Необхідність аналізу нематеріальних активів як інструмент підвищення реальної ринкової вартості вітчизняних підприємств

Котляр А. Б. – студентка 4 курсу,  
Ковальчук Н. О.,  – асистент кафедри фінансів

Буковинський державний фінансово-економічний університет,  
м. Чернівці

Необхідність аналізу нематеріальних активів як інструмент підвищення реальної ринкової вартості вітчизняних підприємств

В умовах інтеграції економіки України  до світового господарства українські підприємства стикаються з серйозною  перешкодою – проблемою низької  капіталізації. Традиційний колись погляд на матеріальні ресурси як основу формування інноваційного потенціалу втратив свою актуальність, адже за умов стрімкого розвитку НТП та інформатизації суспільства вагомого значення набувають нематеріальні активи як носії економічних вигод. Вітчизняна практика свідчить про наявність суттєвої проблеми недооцінки підприємствами ролі нематеріальних активів як перспективних продуктивних факторів.

Перевагами створення і використання нематеріальних активів для забезпечення розвитку підприємств виступають їх невідчужуваність і неможливість копіювання. Крім того, наявність нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує його ринкову вартість, підвищує інвестиційну привабливість та забезпечує захист його прав. У сучасних умовах формування повної інформації про господарські процеси практично неможливе без інформації про нематеріальні активи.

Питання аналізу нематеріальних активів  досліджувались у працях вчених: М. С. Абрютіна, М. І. Баканова, М. А. Болюха, В. З. Бурчевського, М. І. Горбатка, В. М. Івахненка, К. В. Ізмайлова, М. Я. Коробова, Л. А. Лахтіонової, Є. В. Мниха, П. Я. Поповича, Г. В. Савицької, М. Г. Чумаченка, М. І. Яцківа. Cеред невирішених проблем даної галузі слід виділити неоднозначне трактування у міжнародній та вітчизняній літературі сутності і структури нематеріальних активів, недосконалість розробленого порядку визнання та зарахування їх на баланс підприємства.

Аналіз нематеріальних активів  розпочинається з оцінки їх складу, обсягу та динаміки в розрізі окремих  складових, що враховують функціональне  призначення, характер використання нематеріальних активів в процесі виробництва, ступінь їх впливу на фінансові результати та результати господарської діяльності. Виконання даного аналізу можливе лише за якісного та повного забезпечення інформацією про нематеріальні активи конкретного підприємства.

Згідно П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам [1].

Розуміння поняття «нематеріальні активи» в різних країнах, загалом, не відрізняється. Критеріями зарахування до такого виду активів є відсутність матеріальної форми, довгостроковість використання і здатність приносити дохід. Відмінності спостерігаються на рівні складу нематеріальних активів, їх відображення в балансі, визначення терміну використання. У Франції, наприклад, до нематеріальних активів відносяться витрати на заснування підприємства, витрати на дослідження та виготовлення нових виробів, вартість ліцензій і ноу-хау, вартість юридичного права на оренду основних засобів, вартість торгової марки. У США нематеріальні активи поділяють на специфічно ідентифіковані нематеріальні активи, для яких можна визначити витрати на придбання і термін корисного використання, і нематеріальні активи типу гудвіл, які дають права і привілеї підприємству [5, 169].

За кордоном нематеріальні активи часто ототожнюють з діловою репутацією і характеризують як перевищення вартості компанії над вартістю її активів. Експертні дослідження в країнах ЄС показали, що підприємства, які лише частково використовують інтелектуальний капітал, одержують у середньому лише 14% можливого прибутку, ті, що використовують його більш активно - 39%, а ті підприємства, які інтелектуальний капітал вважають базою свого розвитку - 61 % [9]. Так, наприклад, велика частина ринкової вартості компаній "Walt Disney", "Місrosoft", "Р&G" пов'язана саме з інтелектуальною власністю та нематеріальними активами.

Оскільки за своєю природою нематеріальні активи та ділова репутація не мають майнового втілення, то і їх вартісна оцінка не може визначатися набором традиційних показників, що використовуються при оцінці ефективності об’єктів матеріальних цінностей.

До способів оцінки нематеріальних активів, що рекомендуються західними  спеціалістами, відносять [2, 131]: самостійне отримання матеріалів про фактично здійснені операції з приводу реалізації активів, що є аналогічними до об’єктів оцінювання; отримання інформації про ціну аналогічного об’єкта нематеріальних активів від спеціалізованих брокерів; ініціювання переговорів з приводу продажу нематеріального активу, щодо якого існує потреба в оцінці.

