Розвиток фондів соціального страхування в Україні

Доповідь на тему:

«Розвиток фондів соціального

страхування в Україні»

гр. ФК 10 – 1

Свириденко Анни.

Соціальне страхування є  важливою складовою соціального  захисту населення. Саме в умовах трансформації економічних підвалин суспільства відповідне страхування  забезпечує не тільки грошові виплати  у разі настання страхових випадків, а й створює правові та економічні умови для стимулювання ефективної праці. До фондів соціального страхування  відносять : Пенсійний фонд, Фонд страхування з тимчасовою втратою працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд загальнообов’язкового державного  страхування на випадок безробіття.

До джерел формування доходів Фондів соціального страхування належать:

• страхові внески страхувальників;
• асигнування Державного бюджету України;
• суми фінансових санкцій;
• благодійні внески;
• інші надходження відповідно до законодавства України.

 Тема соціального страхування була розглянута у працях таких вчених: Н. Болотіної, О. Бевзенко, Л. Васечка, О. Губар, В. Закревського, О. Мельника,  Б. Надточого, В. Столярова, А. Шафоростова та ін.

В економічній літературі останнім часом зроблено ряд вдалих спроб визначення сутності та функціонального призначення соціального страхування. Серед них найбільшої уваги заслуговують дослідження  В. Базилевича, О. Залєтова, М. Кричевського, В. Роїка [2; 3; 4; 5].

Окремі аспекти правового  режиму централізованих позабюджетних  цільових фондів, у тому числі фондів соціального страхування, розглянуті в роботах по фінансовому праву Л. Воронової, Є. Грачової, О. Зайчук, М. Кучерявенко, Ю. Крохіної, М. Карасьової, А. Нечай, О.Орлюк,  Н. Хімічевої.

Фонди соціального страхування посідають важливе місце в соціальній інфраструктурі України й відіграють значну роль в забезпеченні добробуту наших громадян.

Однак, незважаючи на стабільність роботи системи соціального страхування та підвищення розміру поточних страхових виплат за її напрямками, вона ще потребує вдосконалення.

Вирішення проблем соціального  страхування в Україні відбувається значно складніше і повільніше порівняно  із розвиненими країнами. Система  соціального страхування в нашій  державі деякою мірою зберігає ще адміністративно – розподільний характер. Вона не завжди пов’язується із соціальною політико, у зв’язку  з чим не має очікуваного ефекту від певних змін. 

Дії органів законодавчої та виконавчої влади бувають нескорденованими та непослідовними. Наприклад рішення  парламенту можуть бути спрямовані на забезпечення соціальних гарантій, однак  без визначення достатніх джерел фінансування прийнятих програм.

Не на високому рівні поставлена правова та економічна відповідальність фондів перед страхувальниками та застрахованими особами за несвоєчасність страхових  виплат, низьку якість доступної медичних послуг тощо.

Існує і проблема наповнення бюджетів фондів соціального страхування  Наповнення бюджетів страхових фондів залежить як від низького рівня заробітних плат більшості працюючих, так і  від хронічної затримки з її виплатою, що відповідно відображається на страхових  виплатах.

В Україні поки що недостатній  власний досвід управління і належні  механізми суспільного контролю за діяльністю органів, які розпоряджаються

коштами соціального страхування.

 

Існують проблеми організаційного  характеру:

• відсутні єдині принципи визначення критеріїв надання соціальних пільг;
• дублюються окремі соціальні витрати ;
• відсутня чітка спрямованість соціальних виплат на допомогу сім’ям з низьким рівнем доходів.

Не вирішено питання узгодженого  формування бюджетних видатків державних  соціальних фондів та соціальних виплат на основі використання державних мінімальних  соціальних стандартів.

Пенсійне страхування  охоплює значну кількість громадян, а пенсійна система переобтяжена різними пільгами й виплатами.

Таким чином, система соціального  страхування в Україні має  недоліки і не повною мірою відповідає новим реаліям ринкової економіки. Вона потребує глибокої трансформації, кардинальної зміни відносин у цій  сфері.

Так, враховуючи світовий досвід, робота з пошуку шляхів вдосконалення  підвищення ефективності роботи фондів соціального страхування, в тому числі шляхом більш раціонального  використання коштів, які спрямовуються  на утримання адміністративного  апарату фондів, ведеться постійно.

8 липня 2010 року Верховна  Рада України прийняла Закон  України „Про збір та облік єдиного соціального внеску”.

Його прийняття можна  вважати одним із найбільш обґрунтованих  шляхів реформування системи загальнообов’язкового  державного соціального страхування, що здійснюватиметься шляхом консолідації з 1 січня 2011 року в одному органі подібних для усіх фондів функцій, а саме: збору страхових внесків, обліку страхувальників, прийняття звітності, контролю за повнотою та своєчасністю сплати страхових внесків, стягнення  заборгованості з їх сплати, запровадження  єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування, який сплачуватиметься одним платіжним  дорученням, а також єдиної бази для нарахування внесків, введення однакового звітного періоду, єдиної форми звітності, єдиного реєстру соціального страхування.

На січень 2011 року єдиний страховий внесок для фізичних осіб -  підприємців становив встановлену  ставку внеску - 34, 7% бази оподаткування. Для підприємств дана залежить від величини доходу.

У законі визначено права, обов’язки та відповідальність у  сфері формування страхових коштів, які окреслені для платників  єдиного соціального внеску (роботодавців і застрахованих осіб), органів  Пенсійного фонду України, фондів соціального  страхування, Державного казначейства України та інших органів.

Крім того, закон передбачає об'єднання функцій зі збору страхових  внесків і контролю за їх сплатою  одним органом - Пенсійним фондом України.

Реформування системи  соціального страхування передбачає запровадити п’ять окремих програм  обов’язкового страхування. Чотири  з яких вже виокремились, і п’ятим має стати медичне страхування.

Дуже значного вдосконалення  потребує саме робота Пенсійного фонду. Потребує вирішення питання пенсійного страхування осіб, які отримують пенсії у разі інвалідності та втрати годувальника. Нарахування цих пенсій не відповідає загальним принципам пенсійної системи, тобто не залежить від розміру відрахування та тривалістю стажу. Необхідно дані пенсії перенисти до окремої програми соціального страхування.

Ряд вчених – економістів  пропонують такі заходи подальшого розвитку системи соціального страхування  в Україні:

• створення достатньої економічної основи забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтування страхових внесків;
• розширення гарантій забезпечення страхових витрат шляхом створення соціального арбітражу, що дозволило б за допомогою страхових судів перевірити правомірність дій страхових організацій, вирішувати конфлікти між суб’єктами страхування;
• докорінного реформування управління фондами соціального страхування;
• створення сприятливих умов для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах.

Отже, як ми бачимо соціальна  система в Україні існує та функціонує, але вона має безліч недоліків та суперечностей. Будемо сподіватися , що в подальшому правління  України буде прислуховуватися до думки вчених , а також враховувати досвід минулого і розвинених країн світу. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Гошовська В.А. Ільчук Л.І. Державне управління соціальною сферою в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. В. А. Гошовської. - К. : НАДУ, 2008. –52с.

2. Базилевич В. Д., Базилевич  К. С. Страхова справа. – 5-те  вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 351с.

3. Право соціального захисту України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 615с.

4. Сайт Верховної Ради України. -  http://rada.gov.ua.