Проблеми відтворення робочої сили

Проблеми  відтворення робочої  сили 

Якісне відтворення  людських ресурсів, формування трудового  потенціалу та

раціональне його використання – все це залежить від управління людськими

ресурсами на всіх рівнях. 

В даний час  система управління трудовими ресурсами як складова частина

управління соціально-економічним  розвитком держави включає три

взаємозв'язаних підсистеми, кожна із яких має свої чітко виражені

проблеми. 

І. Підсистема формування трудового потенціалу. 

1. управління процесом відтворення населення: 

регулювання демографічних  процесів; 

покращення умов життя жінки та дитини; піклування про здоров'я людини. 

2. Управління процесами підготовки робочої сили: 

загальноосвітня школа; 

професійна орієнтація; 

підготовка, перепідготовка кадрів для народного господарства, підвищення

їх кваліфікації. 

3. Управління відтворенням робочої сили: 

оплата праці; 

суспільні фонди  споживання; 

розвиток соціальної інфраструктури; 

використання  вільного часу. 

ІІ. Підсистема управління зайнятістю населення: 

управління процесами утворення вільних робочих місць в матеріальній і

нематеріальній  сферах; 

управління розподілом робочої сили через центри зайнятості, бюро

працевлаштування; 

управління перерозподілом робочої сили в територіальному  і міжгалузевому

аспектах. 

ІІІ. Підсистема управління процесом використання трудових ресурсів: 

1. Управління технічним процесом; 

2. Управління організацією праці; 

3. Управління економікою праці. 

Кожна підсистема вирішує певні проблеми, але вони всі разом спрямовані

на вирішення  проблеми відтворення трудового потенціалу, розподілу й

перерозподілу його в межах регіонів, галузей  та раціональному його

використанню. 

Трудові ресурси  – важлива частина економічного потенціалу країни.

Кількість трудових ресурсів постійно змінюється. Якщо в 1991 році

чисельність трудових ресурсів становила 29,8 млн. чол., то за даними,

наведеними в  проекті прогнозу економічного і  соціального розвитку

України до 2015 року, чисельність зайнятих в галузях  економіки, досягне

свого мінімального значення у 2010 році – 19,5 млн. чол., в  подальшому

очікується поступове  зростання зайнятих на 1-2 млн. чол. за 10 років. 

Чисельність та динаміка трудових ресурсів справляють певний вплив на

характер розвитку виробництва та економіку (інтенсивний чи екстенсивний

тип розвитку) скорочення приросту трудових ресурсів обмежує  можливість

екстенсивного розвитку виробництва й збільшує залежність економічного

зростання від  підвищення продуктивності праці на базі науково-технічного

прогресу та створення високоефективного трудового потенціалу. 

Трудовий потенціал  – сукупність працездатного населення  з врахуванням

інтелектуального  розвитку, здібностей, знань, умінь, досвіду, духовних

цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму. Управління

ефективним використанням  трудового потенціалу повинно виходити із оцінки

його якості та забезпечувати її покращення. 

Збереження та відтворення трудового потенціалу повинно здійснюватись за

такими напрямками: 

постійне відслідковування визначальних показників стану трудового

потенціалу в  галузях і регіонах, що дасть можливість їх оцінити і на цій

основі розробляти відповідні заходи на державному та регіональному

рівнях; 

впорядкування регулюючої функції мінімальної  заробітної плати; 

обґрунтування міжгалузевої, міжкваліфікаційної та міжпосадової

диференціації заробітної плати; 

застосування  цілеспрямованої, суворо вибіркової підтримки

висококваліфікованих  трудових колективів та окремих категорій

спеціалістів; 

перехід до нової  моделі відтворення робочої сили, яка б забезпечила

відповідність трудового потенціалу вимогам, пов'язаним з процесом

входження України  в світовий економічний простір.