Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі України, Державний інноваційний фонд

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Апреля 2012 в 22:23, реферат

Описание работы

Надходження коштів до місцевих бюджетів та їх формування здійснюється за рахунок: місцевих податків і зборів, частки загальнодержавних податків, надходжень від здачі в оренду об’єктів (майна) комунальної власності, плати за ліцензії, сертифікати та державну реєстрацію суб’єктів господарчої чи іншої підприємницької діяльності, штрафів та фінансових стягнень, дотацій з бюджетів вищого рівня, які визначаються в установленому порядку;спонсорських внесків, пожертвування, гуманітарної допомоги, шефської допомоги та інших добровільних внесків і вкладів населення, що йдуть на забезпечення регіональних потреб.

Работа содержит 1 файл

Фінанси.doc

— 109.50 Кб (Скачать)


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі України, Державний інноваційний  фонд.

 

 


Місцеві податки і збори , їх суть та значення  для місцевих бюджетів

 Надходження коштів до місцевих бюджетів та їх формування здійснюється за рахунок: місцевих податків і зборів, частки загальнодержавних податків, надходжень від здачі в оренду об’єктів (майна) комунальної власності, плати за ліцензії, сертифікати та державну реєстрацію суб’єктів господарчої чи іншої підприємницької діяльності, штрафів та фінансових стягнень, дотацій з бюджетів вищого рівня, які визначаються в установленому порядку;спонсорських внесків, пожертвування, гуманітарної допомоги, шефської допомоги та інших добровільних внесків і вкладів населення, що йдуть на забезпечення регіональних потреб. Складовою частиною системи оподаткування є місцеві податки і збори .Їх суть полягає в тому, що орган місцевого самоврядування для забезпечення  свого функціонування повинен  мати певні фінансові ресурси. Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежать від того, які бюджетні ресурси у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які важелі це здійснюється.
 З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори(обов’язкові платежі), які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки від їх сплати.
 Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів).
 До місцевих податків і зборів відносять 18 видів платежів. При цьому місцеві органи влади не зобов’язані запроваджувати усі без винятку види платежів . обов’язковими є такі види платежів: комунальний податок, збір за паркування автомобілів, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за розміщення об’єктів торгівлі, збір з власників собак,  податок з власників транспортних засобів.
 Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і зазначені платниками згідно з базою оподаткування. Одним з основних документів щодо правового забезпечення системи місцевих податків можна вважати Декрет КМУ“Про місцеві податки і збори ”№ 56-93 від 20 травня 1993р.з відповідним змінами та доповненнями , що постійно вносяться до нього. Даний нормативний акт закріпив правові основи щодо здійснення незалежної податкової політики. Він визначив види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення, спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування. Особливістю його є те, що крім визначення загальнодержавних та місцевих податків, зборів(обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, було дане чітке їх розмежування. В подальшому в розв’язок податкової системи України значний вклад внесло прийняття Закону України “Про бюджетну систему” №253/95 від 29 червня 1995 р., яким установлені і окреслені пріоритети центральних і місцевих органів державної влади у формуванні відповідних бюджетів, визначена роль і частка надходжень коштів до них за рахунок загальнодержавних та місцевих податків.
 З 1 січня 2004 до складу місцевих податків включено і податок з власників транспортних засобів, який до цього був у складі загальнодержавних податків, але повністю перераховувався  до місцевих бюджетів.
 Поряд з місцевими податками і зборами до місцевих бюджетів здійснюються відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Ці відрахування встановлюються у відсотковому співвідношенні від суми сплаченого податку.
 Основною метою відрахування цих сум до регіональних бюджетів є недопущення дефіциту місцевого бюджету. Крім того, у розпорядженні органів місцевого самоврядування знаходиться майно комунальної власності (яке може здаватися в оренду), право видачі ліцензій, дозволів, сертифікатів, які також суттєво поповнюють територіальні бюджети.
 Спонсорські внески або пожертвування можуть бути адресними або безадресними. В разі коли ініціатор спрямовує свій внесок на конкретну потребу (ремонт шкіл чи лікарні), така допомога називається адресною. Внески та пожертвування можуть бути одноразовими або постійними.
Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу, інструктивних матеріалів Кабінету Міністрів України.
Доходи міських, районних, селищних, сільських бюджетів форму¬ється згідно з цими юридичними актами, а також рішеннями відповідних рад народних депутатів.
Уперше при формуванні дохідної частини місцевих бюджетів у 2001 р. були застосовані нові підходи до їх наповнення, а саме:
1) доходи місцевих бюджетів мають плануватись на формульні основі;
2) обласним радам заборонено збільшувати обсяг доходів понад ті, що визначені Законом України "Про Державний бюджет України  на 2001 рік".
У Бюджетному кодексі передбачена структура місцевих бюджетів, яка включає надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АРК, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Усі надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.
Доходи бюджетів місцевого самоврядування в Україні (ст. 64, 66) формуються за рахунок наступних податків і зборів (обов'язкових платежів), які закріплені за бюджетами місцевого самоврядування:
1) податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 Бюджетного Кодексу;
2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
До місцевих зборів(обов’язкових платежів)належать: готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно - та телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за проїзд по території прикордонних областей  автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак.
