обхвату).

Информация о работе Шпаргалка по "Финансам"