Отчет по практике на примере ЗАО “Альфа Банк”

      Із  даних таблиці видно, що всі значення нормативів ЗАО “Альфа Банк” свідчать про дотриманість банком виконання  нормативів НБУ. Єдиний норматив Н8 –  максимальний розмір ризику на одного позичальника, хоча й нижчий критичного значення, але у 1999р. все ж таки наближається до нього, та у 2000р.  це значення з 23,34 знижується до 17,65, що говорить про зменшення ризику на одного позичальника.

      А це значить, що ЗАО “Альфа Банк”  за допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряє ступінь реалізації основних цільових установок у своїй діяльності: фактор їх доходності, збалансованість структури активних і пасивних операцій з метою підтримання ліквідності, дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів банківських ризиків. 

      Аналіз  балансу банку

      Основний  документ для аналізу фінансового  стану – це баланс комерційного банку. Баланси, які публікуються, складені за уніфікованою системою, яка діє в Україні. Для аналізу балансу необхідно співставити різні частини активу і пасиву, доходи по різних активах і пасивах (витрати на різні групи). Доцільно проводити аналіз банківського балансу в динаміці за різні періоди. 
 

Таблиця 3: Класифікація активів  балансу банку  відповідно до ступеня  ризику 

      Прибуток:

      Прибуток  визначається як різниця між отриманими доходами і понесеними витратами. В основу методики розрахунку суми прибутку лежить розмір доходу, який припадає на власний капітал банку; при створенні банку в акціонерній формі – дивідендом. Його рівень не може бути нижчий базової %-ної ставки по пасивним операціям, оскільки в цьому випадку ринкова вартість випущених банком ЦП буде нижча номінальної. При встановленні норми доходу на власний капітал необхідно враховувати відсотки, що сплачуються по привілейованим акціям. Помноживши середню норму доходності на розмір власного капіталу можна визначити масу прибутку, яка направляється на виплату дивідендів (П_д). Вона є основою для розрахування суми необхідного прибутку. Для цього до маси прибутку, що використовується для виплати дивідендів, потрібно додати:

• утримки банку
• відрахування в резервний фонд банку (РФ)
• платежі до бюджету (ПлБ)
• розмір фондів економічного стимулювання банку (ФЕС)

      Таким чином мінімальний необхідний об'єм доходу банку обчислюється за формулою:

НОД=УБ + П_д + РФ + ПлБ + ФЕС 
 

Пропозиції:

      Відповідність банку до нормативів ліквідності.

      Банк  повинен визначати потребу в  ліквідних коштах хоча б на котроткострокову перспективу, а прогнозування цієї потреби може виконуватись двома  методами. Один з них передбачає аналіз потреб в кредиті та очікуваного  рівня вкладів кожного з ведучих клієнтів, а другий – прогнозування об'єма ссуд та вкладів. Також попереднє вивчення господарських та фінансових вимог на міському ринку, специфіки клієнтури, можливостей виходу на нові ринки, а також перспективи розвитку банківських послуг, в тому числі відкриття нових видів рахунків, проведення операцій по трасту, лізингу, факторингу та ін. При цьому, окрім міських факторів, необхідно врахувати ще й загальнонаціональні. Наприклад – зміни в грошово-кредитній політиці, в законодавстві та ін. Вивчення всього цього, а також прогнозування, допоможуть банку більш точно визначити необхідну долю ліквідних коштів в активі банку. При цьому банк повинен спиратися на свій досвід.

      В керівництві активами банку потрібно звернути увагу на наступні моменти:

1. Управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки та відтоки готівки та розробити графіки платежів.
2. Строки, на які банк розміщює засоби, повинні відповідати строкам залучення ресурсів. Не допустимо перевищення грошових засобів на рахунках активу над грошовими засобами на рахунках пасиву.
3. Акцентувати увагу на збільшення рентабельності роботи в цілому та на прибутковість окремих операцій особливо. Так, в керуванні кредитним портфелем необхідно:

а) контролювати розміщення кредитних вкладань по ступеню їх ризику, форм забезпечення повернення ссуд, рівня прибутковості. Кредитні вкладання банку можно класифікувати з урахуваннням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування ссуд, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.). Доля кожної групи кредитів в загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку та її зміни є основними для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показують можливість продовження попередньої кредитної політики банку або необхідність її зміни. Групування ссуд по окремими позичальникам, яка відбувається за допомогою ПК, дозволяє щоденно контролювати рівень коефіцієнтів ліквідності та аналізувати можливості подальшої видачі крупних кредитів самостійно банком або шляхом участі в банківських консорціумах.

