Міжнародні банківські розрахунки

Сторони, що беруть участь у акредитивній формі розрахунків:

1. Заявитель / приказодатель (applicant) - це покупець / імпортер, що просіть свій банк, банк-емітент, випустити акредитив. Приказодатель інколи називає "opener" або "accreditor".

2.Банк-емітент (issuing bank).

Приказодатель є клієнтом банка-емітента і саме банк-емітент дає умовну гарантію на користь бенефициара, що повідомляє банк (advising bank). Це банк, доміційований в країні бенефициара, що одержав прохання від банка-емітента повідомити бенефициару про терміни і умови акредитива. Якщо повідомляючий банк погодився повідомити про акредитив, він взяв на себе піклування перевірити безперечну достовірність цього акредитива. Якщо банк, що повідомляє вирішив не повідомляти про акредитив, він повинен інформувати банк-емітент без затримки. Якщо банк, що повідомляє не може установити безперечну достовірність акредитива він повинен інформувати негайно банк, від якого були одержані інструкції. Додатково банк ,що повідомляє може, якщо хоче, повідомити про невстановлений на достовірність акредитив, але в той же самий час повинен інформувати бенефициара, що він був не в змозі установити достовірність акредитива. Повідомляючій банк не несе ніякої відповідальності по оплаті акредитива.

3. Бенефициар (beneficiary) - це продавець чи експортер, на коріисть якого діє гарантія.

4. Підтверджуючий банк (confirming bank).

Підтверджуючий банк - це банк, що по проханню чи із дозволу банка-емітента додає своє безвідкличне зобов'язання оплатити акредитив, якщо банк-емітент не виконає свої зобов'язання. Банки підтверджують тільки безвідкличні акредитиви. Це прийняте зобов'язання є доповненням, а не заміною уже наданого банком-емітентом. Фактично, бенефициар одержує користь від двох банків-гарантів. Перше право регресу до банку-емітенту, а після цього підтверджуючому бланку у випадку невиконання зобов'язань.

Малюнок 2. Схема акредитивної форми розрахунків.

1. Подання заяви на відкриття акредитива.

2. Відкриття акредитива банком-емітентом і напрям акредитива бенефіціару через авізуючий банк.

3. Сповіщення ( авізування ) бенефіціара про відкриття акредитива на його користь.

4. Відвантаження товару на експорт.

5. Оформлення і подання бенефіціаром в банк комплекту документів для одержання платежа по акредитиву.

6. Пересилка авізуючим банком документів банку-емітенту.

7. Перевірка банком-емітентом одержаних документів і їх оплата ( при виконанні всіх умов акредитива ).

8. Видавання банком-емітентом сплачених документів Приказодателю акредитива.

9. Зарахування авізуючим банком експортної виручки бенефіціару.

Схема акредитивної форми розрахунків сводиться до слідуючого.

Імпортер представляє в банк заяву на відкриття акредитива.

Банк імпортера, що відкриває акредитив, направляє акредитивний лист одному із своїх кореспондентів в країні експортера, назначуючи його авізуючим банком і доручаючи йому передати акредитив бенефіціару.

Після одержання відкритого на його користь акредитива ( як забезпечення платежа товару ) бенефіціар виробляє відвантаження товару, представляє документи, як правило, в авізуючий банк, що пересилає їх для оплати банку-емітенту.

Після перевірки правильності оформлення документів банк, що відкрив акредитив, проводіть їх оплату. Якщо документ відповідає умовам акредитива, банк перекладає гроші згідно з інструкціями авізуючого банка і видає документи імпортеру, що одержує товар.

Виручка що надійшла зараховується на рахунок експортера.

