Методи пізнання фінансового життя, їх характеристика; Система управління фінансами.

               ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА  РОБОТА №1

                                                  ВАРІАНТ 2 

     1.Методи пізнання фінансового життя, їх характеристика

      Фінансова наука зможе успішно виконати свою роль тільки при використанні певних методів пізнання фінансового життя, основними з яких, як і в кожній науці, є методи індукції і дедукції. 
      Метод індукції передбачає проведення досліджень шляхом вивчення окремих фактів, аналізу статистичних даних, даних опитувань, спостережень та інших способів пізнання, на основі яких вчений-фінансист доходить певних висновків щодо наявності закономірностей та залежностей між фінансовими явищами й процесами, а також їх впливу на економічне життя. 
      При використанні методу дедукції спочатку висувається певна гіпотеза, а потім здійснюється її перевірка на фактичному матеріалі. Гіпотеза, як правило, народжується на основі спостережень або логічних висновків. При дослідженні із застосуванням будь-якого методу фінансова наука як економічна може використовувати спосіб абстрагування. Абстрагування - це навмисне спрощення ситуації шляхом виключення із дослідження нетипових явиш або другорядних фактів. 
       Фінансове життя як держави в цілому, так і окремих юридичних чи фізичних осіб дуже складе, тому при проведенні досліджень треба використовувати математичні методи й моделі, що дасть змогу зробити наукові висновки і пропозиції обґрунтованішими. 
 

                           2. Система управління фінансами 

        Фінансова система являє собою доволі складний механізм. Ефективність її функционуваня залежить від двох визначальних чинників. По-перше, від налагодженості фінансових відносин у суспільстві. В основі цього лежить насамперед вибір правильної і доцільної для даної країни фінансової моделі, яка стимулює виробника і суспільство. Крім того, дуже важливим чинником є дійовість фінансового механізму, а також чітке фінансове законодавство. Без цих передумов цілеспрямовано керувати фінансами практично неможливо. По-друге, ефективне функціонування фінансової системи залежить від організації управління нею.

       Основним завданням органів управління  фінансовою системою є забезпечення  злагодженості у функціонуванні  окремих сфер і ланок фінансових  відносин. Це досягається чітким  розмежуванням функцій і повноважень між фінансовими органами та інституціями.

       Центральне місце в управлінні  фінансами в Україні, як і  в будь-якій іншій державі,  посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни. Основними його функціями є:

• вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення заходів щодо їхреалізації;
• організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою України;
• здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом;
• організаційне регулювання фінансової діяльності суб´єктів нсовими інституціями;
• господарювання через установлення  правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів ведення бугалтерського обліку і фінансової звітності;
• організація функціонування ринку державних цінних паперів;
• забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інституціями;
• організація і здійснення фінансового контролю в країні.

Міністерство  фінансів України має розгалужену  регіональну структуру ( схема 1): 

    Регіональна структура  Міністерства фінансів України

       Розмежування повноважень і функцій  між органанами Міністерства  фінансів здійснюється за регіональним  принципом. Так, Міністерство  фінансів Автономної Республіки  Крим складає і виконує Республіканський  бюджет, обласні фінансові управління  – обласні бюджети, районні йміські фінансові відділи – районні й міські бюджети.

      Регіональні фінансові органи  мають систему подвійного підпорядкування.  Вертикально вони підпорядковані  відповідному фінансовому органу (наприклад, районні фінансові  відділи – обласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові органи підпорядковані місцевим органам управління, тобто входять до складу відповідних державних адміністрацій.

     Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю:

• вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету;
• вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів;
• проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора.

    Державне казначейство створено з метою забезпеченняповного і своєчасного виконання Державного бюджету.

     Державна податкова адміністрація оранізовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства.

На неї покладені  такі основні функції:

• розроблення проектів податкового законодавства;
• проведення масово-роз´яснювальної роботи серед платників податків;
• облік платників податків та надходжень їх до бюджету;
• контроль за правильністю обчислення податків та інших обов´язових платежів і своєчасністю їх сплати;
• накладення штрафних санкцій та адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;
• міжнародне співробітництво у сфері оподаткування.

     Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту. Вона відіграє роль експертного органу, роблячи відповідні висновки і даючи рекомендації з питань фінансової діяльності органів управління.

     Аудиторська палата, хоча і не є фінансовим органом, організовує незалежний фінансовий контроль.

     Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності суб´єктів господарювання і дають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності фінансової звітності.

     Національний банк України є основною фінансовою інституцією у сфері грошового ринку. Саме він здійснює емісію грошей, які єінструментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг у країні. Важливе завдання Національного банку – організація ефективного функціонування кредитної системи. Він проводить реєстрацію комерційних банків і видає ліцензії на окремі види банківських операцій ( наприклад, валютні операції). Національний банк здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків задопомогою встановлення економічних нормативів (мінімального розміру статутного фонду, показників ліквідності й платоспроможності та ін.) і розмірів обов´язкових резервів. Важлива його функція в банківській системі – забезпечення проведення міжбанківських розрахунків та кредитування комерційних банків, тобто він є банком банків.

     Комерційні банки формуютьбанківську систему і виконуютьтакі основні функції: акумуляція тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб; проведення безгоівкових розрахунків; касове обслуговування готівкового обігу; кредитування; агентські та інші послуги клієнтам банку.

     Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют.

     Страхові компанії укладають угоди на страхування, приймають страхові платежі й виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти.

      Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів.

       Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг виконує подібні функції в галузі страхування та недержавних пенсійних фондів.

      Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення – організація функціонування вторинного ринку.

      Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і раціонального розміщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції нарахування пенсій і здійснення їх виплат.