Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Марта 2012 в 15:39, доклад
Однією з головних тенденцій, що характеризує сучасний розвиток світової економіки та фінансів, є глобалізація. Глобалізація – об’єктивний та всеосяжний процес. Змінюються структура й форма організації світової економіки, міжнародних економічних відносин, з’являються нові закономірності, які треба вивчати та свідомо використовувати. Процесу формування глобальної економіки та фінансової глобалізації не можна уникнути, як неможливо уникнути й втягнення у глобалізацій ні процеси, але важливо відстоювати національні інтереси, формувати свою модель розвитку, яка дасть змогу ефективно використовувати потенціал України.
1. Поняття фінансової глобалізації.
Однією з головних тенденцій, що характеризує сучасний розвиток світової економіки та фінансів, є глобалізація. Глобалізація – об’єктивний та всеосяжний процес. Змінюються структура й форма організації світової економіки, міжнародних економічних відносин, з’являються нові закономірності, які треба вивчати та свідомо використовувати. Процесу формування глобальної економіки та фінансової глобалізації не можна уникнути, як неможливо уникнути й втягнення у глобалізацій ні процеси, але важливо відстоювати національні інтереси, формувати свою модель розвитку, яка дасть змогу ефективно використовувати потенціал України.
Сучасні проблеми та тенденції розвитку глобалізаційних процесів досліджуються різними науками та науковими школами, тож однозначного трактування терміна «глобалізація» не існує. Відомий учений Т. Левіт, який увів у науковий обіг даний термін, визначав глобалізацію як феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються транснаціональними компаніями. Нині переважна більшість фахівців погоджується, що глобалізація – це об’єктивний соціальний процес, змістом якого є зростання взаємозв’язку та взаємозалежності національних економік, національних політичних та соціальних систем, національних культур, а також взаємодія людини та довкілля. В економічній енциклопедії так само відзначено, що глобалізація є категорією, що відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х років ХХ століття набуває форм постійного й неухильного зростання міжнародного переплетіння національних економік. Глобалізація є продовженням міжнародного розподілу праці й одночасно – процесом поетапного формування цілісного та взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно поєднані фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв’язками, значно всебічнішими, багаточисельнішими, глибшими, ніж на попередніх етапах. Глобалізація є найвищою стадією інтернаціоналізації всіх чинників виробництва та, охоплюючи всі національні економіки, поступово формує цілісну економічну систему світу.[5]
Фінансова глобалізація є одним із 10 процесів глобалізації, якому важко дати однозначне трактування через складність та багатоманітність його проявів. У сучасних наукових працях термін фінансова глобалізація зазнає різних інтерпретацій. Так:
- фінансова глобалізація є об'єктивним процесом, який відображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства і, насамперед, науково-технічного і економічного прогресу. Це найбільш складний та розвинений з точки зору інтернаціоналізації процес, що є наслідком поглиблення фінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків, створення глобальних фінансових груп;
- фінансова глобалізація - це вільний та ефективний рух капіталів між країнами й регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК і транснаціональних банків;
- фінансова глобалізація є ідеологією, політикою та практикою об'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення "світовими грошима", функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи та Японії;
- фінансова глобалізація - це посилення взаємозалежності та взаємовпливу країн у сфері фінансових відносин, зростанням ролі міжнародних кредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням джерел надходження доходів і розміщення активів у інших країнах. В її основі вільний рух капіталів, валюти, їх переміщення через національні кордони, результатом чого є формування глобальних фінансових ринків і світового фінансового співтовариства;
- фінансова глобалізація - це розширення кордонів, меж ринків інвестиційних інструментів, усунення бар'єрів доступу та розширення можливостей вільного залучення до глобального інвестиційного процесу на принципах конкурентної боротьби;
- фінансова глобалізація - це інтеграція національних фінансових систем із міжнародними фінансовими ринками та інституціями. [3]
Серед показників, що вимірюють фінансову глобалізацію, фахівці передусім виокремлюють кількість закордонних депозитів, що є у фізичних осіб і небанківських інститутів країни; потоки портфельних інвестицій; кількість депозитів в іноземній валют. Зростання даних показників як у розвинутих так і в країнах, що розвиваються, свідчить про підвищення ступеня фінансової глобалізації.