Відповідно до умов акредитива у вигляді банка, уповноваженого на оплату документів ( виконуючий банк ), може бути призначений і авізуючим банком, що в цьому випадку проводіть оплату документів експортерові в момент їх подання в банк, а після цього буде вимагати відшкодування платежа у банка-емітента ( по непокритим акредитивам ). Як правило, якщо у виконуючого банка і банка-емітента немає взаємних кореспондентських рахунків, то в розрахунках приймає участь третій ( рамбурсуруючий ) банк, в якому відкриті кореспондентські рахунки зазначених банків. При відкритті акредитива банк-емітент дає інструкції ( рамбурсне повноваження ) рамбурсуруючому банку оплачувати вимоги виконуючого банка протягом терміну дії і в межах суми акредитива.

Види акредитивів дуже різноманітні і класифікуються за такими ознаками:

1.   З точки зору можливості зміни чи скасування акредитива банком-емітентом розрізняються:

    безвідкличний акредитив - тверде зобов'язання банка-емітента не змінювати і не скасовувати його без згоди зацікавлених сторін;

    відкличний, що може бути змінений чи скасований в будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара.  За відсутності відповідної вказівки акредитив вважає безвідкличним.

2. З точки зору додаткових зобов'язань іншого банка по акредитиву розрізняються:

    підтверджений

    непідтверждений акредитиви. 

Якщо банк-емітенту уповноважить або прохає інший банк підтвердити його безвідкличний акредитив, оте таке підтвердження ( якщо передбачені документи представлені і виконані всі умови акредитива ) означає тверде зобов'язання підтверджуючого банка в доповнення до зобов'язання банка-емітента по платежу, акцепту чи негоціації тратти.

3.   Із точки зору можливості відновлювання акредитива застосовуються

ролловерні ( револьверні, відновлювані ) акредитиви, що відкриваються на частину вартості контракту з умовою відбудови первинної суми акредитива після його повного використання ( за ряд комплектів документів ) або після подання кожного комплекту документів. Як правило, в тексті акредитива зазначається загальна сума, яку не можуть перевищити сукупність зобов'язань по наданому акредитиву. Ролловерні акредитиви, що дозволять скоротити витрати звертання, находять широке застосування при розрахунках по контрактам на дорідні суми із регулярним відвантаженням товарів в течія тривалого періоду.

4. Із точки зору можливості використання акредитива другими бенефіціарамi ( безпосередніми постачальниками товару ) розрізняються перекладні ( трансферабельні ) акредитиви. При комплектних постачанннях, здійснюваних субпостачальниками, по вказівці бенефіціара акредитив може бути переведений повністю або частково другим бенефіціарам в країні останнього чи в іншій країні. Трансферабєльний акредитив перекладається не більш одного разу.

5.   Із точки зору наявності валютного покриття розрізняються:

   покритий

   непокритий акредитиви.

При відкритті акредитива з покриттям банк-емітент перекладає валюту в сумі акредитива, як правило, авiзуючему банку. До інших форм покриття акредитивів відносяться депозитні і блоковані рахунки, страхові депозити і т.д. В сучасних умовах переважають непокриті акредитиви.

6.   Із точки зору можливостей реалізації акредитива розрізняються:

                            акредитиви з платежем проти документів;

                            акцептні акредитиви, що передбачаються акцепт тратт банком-емітентом при умові виконання всіх вимог акредитива;

                            акредитиви  з відстрочкою платежа;

                            акредитиви із негоціацією документів.

