Оптимізація структури бюджетних видатків у контексті забезпечення економічного зростання

 

Стаття видатків	План 1-го року, тис. грн.	Факт 1-го року, тис. грн.	% виконання	План 2-го року, тис. грн.	Факт 2-го року, тис. грн.	% виконання	Темп росту %
Державне управління	1031,1	1233,7	119,6	1311,6	1761,0	134,3	142,7
Правоохоронна діяльність	-	-		113,7	113,7	100,0
Освіта	9076,8	9221,2	101,6	11170,0	11667,5	104,5	126,5
Охорона здоров’я	4406,0	5237,1	118,9	5914,3	6190,6	104,7	118,2
Соціальний захист та  забезпечення	1479,1	1700,3	115,0	529,7	561,1	106,0	33,0
Житлово-комунальне господарство	1559,4	3675,9	235,7	1651,3	3595,1	217,7	97,8
Культура і мистецтво	140,4	159,6	113,7	180,0	188,5	104,7	118,1
Фізична культура і спорт	55,9	120,8	216,1	184,5	172,2	93,3	142,5
Інші послуги, пов’язані  з економічною діяльністю	-	-		-	50,0
Інші видатки	-	33,6		103,0	6,2	6,0	18,5
Міжбюджетні трансферти	-	70		-	5748,9		8212,7
Всього видатків	17748,7	21452,2	120,9	21158,1	30054,9	142,0	140,1

 

 

 

 

 

Відсоток  виконання плану обчислювався як відношення фактично отриманої суми доходів до запланованої.

Темп зростання  обчислювався як відношення фактичних  доходів 2-го року до фактичних доходів 1-го року.

Розглянемо видаткову  частину бюджету за 1-й рік ( рис. 2.1)

 

Рис. 2.1 Видаткова частина бюджету 1-го року

 

 

Аналізуючи видаткову  частину бюджету Куп’янського району першого року видно, що всього видатки збільшились на 3703,5 тис. грн., чи на 20,9%.

За всіма статтями видатки були збільшені:

На державне управління                         на 202,6 тис. грн., чи на 19,6%

Освіта                                                        на 144,4 тис. грн.., чи на 1,6%

Охорона здоров’я                                     на 831,1 тис. грн., чи на 18,9%

Соціальний захист та забезпечення        на 221,2 тис. грн., чи на 15,0%

Житлово-комунальне господарство       на 2116,5 тис. грн., чи на 135,7%

Культура і мистецтво                               на 19,2 тис. грн., чи на 13,7%

Фізична культура і спорт                         на 64,9 тис. грн., чи на 116,1%

На правоохоронну діяльність та інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю кошти не виділялись.

Міжбюджетні трансферти склали 70 тис. грн..

Тепер порівняємо відсоток виконання видатків по кожній статті           за 1-й рік (рис.2.2)

Рис.2.2  Частка видатків за статтями 1-го року

 

Як видно з діаграми на (рис.2.2) найбільша частка видатків йшла на фізичну культуру і спорт (216,1%), а також на житлово-комунальне господарство ( 235,7%).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розглянемо видаткову  частину бюджету за 2-й рік. Зробимо це також за допомогою діаграм ( рис. 2.3)

 

Рис. 2.3  Видаткова частина бюджету 2-го року

 

Аналізуючи  видаткову  частину бюджету Куп’янського району другого року видно, що всього видатки збільшились на 8896,8 тис. грн., чи на 42,0 %.

За всіма статтями видатки були збільшені:

На державне управління                         на 416,4 тис. грн., чи на 34,3%

Освіта                                                        на 497,5 тис. грн., чи на 4,5%

Охорону здоров’я                                     на 953,5 тис. грн., чи на 4,7%

Соціальний захист та забезпечення        на 31,4 тис. грн., чи на 6,0%

Житлово-комунальне господарство       на 1943,8 тис. грн., чи на 117,7%

Культура і мистецтво                               на 8,5 тис. грн., чи на 4,7%

Міжбюджетні трансферти склали 5748,9 тис. грн.

 

 

 

 

 

Тепер порівняємо відсоток виконання видатків по кожній статті  за 2-й рік  (рис.2.4)  

  

Рис.2.4 Частка видатків за статтями 2-го року

 

         Як видно з діаграми на (рис.2.4) найбільша частка  видатків бюджету так і залишилось житлово-комунальне господарство(217,7%), хоча порівняно з 1-им роком відсоток  знизився на  18%. На правоохоронну діяльність виконано на 100%. На фізичну культуру і спорт видатки знизились на 12,3 тис. грн., чи на 6,7%.

      

 

 

 

 

 

 

 

        

Розглянемо фактичні видатки  бюджету за 1-й і за 2-й роки (рис 2.5)

Рис.2.5 Фактичні видатки бюджету за  2 роки

 

Порівнюючи фактичні видатки за 2 роки ми бачимо, що збільшились  видатки на:

На державне управління                           на 527,3 тис. грн., чи на 42,7%

Освіту                                                          на 2446,3 тис. грн., чи на 26,5%

Охорону здоров’я                                       на 953,5 тис. грн., чи на 18,2%

Культура і мистецтво                                 на 28,9 тис. грн., чи на 18,1%

Фізична культура і спорт                           на 51,4 тис. грн., чи на 42,5%

Зменшення видатків відбулися  за такими статтями:

Соціальний захист та забезпечення         на 1139,2 тис. грн., чи на 67,0%

Житлово-комунальне господарство        на 2116,5 тис. грн., чи на 2,2%.

