Місцеві податки і збори

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  “Львівська політехніка”

Інститут економіки та менеджменту

 

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на  тему:

«Місцеві податки і збори»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

ст. гр. ЕФІм-12 

Садовський  В.Б.

Перевірила:

Мужеляк М.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2011

Місцеві податки і збори — це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території.

Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо.

Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законодавством України.

До місцевих податків належить:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
• єдиний податок

До місцевих зборів належать:

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
• збір за місця для паркування транспортних засобів;
• туристичний збір.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Визначення платників податку  в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій  або спільній сумісній власності  кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової нерухомості  перебуває в спільній частковій  власності кількох осіб платником  податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває  у спільній сумісній власності кількох  осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з  таких осіб-власників, визначена  за їх згодою, якщо інше не встановлено  судом";

в) якщо об’єкт житлової нерухомості  перебуває у спільній сумісній власності  кількох осіб і поділений між  ними в натурі, платником податку  є кожна з цих осіб за належну  їй частку.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості

Не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності  держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначених законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного  типу;

г) садовий або дачний будинок, але  не більше одного такого об’єкту на одного платника податку.

ґ) об’єкти  житлової нерухомості, які належать родинам, що виховують трьох і  більше дітей (включаючи усиновлених), але не більше одного такого об’єкта  на родину;

д) гуртожитки.

Базою оподаткування є  загальна площа об’єкта житлової нерухомості. У разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об’єктів.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою у таких розмірах за 1 кв. метр загальної площі об’єкту житлової нерухомості:

1. для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
2. для квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Обчислення суми податку з об’єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкту житлової нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення  про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам за місцем їх проживання (реєстрації) до 1 липня звітного року.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику після отримання інформації про виникнення права власності на такий об’єкт

Платники податку-юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня  виникнення права власності на такий  об’єкт.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов’язання за звітний  рік з податку сплачується:

а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового  повідомлення-рішення;

б) юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які  відображаються в річній податковій декларації.

Збір за місця для паркування транспортних засобів

Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або  міської ради організовують та провадять  діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках  для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних  ділянок, відведених для організації  та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в  якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської  ради про встановлення збору.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської влади спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних  дорогах загального користування, тротуарах  або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів.

Базою оподаткування є площа  земельної ділянки, відведена для  паркування, а також площа комунальних  гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

 

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження  такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного  місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення  транспортних засобів на стоянку, режим  роботи та їх заповнюваність.

Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

Платник збору, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника збору, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.