Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Октября 2011 в 20:02, доклад
На сучасному етапі розвитку Україна, як і інші країни з ринковою економікою, відчуває посилення впливу великого бізнесу. Це зумовлено зростанням рівня конкуренції і транснаціоналізації бізнесу. Вплив великих підприємств на економіку країни залежить від широкомасштабної інвестиційної діяльності, що потребує високої концентрації грошових ресурсів та створення сприятливих умов для їхньої мобілізації.
«ПРАКТИКА І ПРОБЛЕМИ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ АТ В УКРАЇНІ»
Підготувала:
Сердюк Вікторія
На сучасному етапі розвитку Україна, як і інші країни з ринковою економікою, відчуває посилення впливу великого бізнесу. Це зумовлено зростанням рівня конкуренції і транснаціоналізації бізнесу. Вплив великих підприємств на економіку країни залежить від широкомасштабної інвестиційної діяльності, що потребує високої концентрації грошових ресурсів та створення сприятливих умов для їхньої мобілізації. Як показує світовий досвід, саме акціонерний капітал виконує основні функції щодо акумуляції ресурсів. В той же час розвиток акціонерного сектора економіки дозволяє акціонерним товариствам ширше використовувати можливості фондового ринку щодо залучення фінансових ресурсів.
Питання щодо виникнення, розвитку і функціонування акціонерних товариств у теоретичному і практичному аспектах розглянуто авторами – Л. Алексеєнко, В. Бодровим, В. Євтушевським, В. Міщенко, С. Мочерним, В. Рибалкіним, В. Федоренко та іншими.
Існує багато визначень акціонерного товариства (АТ), які відображають його сутність, як своєрідної форми централізації функціонуючих капіталів. До найбільш поширеного відноситься наступне: АТ – це підприємство, капітал якого складається з грошових коштів різних вкладників, об’єднаних шляхом продажу акцій та інших цінних паперів [1; 2; 9-11].
Згідно Закону України „Про акціонерні товариства” АТ – це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями [3, 3].
В історії розвитку АТ виділяють декілька етапів. На першому етапі АТ зазвичай організовувались банкірами, великими землевласниками, промисловцями, представниками великого торгового капіталу, тобто заможними верствами населення. У процесі акумуляції коштів засновники АТ не залучали кошти безпосередніх працівників.
Наступний етап розвитку АТ розпочався після економічної кризи 30-х років XX ст. Тоді виникли теорії, котрі рекомендували управляти національною економікою за допомогою планування, і в багатьох країнах світу почали ширше використовувати його елементи, чому сприяли наявні АТ.
Одночасно власники акціонерних товариств не обмежувались використанням лише власних капіталів.
Широкого розповсюдження набуває залучення до кола акціонерів працівників цих підприємств та інших верств населення шляхом випуску дрібних акцій. Власниками акцій ставали майстри, робітники, фермери тощо.
Можна зробити висновок, що процес становлення АТ, який зумовлений об'єктивними причинами розвитку продуктивних сил суспільства, відбувався досить складно і неоднозначно. Поступово почали проявлятися переваги і недоліки АТ. Серед головних переваг називаються: найвища міра мобілізації коштів, у тому числі іноземних інвестицій [8-11]; обмежена відповідальність акціонерів високий ступінь автономії і кваліфікаційного рівня менеджменту поєднання економічних інтересів менеджменту та акціонерів [1; 8; 10]. Як недоліки фігурують: складність процедури та значні витрати зі створення [2; 10], можливі зловживання і фінансові махінації.
Перехід економіки України до ринкової системи господарювання зумовив виникнення недержавного сектора економіки. Перед керівництвом держави постало питання вибору організаційної форми капіталу, яка б найбільшою мірою сприяла швидкому розвитку ринкових відносин та відповідала принципу соціальної справедливості. Аналіз світової економіки показав, що такою організаційною формою є акціонерна. Тому в нашій країні економічні реформи були спрямовані в русло формування акціонерного (корпоративного) сектора економіки.
Акціонерні товариства в Україні формувалися трьома основними шляхами: роздержавлення існуючих державних підприємств, створення нових акціонерних товариств юридичними та фізичними особами і реорганізація існуючих недержавних юридичних осіб (приватних та колективних підприємств) у господарські товариства корпоративного типу [2, 59]. Тобто, можна зробити висновок, що переважна більшість АТ, які функціонують в Україні утворені в процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств.
Згідно Закону України „Про акціонерні товариства” АТ за типами поділяються на публічні та приватні. Публічне акціонерне товариство (ПАТ) може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) може здійснювати тільки приватне розміщення акцій і його кількісний склад не може перевищувати 100 акціонерів [3, 4-5].
За Законом України „Про господарські товариства” АТ за видами поділялися на відкриті і закриті.
Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) розповсюджує акції шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Закрите акціонерне товариство (ЗАТ), акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі [4,10].
