Реструктуризація промислових підприємств як шлях підвищення їх конкурентоспроможності

Бадаранча А.

    Реструктуризація промислових підприємств як шлях підвищення їх конкурентоспроможності

    З розвитком інтеграційних процесів українським підприємствам все  інтенсивніше доводиться адаптуватись до нових умов господарювання. Актуальним стає завдання забезпечити здатність вітчизняних підприємств конкурувати з іноземними підприємствами, менеджмент та техніко-технологічний рівень яких є значно вищими за українські. Основна частина крупного та середнього бізнесу й досі знаходиться в кризовому стані.

    Як  свідчить досвід країн-світових лідерів, найбільш ефективним інструментом покращення стратегічної позиції на ринку, а саме забезпечення конкурентоздатності та певного рівня економічної ефективності, є реструктуризація підприємств.

    Реструктуризація  розглядається як комплекс заходів надзвичайного характеру, спрямованих на виживання підприємств в умовах кризи або викликаних потребою їхнього нового стратегічного розвитку незалежно від того, породжений він загальною макроекономічною ситуацією, зміною загальної кон’юнктури чи дією внутрішніх для підприємств чинників.

    Реструктуризація  може здійснюватися:

1. На короткострокову перспективу, що складається з правової та фінансової частин та забезпечує виживання підприємства на короткостроковий термін з рахунок скорочення матеріальних та інших витрат, підвищення короткострокової оборотності, забезпечення ліквідності через зменшення дебіторської заборгованості, запасів, скорочення інвестицій, продаж зайвих активів;
2. На довгострокову перспективу, що базується на прийнятті стратегічних рішень та має забезпечити довгострокову конкурентоздатність підприємства, і включає аналіз причин, за яких підприємство втратило конкурентні позиції, розробку та реалізацію конкурентоздатної стратегії розвитку компанії.

    До  стратегічної реструктуризації включається оптимізація структури ресурсів підприємства, структурної перебудови самої організації і її система управління відповідно до обраного бізнесу, а основними цілями вважається підвищення конкурентоздатності і ринкової вартості підприємства.

    Головним недоліком короткострокової реструктуризації є те, що не створюється конкурентоспроможність підприємства, а лише вирішується питання ринкової стратегії, інвестування в розвиток та реконструкцію і удосконалення підприємства. Перевагою довгострокової реструктуризації є забезпечення своєчасного випуску конкурентоспроможної продукції необхідної якості та в досконалій кількості, що відповідає вимогам ринку.

    Реструктуризація  промислових підприємств потребує ретельного аналізу та розробки принципів  та методичних підходів на основі використання сучасних теорій управління, організації виробництва та заходів підвищення конкурентоспроможності підприємств та укріплення їх ринкових позицій. Модель реструктуризації включає перелік заходів щодо аналізу та стану підприємства та середовища. В якому воно перебуває:

1. Загальні відомості про фірму
2. Аналіз фінансового стану
3. Аналіз організаційної структури підприємства
4. Аналіз ринків збуту власних товарів
5. План реструктуризації
6. Прогноз наслідків реструктуризації

    Україна належить до промислово розвинених країн світу, має один з найбільших у Європі структурно розгалужених промислових комплексів, але недосконала модель ринкових реформ призводить до згортання виробництва, втрат платоспроможності та банкрутства підприємств. Серед причин цих негативних явищ Банах Ю.В. виділяє такі:

    - організаційна структура підприємств  часто не відповідає сучасним  ринковим умовам, потребує принципової  зміни, більш активної участі  в ринку, підвищенні гнучкості;

     - недостатньо задовольняються потреби  ринку, котрий потребує принципово нових товарів і модернізації існуючих;

     - підприємства на використовують  всіх маркетингових можливостей,  не враховують життєвих циклів  продукції, не приділяється достатньо  уваги якості і технології  виготовлення продукції;

     - система повноважень що існує на підприємствах направлена в основному на оперативну діяльність і не дозволяє перейти до стратегічного управління та планування;

     - не визначена загальна мета  діяльності підприємства;

     - відсутня політика по збереженню  кадрового потенціалу, не задіяні ефективні механізми мотивації працівників;

     - не розроблена стратегія розвитку  підприємства і фінансова політика, не проводиться облік фінансових  потоків, що погіршує фінансове  становище підприємств;

     - відсутня офіційно сформульована і затверджена організаційна культура підприємства.

    Сприятливим ґрунтом виникнення такої негативної ситуації частіше за все стають прорахунки в стратегічних планах, у наборі конкретних тактичних заходів, що повинні дозволити підприємству попереджати і прогнозувати зміни у нестабільному ринковому середовищі, а також незадовільний технічний та технологічний стан виробництва, практика використання неякісних ресурсів, недосконалість постачальницько-збутової мережі, відсутність інноваційної політики держави. Основне завдання полягає у тому, щоб очистити економіку від неефективних , що фактично збанкрутували підприємств, і замінити їх новими, спроможними ефективно діяти в умовах ринку та бути конкурентоспроможними.