Готельний збір справляється з наймачів цього житла одночасно з розрахунком за проживання, з виділенням вказаного збору в платіжних документах окремим рядком(квитанції, платіжні доручення). Платниками готельного збору є особи, які проживають у готелях. Граничний розмір готельного збору не повинен перевищувати 20 відсотків добової вартості найманого житла (без додаткових послуг). Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.
  1 січня 2004 р. відповідно до змін, внесених законами № 1271-IV та № 641-IV до Закону № 1251-ХІІ та Декрету № 56-93, готельний збір на території України не справляється.
Збір за припаркування автотранспортного засобу - це збір, який стягується з юридичних і фізичних осіб за припаркування автотранспорту в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.
Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка у відведених місцях. Такі місця визначаються місцевими органами самоврядування з урахуванням ряду факторів і направлені на сприяння:
1) дотриманню безпеки руху автотранспорту і пішоходів;
2) забезпеченню тимчасової охорони (нагляду) за припаркованим автотранспортом;
3) планомірному звільненню від загружених автотранспортом під’їзних шляхів;
4) дотриманню правил охорони навколишнього середовища;
5) збереженню історико – культурних пам’ятників природи і архітектури;
6) наведенню і забезпеченню  безпеки громадського порядку під час культурно – масових заходів та ін.
Ринковий збір – це плата за торгові місця на ринках і павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, причепів, візків, мотоциклів, ручних візків. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).
Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.
Платниками збору за видачу ордера на квартиру є особи, які отримують ордер, що дає право на заселення квартири. Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.
Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування.
Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.
Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.
Курортний збір – це збір з громадян, які тимчасово перебувають у курортній місцевості. Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість.
Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Від сплати курортного збору звільняються:
1) діти віком до 16 років;
2) інваліди та особи, що їх супроводжують;
3) учасники Великої Вітчизняної війни;
4) воїни-інтернаціоналісти;
5) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
6) особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;
7) особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;
8) особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;
9) чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.
На період функціонування спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" курортний збір справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець". Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання.
При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється .
З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніше як у триденний термін від дня прибуття.
Курортний збір справляється:
1) адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих;
2) квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності.
3) З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється у порядку, визначеному Радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.
Збір за участь у бігах на іподромі - це збір, який сплачується з юридичних осіб і громадян, які виставляють своїх коней на змагання, що носять комерції цілі і характер. Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.
Збір за виграш на бігах на іподромі - це збір, який сплачується адміністрацією іподромів за встановленими правилами з осіб, які виграли у грі на тоталізаторі на іподромі під час видачі їм виграшу за рахунок цієї суми.
Платником збору за виграш на бігах є особи, які виграли у грі на тоталізаторі на іподромі.
Об’єктом оподаткування збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі є вартість квитків на участь у грі на тоталізаторі. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 5 %  від суми плати, визначеної за участь у грі під час придбання ним квитка на участь у грі на тоталізаторі і справляється адміністрацією іподромів. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.
Збір за використання місцевої символіки – це такий вид податкового збору, який сплачується за її використання у комерційних цілях. Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.
Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.
Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Збір за проведення кіно – і телезйомок  є збір за проведення зйомок комерційними кінотелевізійними організаціями, що потребують від місцевих органів виконавчої влади додаткових заходів по забезпеченню безпеки їх проведення. Граничний розмір збору за право на проведення кіно - і телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.
Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.
Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.
Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.
Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.
Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Збір за проїзд по території прикордонних областей  автотранспорту, що прямує за кордон – збір за видачу дозволу на право проїзду по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, справляється з юридичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від марки і потужності автомобілів, а з юридичних осіб та громадян інших держав, у тому числі і суб'єктів колишнього Союзу РСР, у розмірі від 5 до 50 доларів США. Збір не справляється за проїзд автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон:
1) вантажів за державним замовленням і державним контрактом;
2) громадян України, що направляються у службові відрядження;
3) спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання;
4) громадян, що від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон близьких родичів.
Об’єктом справляння збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг є плата за оформлення та видачу дозволу, що надає право на розміщення у визначеному органі місцевого самоврядування місці об’єктів торгівлі та сфери побутових послуг. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.
Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.
Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право. Встановлення цього збору не стосується тих об'єктів торгівлі, які створені до набрання чинності цим Декретом.
Збір з власників собак сплачується власниками собак, що утримують собак(крім службових) в домашніх умовах, які утримуються в будинках державного й громадського житлового фонду, в приватизованих квартирах чи приватних будинках.
Податок з реклами – це податок на послуги, пов’язані з розміщенням або встановленням інформації, яка виражає інтерес рекламодавця. Рекламою вважаються всі види оголошень і повідомлень, що передають інформацію з комерційною метою для отримання доходу або іншої переваги чи вигоди при допомозі засобів масової інформації, якщо це не заборонене чинним законодавством. Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами .Платниками податку є юридичні особи та громадяни.
Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу : на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та інших місцях. Граничний розмір з податку реклами не повинен перевищувати 0,1 %  вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % за розміщення реклам на тривалий час. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Комунальний податок – це обов’язків місцевий податок, обчислення якого проводиться на основі неоподатковуваного мінімумі доходів громадян та середньої спискової кількості працюючих на підприємстві. Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ , організацій, планово - дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Оскільки в основу комунального податку, як одного із джерел формування місцевого бюджету, покладена середньоспискова кількість працюючих, то, отже, формування доходної частини місцевого бюджету ставиться в певній мірі у пропорційну залежність від кількості працюючих на підприємствах, розташованих у даній місцевості. Необхідність такого податку пов’язана також з тим, що значна частина коштів місцевих бюджетів спрямовується на вирішення соціально - побутових, культурних та інших проблем регіону, а обсяг таких витрат безпосередньо зумовлений кількістю населення даної територіально - адміністративної одиниці. Потрібно брати до уваги не тільки те населення, що мешкає на даній території, а, в основному, ту його частину, яка зайнята виробничою та іншою діяльністю і користується суспільними благами.
Нарахування комунального податку проводиться за формулою:
П ком =М сер * Н м .д .г . * 10 %                                 (1.1)
де П ком - комунальний податок ;
М сер - середньоспискова кількість працівників ;
Н м .д .г- неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Платником податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб’єкти підприємництва. Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається у декларації, яка подається  щоквартально до державної податкової інспекції по району (місту) за місцезнаходженням (місцем проживання) суб’єкта підприємництва. Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не повинен перевищувати 3 % виручки, одержаної від реалізації цих товарів.[9]
У чинних умовах доходи місцевих бюджетів поділяються на доходи, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (перший кошик) , та доходи , котрі не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів ( другий кошик ).До доходів , які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів , належать податки та обов’язкові платежі.
 Надходження та витрати бюджету Автономної Республіки  Крим та  бюджетів  міст  Києва  і  Севастополя  формуються  в  порядку, встановленому Бюджетним кодексом,   із   урахуванням   Закону   України "Про затвердження    Конституції   Автономної   Республіки   Крим",  Закону України "Про  столицю  України  -  місто-герой Київ" та  закону,  що  визначає особливий статус міста Севастополя.[5]
 Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних
і  культурних  програм  територіальних   громад   доходи   бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів,  які враховуються при визначенні обсягів  міжбюджетних  трансфертів,  формуються  за рахунок:
     1)   25   відсотків  податку  з  доходів  фізичних  осіб,  що
сплачується   (перераховується)  згідно  з  Законом  України  "Про податок  з  доходів  фізичних  осіб"   на відповідній території;
     2)    25   відсотків   плати   за   землю,   що   сплачується
(перераховується)  згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних  осіб" на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;
     3) плати    за   ліцензії   на   провадження   певних   видів господарської  діяльності  та  сертифікати,  що  видаються   Радою міністрів  Автономної  Республіки  Крим  та  обласними  державними адміністраціями. Податки і збори (обов'язкові  платежі),  зазначені  у  цій статті,  складають  кошик  доходів,  що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються  при  визначенні  обсягів міжбюджетних трансфертів.
 При   цьому   податок  з  доходів  фізичних  осіб,  який сплачується  юридичною  особою  (працедавцем),  зараховується   до відповідного   місцевого   бюджету   за  її  місцезнаходженням  та місцезнаходженням  її  підрозділів,  уповноважених  підрозділів  в обсягах   податку,   нарахованого   працівникам  цих  підрозділів.
 До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100  відсотків  загального обсягу податку з доходів фізичних осіб; до  доходів  бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75  відсотків від   загального  обсягу  податку  з  доходів  фізичних  осіб, до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх  об'єднань  зараховується  25  відсотків  від загального обсягу податку  з доходів фізичних осіб ,що  сплачується  (перераховується)  згідно  з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"
 Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і   культурних   програм  територіальних  громад  доходи  районних бюджетів,  які враховуються при  визначенні  обсягів  міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
     1)   50   відсотків  податку  з  доходів  фізичних  осіб,  що сплачується   (перераховується)  згідно  з  Законом  України  "Про податок  з  доходів  фізичних  осіб"  на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
     2)  15  відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
     3) плати    за   ліцензії   на   провадження   певних   видів господарської діяльності та сертифікати,  що  видаються  районними державними адміністраціями;
