Зміст

Вступ

       Розвиток ринкових відносин вимагає здійснення нової фінансової політики, посилення впливу на прискорення соціально-економічного розвитку України, зростання ефективності виробництва  та зміцнення фінансів держави. Важливе місце у забезпеченні всебічної інтенсифікації виробництва та підвищення його ефективності належить прибутку. Отримання прибутку є обов'язковою умовою функціонування підприємства. Будучи джерелом виробничого та соціального розвитку, прибуток займає провідне місце у забезпеченні самофінансування підприємств та об'єднань, можливості яких багато в чому визначаються тим, наскільки доходи перевищують витрати. Прибуток - об'єктивна економічна категорія товарно-грошових відносин. Формування регульованого ринку товарів супроводжується підвищенням ролі прибутку у системі показників економічної характеристики діяльності підприємств. До того ж прибуток - реальна база оподаткування та, як правило, джерело сплати податків. Прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів та важелів управління економікою. Це виражається у тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість та інші важелі прямо чи опосередковано пов'язані з прибутком. Удосконалення фінансових відносин передбачає залучення у господарський обіг вільних фінансових ресурсів підприємств, населення та підвищення ефективності їх використання.

     Метою моєї роботи розгляд фінансових результатів  діяльності організації у теоретичному аспекті, а також розгляд такого поняття , як активи підприємства та їх структури. 
 
 
 
 
 
 

     1.Фінансові результати діяльності підприємств, їх характеристика та склад.

     Основним  показником фінансово-господарської  діяльності організації є фінансовий результат, який являє собою приріст  або зменшення вартості власного капіталу за звітний період. Різниця між цими складовими частинами прибутку або збитку полягає у тому, що фінансовий результат від продажу продукції спочатку визначається за рахунком 90''Продажі''. З рахунку 90''Продажі''списується на рахунок 99''Прибутки та збитки''. Фінансовий результат формується на активно-пасивному рахунку 99 (прибутки та збитки).  Протягом року наростаючим підсумком за дебітом рахунку 99 записуються збитки та  втрати, а за кредитом - прибутки і приріст. Рахунок 99 має односторонній сальдо, тобто із зіставленням дебетових та кредитових оборотів за кожен звітний період (місяць, квартал) визначається кінцевий фінансовий результат, він складається, протягом року на рахунку 99 з кількох речей, тобто:

     1) з прибутку і збитку від  звичайних видів діяльності;

     2) інших доходів та витрат;

     3) втрат, витрат та прибутку, у зв'язку з надзвичайними обставинами господарської діяльності;

     4) з нарахованих платежів з податку на прибуток, штрафних санкцій з податків, нарахованих платежів за понад нормативне забруднення навколишнього середовища. Фінансовий результат від продажу майна, операційні та позареалізаційні доходи та витрати спочатку відображаються на рахунку 91''Інші прибутки та витрати''. [8- c.27]

     Надзвичайні прибутки та витрати відразу відносяться на рахунок 99''Прибутки та збитки'' без попереднього запису на проміжних рахунках.  
 
 

     Крім  того, за дебітом рахунку 99 відображають нараховані платежі на прибуток та суми, належних податкових санкцій у кореспонденції з рахунку 68''Розрахунки з податків та зборів'', платежі за перерахунком з податку на прибуток також відбиваються на рахунку 99''Прибутки та збитки'' на рахунку 68''Розрахунки з податків та зборів''. Аналітичний облік на рахунку 99''Прибутки та збитки'' повинен забезпечити формування даних, необхідних для складання звіту про прибутки та збитки. При журнально-ордерній формі обліку синтетичний і аналітичний облік операцій з використання прибутку організовується у журналі-ордері № 15 у розрізі кожного виду платежу, відрахувань та зобов'язань на основі виписок з розрахункового рахунку, довідок-розрахунків бухгалтерії, листівок-розшифровок. За даними синтетичного та аналітичного обліку операцій, відображених на рахунку 99''Прибутки та збитки'' (журнал-ордер № 15), складається річна та квартальна звітність про прибутки і збитки (форма № 2). Журнал-ордер - це бухгалтерські регістри, побудовані за шаховим принципом. Вони слугують для відображення кредитних операцій за одним синтетичним рахунком. У журналах-ордерах поєднується аналітичний та синтетичний облік. За хронологічним принципом журнали-ордера є накопичувальними регістрами, тому, що. у них відображаються кредитні обороти цього рахунку за кожним первинним документом. А також проводяться підсумки за місяць або квартал. Разом з журналами-ордерами за синтетичними рахунками ведуться накопичувальні відомості. У яких відображається інформація за дебітом рахунків. Відомості мають допоміжне значення та використовуються для аналітичного обліку. Підсумкові дані журналів-ордерів та відомостей у кінці місяця переносяться у головну книгу. Правильність записів у головній книзі перевіряються підрахунком обігу та сальдо за всіма рахунками.  
 
