Оцінка прибутковості кредитної операції

Лекція 2.

Тема 1.2. „Оцінка прибутковості кредитної операції”

 

План

1. Оцінка доцільності кредитування.
2. Маржа як міра прибутковості кредитної операції.
3. Кредитний договір – основа кредитних взаємовідносин.

 

Література:

1. Дмитренко М.Г. Управління фінансами комерційних банків. – Черкаси: Браме – ІСУЕП, 2000. – 184 с.
2. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО,      2000. – 215 с.     (Вища освіта ХХІ століття).
3. Банківські операції. Підручник /А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та  ін.: За ред. д-ра екон. Наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002.- 476 с.
4. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. Посібник. – К.: 1999. – 280 с.

 

Доходність  комерційного банку відображає позитивний сукупний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. Доходність банку є результатом побудови оптимальної структури його балансу. цільової спрямованості в роботі банківського персоналу. Інші важливі умови забезпечення дохідності – виявлення тенденції прибутковості кредитних операцій, прогнозування очікуваного рівня процентів за активними і пасивними операціями, а також підтримання ліквідності та управління банківськими ризиками.

Ціна кредиту  або процент, який виплачують суб’єкти господарювання за надання кредиту, має економічно обумовлені границі.

Критерієм верхньої межі процентних ставок є  рівень середньогалузевої  рентабельності суспільного виробництва. Об’єктивний критерій нижньої границі  процента за кредит – суспільно  необхідна норма витрат банківської  системи на акумулювання і розміщення ресурсів.

Найбільшу практичну  цінність для банку має значення нижньої межі позичкового процента, яка дозволяє компенсувати витрати  банку на здійснення пасивних операцій. Для її кількісного визначення використовується прийнята в міжнародній практиці методика розрахунку внутрішньої вартості банківських послуг або так званої “мертвої точки” дохідності банку.

Показник  “мертвої точки” являє собою мінімально дохідну маржу банку, тобто такий  розрив ставок по активних і пасивних операціях, який дає можливість покриття банку необхідні витрати, але не приносить прибутку.

При вирішенні  питання про видачу конкретних кредитів застосовують показник “базова ціна кредиту”, який встановлюється з урахуванням  фактору часу, тобто періоду користування кредитом:

, де

БЦ_к – базова ціна кредиту.

КР – ефективні  кредитні ресурси.

ПС_п – процентні ставки за відповідними видами пасивів.

КВ – кредитні вкладення.

В практиці українських  банків недостатньо розроблені методи прогнозування та моделювання банківської діяльності. Тому рівень процентних ставок по банківським кредитам розраховується, як правило, в залежності від попиту на гроші та їх пропозицію.

Якщо попит  та пропозиція урівноважені, то розраховується базова процентна ставка та розмір процентної маржі.

Одним з основних фінансових показників роботи банку  є маржа, яка відображає критерій ефективності використання активів залежно від вартості залучених банком ресурсів.

Маржа – з  французької “marge”(“край”) – це різниця між процентною ставкою за наданий банком кредит, і ставкою, яку банк сам сплачує за   залучені ресурси.

Розмір маржі  для банків не регламентується. Закономірно, що банки прагнуть, аби розмір маржі  був як найбільшим. Чим вищий рівень процентної маржі банку, тим нижчою є можливість втрат від кредитного ризику. Отже, маржа між процентними доходами по активах і процентними витратами по зобов’язаннях повинна бути позитивною.

Важливість  аналізу маржі банку визначається тим, що даний показник є одним  з  факторів, що характеризує дохідність кредитних операцій, а також здійснює контроль за витратами банку.

У ході аналізу  використовується баланс та Звіт про  прибутки і збитки (Ф.№2).

Розраховують  наступні види банківської маржі: валова (загальна) банківська маржа; маржа, скоригована на ризик; мінімальна доходна маржа; достатня маржа; чиста процентна маржа; процентна маржа за кредитним портфелем; маржа прибутку; дохідна маржа; чиста операційна (посередницька) маржа.

