«Органiзацiя фiнансовой дiяльности на пiдприэмствi»

·        наявність ринків товарів, праці, капіталу;

·       свобода підприємництва, самостійності у прийнятті підприємницьких рішень;

·        вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

·        самофінансування підприємницьких структур;

·        правове забезпечення підприємницької діяльності;

·        обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

1.2.           Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування.

Основою фінансів підприємств є фінансові ресурси – кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов’язань. До фінансових ресурсів належать грошові фонди підприємства, а також частини грошових коштів, які не входять до складу фондів.

Складовими фінансових ресурсів підприємства є:

·        статутний капітал;

·        додатково вкладений капітал;

·        резервний капітал;

·        нерозподілений прибуток;

·        амортизаційні відрахування;

·        забезпечення подальших витрат і платежів;

·        довготермінові і короткотермінові кредити банків;

·        відтерміновані податкові зобов’язання;

·        кредиторська заборгованість усіх видів (зі страхування, за авансами одержаними, за векселями виданими, з оплати праці, по розрахунках з учасниками тощо).

Фінансові ресурси підприємств класифікують за такими основними ознаками:

·        за джерелами формування;

·        за етапами формування;

·        за використанням;

·        за формою реалізації.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. Власні фінансові ресурси формуються за рахунок власних джерел фінансування. Вони утворюються уже під час організації підприємства при формуванні його статутного капіталу. В процесі виробничо-господарської діяльності власні фінансові ресурси підприємства поповнюються завдяки отриманим доходам і прибуткам. Ці фінансові ресурси називають власними внутрішніми фінансовими ресурсами. Водночас, підприємство може отримувати фінансові ресурси у власне використання від емісії своїх акцій, отримання дотацій, субсидій, дивідендів, відсотків на ціні папери інших емітентів тощо. Такі фінансові ресурси називають власними зовнішніми фінансовими ресурсами.

Часто підприємству не вистачає власних фінансових ресурсів і тоді воно залучає їх на фінансовому ринку у формі банківських кредитів, коштів від емісії облігацій, інших видів цінних паперів, кредиторської заборгованості тощо. Такі фінансові ресурси називають залученими. Залучені фінансові ресурси формують з залучених джерел фінансування.

За етапами формування фінансові ресурси поділяють на:

      початкові, тобто ті, з якими підприємство розпочинає свою діяльність (статутний капітал);

      набуті (прирощені) – отримані підприємством в результаті його діяльності у формі чистого доходу (прибутку та амортизації), субсидій, дотацій тощо.

 За використанням фінансові ресурси підприємств поділяють на:

      матеріалізовані фінансові ресурси (вкладені в основні засоби, запаси, виробництво, готову продукцію тощо);

      матеріальні (вкладені в основні засоби, запаси, незавершене виробництво тощо);

За формою реалізації фінансові ресурси підприємств поділяють на:

      грошові фінансові ресурси (грошові кошти та їх еквіваленти).

      нематеріальні (вкладені в нематеріальні активи);

      фінансові (вкладені у фінансові активи).

Фінансові ресурси підприємства використовують для придбання основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних запасів, для покриття витрат на виготовлення і продаж продукції (виплату заробітної плати, сплату податків, орендної плати, страхових платежів тощо). Зрозуміло, що обсяг виробництва, технічна, трудова, матеріальна забезпеченість підприємства, його соціально-економічний розвиток залежать від величини, складу та структури фінансових ресурсів підприємства.

Одним з найважливіших завдань фінансових служб підприємств є пошук ефективних джерел формування фінансових ресурсів, оптимізація їх структури та напрямків інвестування.

1.3.           Принципи та чинники організації фінансів підприємств.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а шляхом цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи; способи формування та використання фінансових ресурсів, контроль за їх кругообігом задля досягнення економічних цілей підприємств. Організація фінансів підприємств за умов ринкової економіки ґрунтується на принципах саморегулювання, самоокупності та самофінансування, які на практиці реалізуються через:

а) комерційний розрахунок – методу ведення господарської діяльності, що полягає в постійному порівнянні (у грошовому вимірі) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімального можливого ризику, здійснення господарських операцій;

б) економічні методи (важелі) регулювання діяльності підприємств з боку держави шляхом проведення нею податкової, кредитної, валютної, амортизаційної, інвестиційної протекціоністської та інших видів економічних та соціальних політик;

в) господарську та фінансову незалежність підприємств, самостійність вибору підприємствами ділових партнерів, форм і методів розрахунків, обсягів виготовлення та реалізації продукції, її асортименту тощо;

г) фінансову відповідальність підприємств за результати своєї господарської діяльності;

д) матеріальну зацікавленість підприємств у фінансових результатах своєї діяльності;

е) партнерські взаємовідносини підприємств з постачальниками, споживачами, банками, страховими компаніями, бюджетом, державними цільовими фондами й іншими контрагентами.

Організація фінансів підприємств, структура фінансових ресурсів, величини і напрями використання прибутку, взаємовідносини з бюджетом залежать від таких чинників:

                  форми власності (приватне підприємство, колективне чи державне підприємство);

                  організаційно-правової форми господарювання (товариство, одноособове підприємство, сімейне підприємство, галузі діяльності підприємства (промисловість, капітальне будівництво, сільське господарство, транспорт, зв’язок, торгівля, фінансово-кредитна сфера тощо);

                  обсягу діяльності (мале, середнє чи велике підприємство).

За формою власності підприємства поділяють на державні та приватні. При створенні підприємств державної форми власності використовуються бюджетні кошти. Держава, як їх власник, лише передає право на тимчасове володіння та розпорядження ними керівнику підприємства. Крім коштів бюджету, державні підприємства можуть використовувати як джерела фінансових ресурсів банківський кредит, державні дотації, і субсидії тощо. Прибуток, отриманий в результаті діяльності державних підприємств належить державі і розподіляється відповідно до чинного законодавства.

Підприємства недержавної форми власності (акціонерні, орендні, кооперативні, колективні, спільні, індивідуальні тощо) мають значно ширші, порівняно з державними підприємствами, можливості формування і використання фінансових ресурсів. Джерелом фінансових ресурсів недержавних підприємств можуть бути кошти засновників (акціонерів), фінансова допомога держави, недержавних фінансових інститутів, кошти інших юридичних і фізичних осіб. Прибуток недержавних підприємств є власністю його засновників і після сплати податків використовується згідно рішень, прийнятих власниками підприємства на виробничий та соціальний розвиток, а також на споживання.

На організацію фінансів підприємств впливає також характер виробництва, тобто технологічні особливості виробництва, його фондо-, матеріало-, та трудомісткість, тривалість виробничого циклу, залежність від природних і кліматичних умов, сезонність виробництва тощо. Ці чинники впливають на формування, обсяг та порядок поповнення статутного капіталу, періодичність і обсяги грошових надходжень і видатків, джерела формування і структуру грошових фондів, порядок оподаткування підприємства, швидкість обігу фінансових ресурсів, порядок формування і розподілу прибутку, обсяги інвестицій і тому повинні враховуватись при організації фінансової діяльності та фінансової роботи на кожному конкретному підприємстві.

1.4.           Суть і функції фінансової діяльності підприємства

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

                    фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

                    пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

                    виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

                    мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

                    контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

                    фінансове прогнозування та планування;

                    аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

                    оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

                    поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

                    раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

                    зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

                    скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту; - зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

                    економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому: