Основи функціонування фондового ринку

Реферат на тему:

Основи функціонування фондового ринку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала 
студентка 7ї групи

Факультету економіки та управління 
спеціальності 6504  
Шкваренко Ганна

 

 

Сучасний етап розвитку  фінансового ринку характеризується  зростанням ролі і значення фондового ринку як складової його частини. Фондовий ринок в даний час є основним інструментом гнучкого перерозподілу інвестиційних ресурсів, залучення на стійкій і довгостроковій економічній основі вітчизняних і закордонних інвестицій. Забезпечуючи стабільну фінансову основу економічного розвитку фондовий ринок, виступає характерним індикатором кризових явищ. Окрім цього вихід з економічної кризи, у першу чергу, поєднується з пожвавленням і формуванням ефективно діючої фінансової системи. Отже, розвиток фондового ринку й усіх функцій фінансової системи сприяє розвитку реального сектору й економічної системи в цілому. Ступінь становлення та розвитку фондового ринку в країні є невід’ємним індикатором успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання          Закон України «Про  цінні папери та фондовий ринок»  дає таке визначення:         Фондовий   ринок   (ринок  цінних  паперів)  -  сукупність учасників  фондового  ринку  та  правовідносин   між   ними   щодо розміщення,   обігу   та   обліку   цінних   паперів   і  похідних   деривативів.          Натомість провідні  фахівці данної сфери наводять  наступні визначення:         Фондовий ринок — це частина ринку капіталів, де здійснюється емісія, купівля і продаж цінних паперів. На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації, внутрішні позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати.          Фондовий ринок – невід’ємна складова фінансової системи країн з ринковою економікою, що за своєю сутністю є специфічним середовищем, де відбувається трансформація сукупних збережень у інвестиції.         Учасниками фондового ринку є:         емітенти - юридична  особа,  Автономна  Республіка  Крим  або міські  ради,  а  також  держава в особі уповноважених нею органів державної влади,  яка від  свого  імені  розміщує  емісійні  цінні   папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.         інвестори в   цінні  папери  -  фізичні  та  юридичні  особи, резиденти і нерезиденти,  які  набули  права  власності  на  цінні  папери  з  метою  отримання  доходу  від  вкладених  коштів та/або  набуття відповідних прав,  що надаються  власнику  цінних  паперів  відповідно   до   законодавства.   Інституційними   інвесторами  є  інститути   спільного   інвестування   (пайові   та   корпоративні  інвестиційні    фонди),    інвестиційні   фонди,   взаємні   фонди  інвестиційних   компаній,   недержавні   пенсійні   фонди,   фонди  банківського   управління,   страхові   компанії,  інші  фінансові  установи,   які  здійснюють  операції  з  фінансовими  активами  в  інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а  у  випадках,  передбачених  законодавством,  -  також  за  рахунок  залучених  від  інших  осіб  фінансових  активів з метою отримання  прибутку  або  збереження  реальної вартості  фінансових  активів.         саморегулівна організація  професійних  учасників   фондового ринку  -  неприбуткове  об'єднання  учасників фондового ринку,  що провадять професійну діяльність  на  фондовому  ринку  з  торгівлі цінними  паперами,  управління  активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність  реєстраторів  та  зберігачів), утворене   відповідно   до   критеріїв   та   вимог,  установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.         професійні  учасники фондового ринку - юридичні особи, які напідставі  ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та  фондового  ринку,  провадять  на  фондовому  ринку  професійнудіяльність, види якої визначені законами України.         Фондовий ринок поділяється на:          первинний ринок  цінних  паперів;      вторинний ринок цінних паперів.         Цінні папери - документи встановленої форми з відповіднимиреквізитами,  що  посвідчують  грошові  або  інші  майнові  права,визначають  взаємовідносини особи,  яка їх розмістила (видала),  і   власника,  та передбачають виконання зобов'язань згідно з  умовами їх розміщення,  а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.         Функції фондового ринку:          інформаційна;      регуляційна;      контрольна;      правостановча          Вироблені і принципи функціонування цивілізованого фондового ринку:          прозорість;      відкритість та  доступність;      впорядкованість;      конкурентність.         Цінні папери класифікують:      за   порядком   їх   розміщення  (видачі):      емісійні:        акції;        облігації підприємств;         облігації місцевих  позик;        державні облігації  України;        іпотечні сертифікати;         іпотечні облігації;         сертифікати фондів  операцій з цінними паперами;        інвестиційні сертифікати;         казначейські зобов’язання України.      неемісійні.

