Основні засоби бухгалтерского обліку

1.   Основні засоби — поняття,  класифікація, оцінка і завдання  обліку.

 

Завдання бухгалтерського фінансового  обліку основних засобів

 Бухгалтерський фінансовий  облік основних засобів повинен  забезпечити:

-    контроль за зберіганням  основних засобів;

-    своєчасне, правильне документальне оформлення відображення в обліку надходження основних засобів (фондів), ї внутрішнього переміщення (з цеху в цех, зі складу на склад, з відділу у відділ тощо), ефективного використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);

-    своєчасне (щомісячне)  відображення в обліку зносу  (амортизації) основних засобів;

-    відображення в обліку  витрат на ремонт основних  засобів;

-    визначення результатів  від ліквідації, а також збитків  від списування не повністю амортизованих об'єктів основних засобів;

-    виявлення зайвих та  морально застарілих основних  засобів. і

 Крім цього, бухгалтерський  облік основних засобів повинен  забезпечити контроль за ефективним  використанням виробничих майданчиків,  обладнання, машин, транспортних засобів та інших засобів праці.

 Характерною особливістю засобів  праці є те, що вони не мають  тієї загальної взаємозамінюваності,  яка характерна, наприклад, для  потенційної робочої сили. Тому  ефективність їх різна по галузях,  підприємствах, окремих видах. Ця різниця для кожного конкретного засобу праці залежить від його технічного стану, ступеня фізичного й морального зносу.

 Промислові підприємства постійно  поповнюються новими засобами  праці відповідно до вимог,  досягнутого рівня технології виробництва, характеру й обсягу виготовлюваної продукції.

 Поінформованість про наявність  засобів праці та постійний  контроль за їх ефективним  використанням мають велике значення  в управлінні виробничою діяльністю  кожного підприємства. Цьому має  сприяти добре побудований їх облік.

 Методологічні основи  формування  в бухгалтерському обліку інформації  про основні засоби і розкриття  інформації  про  них  у   фінансовій звітності підприємств,  організацій та інших юридичних  осіб всіх форм власності регламентуються Положенням  (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

 Відповідно до зазначеного  Положення  (стандарту) до основних  засобів  належать   матеріальні  активи,  які підприємство утримує  з метою  використання )х у  процесі виробництва  або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам  або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше  одного  року  (або операційного циклу, якщо він довший  за рік).

 Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу, і його вартість може бути достовірно визначена.

 Для цілей бухгалтерського  обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення  земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні  пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Робоча і продуктивна худоба.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні  активи

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні  активи.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні  активи.

 Підприємства можуть установлювати  вартісні ознаки предметів, що  входять до складу малоцінних  необоротних матеріальних активів.

 Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

 Придбані (створені) основні засоби  зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

 Для  правильної організації  обліку основних засобів важливе  значення має єдиний принцип  їх оцінки. Розрізняють такі види  оцінки основних засобів: первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну.

 Первісна вартість об'єкта  основних засобів складається  з таких витрат:

-    суми, що сплачують постачальникам  активів та підрядникам за  виконання будівельно-монтажних  робіт (без непрямих податків);

-    реєстраційні збори,  державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

-    суми ввізного мита;

-    суми непрямих податків  у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони  не відшкодовуються підприємству);

-    витрати зі страхування  ризиків доставки основних засобів;

-    витрати на установку,  монтаж, налагодження основних засобів;

-    інші витрати, безпосередньо  пов'язані з доведенням основних  засобів до стану, у якому  вони придатні для використання із запланованою метою.

 Витрати на сплату відсотків  за користування кредитом не  включаються до первісної вартості  основних засобів, придбаних (створених)  повністю або частково за рахунок  позикового капіталу.

 Первісна вартість об'єктів  основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

 Первісною вартістю основних  засобів, що внесені до статутного  капіталу підприємства, визнається  погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

 Первісна вартість об'єктів,  переведених до основних засобів  з оборотних активів, товарів,  готової продукції тощо дорівнює  її собівартості, яка визначається  згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та 16 "Витрати".

 Первісна вартість об'єкта  основних засобів, отриманого  в обмін на подібний об'єкт,  дорівнює залишковій вартості  переданого об'єкта основних засобів.  Якщо залишкова вартість переданого  об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

 Первісна вартість об'єкта  основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

 Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

 Витрати, що здійснюються  для підтримання об'єкта в робочому  стані та одержання первісно  визначеної суми майбутніх економічних  вигод від його використання, включаються до складу витрат.

 Підприємство переоцінює об'єкт  основних засобів, якщо його  залишкова вартість значно (більш  як на 10 відсотків) відрізняється  від справедливої вартості на  дату балансу. У разі переоцінки  об'єкта основних засобів  на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

 Переоцінена первісна вартість  та сума зносу об'єкта основних  засобів визначається множенням  відповідно первісної вартості  і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

 Якщо залишкова вартість  об'єкта основних засобів дорівнює  нулю, то його переоцінена залишкова  вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

 Відомості  про зміни первісної вартості  та суми зносу основних засобів  заносяться до регістрів їх  аналітичного обліку.

 Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

 У разі  наявності (на дату проведення  чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

 У разі  наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

 При  вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

 Амортизація основних засобів. Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

 Нарахування  амортизації здійснюється протягом  строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством  при визнанні цього об'єкта  активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

 При  визначенні строку корисного  використання (експлуатації) слід ураховувати:

-    очікуване використання об'єкта  підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

-    фізичний та моральний знос, що  передбачається;

-    правові або інші обмеження  щодо строків використання об'єкта  та інші фактори.

 Строк  корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

 Амортизація  об'єкта основних засобів нараховується,  виходячи з нового строку корисного  використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни  строку корисного використання.

 Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації  визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний  період часу використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової  вартості об'єкта на початок  звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової  вартості, за яким річна сума  амортизації визначається як  добуток залишкової вартості  об'єкта на початок звітного  року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна  сума амортизації визначається  як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

 Підприємство може застосовувати  норми і методи нарахування  амортизації основних засобів,  передбачені податковим законодавством.

 Амортизація інших необоротних  матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.