Шанс для поліпшення економічних перспектив в Україні

2010 на 23,5% і попри  скорочення залишків за кредитами  населенню на 9,9% за той самий  період,

роздріб зріс за десять місяців на 5,8% порівняно з  аналогічним періодом 2009 року. Це утримало

економіку від  більш сильного гальмування у III кварталі.

Внутрішній споживчий  попит був одним із головних генераторів  економічного зростання в

останні роки перед  кризою. Його підтримувало фінансоване  за рахунок зовнішніх позик споживче

кредитування, а  не лише зростання зарплат. Але девальвація  гривні, яка настала під час  кризи,

підвела риску  під кредитною експансією, сформувавши  величезний масив проблемних кредитів.

За оцінкою  міжнародного рейтингового агентства  Fitch, з урахуванням реструктурованих позик

частка проблемних кредитів в українських банках за підсумками першого півріччя 2010 року

становить понад 50%.

Із попередніх помилок владі необхідно зробити  правильні висновки. Необхідно підтримувати

зростання внутрішнього споживання шляхом формування стимулів для поступового розширення

частки зарплати в собівартості продукції, а не за рахунок розігрівання кредитування під завезення

імпортного ширвжитку. Продовження популістської практики підвищення зарплат у бюджетному

секторі в розмірі, який перевищує зростання продуктивності праці, вже практично неможливе.

Подальше нарощування  дефіциту держбюджету і держборгу критично знизить стабільність

фінансової системи.

Сумарний вплив  на економіку перерахованих сил  дає змогу прогнозувати подальше уповільнення

зростання ВВП  у жовтні-грудні до рівня близько 2%. Це не ставить під сумнів урядовий прогноз

на 2010 рік –  зростання на 3,7%. Його досягнення цілком реалістичне. Але такі реалії не дають

можливості очікувати  швидкого повернення до докризового  рівня. Особливо, якщо розвиток

світової економіки  уповільниться. У Мінекономіки вважають, що економіка України може

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

повернутися до нього лише в 2013 році. Але цю мету не можна вважати надзадачею –  за

підсумками 2008 року України досягла лише 74,1% від рівня 1990 року.

Пошук інвесторів

Слід визнати, що українська економіка ще досить далека від відновлення з інвестиційної  точки

зору: складні  умови ведення бізнесу, значний  фіскальний тиск і корупція не стимулюють

підприємців до довгострокових вкладень. За даними Держкомстату, капітальні інвестиції за

дев'ять місяців 2010 року становили 103 млрд грн, що на 2,9% нижче, ніж за той самий період

минулого року. Враховуючи те, що показник капітальних  інвестицій розраховується без

урахування інфляції, реальне зниження показника становило  близько 13%.

Україна поки що програє конкурентну боротьбу за вітчизняні та іноземні інвестиції. За даними

статистичного відомства, чистий приріст прямих іноземних  інвестицій у січні-вересні-2010

становив $2,5 млрд, що на 14,3% менше, ніж цей показник за аналогічний період 2009 року. Що не

дивно.

Згідно з дослідженням Global Competitiveness Report-2010-2011 Всесвітнього економічного

форуму, Україна  за рівнем конкурентоспроможності посіла 89-е місце, спустившись із 82-го

минулого року. Країні вдалося зберегти такі переваги, як високоосвічене населення, гнучкий  та

ефективний ринок  праці, перспективний обсяг внутрішнього ринку.

Водночас значний  негатив концентрувався в зоні відповідальності держави. Дослідження

засвідчило, що зі 139 країн Україна за захистом прав міноритарних власників посіла 138-е  місце,

за захистом прав власності – 135-е, за незалежністю судової влади – 134-е. Рівень хабарів  відніс

нас на 127-е місце. За показником "макроекономічна  стабільність" Україна посіла 132-е  місце.

Ефективність  податкової системи оцінено 136-ю  позицією, а гніт митних процедур – 131-ю. І,

нарешті, надійність банківської системи країни удостоєна 138-го місця.

Оцінки Світового  банку не набагато кращі. У звіті  Doing Business 2011 Україна за рік поліпшила

на дві позиції  свій показник у ренкінгу щодо умов ведення бізнесу, піднявшись до 145-го місця

серед 183 країн-учасниць. Максимальне покращення в Україні  зафіксовано за критерієм "умови

для старту бізнесу" – на 18-й позицій, до 118-го місця.

Водночас падіння  зафіксовано за критерієм "захист інвестицій" – на одну позицію, до 109-го

місця. Згідно зі звітом, оцінка системи оподаткування  в Україні залишилася без змін – країна на

181-у місці:  в Україні передбачено 135 податкових  платежів на рік, тоді як  в інших країнах Східної

Європи та Середньої  Азії – в середньому близько 41,7, а в розвинених країнах – 14,2.

Податкове навантаження на фонд оплати праці в Україні  перебуває на рівні 43,3%, що набагато

більше, ніж в  інших країнах Східної Європи і Середньої Азії та в розвинених країнах – у

середньому 22,9% та 23,3% відповідно.

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

Один із найавторитетніших  українських економістів, професор Анатолій Гальчинський нещодавно

виділив ще одну проблему, яка стримує розвиток, – адміністративний ринок, позбавлений

нормальних умов конкуренції.

