Основні фактори, що впливають на валютний курс

Багато країн маніпулюють валютними курсами для вирішення своїх задач як в області економічного розвитку, так і в області захисту від валютного ризику. Маніпулювання включає цілий ряд заходів – від штучного заниження або, навпаки, завищення курсів національних валют, використовування тарифів і ліцензій до механізму інтервенцій.

Завишений курс національної валюти – це офіційний курс, встановлений на рівні вище паритетного курсу. У свою чергу, занижений валютний курс – це офіційний курс, встановлений нижче за паритетний.

Розрив зовнішнього і  внутрішнього знецінення валюти, тобто  динаміки його курсу і купівельної  спроможності, має важливе значення для зовнішньої торгівлі. Якщо внутрішнє  інфляційне знецінення грошей випереджає зниження курсу валюти, то за інших  рівних умов заохочується імпорт товарів  в цілях їх продажу на внутрішньому ринку за високими цінами. Якщо зовнішнє знецінення валюти обгонить внутрішнє, що викликається інфляцією, то виникають умови для валютного демпінгу – масового експорту товарів за цінами нижче за середньосвітові, пов'язаного з відставанням падіння купівельної спроможності грошей від пониження їх валютного курсу, в цілях витіснення конкурентів на зовнішніх ринках.

Іноді встановлюються різні режими валютних курсів для різних учасників валютного ринку залежно від операцій, що проводяться: комерційних або фінансових. Часто по комерційних операціях застосовується офіційний валютний курс, а по операціях, пов'язаних з рухом капіталу, - ринковий. Курс по комерційних операціях звичайно є заниженим. Спочатку для країн, штучно що занизили курс власної валюти, спостерігається пожвавлення економіки, викликане підвищенням конкурентоспроможності експорту. Проте далі наростають обмеження внутрігалузевого і міжгалузевого перерозподілу ресурсів, велика частина національного доходу прямує в сферу виробництва за рахунок зменшення в ньому частки споживання, що приводить до підвищення рівня споживацьких цін в країні, за рахунок якого відбувається погіршення рівня життя трудящих. Негативний вплив на зміну пропорцій народного господарства може надати і штучну підтримку постійного валютного курсу, рівень якої значно розходиться з паритетним, приводячи до закріплення однобокої орієнтації в розвитку окремих галузей економіки.

Таким чином, зміни курсу  валют впливають на перерозподіл між країнами частини сукупного суспільного продукту, яка реалізується на зовнішніх ринках. В умовах плаваючих валютних курсів посилюється дія курсових співвідношень на ціноутворення і інфляційний процес.

В умовах плаваючих валютних курсів посилився вплив їх змін на рух капіталів, особливо короткострокових, що позначається на валютно-економічному стані окремих держав. В результаті притоки спекулятивних іноземних  капіталів в країну, курс валюти якої підвищується, може тимчасово збільшитися об'єм позикових капіталів і капіталовкладень, що використовується для розвитку економіки і покриття дефіциту державного бюджету. Відлив капіталів з країни приводить до їх браку, згортання інвестицій, зростанню безробіття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Поняття валюти широко використовується в екон літературі та практиці. Валюта обслуговує зовнішньоекономічні відносини, фунціонування світової економіки та інтеграцію до неї нац. економік окремих країн, на її основі функціонує валютний ринок. Валюта - будь-які грошові кошти, форм-ня та вик-ня яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономіч відносинами. Правомірність такого трактування валюти підтверджується і світовою валютною практикою. Остання в поняття валюти включає не тільки кошти у вигляді законних платіжних засобів чи депозитів у грошах тієї чи іншої країни, а й інші валютні цінності - платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати), фондові цінності (акції, облігації) та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності нац походження, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів усередині країни. Валюта класиф за кількома критеріями. За емітентською належністю валюту розрізняють: нац, іноз, колективну (СДР, євро). За режимом вик-ня валюти поділяють на: неконвертовані, конвертовані.

Валютний  курс- це співідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошових  одиниці іншої країни. Установлення курсу називається котируванням валют. Вал. курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуються у межах національних  господарств, то їх кількісне порівняння відбувається у зовньоекономічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовн-ек. операцій. Вартісною основою вал. курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс. Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливанням ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами. Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на динаміку вал. курсу впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої нац. грош. одиниці у валютній ієрархії. Це такі чинники: 1) зростання національного доходу; 2) темпи інфляції - чим вищі  темпи інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти; 3) стан платіжного балансу - активний платіжний баланс сприяє зростанню національної валюти, пасивний - навпаки; 4) різниця прцентних ставок у країнах – висока відсоткова ставки стимулює приплив іноземних капіталів, низька - навпаки; 5) діяльність валютних  ринків та спекулятивні валютні операції; 6) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках; 7) ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках;8) валютна політика; 9) ступінь розвитку фондового ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті № 185/94 від 23.09.1994 зі змінами і доповненнями /// Верховна Рада України.
2. Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» від 12.11.2003 № 496 зі змінами від 30.04.2009 №264 /// Постанова Правління Національного банку України.
3. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. «Фінансово-економічний словник» - К.: Знання, 2007.
4. Ковальчук С.В., Форкун І.З. Фінанси: Навч. посіб. – Л.: Новий світ. – 2006.
5. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б., «Міжнародні економічні відносини» - К: Знання-Прес, 2008.
6. Фінанси: Навч. посіб. / О.П. Близнюк, JI.I. Лачкова, В.І. Оспіщев та ін.; За ред. В.І. Оспіщева. – К.: Знання, 2009.
7. Шевчук В.О. Державні фінанси зарубіжних країн 11 Фінанси України. – 2002.
8. Вазилевич В Д., Баластрик Л.O. Державні фінанси: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2006.