     4) плати  за  державну  реєстрацію  суб'єктів підприємницької діяльності,  що  сплачується  (перераховується)  згідно  з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" районними державними адміністраціями;
     5) надходження  адміністративних  штрафів,  що   накладаються районними   державними   адміністраціями  або  утвореними  ними  в установленому порядку адміністративними комісіями.
 До  доходів  місцевих  бюджетів,  що  не  враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
     1) місцеві податки і  збори,  що  зараховуються  до  бюджетів місцевого самоврядування;
     2) 100  відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя;
75 відсотків плати за  землю  -  для  бюджетів  міст республіканського  Автономної  Республіки  Крим  та міст обласного значення;  60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл,  селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
     3) податок   з   власників   транспортних  засобів  та  інших самохідних машин і  механізмів  у  частині,  що  зараховується  до відповідного бюджету;
     4) надходження   сум   відсотків  за  користування  тимчасово вільними бюджетними коштами;
     5) податок  на  промисел,  що   зараховується   до   бюджетів місцевого самоврядування;
     6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських   товариств,   що   є   у   власності    відповідної територіальної громади;
     7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
     8) кошти від відчуження майна,  яке знаходиться у комунальній власності,   в   тому   числі   від   продажу   земельних  ділянок несільськогосподарського призначення,  що перебуває у  комунальній власності;
     9) фіксований  сільськогосподарський  податок  у частині,  що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
     10) плата за оренду майнових  комплексів,  що  знаходяться  у комунальній власності;
     11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
     12) плата за гарантії,  надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 цього Кодексу;
     13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;
     14) власні надходження бюджетних установ,  що утримуються  за рахунок коштів відповідного бюджету;
     15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;
     16) платежі  за  спеціальне  використання  природних ресурсів місцевого значення;
     17) інші надходження.
Збалансування коштів бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише розмежуванням їхніх доходів і видатків , досягається за допомогою :
1) надання коштів із бюджету фінансово незабезпечених територій шляхом перерахування дотацій та субвенцій з вищого бюджету ;
2) вилучення коштів до вищого бюджету у фінансово достатніх територій шляхом перерахування коштів з відповідних місцевих бюджетів до Державного бюджету України.
Розмежування доходів закріплених за бюджетами областей, міст Києва і Севастополя, між обласними, міськими і бюджетами районів, міст, міст обласного підпорядкування , районів у містах (Міст Києва і Севастополя), здійснюється Верховною Радою Криму, обласними, міськими Радами народних депутатів з урахуванням вищезазначених умов відповідних районів та населених пунктів за поданням Рад нижчих рівнів.
Самостійною статтею доходів місцевих бюджетів є дотації, субвенції і субсидії.
Дотації – форма централізованого регулювання доходів і видатків підприємств, організацій, установ, а також бюджетів, планові витрати котрих перевищують отримані доходи, у вигляді надання грошових коштів, які компенсують збитковість. Таке додаткове надання коштів може спрямовуватися на покриття збитків підприємств і організацій, як виробничої , так і невиробничої сфери, а також на збалансування місцевих бюджетів.
Субвенції – цільова допомога, вид державного сприяння місцевим органам влади або окремим галузям господарства, яка надається для вирішення певних задач.
Субсидії – фінансова допомога, яка надається частіше всього за рахунок коштів державного бюджету місцевим органам влади, юридичним і фізичним особам, іншим державам. Розрізняють прямі і непрямі субсидії.
На величину доходів від місцевих податків та зборів впливає податковий потенціал. У широкому сенсі податковий потенціал - це сукупний обсяг оподатковуваних ресурсів території. У вужчому, практичному значенні, податковий по¬тенціал є максимально можливою сумою надходжень податків і зборів, обчислених в умовах чинного законодавства. Кількісна оцінка податкового потенціалу передбачає вирішення двох ключових завдань: визначення власне по¬даткового потенціалу (тобто тієї частини сукупних фінансових ресурсів, що можуть розглядатися як потенційні податкові ресурси) й визначення гранично допустимого податкового навантаження (норми оподаткування) для окремого регіону з урахуванням збалансованості інтересів усіх учасників міжбюджетних відносин і об'єктивно зумовленого й реального перерозподілу коштів між бюджетами з метою збалансування рівня бюджетної забезпеченості регіонів та муніци¬пальних утворень.[2]
В даний час в Україні не існує єдиної загальноприйнятої методики оцінки податкового потенціалу місцевих бюджетів (міст, районів) через відсутність методології й інструментарію, що вимірює валовий внутрішній продукт. Тим часом, на нашу думку, доходи місцевих бюджетів найбільше точно можуть бути прогнозовані за допомогою оцінки податкового потенціалу підприємств (галузей).
Джерелами інформації служать законодавчо-нормативні акти по оподатковуванню (Закони Верховної Ради, Постанови МФУ, КМУ, Укази Президента, листа ДНАУ і т.д.). Оцінка податкового потенціалу здійснюється в наступній послідовності: визначається перелік основних податків і інших податкових платежів, по яких виробляється розрахунок податкового потенціалу (форма податкової звітності про базу оподатковування Ф1-П5). До основних податків відносяться податок на прибуток підприємств, ПДВ, акцизний збір, податок з фізичних осіб. Інші податки і збори згідно законодавства України відносяться до категорії "інші обов'язкові платежі". По основних видах податків розрахунок податкового потенціалу виробляється за допомогою методу репрезентативної системи податків. По інших податкових платежах податковий потенціал розраховується на основі фактичних і очікуваних податкових зборів у базовому (поточному) році і прогнозованого індексу росту споживчих цін.

Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі України.

На початку 90-х рр.. було встановлено, що порядок складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів визначається місцевими радами на підставі повноважень, наданих їм у 1990 р. Законом УРСР „Про бюджетну систему УРСР”. Відповідно до цього Закону місцеві ради отримали право самостійно розробляти, затверджувати й виконувати свої бюджети. Було також встановлено: втручання рад вищих рівнів та їхніх виконавчих органів у зазначені процеси недопустиме. Протягом 1990 – 1998 рр. ці правила урядом України затверджено не було, що спричинило багато конфліктів між місцевими виконавчими і представницькими органами влади на ґрунті поділу повноважень щодо складання складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів.

Стаття 10 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” надає право сільським, селищним, міським (крім Київської та Севастопольської) радам народних депутатів у межах їхньої компетенції самостійно, без втручання державних органів розробляти, затверджувати і виконувати їхні бюджети.

Ухвалений у березні 1992 р. Закон „Про представника Президента України” (ст..6) визначає, що представник Президента в області, в районі, містах Києві та Севастополі, в районах міст Києва та Севастополя забезпечує виконання бюджету і на вимогу не менше як двох третин депутатів і не рідше одного разу на рік інформує відповідну раду про його виконання.

Деякі уточнення до компетенції місцевої держадміністрації в галузі бюджету зроблено в новій редакції Положення про місцеву державну адміністрацію від 24 липня 1992 р. Компетенцію Визначено таким чином:

       місцева держадміністрація вносить у процесі виконання бюджету зміни та уточнення щодо доходів і видатків;

       у разі виходу за межі затвердженого бюджету змін та уточнень вони подаються на затвердження ради народних депутатів.

Свої особливості при визначені компетенції місцевих органів влади в бюджетній сфері встановив Закон „Про бюджетну систему України” в редакції 1995 р. Згідно із ст..7 видання органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад належить складання проекту бюджету відповідно до основних напрямків бюджетної політики, регламентованих Верховною Владою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. До видання виконавчих органів влади на місцях належить також виконання бюджетів і контроль за цільовим, економічним та ефективним використанням виділених бюджетних коштів.