На відміну від документарного акредитива грошовий акредитив - iменний документ, що містить доручення про виплату грошей одержувачу протягом певного терміну при додержанні зазначених в ньому умов. Різновидом акредитива є циркулярний акредитив з вільною негоціацією. Він звернутий до будь-якого банку, бажаючого його виконати. Такі акредитиви - безвідкличні і виставляються лише дорідними банками, відомими в ділових колах і з першокласною репутацією, інакше експортерові тяжко їх реалізувати. В сучасних умовах також застосовуються акредитиви компенсаційні і «бек-ту-бек». Економічний зміст цих видів акредитивів сводиться до слідуючого. Бенефіціар, в пожиток якого по дорученню іноземного покупця відкриває акредитив, є  посередником, а не виробником товару. Для отого щоб забезпечити постачання товару кінцевому покупцеві, він зобов'язаний його купити. Якщо розрахунки з фірмою - виробником товару повинні здійснюватися в формі документарного акредитива, оте у вигляді забезпечення для відкриття такого акредитива посередницька організація спромагається запропонувати банку первинний акредитив, відкритий на його користь банком імпортера. Деякі країни, особливо США, використають резервний гарантійний акредитив ( типу «стенд-бай» ), що служить гарантією виконання контрагентами узятих на себе зобов'язань по контракту. Акредитивна форма розрахунків - найбільш складна і дорога. За виконання акредитивних операцій ( авізовані, підтвердження, перевірку документів, платіж ) банки стягають понад високу комісію, що по іншим формам розрахунків, наприклад інкасо. Крім того, для відкриття акредитива імпортер звичайно користується банківським кредитом і платить за нього процент, що робить цю форму розрахунків дорожче.

В світовій практиці використовуються такі чотири умови по акредитивам:

1. Платіж (payment).

Номiнований банк оплатить бенефициару по одержанні зазначених документів і при виконанні всіх умов акредитива. Інколи банк-емітент називає сам себе у вигляді банка-платника, при цьому платіж буде зроблений по одержані правильно оформлених документів в його банку за кордоном. Умова "платіж" застосовує тільки до траттам по пред’явленні.

2. Негоциация (negotiation).

Інколи банк-емітент назначає авiзуючий банк негоцiювати  акредитив, або він може навіть зробити акредитив вільно негоцiйованим, при цьому будь-який банк є номiнованим банком. Якщо банк негоцiює акредитив, він оплатить авансом гроші  бенефициару по поданні необхідних документів і нарахує процент на платіж із дати авансового платежу до того часу, коли він одержить відшкодування від банка-емітента. Такі негоційні аванси називають авансовими платежами з правом регресу (with recourse), так що, якщо платіж в підсумку не одержаний із банка-емітента, негоциюючий банк буде мати можливість вимоги зворотнього платежу у бенефициара (авансовий платіж + відсотки). Проте негоциюючий банк тільки в тому випадку буде мати можливість одержати регресійну вимогу із бенефициара, якщо банк-емітент не в змозі зробити відшкодування через неплатоспроможність або урядові обмеження. Якщо негоциюючий банк пропустив неузгодженість (discrepancy) в документах після їх перевірки, тоді у нього немає ніякого права регресу по відношенню до бенефициару - це збитки банка! Якщо негоциюючий банк підтвердив акредитив, тоді авансовий платіж буде без права регресу, за умови, що умови акредитива були дотримані.

3. Акцепт (acceptance).

Умова "акцепт" може застосовуватися тільки, якщо акредитив вимагає термінову тратту, тобто переводі векселя, сплачувані в обумовлений час після акцепту трассатом. Акцептний акредитив називають також терміновим акредитивом (term credit або usance credit), що означає, що продавець виписує тратту на номiнований банк, що вимагає платіж на деяку певну дату в майбутньому, наприклад на 30-й день після пред'явлення замість по пред’явленні як вказано в зразку акредитива. На практиці це означає, що замість одержання негайного платежа по поданню документів (по пред’явленні), тратта продавця вертається до нього, iндосованою на лицевої стороні акцептом номiнованого банка. Цей акцепт представляє прийняте банком зобов'язання зробити оплату тратти на належну дату.

4. Акредитиви з відстроченим платежем (deferred payment credits). Звичайно умови документарного акредитива включають інструкції бенефициару по випуску переводного векселя і банк-емітент гарантує, що такі тратти будуть оплачені, за умови, що всі інші умови акредитива виконані. Проте, при акредитивах з платежем в розстрочку, немає потреби для експортера випускати  переводной вексель. Банк-емітент просто гарантує, що платежа буде зроблений на фіксовану і певну дату в прийдешнім, за умови, що інші умови виконані. Незважаючи на те, що експортер не виставляє тратту, в усіх інших відносинах ці акредитиви схожі з іншими документарними акредитивами. Незважаючи на те, що переводной вексель не виставляє, на практиці деякі банки негоциюють документи, за умови, що вони повністю задовольняють інструкціям банка-емітента. Одна перевага акредитивів з відстроченим платежем полягає в тому, що вони дозволяють уникнути необхідність сплати гербового збирання (stamp duty) по переводному векселю. В деяких країнах гербовий збір встановлений по низький ставці чи взагалі відсутній, тоді як в інших країнах гербові збори можуть бути набагато вищими.

Авансовий платіж

"Авансовий платіж" (payment in advance) найбільш привабливий для експортера, бо оплата товарів проводиться імпортером до відвантаження, а інколи навіть до їх виробництва. Якщо імпортер оплачує товар авансом, він кредитує експортера. Наприклад, авансові платежі на частину вартості контракту включаються в умови контрактів на будівництво об'єктів за кордоном. При імпорті дорогого устаткування, судів, літаків, вироблених по індивідуальному замовленні, також практикуються частково авансові платежі. Достатньо розповсюджено для контрактів продажу вимагати часткові авансові платежі (partial payments in advance). Згідно з міжнародною практикою платежі в формі авансу складають 10-33% суми контракту. По дорученню експортера на суму авансового платежа банк експортера звичайно видає на користь імпортера гарантію повернення одержаного авансу в разі невиконання умов контракту і непоставки товарів.

Згода імпортера на ці умови розрахунків пов'язана або із його зацікавленістю в постачанні товару, або з натиском експортера. Незважаючи на те, що повний авансовий платіж очевидно найбільш бажаний для експортера, він зможе одержати такі умови, коли існує ринок продавця, чи, якщо такі умови є звичайними при торгівлі конкретними товарами.

У формі авансу прийнято оплачувати такі товари як дорогоцінні метали, ядерне паливо, зброю та ін.

Банківський переказ.

Банківський переказ - це доручення одного банка іншому виплатити переказоотримувачу певну суму. В міжнародних розрахунках банки найчастіше виконують перекази по дорученню своїх клієнтів. В цих операціях беруть участь:

1) переказодатель-боржник;

2) банк переказодателя, що прийняв доручення;

3) банк, що здійснює зарахування суми переказу на рахунок переказоотримувача;

4) переказоотримувач.

В формі банківського перекладу здійснюються оплата по інкасо, платежі в рахунок остаточних розрахунків, авансові платежі. Крім того, шляхом переказу проводяться перерахунки і інші операції. Банківський переказ здійснюється по пошті чи телеграфу відповідно поштовими чи телеграфними платіжними дорученнями. В наш час широко використовується система SWIFT.

Розрахунки з використанням векселів і чеків

В міжнародних розрахунках застосовуються  перевідні векселя, що виставляються експортером на  імпортера. Тратта - документ,  складений за встановленою законом формі і наказ ,що містить безумовний кредитора (  трассанта )  позичальнику ( трассату ) про сплату в зазначений термін певної суми грошей  названному в векселі третій особі (  ремітенту ) або пред'явникові. За оплату векселя відповідальність несе  акцептант, у вигляді якого виступає  імпортер або банк. Акцептовані банками  трати  легко перетворити в наявні гроші шляхом обліку. Форма, реквізити, умови виставлення і оплати  тратт регулюються вексельним законодавством, що базується на Одноманітному вексельному законі, прийнятому  Женевський вексельною конвенцією 1930  г.  Прообразом трати були супровідні листи, що з'явилися в  XII -XIII  вв. з проханням виплатити  подателю ( звичайно  купцу) відповідну суму в місцевій валюті. З розвитком товарно-грошових відносин і інтернаціоналізацією господарських зв'язків вексель став універсальним кредитно-розрахунковим документом. Використання  трати в доповнення до  інкасо і  акредитиву дає право на одержання кредиту і валютної виручки.