 

Фондовий ринок є системою економічних  та правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. Суб'єкти підприємницької  діяльності виступають на ринку як емітентами цінних паперів, так і  інвесторами. Емітуючи цінні папери та залучаючи на різних умовах вільні фінансові ресурси, вони формують свій акціонерний і борговий капітал. Корпорації використовують залучені на ринку кошти для фінансування основного та оборотного капіталу, здійснення капітальних вкладень, збільшення обсягів виробництва. В результаті інвестування коштів вони отримують прибуток, за рахунок якого нарощують як власний економічний потенціал, так і економічний потенціал держави. Фінансові інститути використовують залучені на ринку ресурси для надання позик іншим учасникам ринку та для інвестицій у цінні папери інших емітентів. Фінансові інститути виступають на ринку інституційними інвесторами і мають значний вплив на формування інвестиційної політики інших учасників ринку.

Залежно від ступеня розвитку фондовий ринок може виступати більш чи менш ефективним механізмом акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки. Ефективне функціонування фондового ринку в багатьох країнах забезпечує ефективне використання вільних фінансових ресурсів та стійкі темпи зростання економіки цих країн.

Як сегмент фінансового ринку  фондовий ринок підлягає класифікації за такими самими ознаками. За терміном обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на ринок грошових та капітальних цінних паперів.

На ринку грошових цінних паперів  перебувають у обігу боргові  зобов'язання з терміном обігу менш як один рік: короткострокові облігації, векселі, ощадні сертифікати, комерційні цінні папери тощо.

На ринку капітальних  цінних паперів мають обіг інструменти власності — акції, а також середньо- та довгострокові боргові зобов'язання, тобто безстрокові цінні папери та цінні папери з терміном обігу більше від одного року.

За умовами емісії та механізмом обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на міжнародний та національні ринки. На національному ринку перебувають в обігу цінні папери, емітовані резидентами або нерезидентами відповідно до законодавства країни. На міжнародному ринку мають обіг цінні папери, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, які пропонуються для продажу інвесторам різних країн. Можливість інвестувати кошти в цінні папери, що є в обігу на міжнародному ринку, регламентується законодавством окремих країн, оскільки процес придбання іноземних цінних паперів пов'язаний із вивезенням капіталу та здійсненням інвестицій за межі окремої країни. Можливість залучати кошти на міжнародному ринку залежить від кредитного рейтингу емітента та інтересу до нього з боку потенційних інвесторів.

Залежно від того, нові цінні папери пропонуються для продажу чи емітовані раніше, ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний.

Первинний ринок  є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове  розміщення цінних паперів серед  інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Ціна цінних паперів при їх первинному розміщенні на ринку часто буває заниженою незалежно від стратегій ціноутворення, що пропонуються андерайтерами та іншими фінансовими посередниками. Тому рішення емітента про додаткову емісію акцій часто приймається тоді, коли менеджери корпорації вважають, що поточна ринкова ціна акцій завищена. У більшості випадків купівля цінних паперів за ціною первинного розміщення з подальшим їх продажем через деякий час приносить інвестору прибуток.

На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості  цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Вторинний  ринок, якщо він функціонує ефективно, забезпечує високу ліквідність цінних паперів, що перебувають в обігу на ньому. Основними операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.

На первинному ринку розрізняють публічне та приватне розміщення цінних паперів. При публічному розміщенні існує встановлена законом процедура, в результаті проходження якої цінні папери реєструються Комісією з цінних паперів, а емітент отримує свідоцтво про реєстрацію емісії. Для того щоб успішно пройти процедуру публічного розміщення та отримати свідоцтво про реєстрацію, емітент повинен задовольняти досить жорсткі вимоги щодо показників фінансово-господарської діяльності і повністю виконувати вимоги Комісії щодо проведення емісії та розміщення цінних паперів на ринку. Окремого визначення для приватного розміщення цінних паперів не існує. В законодавстві деяких країн просто обумовлюються випадки, коли емітент може не проходити процедуру публічного розміщення.

При приватному розміщенні реєстрація емісії в Комісії з цінних паперів проводиться не в усіх країнах, крім того, приватне розміщення цінних паперів не є обов'язковим атрибутом будь-якого національного ринку.

Приватне розміщення частіше використовують для облігацій  з фіксованим купоном, а не для  акцій. Розміщені у такий спосіб цінні папери заборонено продавати на ринку протягом певного періоду, оскільки вони є досить ризиковими в порівнянні з цінними паперами, розміщеними публічно. Цінні папери, розміщені приватно, є низько-ліквідними і привабливими не для всіх інвесторів. Як правило, такі цінні папери розміщуються серед великих інституційних інвесторів, які зацікавлені в конкретному підприємстві і впевнені в його стрімкому зростанні. В більшості випадків приватно розміщуються цінні папери нових компаній.

Залежно від місця, де здійснюється торгівля цінними паперами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Організатором торгівлі на біржовому ринку виступають фондові біржі, на позабіржовому — торговельно-інформаційні системи. Існують різні погляди на структуру цін біржового та позабіржового ринків. Одні вважають, що найкращі ціни інвесторам можуть запропонувати в позабіржовій системі, оскільки заявки виконуються за найвищими із запропонованих цінами, а велика кількість ділерів, що пропонують свої ціни купівлі-продажу, забезпечує можливість найкращого вибору із багатьох запропонованих. Інші вважають, що найвищі ціни складаються на біржі, де всі заявки групуються в єдиному центрі.

