Організаційно-правові форми підприємств

Зміст 

      1. Чинники, що обумовлюють організаційно-правові форми підприємств.

      2. Індивідуальне підприємство та  господарські товариства сфери  підприємництва.

      3. Кооператив та орендні підприємства.

      4. Картель та інші форми об'єднання  підприємств. 

      Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Чинники, що обумовлюють організаційно-правові форми підприємства

      У світовій практиці ведення бізнесу  існують такі організаційні форми  підприємства – одноосібне володіння, партнерство (товариство) та корпорації.  Вибір форми організації бізнесу залежить від відповідної низки ознак, що характеризують відмінності визначених форм бізнесу, до яких належать:

      1) кількість учасників створюваного господарського суб'єкта (об'єднання);

      2) хто є власником капіталу об'єднання, що створюється;

      3) джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

      4) межі майнової (матеріальної) відповідальності;

      5) спосіб розподілу прибутків та збитків;

      6) форма управління суб'єктом господарювання.

      Однак як одноосібне володіння, партнерство, так і корпорація мають свої переваги та недоліки, які є типовими для  підприємців усіх форм власності, а  також мають відповідні відмінності( додаток 1).

      Організаційно-правові  форми суб'єктів господарювання залежать насамперед від форм власності - державної, приватної, колективної  та змішаної. Відповідно до цього існують  приватні, державні та колективні або  спільні підприємства. Останні створюються  шляхом об'єднання майна, що перебуває  у власності фізичних та юридичних  осіб. При цьому майно може належати на праві спільної власності (пайової  або спільної) одночасно кільком  особам незалежно від форми власності, що веде до утворення різноманітних  господарських товариств. Вони можуть бути створені або на грунті спільного володіння майном (кооператив, товариство, партнерство), або на основі колективного володіння (акціонерне товариство, колективне підприємство, спільне підприємство, орендне тощо).

      Залежно від форми організації господарської  діяльності розрізняють підприємства та об'єднання.

      Об’єднання  – це єдиний виробничо-господарський  комплекс взаємозв'язаних спеціалізованих суб'єктів господарювання, створений на основі технологічної єдності процесів виробництва, однорідності продукції, що випускається, територіальній компактності об'єднуваних суб'єктів господарювання, розвитку спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва та централізації управління.

      Розрізняють два типи таких об'єднань:

      Перший  тип об'єднань має договірну форму. Його основою є міжфірмова угода. У договірних об'єднаннях (господарських товариствах) сторони не створюють нової юридичної одиниці спільного володіння та не здійснюють перерозподілу акцій існуючих підприємств.

      Другий  тип об'єднань має форму спільного підприємства. У такому випадку об'єднання кількох підприємств веде до появи нового суб'єкта господарювання. Право власності на створюваному об'єднанні поділяється між учасниками відповідно до вкладеного капіталу.

      Прикладом договірного об'єднання може бути консорціум, акціонерне товариство, корпорація.

      Мотиви  об'єднання можуть бути такі:

      1) диверсифікація виробництва;

      2) придбання виробничої бази або  джерел сировини;

      3) скорочення капітальних витрат  та зменшення ризику при створенні  нових виробничих потужностей;

      4) проникнення на новий ринок  збуту продукції;

      5) освоєння нових видів діяльності;

      6) розширення діючого виробництва;

      7) підвищення ефективності маркетингу;

      8) прагнення уникнути сезонної або циклічної нестабільності виробництва;

      9) комплексне використання сировини, матеріалів, відходів виробництва;

      10) реалізація складних інвестиційних та інноваційних проектів; 
 
 
 
 
 

2. Індивідуальне підприємство та господарські товариства сфери підприємництва

      Підприємницька  діяльність сфери малого бізнесу  реалізується у двох формах: індивідуальна  підприємницька діяльність без утворення  юридичної особи і приватне підприємство (фірма).

      Індивідуальне підприємство ґрунтується на праві власності однієї особи або сім'ї, котрі отримують весь дохід і несуть увесь ризик від бізнесу. Власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом.

      Як  правило, власники одночасно є і  керівниками. Це одна з найбільш поширених  простих і динамічних форм бізнесу.

      Одноосібні  фірми існують завдяки ініціативі однієї людини -власника. Доля такої  фірми тісно пов'язана з долею  її власника. Часто смерть власника фірми, зміна місця проживання або  зміна складу сім'ї є причиною її ліквідації.

      Невизначеність  життєвого циклу такої фірми  впливає на ставлення до неї з  боку підприємств, що мають з нею  ділові стосунки. Вони, наприклад, не прагнуть укладати з такою фірмою довгострокових інвестиційних угод з іншими особами.

      У той же час переважна більшість  малих підприємств функціонує у  формі господарського товариства, тобто  підприємства, створеного юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в  підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.  Товариство як організаційно оформлене добровільне співробітництво фізичних та юридичних осіб створюється для досягнення спільної комерційної мети і ґрунтується, як правило, на особистій участі в його діяльності кожного члена товариства. Товариство створюється тоді, коли зусиль одного підприємця або фірми недостатньо для реалізації певного проекту, тому вони об'єднуються з іншими особами. До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командні товариства.

      Акціонерні  товариства - господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової  номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.

      У свою чергу акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

      Відмінність відкритого акціонерного  товариства (ВАТ) від закритого (ЗАТ) полягає  у тому, що акції ВАТ можуть підлягати  продажу на біржах, а акції ЗАТ  розподіляються між засновниками  або серед заздалегідь визначеного  кола осіб і не можуть розповсюджуватися  шляхом підписки, купуватися та продаватися  на біржі. Окрім цього, акціонери  ВАТ можуть відчужувати належні  їм акції без згоди інших акціонерів та товариства, а акціонери закритого  товариства мають переважне право  на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

      Товариства  з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких  визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик  збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

      Товариства  з додатковою відповідальністю - господарське товариство, статутний фонд якого  поділений на частки визначених  установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а  в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову  солідарну відповідальність у визначеному  установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного  з учасників.

      Повні товариства  - господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

      Командитні  товариства - господарське товариство, в якому один або декілька учасників  здійснюють від імені товариства  підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну  відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

      Важливо зазначити, що учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані  як суб'єкти підприємництва. Взаємовідносини між членами товариства (товаришами) будуються на основі таких принципів:

      1) права та обов'язки члена товариства визначаються лише його пайовим внеском;

      2) вкладник може управляти справами товариства лише як його уповноважений, а за відсутності таких повноважень не має права заперечувати дії необмежено відповідальних товаришів;

      3) у разі банкрутства товариства вкладники мають переважне право перед необмежено відповідальними товаришами на отримання своїх внесків з майна товариства, що залишилось після задоволення потреб кредиторів;

      4) перед третіми особами вкладник відповідає своїм внеском. Якщо цей внесок не був зроблений або зроблений не повністю, він відповідає майном у розмірі внеску, зафіксованому в статуті;

      5) вкладник відповідає однаково з необмежено відповідальними товаришами, якщо він дав згоду на внесення свого прізвища до складу засновників товариства. Вкладник також несе відповідальність за угодами, які були укладені ним від імені товариства за відсутності для цього повноважень. 
 
 

3. Кооператив та орендні підприємства

Слово „кооперація” латинського походження, у дослівному перекладі воно означає "співробітництво". У Положенні про Міжнародний кооперативний альянс дається таке визначення кооперативу: „Будь-яка асоціація людей чи товариств має бути визнана як кооператив, якщо вона має на меті підвищення економічного чи соціального рівня життя своїх членів шляхом ведення підприємства, яке ґрунтується на взаємодопомозі”.

      Основна ідея кооперації — поєднання зусиль багатьох осіб чи їх товариств, спрямованих  на досягнення спільної для них господарської  мети. Саме ж об'єднання, яке створюється  для досягнення такими спільними  зусиллями загальної господарської  мети, називається кооперативним  об'єднанням. Згідно з чинним законодавством в Україні кооператив — це суспільна  організація громадян, які добровільно  об'єдналися для спільної господарської  та іншої діяльності на основі належного  їм на правах власності орендованого або наданого в безоплатне користування майна, самостійності, самоврядування і самофінансування, а також найповнішого поєднання інтересів членів кооперативу  з інтересами колективу і суспільства.

      Майно кооперативу може формуватися за рахунок:

      а)грошових або матеріальних внесків членів кооперативу;

      б)доходів  від виробничої діяльності;

      в)продажу  акцій;

      г)державного майна, переданого в безоплатне користування;

      д)орендних відносин.

      За  рахунок цих джерел створюється  майновий фонд членів кооперативу, який охоплює вартість основних виробничих і оборотних фондів, цінні папери, акції, грошові кошти й відповідну частку в матеріальних цінностях  інших підприємств і організацій

      Пай є власністю членів кооперативного підприємства. Але право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд їм надається лише після припинення членства в кооперативі. При цьому пай може бути видано натурою, грошима або цінними паперами.