В якості показника  інтелектуальності бізнес-моделі компанії за кордоном використовується такий показник, як коефіцієнт Тобіна:

К_т = MV/VA_r,

де MV – ринкова капіталізація компанії; VA_r – вартість заміщення активів компанії (сума балансової вартості активів).

Сьогодні у багатьох транснаціональних компаній його значення коливається від 5 до 10 [4, 178]. Для підприємств із наукомістких галузей, інтернет-компаній коефіцієнт Тобіна може становити кілька сотень. Це означає, що матеріальні активи практично не задіяні у створенні вартості, а головним виробничим фактором є інтелектуальний капітал. Однак, використання цього показника дозволяє отримати достовірні результати тільки за умови, що у процес створення вартості залучені всі активи В умовах вітчизняного бізнесу така умова не завжди виконується.

Як свідчить практика господарювання вітчизняних підприємств, їх керівництво не розглядає нематеріальні активи як потужне потенційне джерело конкурентних переваг. Частка нематеріальних активів в загальній вартості українських підприємств дуже низька - близько 2 – 5%,  в той же час ринкова вартість додатково врахованих нематеріальних активів,  на одному і тому ж підприємстві,  при досконалій оцінці,  може скласти 15 – 20%,  що відповідно збільшить вартість компанії [3, 77].  Світові тенденції в області купівлі-продажу бізнесу свідчать,  що вартість нематеріальних активів у вартості компанії складає від 40 до 90%.

Як бачимо, в українській статистиці немає розмежування в розрізі  нематеріальних активів. Їх частку складно визначити, оскільки нематеріальні активи в статистичних даних по структурі балансу українських підприємств згруповані з іншими статтями необоротних активів – з основними засобами, довгостроковими біологічними активами, інвестиційною нерухомістю. Ця складність, на нашу думку, викликана саме проблемами оцінювання нематеріальних активів, що у свою чергу спричинено недосконалою їх класифікацією та неповним визнанням. Лише права на торговий знак, знак обслуговування, найменування місця походження товарів відображаються в балансі вітчизняних підприємств на 80%; решта 20% неврахованих активів відносяться до прав на фірмові найменування і не відображаються в балансі внаслідок відсутності відповідної нормативно-правової бази. Отже, вітчизняні підприємства практично не використовують потужне джерело потенційно доступних конкурентних переваг, що позначається в заниженій капіталізації вітчизняних компаній та, як наслідок, низькій їх інвестиційній привабливості.

Рис. 1. Динаміка необоротних активів українських підприємств за 2008-2010 роки

На основі даних рисунку 1 можна  зробити висновок, що протягом досліджуваного періоду вартість необоротних активів  як складової майна українських  підприємств зростала. На кінець 2009 р. порівняно з даними на кінець 2008 р. вартість необоротних активів підприємств зросла на 12,7 %, а на кінець 2010 р. порівняно з кінцем 2009 р. зростання було менш стрімким – 4,8 %. У структурі необоротних активів частка основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів та інвестиційної нерухомості складала на кінець 2008 р. – 62,5 %, у 2009 – 64 %, у 2010 р. – 64,6 %. Знос цих активів у 2009 р. порівняно з 2008 р. зріс на 13 %, а у 2010 порівняно з 2009 – на 126,4 %, що є негативним: зношена вартість зростає швидшими темпами, ніж сама вартість необоротних активів

У провідних зарубіжних компаніях  питома вага нематеріальних активів  у балансах досягає двох третин від  суми активів, а у середньому в  промисловості розвинених країн  ця частка коливається від 7 до 15%. Незалежно від того, чи виділено інтелектуальний капітал окремо, чи він залишиться у складі реального, досить цікавим є те, за рахунок яких фінансових джерел (власних чи залучених коштів) профінансовані його складові. Більшість експертів схиляються до думки, що інтелектуальний капітал - це результат внутрішнього інвестування фірми, витрати якого зменшують прибуток поточного року і не потрапляють на баланс.