За даними журналу “Foreign Policy”, який щорічно публікує індекс глобалізації країн, у 2004 році Україна посідала 43 місце серед 62 країн та була останньої з усіх кран Центральної та Східної Європи у цьому рейтингу. Це пояснюється насамперед уповільненням реформ у ключових секторах (таких як телекомунікації), політичною нестабільністю та корупцією в країні. Згідно з цим рейтингом, Ірландія вже третій рік поспіль була визнана найглобалізованішою країною світу, а серед країн Центральної та Східної Європи лідером була Чехія, посівши 14 місце. [6]
2. Наслідки фінансової глобалізації для перехідної економіки країни.
Останні кризи на ринках, що розвиваються, ініціювали гарячі дискусії щодо плюсів та мінусів фінансової глобалізації. Активна участь багатьох країн у цьому процесі сприяла прискоренню темпів їх економічного росту протягом декількох років. Але фінансові кризи, що сталися потому, виявились обставиною не на користь глобалізації.
Процеси фінансової глобалізації відбуваються надзвичайно динамічно завдяки прогресу сучасної інформаційної техніки та засобів комунікації, а тому саме в цій сфері найвиразніше проявляються суперечності глобалізації.
До загроз та ризиків фінансової глобалізації можна віднести:
- в першу чергу, фінансову нестабільність, яка спричиняється не контрольованістю глобального переміщення величезних коштів, особливо потоків короткострокового капіталу. Експортний, валютний та податковий контроль держав у цій галузі нині не відповідає ні національним можливостям, ні можливостям міжнародного співробітництва, що принципово може обумовлювати виникнення перманентних криз державних бюджетів країн.
- створення передумов переростання криз у кризи глобального характеру – поширення «кризової інфекції» через переоцінювання інвесторами та кредиторами скупної ризикованості своїх інвестиційних і кредитних портфелів унаслідок втрат в ураженій кризою країні з подальшим вилученням найризикованіших активів в інших економіках;
- переорієнтацію фінансових потоків у спекулятивно-фінансову та торгово-посередницьку сфери, а спекуляції на зміні курсів валют стають найприбутковішими ринковими операціями;
- загрозу порушення залежності між динамікою ВВП та зростанням грошової маси, а отже, ймовірність виникнення інфляційних явищ з марними спробами монетарного регулювання економіки;
- підрив ролі держави у фінансах: послаблення впливу держави на структурну політику, джерела поповнення бюджету та вивіз капіталу, фактична відмова країн від суверенітету в галузі фінансів, втрата контролю за утворенням державного боргу тощо.
- прискорення процесу відриву валютно-фінансової сфери від реального сектору економіки, що також здатний спричинити поглиблення нестабільної ситуації;
- тенденцію глобального капіталу до переливу у найбільш прибуткові галузі, як правило, між розвинутими країнами. Отже, наслідком фінансової глобалізації може статися вимивання капіталу із країн, що розвиваються.
Безперечно, фінансова глобалізація має і певні позитивні риси. Це, насамперед, зменшення циклічних коливань для країн-учасниць, зростання ефективності спільної економічної політики, можливість використання бюджетних фондів ЄС для вирівнювання економічного розвитку та реструктуризації відсталих секторів економіки, підтримка національної валюти заходами спільної монетарної політики, скорочення податковим та митних бар’єрів, можливість створення філіалів фірм. У банківській сфері можливе переймання досвіду та нових, більш ефективних методів управління іноземних партнерів, розширення асортименту банківських продуктів, зниження відсоткових ставок тощо. Але всі ці переваги значно послаблюються за відсутності у країни достатнього рівня розвитку, як це наразі є і з Україною. [1,2]
Часто про фінансову глобалізацію говорять, не спираючись на факти. Тому надзвичайно цікавим є дослідження, проведене спеціалістами Міжнародного валютного фонду, метою якого було вивчення впливу фінансової глобалізації на країни, що розвиваються. Висновки виявились досить шокуючими - багато держав, що розвиваються, не змогли одержати всіх переваг від глобалізації, а от із усілякими її ризиками їм довелося зіштовхнутися. Було виявлено, що фінансово інтегровані економіки, що розвиваються, у деяких відносинах були більш вразливими до нестабільності в порівнянні з іншими країнами, що розвиваються. Цей висновок не став несподіваним, беручи до уваги останні фінансові кризи. Цікаво те, що в цілому саме держави, що прагнуть до більшої фінансової інтеграції зіштовхнулися з проблемою серйозної нестабільності.
Незважаючи на те, що висновки дослідження, на перший погляд, не додають оптимізму, все ж таки деякі позитивні моменти є. Було встановлено, що країни одержують вигоду від фінансової інтеграції у вигляді більш високих темпів економічного росту і зменшення нестабільності за умови подолання ними визначеної проблеми. А саме - впровадження правильної внутрішньої грошово-кредитної політики і створення високоякісних соціальних та економічних інститутів. Держави з сильно розвинутою структурою контролю над фінансовим сектором і низьким рівнем корупції є менш вразливими щодо криз. Отже, правильна макроекономічна політика має величезне значення для динамічного і стійкого розвитку. Але тільки за умови активної уваги до внутрішніх інститутів і фінансових ринків. Рано чи пізно фінансова глобалізація виявляє слабкість у цих сферах: країни з режимами валютної прив'язки, слабкою макроекономічною політикою і неефективною системою контролю над фінансовими ринками більш зазнають фінансових криз при їхньому залученні до міжнародних потоків капіталу. [4]
На цілий ряд складних і важливих питань економічна теорія не має відповідей. Наприклад, з метою контролю над ризиками, що пов'язані із залученням у потоки капіталів, для держав дуже важливо мати міцні інститути. З іншого боку, приплив капіталу, особливо прямих іноземних інвестицій, може принести в країну технологічні ноу-хау і кращий світовий досвід, що буде сприяти зміцненню внутрішніх інститутів. Виникає питання, чи повинна країна відкривати ринки капіталу лише після того, як будуть укріплені її внутрішні інститути, або ж фінансова інтеграція є інструментом їхнього зміцнення? На жаль, чіткої відповіді немає, і кожна держава вирішує проблему по-своєму, виходячи із своїх індивідуальних особливостей.
Висновки говорять про те, що країнам, які розвиваються, не слід поспішати з лібералізацією ринків капіталу, ситуація не повинна передувати лібералізації торгівлі. У той же час, ці країни повинні зрозуміти, що існує ліміт корисності контролю над ринком капіталу, який не в змозі захистити країну від впливу слабкої політики. Багато з останніх фінансових криз були викликані надмірними державними, а не приватними запозиченнями. Посилення контролю над ринками капіталу, що часто проходить дуже болісно, стримує економічний ріст і стимулює корупцію, не є рішенням проблеми. Насправді ефективність контролю над ринками капіталу має властивість знижуватися з часом, а по мірі зростання фінансової глобалізації вона знизиться ще більше.
Список літератури
1. Клочо В.П. Фінансова глобалізація: позитиви і негативи для перехідної економіки / Актуальні проблеми економіки, № 5, 2002.
2. Любліна О.В. Фінансові ризики у контексті глобалізації / Фінанси України, № 9, 2005.
3. Марчин О.І. Економічна сутність фінансової глобалізації. Третя Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція Соціум. Наука. Культура.(29-31 січня 2008р.) Джерело: http://intkonf.org/
4. Е.Прасад, К.Рогофф, Ш.-Д. Уаем, М.А.Коуз Реалії фінансової глобалізації для країн, що розвиваются *Financial Times Ltd, 2 вересня 2003р
5. Стукало Н.В. Оцінювання стану розвитку фінансової глобалізації: особливості для України, 2006. Джерело: http://www.kneu.kiev.ua/journa
6. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України / Фінанси України, № 5, 2005.
10