Таким чином, до квітня 2011 року згідно із Законом України „Про акціонерні товариства” мають зникнути ВАТи і ЗАТи, а на їхньому місці виникнуть ПАТи і ПрАТи. Цей закон узгоджує діяльність АТ за формами власності відповідно до європейської практики.
В цілому згідно з даними Міністерства статистики [13], загальна кількість підприємств станом на 01.01.2010 р. становила 1258513 шт., з них АТ – 30169. Середньорічний темп зростання всіх видів підприємств за 1997-2010 становить 1,05, а АТ – 1,00. Ця тенденція показує, що на сьогодні йде зменшення АТ в Україні. Динаміка чисельності АТ і їх частки в загальній кількості підприємств за 1997- 2009 роки відображено на рисунку 1. Така динаміка зумовлено процесами ліквідації збанкрутілих АТ і тих які припинили діяльність через низький річний господарський обіг та внутрішні суперечності.
У структурі АТ переважають ЗАТи. Так, у 2009 році питома вага закритих акціонерних товариств становить 65,13 %, а відкритих – 31,42 %. У 2009 році вже зареєстровані ПАТи і ПрАТи.
Протягом 2008 року активи АТ зросли на 329,30 млрд. грн. та на кінець 2008 року становили 1117,39 млрд. грн. Позитивним є факт збільшення власного капіталу АТ на 43,72 млрд. грн. і вже на кінець 2008 року він становив 478,39 млрд. грн. Поряд із цим спостерігається збільшення дебіторської і кредиторської заборгованості АТ. На кінець 2008 року вона склала 128,89 млрд. грн. та 141,43 млрд. грн. відповідно.
Діяльність акціонерного сектора можна вважати ефективною за умови одержання якісних результатів.
Так, за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) чистий прибуток АТ у 2008 році становив 77,29 млрд. грн., при цьому чистий збиток цих товариств становив 68,63 млрд. грн. (позитивне сальдо – 8,66 млрд. грн.). У 2008 році чистий прибуток АТ збільшився на 648,63 млн. грн. порівняно із 2007 роком.
За видами економічної діяльності позитивне сальдо у 2008 році отримали товариства, основними видами економічної діяльності яких були: операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (11,12 млрд. грн.); фінансова діяльність (5,74 млрд. грн.); добувна промисловість (4,27 млрд. грн.); діяльність транспорту та зв’язку (3,76 млрд. грн.); переробна промисловості (1,39 млрд. грн.). Структура обсягу чистого прибутку з розподілом за основними видами економічної діяльності у 2008 році порівняно з 2007 роком суттєво не змінилась.
Можна зробити висновок, що в Україні в останні роки намітилися позитивні тенденції у виробничій діяльності АТ. Враховуючи той факт, що ще не всі АТ подають правдиву інформацію про свій економічний стан та продовжують працювати у тіні економічна ефективність акціонерного сектора може бути ще вищою.
Як відомо, чистий прибуток АТ підлягає розподілу на наступні частини: на розширення виробництва і поповнення резервного капіталу, на виплату зарплати і премій керівникам АТ, на виплату дивідендів.
Рішення про розподіл одержаного прибутку приймає правління товариства. На практиці загальна сума чистого прибутку може зростати, в той час як частина прибутку на виплату дивідендів може залишатися без змін або навіть зменшуватися. Дивідендна політика АТ залежить від обраної ним стратегії та перспектив розвитку, але вона напряму залежить від загальної суми прибутку.
Можна зробити висновок, що в Україні в останні роки намітилися позитивні тенденції у виробничій діяльності АТ. Враховуючи той факт, що ще не всі АТ подають правдиву інформацію про свій економічний стан та продовжують працювати у тіні економічна ефективність акціонерного сектора може бути ще вищою.
Як відомо, чистий прибуток АТ підлягає розподілу на наступні частини: на розширення виробництва і поповнення резервного капіталу, на виплату зарплати і премій керівникам АТ, на виплату дивідендів.
Рішення про розподіл одержаного прибутку приймає правління товариства. На практиці загальна сума чистого прибутку може зростати, в той час як частина прибутку на виплату дивідендів може залишатися без змін або навіть зменшуватися. Дивідендна політика АТ залежить від обраної ним стратегії та перспектив розвитку, але вона напряму залежить від загальної суми прибутку.
В Україні сформувався досить вагомий акціонерний сектор, де на 2009 р. сконцентровано 2,4% всіх зареєстрованих підприємств. За останні роки зросли активи і власний капітал АТ. Спостерігаються позитивні тенденції у виробничій діяльності АТ, зокрема зростає чистий прибуток.
Аналіз дивідендної політики показав, що не всі АТ виплачують дивіденди, що з низькою корпоративною культурою та недосконалістю корпоративного управління.
Подальший
розвиток вітчизняного акціонерного сектора
можливий за рахунок підвищення ефективності
діяльності АТ і тим самим зростання ліквідності
їх акцій та ширшого використання можливостей
фондової біржі щодо залучення грошових
коштів.
Література
Информация о работе Практика і проблеми дивідендної політики АТ в Україні