Залежно від специфіки організаційної структури ринку розрізняють вертикальний та горизонтальний ринки. Прикладом горизонтального ринку є ринок США. На різних біржах країни котируються цінні папери різних за своїм економічним статусом компаній. На Нью-йоркській біржі — головній біржі США — котируються акції корпорацій групи А (найвищого рівня), на Американській — групи В та ін. При цьому цінні папери різних груп обліковуються в різних депозитаріях.

Прикладом вертикальної організації  ринку є Франція. Всі цінні  папери котируються в системі Товариства французьких бірж, зберігаються й обліковуються в національному депозитарії.

Рис. 18.1. Структура фондового ринку

Всі папери, що є в обігу у  Франції, поділяють на три групи  котирування: K₁, K₂, К₃. До офіційного котирування в групі K_t потрапляють цінні папери найвищої якості, до К₂ — цінні папери, які не допущені до офіційного котирування, але мають значний економічний потенціал, до групи К₃ входять цінні папери, що не претендують на лістинг, в основному це цінні папери середніх і малих компаній.

Структуру фондового ринку наведено на рис. 18.1. Безпосередніми учасниками фондового ринку виступають держава, корпорації, фінансові посередники, населення, а також іноземні інвестори та емітенти. Держава виконує на фондовому ринку дві важливі функції: здійснює регулювання ринку та емітує боргові зобов'язання для забезпечення потреб бюджету. Функція регулювання здійснюється через визначені державні інститути. В Україні такими інститутами є Комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна в межах своїх повноважень. Генеральним агентом з розміщення емісій державних цінних паперів виступає, як правило, Національний банк, емітентом казначейських зобов'язань — Державне казначейство.

Фізичні особи здійснюють на фондовому  ринку інвестиції в різні види цінних паперів. При цьому вони або  інвестують кошти в окремі види цінних паперів, або формують диверсифікований портфель цінних паперів через участь в інститутах спільного інвестування — інвестиційних фондах різного типу. Інвестиції фізичних осіб в основному здійснюються за посередництвом брокерських контор та через відповідні підрозділи фінансових інститутів, що виконують брокерські функції.

Корпорації виступають емітентами цінних паперів при нестачі власних фінансових ресурсів та інвестують кошти в цінні папери інших емітентів за наявності вільних фінансових ресурсів і вигідних пропозицій щодо інвестування коштів в інструменти фондового ринку.

Іноземними учасниками ринку є  уряди, корпорації, фінансові інститути, населення інших країн, а також міжнародні фінансові інститути й організації, їх можливості щодо залучення та інвестування коштів на національному фондовому ринку регламентуються чинним законодавством відповідної країни.

Основою організаційної структури фондового ринку є фінансові інститути, які забезпечують у своїх інтересах чи інтересах клієнтів трансформацію фінансових ресурсів у цінні папери, а також інститути інфраструктури ринку, що забезпечують нормальне функціонування ринку. До інститутів інфраструктури ринку належать організатори торгівлі на біржовому та позабіржовому ринках — біржі та позабіржові торговельні системи, депозитарії, реєстратори, клірингові палати, інформаційні і рейтингові агентства. Певну роль у забезпеченні функціонування ринку цінних паперів відіграють саморегульовані організації професійних учасників ринку, які виконують певні функції регулювання, а також захищають інтереси професійних учасників ринку та інвесторів.

Найбільш розвинені фондові  ринки світу функціонують відповідно до принципів, розроблених за рекомендаціями Групи тридцяти — міжнародної організації незалежних експертів, яка займається розробкою стандартів фондових ринків. У 1989 р. у Лондоні з ініціативи цієї Групи було скликано симпозіум, на якому було обговорено питання організації розрахунків на провідних світових ринках, а також вироблено рекомендації щодо організації діяльності фондових ринків, які отримали назву "рекомендації Групи тридцяти". Рекомендації містять положення щодо поліпшення функціонування ринків цінних паперів, вдосконалення клірингу і розрахунків на фондових ринках світу, подальшу стандартизацію міжнародної торгівлі цінними паперами.

Основними принципами функціонування фондових ринків згідно з рекомендаціями Групи тридцяти є забезпечення цілісності, прозорості, централізації ринків цінних паперів, відповідність національних систем обігу цінних паперів загальноприйнятим стандартам, введення системи електронного обігу цінних паперів, а також забезпечення інтересів та прав інвесторів. Прозорість ринку цінних паперів, що означає доступність для всіх учасників ринку значних обсягів достовірної інформації про цінні папери та їх емітентів, пов'язана з формуванням відповідної законодавчої бази. Цілісність ринку у межах окремої країни має забезпечуватись наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котировки цінних паперів, єдиного центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку. Централізація ринку повинна забезпечуватись спеціально створеними державними органами, які мають здійснювати державний контроль та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів.