Шпаргалк по "Финансам"

 Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар. 
Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця. 
Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений товар, надані послуги здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там задепонованих для цієї мети, або в банку платника - так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків. 
Існує кілька видів акредитивів. 
Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунка платника і переказує ці кошти в банк постачальника (банк-виконавець) на окремий балансовий рахунок "Акредитив". 
Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин. 
Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником.

Безвідривний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати  без згоди постачальника, на користь  котрого було відкрито акредитив. 
Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банку-емітента. 
Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем. 
Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці. 
Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи: 
- оформлення та облік платіжних документів; 
- проведення заліку взаємної заборгованості; 
- вексельне оформлення прострочених заборгованостей; 
- дальші операції з векселями. 
Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками.

Фінансовий вексель має  в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів. 
Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій.

Простий (соло-вексель) виписується  і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час.

Інкасове доручення —  це документ, за яким банк (банк-емітент) зобов’язується за дорученням клієнта  та за його рахунок вчинити дії  по одержанню від платника платежів та (або) акцепту платежів. Банк-емітент, що одержав інкасове доручення, має  право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

Інкасові доручення (розпорядження) приймаються банками протягом десяти днів із дня виписки. День заповнення інкасового доручення (розпорядження) не враховується.

 У рядку "Призначення  платежу" інкасового доручення  (розпорядження) вказується назва  законодавчого акта, яким передбачене  право безспірного стягнення  коштів (його дата, номер і відповідний  пункт), і документ, на підставі якого здійснюється стягнення.

 У випадку, якщо в  інкасовому дорученні не заповнений  рядок "Призначення платежу"  або не зроблено посилання  на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без виконання.

21. Розкрийте сутність  розрахунково-платіжної дисципліни

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів  господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій. 
Розрахункова дисципліна базується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків. 
Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств. 
Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки. 
Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан. 
За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції. 
Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові. 
Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання. 
Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів. 
Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями. 
Не застосовуються штрафні санкції до платників податку, які до початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподаткованого прибутку, письмово повідомили про це податковий орган та сплатили суму недоплати, а також пеню, нараховану на повну суму недоплати за весь строк. 
До адміністративних стягнень належать: 
- конфіскація предмета, грошей, отриманих унаслідок здійснення адміністративного правопорушення; 
- позбавлення спеціального права, яке надано окремому громадянину; 
-виправні роботи; 
-адміністративний арешт; 
-попередження тощо.

28 Проаналізуйте касові операції під-\\

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку). Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо). Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

29 Назвіть види грошових надходжень із внутрішніх і зовнішніх джерел

Внутрішні надходження

У світовій практиці 60—70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Вони включають:

— виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. Вона залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень;

— виручку від іншої  реалізації. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, та інше майно;

— доходи від позареалізаційних  операцій. Вони формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді.

Зовнішні надходження

Доходи від фінансових інвестицій — купівлі і продажу цінних паперів, вкладання тимчасово вільних коштів па депозитні рахунки, лізинг, надання майна в оренду, валютних та інших операцій. 

Доходи від надзвичайних подій (відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи)

30Дайте характеристику  виручки від реалізації продукції

Доходи (виручка)  від реалізації ґрунтується за такими видами діяльності:

- реалізація товарів

- реалізація готової продукції

- виконання робіт і надання  послуг.   

 Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1) кількості, асортименту та  якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін.

 Маючи план обсягів  виручки (причому бажано не  тільки на рік, квартал, а  й на місяць, декаду, тиждень), підприємство  одержує інструмент, що дає змогу  володіти ситуацією щодо управління  своїми фінансовими ресурсами.  Зокрема, він дає можливість  мати інформацію про те, скільки  й коли підприємство матиме  змогу за рахунок грошей, що  надходять від покупців і компенсують  минулі витрати, вкладати їх  у відповідні нові витрати;  в які строки воно зможе  розраховуватися з бюджетом, з  постачальниками, та ін. Дуже важливо,  що обсяг реалізації визначає  суму прибутку й валового доходу  підприємства. Отже, на плануванні  виручки від реалізації базується  все фінансове планування підприємства.

31Назвіть фактори,  що впливають на абсолютну  суму виручки від реалізації  продукції

 Збільшити грош-й потік  можна за рахунок зменшення  активів.

Фактори: 1) обсяг в-ва прод-ції; 2) собівартість прод-ції; 3) прибуток, що включається до складу ціни продукції; 4) непрямі податки: АЗ, ПДВ; 5) зміна залишків нереалізованої прод на почат та кінець періоду. Шляхи : 1) збільшення обсягів виробництва; 2) скорочення залишків нереалізованої продукції; 3) підвищення цін на продукцію (збільшення собівартості; збільшення частки прибутку в ціні; підвищення чи введення непрямих податків).

32Дайте характеристику цін на продукцію і фактори, що на них впливають

Ціна — це грошове вираження вартості товару, або сума грошей, за яку покупець згоден купити товар, а виробник продати цей товар. В умовах ринкової економіки ціна є одним з найважливіших показників, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін залежать розмір прибутку підприємства, конкурентоспроможність підприємства і його продукції, а також фінансова стійкість підприємства. Взагалі фактори поділяють на зовнішні та внутрішні.

Проте дані фактори підлягають більш розширеному розподілу та утворюють систему ціноутворюючих факторів, серед яких в першу чергу виділяють:

- кінцевих споживачів;

- учасників збуту (або посередників);

- конкурентів та їх цінову політику;

- витрати на виробництво (собівартість  продукції);

- уряд та його політику стосовно  товаровиробника.

Основними ціноутворюючими факторами  є величина і динаміка попиту та пропонування продукції. Ринок та попит  встановлюють верхню границю рівня цін, а витрати — нижній. Кінцеві споживачі та закупщики промислових товарів врівноважують ціну на товари та види послуг із врахуванням отриманої вигоди від можливості мати чи користуватися товаром чи послугою. Проте степінь свободи формування продавцем ціни змінюється в залежності від типу ринку.

33 Розкрийте порядок визначення  цін на продукцію

  Ціноутворення — це процес встановлення ціни на конкретний товар. Ціна на продукцію підприємства значною мірою визначається зовнішніми чинниками, серед яких вплив конкуренції, учасників каналів товаропросування (постачальників, посередників), політики держави. Після врахування зовнішніх чинників підприємство починає формувати вихідну ціну. Вихідну ціну встановлюють у кілька етапів.

Перший етап. Визначення мети ціноутворення.

Підхід до ціноутворення визначається залежно від мети, яку ставить перед собою підприємство:

1. намагання вижити змушує підприємство встановлювати низькі ціни, оскільки для нього важливіше вижити, ніж отримати прибуток; підприємство здійснює комерційну діяльність доти, поки зниження ціни покриває виробничі витрати;
2. максимізація поточного прибутку; в цьому разі поточні результати важливіші, ніж довготермінові;
3. захоплення більшого сегменту ринку; для цього підприємство максимально знижує ціни;
4. завоювання лідерства на ринку за показниками якості; для досягнення цієї мети продукція підприємства має бути вищої якості з усіх товарів, що пропонує ринок, і це потребує встановлення високої ціни.

Другий етап. Визначення попиту на товар.

Для більшості товарів зниження ціни сприяє підвищенню попиту. Вихідна ціна орієнтується на попит покупця і підтримується на максимальному рівні.

Третій етап. Оцінка витрат виробництва.

Як відомо, витрати поділяються  на постійні й змінні за обсягом  виробництва. Орієнтація вихідної ціни на витрати виробництва визначає її мінімальний рівень.

Четвертий етап. Аналіз цін і товарів конкурентів.

Інформацію про ціну конкурента можна отримати шляхом здійснення порівняльного  придбання товару, одержання доступу  до прейскурантів цін, опитування покупців тощо.