Закон визначив (ст..9), що правила складання й виконання бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Повноваження місцевого самоврядування в галузі бюджету визначив також Конституційний договір між Верховною Радою України і Президентом України „Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України”, укладений 8 червня 1995 р. За ст. 49 договору до компетенції органів місцевого самоврядування належать розробка, затвердження й виконання бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць згідно з чинним законодавством. Керуючись ст..53, обласні, Київська і Севастопольська міські, районі, районні в містах Києві і Севастополі ради як представницькі органи затверджують відповідні бюджети та здійснюють контроль за виконанням їх. Крім того, ці ради заслуховують щорічні звіти голів місцевих державних адміністрацій з питань виконання бюджету.

Ухвалена в 1996 р. Конституція України ст.. 143 встановила: територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органами місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання. Право затвердження і контролю виконання обласних і районних бюджетів надано Конституцією України відповідно обласним і районним радам.

Згідно з Конституцією України (ст.. 119) на обласні та районні державні адміністрації як органи, що здійснюють виконавчу владу в областях і районах, покладено обов’язки забезпечувати підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів, а також звітів про їх виконання. За Конституцією України (ст.. 142) територіальні громади сіл, селищ та міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти бюджету для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій та установ.

Конституція України встановила компетенцію Автономної Республіки Крим у галузі бюджету. Згідно зі ст.. 138 до відання Автономної Республіки Крим належить розроблення, затвердження й виконання її бюджету на основі єдиної податкової та бюджетної політики України.

Проекти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів попередньо розглядаються відповідними постійними комісіями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та постійними комісіями місцевих рад.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради розглядають проекти бюджетів за доповідями уряду автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів місцевих рад, висновками та співдоповідями їх постійних комісій.

Прийнятий у травні 1997 р. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” деталізував конституційні положення про визначення компетенції місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади у сфері складання, затвердження й виконання місцевого бюджету. Зокрема, це стосується положення, що втручання державних органів у процес складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. У той же час закріплено положення про державний контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витраченням коштів і належним їх обліком. Закріплено положення про збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів, що забезпечується як органами місцевого самоврядування, так і державою. Встановлено: місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та для забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Встановлено, що при збалансуванні місцевих бюджетів не враховуються вільні залишки бюджетних коштів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування), районні ради затверджують відповідно:

-- республіканський бюджет автономної Республіки Крим, обласний, міський, районний бюджет в загальній сумі доходів – з виокремленням певних доходних джерел, в загальній сумі видатків – з визначенням усіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства, соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на утримання органів державної влади, місцевих органів самоврядування, місцевих державних адміністрацій, виконкомів міських (міст обласного підпорядкування) у розрізі поточного бюджету і бюджету розвитку;

-- обсяг оборотної касової готівки;

-- для бюджетів нижчого рівня – нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, обсяг дотацій чи субвенцій.

Міська (міста районного підпорядкування), селищна, сільська рада затверджують:

-- бюджет у загальній сумі доходів з визначенням усіх доходних джерел і в загальній сумі видатків з наданням асигнувань на фінансування підвідомчого господарства, благоустрою, освіти, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення, на утримання відповідної ради народних депутатів та її виконавчих органів у розрізі поточного бюджету і бюджету розвитку;

-- обсяг оборотної касової готівки бюджету.

У разі, якщо Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради не затвердять бюджет до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, чинності набирають показники бюджету, поданого на затвердження урядом Автономної Республіки Крим та місцевими органами виконавчої влади.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних місцевих рад про затвердження бюджету публікуються для загального відома.

 

 

 

 

                                            Список використаної літератури.

1. Конституція України Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР // Відомості ВРУ. – 1996 - № 30.

2. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97 – ВР від 21.05.97 // Відомості ВРУ – 1997 – № 24.

3. Положення про Державний інноваційний фонд (Постанова КМУ від 02.03.1998 № 243) // Офіційний вісник України. – К., 1998 - № 9.

4. С.І.Юрій, Й.М.Бескид та інші Бюджетна система України – К.: НІОС, 2000.

5. В.І.Кравченко Місцеві фінанси України – К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999.

6. А.О.Єпіфанов, І.В.Сало, І.І.Д”яконова Бюджет і фінансова політика України – К.: Наукова Думка, 1997.

 

 

 

 

14

 



Информация о работе Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі України, Державний інноваційний фонд