Показником, що оцінює ефективність  політики банку  у сфері управління процентним ризиком,  є валова (загальна) процентна маржа, що розраховується за формулою:

 

 

 

Маржа, скоригована  на ризик, являє собою валову процентну  маржу, скориговану на ризик кредитних  втрат (кредитний ризик). Її розраховують за формулою:

 

 

Оптимальне  значення показника коливається  у межах 3-3,5%, причому чим менший показник, тим більш ризикову кредитну політику проводить банк.

Для проведення зваженої процентної політики банку  необхідно знати внутрішню  вартість (собівартість) банківських послуг (або “мертву точку” дохідності банку, що і є основою для кількісного визначення нижньої межі позичкового процента.

Внутрішня вартість банківських послуг характеризує величину витрат, не покритих різними видами доходів на 1 грн. розміщених ресурсів банку, які приносять дохід у вигляді процента.

Рівень “мертвої точки” являє собою мінімальну дохідну  маржу банку, тобто такий розрив у ставках за активними і пасивними  операціями, який дає можливість банку  покривати необхідні витрати, але не є прибутковими.

Коефіцієнт  внутрішньої вартості банківських  послуг розраховується за формулою:

 

 

Чим нижче  значення даного показника, тим більше можливостей прибуткової діяльності банку, вище його конкурентоспроможності та стійкість при погіршенні кон’юнктури ринку позичкового капіталу.

Достатня  процентна маржа розраховується на основі величини сукупних витрат і  активів, що приносять доход:

 

 

Цей показник є визначальним при встановленні договірної процентної ставки за кредитами, яка дорівнює сумі середньої реальної вартості ресурсів та достатньої процентної маржі.

Чиста процентна маржа  є мірою (ступенем) ефективності використання активів залежно від вартості залучених банком ресурсів. Цей показник є критерієм виміру зваженості процентної політики банку, основним джерелом формування прибутку банку.

Необхідно розрізняти абсолютну  та відносну величину процентної маржі.

Абсолютна величина чистої процентної маржі (спред) – це різниця  між процентами, отриманими та сплаченими банком. Зниження цього показника є однією з ознак загрози банкрутства як наслідок неефективної процентної політики банку.

Відносний рівень чистої процентної маржі розраховують за допомогою  коефіцієнта процентної маржі:

 

 

Коефіцієнт  процентної маржі показує, скільки  у середньому процентного доходу отримує банк на кожну 1 грн. коштів, вкладених у кредитні операції. Низький  його рівень показує, що банк, залучаючи  дорогі депозити, бере участь в операціях з низькою дохідністю та невисоким ризиком. Підвищений рівень коефіцієнта свідчить або про високий рівень дешевих депозитів, або про вкладення ресурсів у високоприбутковості, але ризикові операції.

Нормативним значенням коефіцієнта у світовій практиці вважають від 0,03 до 0,06; причому якщо це значення наближається до 0,03, то банк обслуговує компанії різних галузей, а якщо до верхньої межі – то приділяється більше уваги обслуговуванню фізичних осіб, тобто банк надає більше дорогих споживчих кредитів.

Іншим варіантом  розрахунку чистої процентної маржі  є наступна формула:

 

,

Нормативним рівнем якого прийнято вважати значення 4,5.

До основних напрямків аналізу чистої процентної маржі відносять: визначення розміру фактичної процентної маржі; порівняння її значення в динаміці, а також з даними інших банків для виявлення сформованих тенденцій; визначення її оптимального значення для нормальної діяльності банку; прогнозування розміру чистої процентної маржі на майбутній період.

Процентна маржа  по кредитному портфелю є показником, що характеризує середню прибутковість  кредитних операцій.