У таблиці 1 подано дані щодо залишкової вартості нематеріальних активів  на балансах українських промислових підприємств за період 2005-2010 рр. Загалом нематеріальні активи саме промислового сектору становлять вагому частину нематеріальних активів в економіці країни, але частка вартості нематеріальних активів промислових підприємств у загальній вартості активів промисловості є мізерною та характеризується незбалансованою динамікою – досягнувши 1,14 % вартості активів галузі у 2008 р., частка нематеріальних активів у 2009 р. впала до 0,76 %, а станом на 31.03.2010 р. склала 0,72 % загальної вартості активів промислових підприємств.

Таблиця 1.

Врахування нематеріальних активів  на балансах промислових підприємств в Україні у 2005-2009 рр.

*[8]

Найважливішим для аналізу нематеріальних активів як у зарубіжній, так і у вітчизняній практиці є аналітичне обстеження за видами, джерелами придбання, термінами корисного використання та за рівнем правової захищеності, престижності, ліквідності ризику вкладень капіталу в нематеріальні об’єкти.

Існує три підходи до оцінювання вартості нематеріальних активів, які можна було б використати для українських підприємств: ринковий (порівняльний), дохідний, витратний [6, 88]. Основою витратного методу є обчислення витрат, пов’язаних із відновленням об’єкта оцінювання: для внутрішньо створених на підприємстві нематеріальних активів – це витрати на розробки. Ринковий метод передбачає оцінювання активів за допомогою ринкових цін, що є дещо проблемним, оскільки для більшості активів цієї групи не існує активного ринку.

Найбільш прийнятний метод –  дохідний (метод переваги у прибутку). Він полягає у виділенні грошового потоку, отриманого суб’єктом господарювання із використанням нематеріального активу та його порівняння із тими грошовими потоками, що отримуються без використання такого об’єкта. Після цього розраховується прогноз росту прибутку або грошового потоку, який може бути досягнутий завдяки використання активу. Прогнозовані періодичні суми перетворюються на поточну вартість із використанням прийнятної ставки дисконту або прийнятного коефіцієнту капіталізації.

Цілком очевидно, що сьогодні цінність бізнесу багато в чому визначається його інтелектуальними та інформаційними ресурсами, а значна частина активів компаній в усьому світі має нематеріальний характер. Отже, нематеріальні чинники, які формують репутацію підприємства, є джерелом економічних вигод і істотною складовою його вартості, оскільки, як показує світовий досвід, об’єкти інтелектуальної власності, якими компанія володіє, можуть значною мірою перевищувати вартість самої компанії. Тому важливим аспектом оптимального управління підприємством є проведення оцінки його інтелектуального потенціалу в розрізі нематеріальних активів, що дозволить сформувати реальну вартість підприємства. Оформлення та постановка на баланси промислових підприємств інтелектуальної власності та технологій в якості нематеріальних активів сприятиме підвищенню капіталізації підприємств, що позитивно вплине на їхню інвестиційну привабливість на міжнародному ринку, допоможе змінити структуру виробничого капіталу, підвищити конкурентоспроможність виробленої продукції на національному та закордонних ринках.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи” від 2.11.1999 року  за №750/4043 зі змінами та доповненнями
2. Бондар М. Оцінка вартості активів підприємства // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Економіка. – Тернопіль, 2008. – Вип. 22. – С. 129-133.
3. Гончар, О.І. Нематеріальні активи у формуванні потенціалу підприємства / О. І. Гончар, І. В. Павельчук // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2009. – №3,Т.1. – С. 77-80
4. Дрозденко В. Інтелектуальний капітал: інвестиції в майбутнє // Дослідження світової політики: збірник наукових праць. – 2009. - Вип. 48. – С. 172-191.
5. Замрій Т.Б. Міжнародна практика та вітчизняний досвід удосконалення обліку необоротних активів / Т. Б. Замрій, Д. А. Вознюк // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Збірник наукових праць. Економіка. – Частина 2. – Випуск 3 (47). – Рівне, 2009. – С. 167-174.
6. Колумбет О.П. Оцінка нематеріальних активів: бухгалтерський та податковий аспекти  Збірник наукових праць «Науковий вісник Академії муніципального управління», серія «ЕКОНОМІКА». - 2009 р. – Вип.. 7. – С. 84-90. 
7. Сайт Державної служби статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua
8. Напрями формування та ефективного використання нематеріальних активів у промисловому секторі України. Аналітична записка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/372/
9. Як інтелектуальний капітал впливає на вартість компанії в реаліях українського ринку? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravotoday.in.ua/ua/press-centre/events-calendar/event-656/