 

     Головна книга так само, як  журнали-ордери побудована за кредитним принципом. Обороти по кредиту синтетичного рахунку відображаються одним записом, а обороти по дебіту в кореспонденції з кількома кредитуються рахунками . Головна книга відкривається на рік. І на кожен рахунок відводиться окрема сторінка. На підставі головної книги складається баланс та інша фінансова звітність. Перевага журнально-ордерної форми є суміщення хронологічної і системної записів, а також можливість автоматизації обліку. [4- c.72-73] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Поняття активів підприємств, їх структура.

     Активи  являють собою ресурси, контрольовані  підприємством, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання. [2 - c.90]

     Згідно  ПБО 2 Баланс і активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи.

     Оборотні  активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

     Операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

     У балансі активи підприємства розміщені  у трьох розділах:

     I розділ- необоротні активи;

     II розділ – оборотні активи;

     III розділ- витрати майбутніх періодів.

     До  необоротних активів належать: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

     До  оборотних активів належать: запаси (виробничі запаси, тваринні вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари); векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, поступи 9 чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів); дебіторська заборгованість за розрахунками ( з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти ( в національній валюті, в іноземній валюті); інші оборотні активи.

     Характеризуючи  активи як об’єкт управління, необхідно відмітити особливості їх окремих складових частин. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації і на протязі кожного операційного циклу.

     В процесі формування і управління необоротними активами необхідно враховувати  їх переваги і недоліки в порівняні з оборотними активами. Основними перевагами оборотних активів в порівнянні з оборотними активами є: менший ризик інфляційного зменшення та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість швидкими темпами, між темпи інфляції; здатність приносити стабільний прибуток в разі несприятливої господарської діяльності щодо орендних та лізингових платежів. Можливість більш інтенсивного використання в періоди підйому ринкової інфраструктури.

     До  недоліків слід віднести: можливість на реального зносу при швидкій зміні техніки і технологічних процесів; низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів при погіршенні платоспроможності підприємства.[1- c.125-126]

     Водночас  при управлінні оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх у порівнянні їх з необоротними активами. До основних переваг можна віднести наступне: більш висока ліквідність; знаходження частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу; можливість швидкої реструктуризації ї оборотних активів; можливість підвищити швидкість обігу шляхом раціонального управління.

     Недоліки  можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових активів; додаткові  витрати на утримання зайвих оборотних активів; більш високий рівень фінансових ризиків.

     Основою оцінки нематеріальних активів, яка  найчастіше приймається підприємствами є історична собівартість, тобто активи, які відображаються за сумою сплачених грошових коштів на момент їх придбання. Аналогічною оцінкою є така поточна собівартість, тобто оцінка необоротних активів придбаних підприємством але нерозрахована в цінах на поточний момент. Необоротні активи, які реалізуються підприємством в процесі господарської діяльності відображаються за вартістю реалізації цих активів.

     Теперішня вартість являє собою активи, які  відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів під час звичайної діяльності підприємства.

     Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності вирішує питання доцільності поділу активів на оборотні та необоротних ознаки, згідно з ПБО 2 “Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов’язковим. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     В умовах ринкової економіки основним джерелом поповнення коштів підприємства, а, отже, основною метою його діяльності є отримання прибутку.

     Прибуток  як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства відображає ефективність виробництва, обсяг та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Прибуток підприємства є найважливішим показником ефективності його діяльності.

     Основною  перевагою бухгалтерського обліку можна і навіть потрібно вважати те, що тільки завдяки його даним можна визначити показники прибутковості та рентабельності роботи підприємства і тим самим оцінити ефективність рішень, які приймаються його керівництвом. Аналіз фінансових результатів відрізняється особливою глибиною дослідження та аналізу факторів, які впливають на кінцевий фінансовий результат (рівень товарообігу, обсяг виробництва та реалізації продукції, вплив якості, ринків збуту, та ін).

     Активи - це ресурси підприємства, які виражаються у грошовому вимірнику та використовувані у його діяльності для отримання економічної вигоди. Особливістю кооперативних організацій є те, що переважна частина оборотного капіталу розміщена у фондах обігу і незначна частина - в оборотних виробничих фондах. У сфері обігу кругообіг грошей відбувається набагато швидше, ніж у сфері виробництва, тому політика прискореного звернення оборотного капіталу у кооперативних організаціях цілком здійсненна. За останні роки істотно знизилася частка власних коштів у формуванні оборотних коштів, різко зріс попит на кредитні ресурси. Інфляційні процеси, відсутність у більшості організацій налагоджених зв'язків з постачальниками та покупцями призводять до внутрішнього накопичення запасів, значно погіршують фінансовий стан організації, так як грошові ресурси вилучаються з обігу.

Список  літератури

     1.Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навчальний посібник / За науковою і загальною редакцією д-ра екон. Наук, проф. Ткаченка В.А. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.