Розрахунок  показника здійснюється за формулою:

 

 

Динаміка  показника залежить від зміни: процентних ставок за кредитами; вартості кредитних ресурсів; розміру кредитного портфеля; частки платних кредитних ресурсів; платежів по нарахованих процентах.

Показником, що характеризує стабільний приріст  та ефективність використання ресурсів банку, е рентабельність активів:

Застосовуючи  факторний аналіз, тобто послідовне вивчення впливу кількісних, якісних  і структурних факторів, цей показник як:

 

 

або:

Доходна маржа  показує ефективність втрат банку. Доходність активів характеризує їх здатність приносити доход. Маржа прибутку показує частку прибутку в доходах.

Вважається, що рентабельність активів на рівні 0,5 – 1% мають достатньо надійні, стабільні  комерційні банки.

Чиста операційна маржа є показником, що характеризує доходність банку відповідно до набору показників рейтингової системи CAMEL.

Розрахунок  цього показника здійснюється за формулою:

             Фінансові активи – це активи, що приносять доход, фінансові  зобов’язання – це депозити, кредити отримані, емітовані банком цінні папери, тощо. Нормативний рівень показника – 0,065.

        Показник аналізується в динаміці  і порівнюється зі значеннями  інших банків. Перевищення нормативного  рівня свідчить про позитивну  (прибуткову) діяльність банку.

 

Кредитні  відносини між кредитором (банком) і позичальником обов’язково  набувають договірного характеру, що передбачено законом України “Про банки і банківську діяльність”.

Кредитний договір – це юридичний документ, який визначає права, зобов’язання та відповідальність комерційного банку і позичальника з приводу проведення кредитної операції.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволяли регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з позичальником.

Типова форма кредитного договору наведена в Положенні НБУ  “Про кредитування”.

  На основі типової форми кредитного договору банки розробляють власні варіанти цього документа.

Кредитні договори укладаються  в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін.

Кредитний договір має  бути підписаний повноважними особами  сторін, які його укладають.

У західних країнах до тексту кредитного договору часто включають  так звані зобов’язальні умови, заборонні умови, а також обмежувальні умови.

До зобов’язувальних умов відносяться умови, що покладають певні зобов’язання на керівництво підприємства – позичальника.

Це, приміром, надання  банкові через певні проміжки часу фінансових звітів підприємства.

  Заборонні умови – це дії, які позичальник зобов’язується не здійснювати під час кредитної операції без попереднього погодження із банком.

Наприклад, йдеться про  заборону позичальнику виступати гарантом для іншого позичальника.

Обмежувальні умови кредитного договору дозволяють позичальнику певні дії, але лише в заздалегідь встановлених межах.

СКЛАДОВІ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ

– преамбула	найменування сторін; їх організаційно-правова форма
– предмет договору	мета кредиту; сума кредиту; термін користування; річні проценти
– умови забезпечення кредиту	зазначається вид забезпечення з посиланням на договір; зазначається, що кредит забезпечуються всім належним позичальникові майном і коштами.
– зобов’язання банку	відкрити позичковий рахунок; надавати консультативні послуги з питань виконання договору; систематично аналізувати кредитоспроможність; перевіряти стан збереження заставного майна;
– зобов’язання позичальника	використовувати кредит на зазначені у договорі цілі; забезпечити повернення кредиту; сплачувати проценти у встановлені строки; при порушенні строків сплачувати пеню; систематично надавати звітні документи; періодично інформувати банк про хід виконання договору;
– права банку	проводити перевірку цільового використання кредиту; змінювати термін користування кредитом; накладати штрафи, санкції;
– права позичальника	клопотати про перенесення терміну платежу з виплатою підвищення процентів; достроково погашати кредит;
– порядок розгляду спірних  питань	згідно з чинним законодавством
– основні умови	порядок внесення змін у договір;
– юридичні адреси та реквізити  сторін
– підписи сторін	завірені відбитками печаток
– паспортні дані керівників Позичальника	керівника; головного бухгалтера.