Саймон Кузнець - батько економічної статистики

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ 

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 
 
 
 
 
 

Доповідь  на тему:  
«Саймон Кузнець - батько економічної статистики» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка 2-го курсу, 1-ї групи, спеціальності 6503,  
 

Перевірила:  
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

Саймон  Кузнець - батько економічної  статистики 
 

Залежність  між економічним  розвитком і нерівністю (а, виходить, і бідністю) у XX столітті уперше вивів Саймон Кузнець - американський економіст українського походження.  
 

      Семен, він же Саймон, Кузнець (Simon Kuznets) народився 30 квітня 1901 року в Харкові і був  середнім із трьох синів Абрама і  Поліни Кузнець. Коли хлопчику виповнилося  шість років, його батько, торговець  хутром, виїхав у Сполучені Штати, збираючись - як тільки улаштується сам - викликати туди всю родину. Але Перша світова війна і Жовтнева революція зруйнували ці плани. Тим часом Семен навчався в місцевій гімназії, де і захопився економікою.

      Лише  в 1922 році Семен та його молодший брат Соломон змогли приїхати до батька у Нью-Йорк. Протягом літа брати самостійно оволодівали англійською мовою, і восени того ж року Семен став студентом Колумбійського університету. Наступного року він одержав ступінь бакалавра, а в 1924-му - ступінь магістра з економіки. Свої заняття в Колумбійському університеті він продовжив під керівництвом відомого економіста Уіслі Мітчела, співробітництво з яким було довготривалим і плідним. У 1926 році Саймон Кузнець одержав докторський ступінь, захистивши дисертацію «Циклічні коливання: роздрібна та оптова торгівля. Сполучені Штати, 1919-1925 рр.». У цій роботі, що була підготовлена за сприянням Мітчела, відбилося їхнє загальне прагнення виявити закономірності економічного розвитку.

      Протягом  майже двох років Кузнець працював у Раді з досліджень в області соціальних наук. Науковим підсумком цієї роботи стала його книга «Столітня динаміка виробництва і цін». У 1927 році Саймон стає співробітником Національного бюро економічних досліджень, де очолює програму з вивчення національного доходу. Підрахунок національного доходу - найбільший внесок Кузнеця в економічну науку, саме його вважають піонером вивчення залежності між економічними коливаннями і довгостроковим економічним зростанням.

      Вчений  розробив методи визначення національного доходу (обсяг вироблених товарів і послуг) Сполучених Штатів. Перший звіт Кузнеця щодо національного доходу США був опублікований міністерством торгівлі в 1934 році. Потім пішла серія публікацій з проблем національного доходу, його структури, з питань формування капіталу. Внесок Кузнеця у створення методів підрахунку національного доходу заснований на концепції взаємозалежності між обчисленим річним обсягом випуску продукції і визначеним рівнем добробуту, що відповідає цьому обсягу. Вченим було внесено ясність в основні уявлення щодо валового і чистого продукту країни, а також розроблено методи їхнього підрахунку. Бездоганна логіка, сміливі судження і ретельна перевірка усіх даних дозволили побудувати чітку і послідовну картину виробництва і доходу. Застосовуючи «подвійний підрахунок» національного доходу, С. Кузнець вимірював національний доход із двох позицій. Спочатку він обчислював такий показник, як сукупний попит, по Кейнсу (сума витрат на споживчі товари і послуги, інвестиції і державні витрати). Потім він обчислював показник загального доходу з боку пропозиції: сума заробітної плати, прибутку і ренти. Таким чином, його метод підрахунку національного доходу наповнив емпіричним змістом кейнсіанське визначення політичних проблем.

      У 1929 Кузнець одружився з Едіт Хандлер, яка служила економістом в Національному бюро економічних досліджень. У них з’являється син та дочка. Всі співробітники відмічали їхню надзвичайну скромність, вся сім’я обожнювала слухати класичну музику.

      У 1931 році Саймон Кузнець став професором економіки і статистики в Пенсільванському університеті, у 40-і роки - заступником  директора Бюро планування і статистики при Міністерстві воєнної промисловості США. У 1949-му його обирають головою Комітету з питань економічного зростання в Раді з досліджень в галузі соціальних наук (СИСН), де він очолив роботу з порівняльного дослідження зростання національного доходу за визначений період для різних країн. В Університеті Джона Хопкінса Кузнець отримав звання професора політекономії і, одночасно, погодився бути економічним радником уряду Ізраїлю. У 1960-му Кузнець професор економіки в Гарварді та економічний радник уряду Китаю.

      Результати  порівняльного дослідження національного  доходу були опубліковані у вигляді  серії статей «Кількісні аспекти  економічного зростання націй». Ці дослідження широкої історичної перспективи процесу економічного зростання визначили ряд емпіричних закономірностей, насамперед для США, а потім і для інших країн. Наприклад, були встановлені довгі хвилі темпів економічного зростання деяких країн (так називані «цикли Кузнеця») - 20-річні періоди чергування швидкого і повільного зростання технічного прогресу, населення і національного доходу. У своїй останній великій роботі «Зростання і структурні зміни», що вийшла в світ в 1979 році, Кузнець розглядав розвиток Тайваню і зробив висновок, що швидке зростання (10% на рік) означає тривалий руйнівний процес, який призводить до структурних зрушень в економіці і супутніх інституціональних змін, а також в умовах праці і життя.

      У більшості своїх досліджень вчений також розглядав роль збільшення інвестицій та внеску капіталу і технологічних змін у процес економічного зростання. Він піднімав ці проблеми в роботі «Капітал і американська економіка» і показав, що стабільність процесу накопичення капіталу визначає частку капіталовкладень в економіці. Він також виробив систему виміру граничної капіталоємності, першим відзначив вирішальну роль «людського» капіталу.

      Кузнець вивчав відношення між економічним  зростанням і розподілом прибутку. Він показав, що підвищення процентного  обсягу акціонерного капіталу в загальному обсязі виробництва і зниження прибутку на інвестований капітал підвищують частку праці в національному доході. Зібравши численні дані, він довів, що найчастіше розподіл особистого доходу має тенденцію з часом вирівнюватися. Крім того, він запропонував «закон Кузнеця» для економіки країн, що розвиваються: у перші 10 років розвитку нерівність у розподілі доходів буде різко зростати, потім з’являться тенденції до їх вирівнювання. Яскравий приклад такого роду тенденцій - Тайвань.

      У 1971 році Саймон Кузнець отримав Нобелівську  премію «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, що призвело до нового, більш глибокого розуміння як економічної і соціальної структури, так і процесу розвитку». Батько сучасної економічної статистики - лауреат Нобелівської премії в галузі економіки. І виходець з України.