Порядок відкриття пунктів обміну іноземної валюти

Порядок відкриття пунктів обміну іноземної валюти 

    Пункт обміну іноземної валюти банку – це складова частина власної операційної зали банку, де здійснюються валютно-обмінні операції з іноземною валютою для фізичних осіб – резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог нормативно-правових актів НБУ, а пункт обміну іноземної валюти, що працює на підставі агентської угоди, - це складова частина власної операційної зали банку або приміщення, що на правах власності або оренди належить агентові, в якому юридична особа - резидент, що уклала агентську угоду з банком згідно із законодавством України, здійснює валютно-обмінні операції з іноземною валютою для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів.

    Пункти обміну валюти, що розташовані поза уповноваженим банком, і пункти обміну - агенти підлягають патентуванню.

    Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій, у тому числі на підставі укладених з юридичними особами-резидентами агентських угод, погоджених із відповідним територіальним управлінням НБУ, мають право банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення неторговельних операцій із валютними цінностями, та фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій із валютними цінностями.

    Відкриття пунктів обміну валюти банком дозволяється лише на території того територіального управління НБУ, на території якого розташований цей банк.

    Банки реєструють у територіальному управлінні пункти обміну валюти за умови дотримання вимог НБУ щодо кваліфікації касирів, забезпечення цих пунктів засобами для визначення справжності банкнот і дорожніх чеків та наявності реєстратора розрахункових операцій (РРО), до якого належать сертифікована комп'ютерно-касова система (КС), електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА) та електронний контрольно-касовий реєстратор (ЕККР).

    Проведення  операцій у пункті обміну валюти розпочинається після його реєстрації в територіальному управлінні та реєстрації РРО в податковому органі згідно з наказом по банку.

    Якщо пункт обміну валюти діє на агентській угоді з банком, то банк протягом трьох робочих днів з дати укладення угоди з агентом подає нотаріально засвідчену копію цієї угоди на погодження до територіального управління. До копії угоди додаються:

• заява про погодження агентської угоди;
• нотаріально засвідчена копія установчих документів.

    Територіальне управління протягом 14 робочих днів з дати надходження нотаріально засвідченої копії угоди з агентом та відповідних документів розглядає їх і приймає рішення про погодження або відмову в погодженні цієї угоди.

    Територіальне управління реєструє пункт обміну в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти і після цього видає банкові на бланку управління довідку про реєстрацію пункту обміну валюти за певною формою.

    Після реєстрації пункту обміну валюти в територіальному управлінні НБУ агент має зареєструвати РРО, який передбачається використовувати в пункті обміну валюти, у податковому органі за місцем розташування цього пункту.

    Каси банків та пункти обміну валюти банків можуть здійснювати валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорогоцінними металами та іменними чеками, а пункти обміну валюти агентів можуть здійснювати лише операції з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти фізичним особам - резидентам і нерезидентам за готівкові гривні, зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту та за готівкові гривні.

    З метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти агентів банк самостійно встановлює для них розмір авансу готівкової іноземної і національної валют до початку робочого дня, включаючи вихідні і святкові дні, а також забезпечує ці пункти обміну валюти бланками суворого обліку, реєстрами для обліку за кожним видом операції.