б) аналізування розміщення кредитів по строкам їх погашення, що виконується шляхом групування залишків заборгованості по ссудним  рахункам з урахуванням строкових  зобов'язань або обертання кредитів на шість груп (до 1міс.; від 1 до 3 міс.; від 3 до 6міс.; від 6 до 12 міс.; від 1 до 3 років.; вище 3 років), яке служить основою для прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття “вузьких” місць в його кредитній політиці;

в) аналізування розміщення кредитів по строках на основі бази даних. Розроблений метод  аналізу майбутнього погашення  та майбутньої видачі кредитів найближчі 30 днів по окремим клієнтамта видам  ссуд (на основі кредитних договорів  та обертаємості кредитів), яких дозволяє контролювати вивільнення ресурсів або виникнення потреби в них. Такий аналіз можна робити щоденно, а також з урахуванням данних кредитних договорів, які знаходяться на стадії проробки. Результати аналізу можуть використовуватися комерційним банком для оперативного вирішення питань з купівлі чи продажу ресурсів. Такий аналіз розкриває глибинні, скриті процеси, виявляє ті тенденції, які при інших незмінних обставинах можуть визивати падіння рівня ліквідності та платоспроможності комерційного банка, дає можливість попередити ці події шляхом внесення коректив в політику банку;

г) глибоко  вивчати кредитоспроможність позичальників;

д) обмежити розмір кредиту, який надається одному позичальнику частиною власних коштів;

е) видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального об'єму кредитування;

ж) збільшити  повернення кредитів, у тому числі  за рахунок більш надійного забезпечення;

з) вжити  засобів щодо стягнення простроченої ссудної заборгованості та нарахованих  процентів за користування кредитами;

4. Використовувати  методи аналіза групи розрахункових рахунків клієнтів та інтенсивності платіжного обороту по кореспондентському рахунку банка. Результати такого аналізу служать основою для аргументованої перегрупування активів балансу банку.
5. Змінити структуру активів, тобто збільшити долю ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, збільшення власних засобів, отримання займів в інших банках, та ін.
6. Працювати над зниженням ризику операцій. Ситема керування ризиками незбалансованості баланса та неплатоспроможності банку орієнтується на потреби Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності та платоспроможності. Для розпізнання ризиків незбалансованості ліквідності балансу та неплатоспроможності комерційного банку потребується створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем наведених вище показників ліквідності, аналіза факторів які впливають на їх зміни. Для цього доцільним є створення бази даних, яка б дозволила оперативно отримувати всю необхідну інформацію для виконання аналітичної роботи, на основі якої буде формуватись політика банка. Як джерела для формування бази даних мною розглядаються заключені та опрацьовані кредитні та депозитні договори, договори займів у сторонніх банків, дані про потреби в кредитах під відгружені товари, строк оплати яких не настав, щоденна зводка оборотів остатків по балансовим рахункам, щоденна відомість залишків по лицевим рахункам, дані по забалансованих рахунках, дані про обертаємість кредитів та ін.

      В керуванні пасивами банку можна порекомендувати:

1. Використовувати метод аналіза розміщення пасивів по їх строкам, який дозволяє керувати зобов'язаннями банку, прогнозувати та міняти їх структуру в залежності від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику в області акумуляції ресурсів, впливати на платоспроможність.
2. Розробити політику керування капіталом та резервами.
3. Слідкувати за відношенням власного капіталу  до залученого.
4. Проаналізувати депозитну базу банку:

а) звернути увагу на структуру депозитів: строкові та ощадні депозити більш ліквідні, ніж депозити до запитання;

б) визначити  стратегію  підтримання стійкості  депозитів. Частиною такої стратегії  є маркетинг – покращення якості обслуговування клієнтів, з тим щоб вони залишалися вірними банку і в час кризових ситуацій. Збільшення терміну ощадних депозитів, їх середньої суми також пом'якшує коливання депозитів під час криз;

в) враховувати  не тількі стабільність, але й джерело  депозитів, тобто депозити фізичних осіб більш надійні, ніж депозити юридичних осіб, в силу змін в розмірах вкладів;

г) привести в упорядкованість облік кредитних  ресурсів;

д) оцінювати  надійність депозитів та займів, отриманих  від інших кредитних установ, зменшити зобов'язанння до запитання  за допомогою перегрупування пасивів по їх строках.

      Рекомендації  для кредитного відділу:

1. Управлінню внутрішнього аудиту періодично перевіряти операції з кредитування СГД, а також вексельні операції, які мають кредитний характер.
2. Здійснювати ретельне вивчення фінансового стану позичальників та зобов'язаних за векселями осіб.

      На  основі бази даних банком щоденно  повинні розкриватись значення показників платоспроможності та ліквідності  та проводиться аналіз перспектив розвитку операцій банку з урахуванням  норм платоспроможності та ліквідності. Це дозволяє взаємозв'язати питання по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних коштів банку, розширенню участі банка в інших підприємствах та банках, по пошуку джерел додаткових прибутків та розвитку нових операцій комерційного банка з потребою дотримання його платоспроможності та ліквідності. Проведений аналіз дає можливість передбачити різні зміни рівня платоспроможності та ліквідності комерційного банку та своєчасно вжити необхідних заходів щодо їх стабілізації.