    Реструктуризація  підприємств у країнах із трансформаційними економіками  має  свої  особливості,  зумовлені  комплексом  загальноекономічних  і внутрішніх  особливостей  діяльності  підприємства.  До  загальноекономічних особливостей потрібно віднести такі:

    1) реструктуризація підприємств (особливо  у країнах СНД) здійснюється, як

    правило, після проведення їх акціонування (приватизації), що пояснюється нестачею у держави  коштів для реструктуризації підприємств, які не приватизовані. Ця обставина  надає процесу реструктуризації більшої складності, ніж, наприклад, у Східній Німеччині, де реструктуризація визначалася, як головна умова підготовки підприємств до приватизації. Досвід засвідчує, що реструктуризація, яка передує приватизації підприємств, полегшила б залучення крупних інвесторів у процесі приватизації. Це також дозволило б уникнути поділу власності між членами трудового колективу і надала б можливість вигідно продати підприємство;

    2)  загальноекономічною  причиною  можна  назвати  недостатній   розвиток ринкового  середовища,  в  якому  здійснюється  діяльність  підприємств  (відсутність або нерозвиненість конкуренції, специфіка форм розрахунків за сировину тощо). Цей чинник неминуче вплине на окремі елементи концепції реструктуризації;

    3) специфікою є майже 90,0% бартеризація пострадянської економіки (яка в останні роки значно зменшила), що призводить до негативних тенденцій;

    4) існує проблема реальної (не за  вказівкою зверху) інтеграції компаній  у світові ринки капіталів,  товарів тощо;

    5) існує проблема дешевого позикового капіталу, оскільки для операції з реструктуризації  підприємства необхідні додаткові фінансові ресурси які є дуже дорогими в економіках, які трансформуються;

    6) чинна у країнах, які прямують  до ринку, система звітності  та розрахунку фінансових  результатів  може  викривити  реальні  результати  роботи  підприємства, що перетворює його зі збиткового в дохідне і навпаки (наприклад, до складу доходів включають частину витрат на персонал, штрафи, більшість витрат на соціальну сферу тощо;

    7) існує певна нестача крупних інвестиційно привабливих підприємств;

    8) проблемним є певний рівень  ізоляції світових ринків капіталів  (фондових, товарних тощо); у більшості  країн Європи існують певні  штучні обмеження з боку держави  щодо надання кредитів у країни  Східної Європи;

    9) низька прозорість ринків та  існування штучних бар'єрів потрібної  інформації;

     10) нестача і низька якість  інфраструктури;

    11) низька ліквідність цінних;

    12) особливо болісною проблемою  перехідних економічних  формацій (пострадянських країн) є відсутність інститутів, які забезпечували б збереження і обслуговування емісій цінних паперів (що є дуже важливим, оскільки дозволяє вирішувати проблему роздержавлення), а також інститутів, які захищали б інтереси інвесторів, а не емітента.

    До  внутрішньої специфіки реструктуризації підприємства у країнах з перехідною економікою слід віднести:

1. непідготовленість керівництва до проведення перетворень підприємств (нерозуміння необхідності та сутності процесу реструктуризації або небажання, побоювання її реалізації);
2. необхідність  принципових змін у  системі  планування, аналізі даних і звітності підприємства, системі  розрахунків.  Не  дозволяє,  з  одного  боку, об'єктивно оцінити ситуацію на підприємстві, з іншого – здійснити моніторинг заходів з реструктуризації, які планується проводити;
3. недосконалість управлінського обліку, який є базою для прийняття управлінських рішень, відсутність досвідченого персоналу і відповідних методик.

     Досвід  приватизації у різних країнах показує, що в цій справі не може бути якоїсь  єдиної, завчасно вірної  моделі. Ефект може дати тільки різноманіття форм і методів для різних підприємств, тобто акціонування,  викуп,  аукціон, конкурс тощо. Ці форми у різному поєднанні виявили свою ефективність у різних країнах. При цьому найважливішого значення набуває пошук ефективного власника. Тому приватизацію потрібно розглядати як процес створення класу ефективних власників. У цьому її політична, економічна і соціальна сутність.

     Приватизація  – складний процес, але не слід забувати про постприватизаційні проблеми, які потребують вирішення. Насамперед, це програма реструктуризації підприємств. Так наприклад, уряд М. Тетчер у Великій Британії спочатку реструктуризував підприємства, а потім продавав. Нині аналогічні дії здійснює у Великій Британії уряд Т. Блера. Про необхідність реструктуризації внаслідок жорстокої конкуренції та стрімкого зростання боргових зобов'язань оголосив один з останніх гігантів індустрії – «British Telecommunication PLS». Підприємство буде розділено на дві менші компанії різної спеціалізації. Раніше цей шлях вже пройшли «AT&T Corp» i «WordCom Inc. BT», чиї акції втратили в ціні 47,0% з початку 2000 року.

     У Франції був виголошений план реорганізації атомної промисловості підтвердив наміри французького уряду бути світовим лідером у цій сфері промисловості. Поточна реструктуризація передбачає зменшення участі держави в цьому секторі промисловості та підвищення ефективності відповідних підприємств. Реорганізація атомної промисловості Франції буде здійснюватися у двополюсному  напрямку. Один  з таких полюсів утворюватимуть  «Compagnie Yenerale des Matieres Nucleares», або «Cogema i Framatone SA», другий  –  FCI, ,  дочірня компанія  «Framatom».

     Обидва  ці полюси будуть об'єднані в межах  однієї холдингової компанії, яка на початковому етапі буде на 4/5 контролюватися промисловим відділом комісаріату з атомної енергетики. Передбачається, що нова структура буде відкрита для потенційних промислових партнерів і кількість акцій, випущених на ринок можливо буде збільшена.

     Не  зважаючи на специфіку, яка сформувалась, можна констатувати, що причини, зміст, форми і результати процесу реструктуризації є спільними для всіх підприємств, незалежно від країни, відносин власності, галузі, регіону тощо.