В Україні в  конкуренції виживають не ті, хто  насправді перспективний у технологічному та

організаційно-структурному плані, а ті, хто зумів інтегруватися  в систему влади, становить її

економічну опору. За його даними, через це питома вага інноваційно активних підприємств у нас у

сім-вісім разів  нижча, ніж у країнах із розвиненою ринковою системою.

Дефіцит доброзичливців

Ніхто із сусідів  не зацікавлений в економічно сильній  Україні. Політичні жести України (зокрема

відмова від  ядерного статусу) економічних дивідендів не принесли. Сучасна політика

Європейського союзу спрямована, передусім, на розширення продажів своїх товарів на

українському  ринку без жодних обмежень. З урахуванням  високого технологічного розвитку країн

Західної Європи і набагато більш сприятливих  умов кредитування виробництва, такий  підхід

формує механізм "рівності нерівних".

Результатом такої "дружби" може стати лише остаточне  руйнування українського виробництва

товарів із високим  ступенем обробки і перехід до повної залежності від імпорту.

Ще один стратегічний "друг" України – Росія. Останнім часом українська влада дедалі частіше

признається в  симпатіях до північного сусіда. Але  такі визнання не вибілюють з історії  проблеми

конфіскації Росією заощаджень українських громадян у  розмірі понад 131 млрд грн, яка лягла в

основу списку претензій до російської сторони. Останнім поповненням цього переліку стали

підписані в 2009 році газові угоди: ці домовленості украй  невигідні українській стороні, але,

схоже, змінювати  умови Росія не готова.

Глибинні  проблеми

Бідність –  головна проблема країни. Відновлення  зростання ВВП України в 2010 році не зупинило

процесу зубожіння  населення. За даними Міністерства праці  та соціальної політики, чверті

українців (12,5 млн людей) особливо втрачати нічого. При цьому в січні-вересні рівень бідності

зріс на 0,4 процентного  пункту, до 26,4%.

За даними Світового  банку, частка бідного населення  в Україні скоротилася з 47% у 2002 році, до

12,3% у 2007 році  за рахунок непропорційного економічному  розвитку зростання зарплат у

бюджетному секторі. Економічна криза повернула цей  показник до рівня 16%.

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

Звісно, для соціальних потрясінь такої кількості малозабезпечених недостатньо, але тенденція

вкрай тривожна. Адже саме бідність є основною причиною демографічної кризи (близько 5 млн

українців працюють за кордоном), яка привела за собою  і пенсійну кризу.

За даними Міжнародного валютного фонду, з 2003-го до 2009 рік  витрати Пенсійного фонду

збільшилися з 9% до 18,1% ВВП, що є одним з найвищих показників у світі: до 2020 року на

кожного платника пенсійних внесків припадатиме  один пенсіонер.

З бідністю пов'язані  такі біди як корупція, кримінальна  злочинність і тіньова економіка. За

експертними оцінками, у "тіні" вже перебуває понад 45% ВВП, що є критичним рівнем. Обсяги

тіньової зарплати становлять близько 50% від легальних  виплат. На цьому тлі корупція почуває

себе упевнено, маючи в своєму розпорядженні  достатній ресурс, що обнуляє будь-які почини, які

можуть змінити  наявну ситуацію.

У зв'язку з цим  очевидною є важливість дотримання черговості вирішення проблем. Без

радикального  пригноблення корупції прогрес навряд чи буде можливий. Тому видається

помилковою першочергова імплементація новою правлячою  командою податкової реформи.

Посилювання вимог  до малого бізнесу за збереження наявного рівня корупції і свавілля

чиновників може призвести лише до скорочення зайнятості. При цьому мети з оздоровлення

фіскальної сфери  досягнуто не буде.

Яскравою ілюстрацією  цього принципу є спробою врятувати  комерційні банки, що постраждали

від кризи, за рахунок  бюджетних коштів. У 2009-2010 роках у  рамках програми із рекапіталізації

банків три  фінустанови отримали 17 млрд грн бюджетних коштів. Але у вересні-2010 з'ясувалося,

що вони потребують нових вливань на суму 12,5 млрд грн. При цьому, згідно даними Головного

контрольно-ревізійного  управління України, з цих фінустанов за фіктивними контрактами

виведено 10 млрд грн.

Можливим вирішенням проблеми бідності може стати створення  умов для підвищення частки

зарплат у собівартості товарів. За даними українських профспілок, частка оплати праці у витратах

на виробництво  в 2009 році становила близько 6%, тоді як в європейських країнах цей  показник

становить понад 30%. Збільшення цього показника не тільки розширюватиме споживчий  попит,

але і формуватиме  додатковий фінансовий потік для  виплати пенсій.

Подальше стимулювання підприємств за рахунок дешевої  робочої сили витісняє

найкваліфікованіших робочих на зарубіжні ринки, знижує стимули персоналу до праці, а також

скорочує зацікавленість підприємців у модернізації. Це також  деморалізує населення і роз'їдає

державні фінанси  – люди більше починають орієнтуватися  на соціальну допомогу з боку уряду,

ніж на перспективу  самостійно заробити на життя.

Підготовлено  Економіка України