Бюджетні трансферти збільшилися на 5678,9 тис. грн.

Але на соціальний захист та забезпечення житлово-комунального господарства у другому році видатки  в порівнянні з попереднім роком були знижені, що є негативним.

 

 

 

Розглянемо видатки  бюджету за планом і фактично (рис.2.6)

 

Рис. 2.6 Видатки бюджету за планом і фактично за 2 роки

 

Як видно з гістограми факт перевищує план в першому році на 3703,4 тис.грн., а в другому – на 8896,8 тис.грн.

Таким чином, на протязі  двох років з бюджету Куп’янського району виділялися  кошти на державне управління, освіту, охорону здоров’я, фізичну культуру і спорт, соціальний захист та забезпечення, житлово- комунальне господарство, культуру і мистецтво, правоохоронну діяльність, а також одержані між бюджетні трансферти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянемо, яка тенденція спостерігається  у темпах зростання видатків за статтями (рис.2.7)

 

 

Рисунок 2.7 Темп зростання видатків за статями

 

З цієї діаграми можна зробити висновок, що найбільший відсоток займає державне управління - 142,7%,  а також фізична культура і спорт – 142,5%, найменший відсоток склав соціальний захист та забезпечення – 33,0% і інші видатки – 18,5%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Державний бюджет є одною  із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину  національного доходу, перерозподіленого  фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. Бюджет тісно пов’язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Дослідження проблем  функціонування бюджетної системи  викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.

Ринкова модель економіки, а також усі без винятку  інші моделі не можуть існувати й розвиватися  без втручання держави в процеси розподілу й перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджетна система є конкретною формою реалізації функцій держави. З розвитком цивілізації бюджетна система стає унікальним інструментом здійснення економічної політики, не лише за ринкових умов, а й у тоталітарних, монархічних та інших системах. В бюджеті сконцентровані інтереси держави, підприємців і населення. Об’єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне напрямки та методи його розподілу й перерозподілу.

Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій держави  в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок  державного та місцевих бюджетів.

У підсумку аналізу видаткової частини бюджету Куп’янського району можна зробити наступні висновки, що в цьому районі виділялися кошти майже по всім статтям більш як на 100% і навіть невелике зниження по деяким статтям  не приносило району великої шкоди. Це свідчить про те, що в Куп’янському районі місцева рада турбується про добробут свого району і мешканців, які проживають в ньому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

 

Ситуація, яка склалася нині в економічному розвитку нашої  держави, свідчить про те, що централізація  в управлінні країною та її економікою безперспективна. Без децентралізації функцій у розвитку економіки регіон не може забезпечити налагодження взаємозв'язків територіальних інтересів із загальнодержавними. Кожний регіон, враховуючи власні економічні та соціальні потреби, визначає свою участь у спільному з іншими регіонами розв'язанні міжрегіональних проблем. Інакше неможливий міжрегіональний обмін фінансовими й матеріально-технічними ресурсами.

Аналогічне становище  складається у межах регіону, коли органи самоврядування акумулюють виробничі й економічні можливості низки підприємств для розв'язання загально регіональних проблем, виступаючи при цьому не лише як адміністративні органи, а й як економічний партнер. Проте чітко не визначена компетенція кожного адміністративно-територіального утворення не забезпечує реального самоврядування на всіх рівнях ієрархічної системи управління господарством держави.

Основою економічної  самостійності регіону є його власність. Власність, не закріплена юридично, не забезпечує регіонам економічної

основи. Питання про  право на власність, краще розуміння  якого сприятиме ефективності державних  економічних реформ, сьогодні інтенсивно обговорюється у зв'язку із проблемою  розмежування компетенцій держави  й органів самоврядування в економічній  та господарській діяльності. Ключ до розумного розв'язання цієї проблеми лежить у визнанні того факту, що власність — це перелік прав:

право на прибуток від  засобів виробництва, право на їх використання, право на продаж власності, право на передачу її у спадок тощо.

В умовах самоврядування особливе місце серед найрізноманітніших форм власності посідає територіальна  власність. Її об'єктом є земля, природні ресурси, підприємства матеріального  виробництва, заклади соціальної сфери (народної освіти, охорони здоров'я, торгівлі, громадського харчування, культури тощо), розташовані на відповідній території і закріплені Законами України "Про власність" та "Про місцеве самоврядування".

Загалом можна виділити дві форми територіальної власності: загальнодержавну й муніципальну. До загальнодержавної належить власність, якою розпоряджається держава, під муніципальною слід розуміти власність таких територій, як область, район, місто, село. В Україні сьогодні справжнім суб'єктом муніципальної власності виступають територіальні громади, які через органи самоврядування відповідних рівнів реалізують своє право власності. Проте немає достатніх правових підстав для формування первинного суб'єкта місцевого самоврядування, яким за Конституцією і Законом "Про місцеве самоврядування" є територіальна громада.

Втім, остання ще не склалася у систему самоврядування. Не відбулося  конституційного закріплення самоврядування, не встановлено автономії територіальних громад, які можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення у  межах, визначених законом, бути повноправними господарями на своїй території і розпоряджатися результатами праці даного регіону. З іншого боку, держава виступає гарантом захисту територіальних громад від дій представницьких органів влади, які можуть призвести до банкрутства громад.