Податковий контроль за нарахуванням та сплатою податків з юридичних осіб

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………3

 

1. Види, функції та призначення податків з юридичних осіб………….5
2. Непрямі податки з юридичних осіб………………………………….11
3. Оподаткування прибутку юридичних осіб………………………….16
4. Податковий контроль за нарахуванням та сплатою податків з юридичних осіб……………………………………………………………………..30

 

Висновок…………………………………………………………………….....34

 

Список використаної літератури…………………………………………….36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Подальшу розбудову Української  економіки на шляху до ринкових методів  господарювання неможливо уявити без  широкого та глибокого дослідження  податкової діяльності держави. Здобуття  Україною незалежності та повернення країни в русло загальноприйнятих  процесів світового розвитку змушує нас по новому дивитися на теорію та практику оподаткування. Податки мають  досить вагоме бюджетне значення, виступають ефективним інструментом державного впливу на ринок і напрямки його розвитку, обсяги структуру попиту на пропозиції, на доходи населення і юридичних  осіб. В цих умовах особливої актуальності набувають дослідження теоретичних  і прагматичних аспектів функціонування оподаткування юридичних осіб.

Все це, з одного боку різко  підвищує роль та значення податків з  юридичних осіб за допомогою яких забезпечується значна частина податкових надходжень до бюджету держави. З другого, робить необхідним дослідження теорії та практики оподаткування юридичних осіб в Україні.

У світовій практиці розвитку підприємництва система оподаткування  поряд із бюджетним фінансуванням  визначених державною політикою  пріоритетних напрямків розвитку справляє найбільший вплив на процентну політику, грошовий обіг та господарську кон'юнктуру  в цілому.

Система оподаткування - продукт  закономірного результату економічного розвитку суспільства, об'єктивно необхідна  частина її економічної структури, що втілює досить складне утворення  законодавчих і нормативних актів, які регулюють взаємовідносини  між державою і підприємцем. Ця система  перебуває в постійному русі, що знаходить відображення в появі  нових офіційних документів, які  регулюють оподаткування підприємницької  діяльності, у змінах і доповненнях  до вже діючих законів. Тому надзвичайно  важливим є ознайомлення та подальший  моніторинг за системою законодавчих нормативних актів.

Предмет дослідження –  специфічна сфера фінансових відносин, які виникають між державою, з  одного боку та юридичними особами  з другого в процесі перерозподілу частини вартості національного продукту з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів.

Об’єкт дослідження -  податки, які справляються з юридичних  осіб, їх правове регулювання, функціонування та розвиток оподаткування юридичних  осіб в Україні.

Мета і завдання дослідження  полягають в аналізі тенденцій  функціонування та розвитку теорії та практики оподаткування юридичних  осіб.

Основні методи, що використовуються в даному дослідженні є структурно-функціональний, порівняльний та аналітичний.

Робота містить чотири розділи у кожному з яких розглядаються відособлені, водночас поєднані загальною метою дослідження питання. У першому розділі розкривається суть, функції, види, класифікація і призначення податків з юридичних осіб. У другому значну увагу приділено дослідженню непрямих податків з юридичних осіб. В третьому представлений аналіз оподаткування прибутку юридичних осіб. У четвертому наводиться основні .

При підготовці роботи були використані законодавчі акти та нормативні документи Кабміну, науково-методична література з досліджуваної проблематики, матеріали періодичної преси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Види, функції та призначення податків з юридичних осіб

Податок — це плата суспільства за виконання  державою її функцій, це відрахування частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може [11].

Сутність податків як економічної категорії відображається в їх функціях. Оскільки податкова система є однією із складових фінансової системи, функції податків випливають із функцій фінансів. Податки в основному виконують дві функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція  є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, а й головне, надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.[20]

Суть регулюючої функції податків полягає у можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально-економічних відносин. А саме за допомогою податкових ставок та податкових пільг держава намагається регулювати — процес накопичення капіталу, рівень платоспроможності, темпи розширеного відтворення, захист малозабезпечених верств населення, перерозподіл доходів.

Податки, відображають рух вартості від юридичних і фізичних осіб до держави. Їх сплата приводить до зменшення доходів платника. У сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує суспільне призначення податків.

Оподаткування як окрема категорія економічного процесу  повинне ґрунтуватись на притаманних йому принципах:

• принцип законності;
• принцип обов'язковості;
• принцип повноти сплати;
• своєчасність сплати податків і зборів [19].

В основі побудови механізму стягнення податків лежать такі елементи системи оподаткування, як суб'єкт оподаткування, об'єкт оподаткування, джерело сплати, ставка податку, одиниця оподаткування, квота.

Класифікація податків за видами дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податкова система країн з розвинутою ринковою економікою включає різні види податків.

В основу їх класифікації покладені  різні ознаки:

1. Залежно від рівня державних структур.
2. Залежно від форми оподаткування.
3. Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування.
4. Залежно від способу оподаткування.
5. Залежно від способу зміни податкових ставок.
6. Залежно від платника.
7. Залежно від джерела сплати.

Залежно від рівня державних  структур. Податкова система формується як на державному так і на регіональному  рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Державні податки включають: податок на прибуток; податок на додану вартість; акцизний збір; прибутковий податок з громадян; плату за землю; лісовий доход; екологічний податок; державне мито; податок з власників транспортних засобів; вивізне мито; ввізне мито; плату за воду; промисловий податок; податок на промисел; податок на майно.[23]

Місцеві податки і збори  передбачають: збір за паркування автомобілів; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; збір з власників собак; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах; збір з осіб_; які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок з реклами; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; комунальний податок; збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті.

Залежно від форми оподаткування  податки бувають прямі (податок  з доходів фізичних осіб, податок  на прибуток підприємств та інші) непрямі      (ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата  за землю). Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно  платника. Непрямі податки включаються  у вигляді надбавкою цін товарів  і оплачуються споживачем. При  прямому оподаткуванні грошові  відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо  вносить платежі до бюджету. При  непрямому оподаткуванні суб`єктом  податку стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки  сплачують з окремих видів  майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі  податки поділяються на акцизи і  мито.

Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки  поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно(сплачується не один раз, а  постійно поки майно перебуває у  власності платника податків).

Залежно від способу оподаткування  податки бувають:

- розкладні, тобто встановлюється  загальна сума потреби держави  в доходах, яка розподіляється  між територіальними одиницями  і на нижчому рівні між платниками  податків;

- окладні, такі податки,  що спочатку встановлюється ставки  податку, а потім розмір податку  для кожного платника і загальна  сума податку формується як  сума  окремих платежів.

Залежно від способу зміни  податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні.

Залежно від платника:

- податки з юридичних  осіб (податок з прибутку підприємств,  ПДВ, акцизний збір);

- податки з фізичних  осіб (прибутковий податок, податок  з промислу, курортний збір);

- змішані податки (податки  з власників транспортних засобів,  плата за землю).

Залежно від джерела сплати: податки, що фінансуються за рахунок  виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ); податки, що включають відрахування на соціальне та пенсійне страхування); податки, що сплачуються за рахунок  прибутку (податок на майно, плата  за землю).

Нині діє редакція з доповненнями до Закону, прийнята в 1997 р. Він містить перелік податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві (Додаток А).

Загальнодержавні  податки та обов'язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі, внески у цільові фонди.

Законодавчими актами України можуть бути встановлені інші державні та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі.

Суспільне  призначення  податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній  літературі автори називають різні  функції податків. Найбільш поширеним  є погляд, що податки виконують  дві основні функції - фіскальну та регулюючу. [10]

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій  держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного  продукту. Фіскальна функція є  дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.

З підвищенням ролі держави  зростає значення регулюючої функції  податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні  напрямки, показники діяльності суб'єктів  господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо  складним процесом і залежить від  правильного вирішення таких  питань:

1. Установлення об'єкта  оподаткування та методики його  визначення. Згідно з чинним законодавством  оподатковуються валовий дохід,  прибуток, вартість майна, сума  виплаченої заробітної плати,  вартість товарної продукції,  обсяг реалізації та ін.

2. Визначення джерел сплати  податків. Такими джерелами можуть  бути: прибуток (за стягнення податку  на прибуток); собівартість (відрахування  в цільові державні фонди, сплата  місцевих податків і зборів); частина  виручки від реалізації продукції  (сплата мита, акцизного збору,  податку на додану вартість).

3. Установлення розміру  ставок податків і методики  їх розрахунку. Розмір ставок  податків є дуже складною проблемою  оподаткування, що істотно впливає  на здійснення фіскальної і  регулюючої функцій податків. Податкові  ставки можуть бути універсальними  і диференційованими. Вони можуть  встановлюватися в грошовому  вираженні на одиницю оподаткування  або у відсотках до об'єкта  оподаткування. Відсоткові ставки  оподаткування можуть бути: пропорційними  (не залежать від розміру об'єкта  оподаткування), прогресивними (зростають  зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням  об'єкта оподаткування).