Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

Кредитний портфель - сукупність всіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх.

Згідно з  рекомендацією НБУ позичальники можуть бути поділені банком за рейтингом надійності на п'ять класів:

1. Клас "А": позичальники, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики та відсотків за нею.

             2. Клас "Б": позичальники, до здатності яких щодо своєчасного та повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації  немає ніяких претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо чи зовнішні чинники (загальний стан сфери основної діяльності) не дозволяють віднести їх до вищого класу.

3. Клас "В": позичальники, що їх якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг тощо) більше не влаштовує банк внаслідок фактів періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею.

4. Клас “Г”:  позичальники, які не можуть повернути  повну суму позики в строк та за умов, передбачених кредитним договором (відсутність певного забезпечення позики заставою, негативні фінансові результати тощо).

         5. Клас "Д": позичальники, подальше  кредитування яких неприпустиме, а 
видані їм позички практично неможливо повернути на час проведення 
класифікації. [9]

 

Виходячи з погашення  позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за ним погашення є:

а)   добрим   -   якщо    заборгованість    за   позикою   та   відсотки    за    нею

сплачуються  у  встановлені  строки,  та  за  позикою, пролонгованою один раз на

 

 строк не більше 90 днів;

б) слабким - якщо прострочена заборгованість за позикою  та відсотки за нею становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за позикою, пролонгованою на строк понад 90 днів, за якою відсотки сплачуються;

в) недостатнім - якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотки за нею становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованою позикою понад 90 днів та відсотки сплачуються. [9]

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами, що зображені в  таблиці  2.3

Таблиця 2.3

Класифікація  кредитного портфелю за погашенням заборгованості.

Фінансовий стан (клас)	Погашення заборгованості
	Добре	Слабке	Недостатнє
А	стандартний	під контролем	субстандартний
Б	під контролем	субстандартний	сумнівний
В	субстандартний	сумнівний	безнадійний
Г	сумнівний	безнадійний	безнадійний
д	безнадійний	безнадійний	безнадійний

 

          У процесі аналізу своєчасності  повернення позичок також треба:

а) визначити  загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів  за ним;

б) проаналізувати зміну цієї суми в динаміці;

в)   проаналізувати     структуру    простроченої    заборгованості   у   розрізі клієнтів;

г) проаналізувати давність її виникнення;

д) визначити  причини  виникнення  простроченої  заборгованості  у  кожному 

випадку;

ж) визначити  суму і питому вагу позичок, погашених  через рахунок прострочених позик у загальній сумі позичок;

         з) проаналізувати заходи, які  вживає банк для стягнення  простроченої заборгованості і процентів. Важливим також є вивчення та аналіз головних причин проблемних позичок.

Резерв на покриття можливих втрат за кредитами  формується не лише з метою хеджування кредитного ризику, але й для підтримання стабільності банківської системи в цілому.

        Резерв для покриття можливих  збитків належить до планових  резервів: його формування повинно здійснюватись комерційними банками в обов'язковому порядку згідно з методикою, затвердженою НБУ. Призначення резерву - відшкодування можливих збитків за всіма видами наданих кредитів. Причому за рахунок резерву піддягають покриттю лише втрати за основним боргом. Покриття за рахунок резерву несплачених позичальником відсотків та комісій за кредитними операціями не дозволяється. [51, с.156]

 

         Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом. Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

 

        Для цілей розрахунку резерву  на покриття можливих втрат  за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятого забезпечення.

        Банки зобов'язані створювати  та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах..

         Згідно з чинними правилами резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерву під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні". Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість. [17, с. 106]

      При визначенні   обсягу  резерву сума  заборгованості   за  групами позик

зменшується на вартість гарантій та застави. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, визначається комерційним банком при кредитуванні за реальною (ринковою) вартістю з урахуванням практичної складності при реалізації майна у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України «Про заставу». Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції, що показано в таблиці 2.4;

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.4

Відсоток  вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією.

	Гарантії				Застава
Класифіко	Кабінету	Урядів	Міжнарод	Банків з	Майнових	Державн	Недержавних
вані валові	Міністрів	країн	них	Рейтингом не	прав на	их	цінних паперів,
кредитні	України	категорії	багатостор	нижче	грошові	цінних	дорогоцінних
операції		"А"	онніх	ніж	депозити	паперів	металів, рухомого
			банків	"інвестицій-			і нерухомого
				ний клас"			майна та«  інших
							майнових  прав
Стандартна	100%	100%	100%	100%	100%	100%	50%
Під	100%	100%	100%	100%	100%	80%	40%
контролем	4
Субставдар	50%	100%	100%	100%	100% .	50%	20%
тна
Сумнівна	20%	20%	20%	20%	100%	20%	10%
Безнадійна	0%	0%	0%	0%	0%	0%	0%

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Враховуючи зміни кон'юнктури ринку, комерційному банку рекомендується щоквартально, а також у разі кожної пролонгації кредитного  договору  проводити перегляд вартості заставленого майна, визначеної договором   застави.

        На підставі класифікації позик за ступенем ризику комерційний банк створює резерв щодо кожної їх групи. На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятого забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування  див.табл.2.5

 

Таблиця 2.5 Рівень резерву щодо кожної групи позичок.

Групи позичок	Рівень резерву
Стандартні	2%
Під контролем	5%
Субстандартні	20%
Сумнівні	50%
Безнадійні	100%

Отже, всебічний контроль зі сторони відділів банку за цільовим використанням позичок здатний забезпечити своєчасність і повноту повернення заборгованості, не допустити проблемних та сумнівних щодо повернення позик.

 

2.5. Робота банку з проблемними  позиками

Проблемна   кредитна   заборгованість  -  це  заборгованість   за   наданими

позиками   та  нарахованими  за  їх  користування процентами, за якою порушений

 

графік  погашення  основного   боргу   та/або   відсотків/комісійних   або  інших

доходів понад 30 днів, а також така, що була пролонгована або списана з балансу банку за рахунок відповідних джерел. До проблемної кредитної заборгованості також відноситься заборгованість за позиками, за якою порушено умови укладеної з банком угод щодо цільового використання коштів, а також така

заборгованість, за якою повністю або частково втрачено забезпечення її повернення.

            Як показало дослідження кредитного процесу виникнення проблем при кредитуванні на більш загальному рівні пов'язано з тим, що негативний характер кредитних відносин і факти прямих втрат банків мають глибоке економічне підґрунтя.

           По-перше, в умовах економічної  кризи грошові потоки не завжди збігаються і не завжди обумовлюються потоками товарів. Через відсутність відпрацьованих економічних інструментів та ефективної системи управління грошовими потоками практично неможливо відслідкувати  рух  коштів. Тому після  видачі позичок значна їх частка йде у "тінь". До того ж, при отриманні позички готівкою, зрозуміло, що буде надто складно або ж і зовсім неможливо простежити за рухом грошей та гарантувати своєчасне виконання боргових зобов'язань.

 По-друге,  стосовно безпосередньо банківської  системи, за останні три роки прибутковість активів комерційних  банків  неухильно знижується.  До  цього

призвели: 1) значне скорочення доходу від кредитних операцій через зменшення кількості кредитоспроможних підприємств-позичальників, 2) підвищення   конкуренції   у   сфері   вкладень   наявних   ресурсів,   3)   суттєве зменшення маси кредитних ресурсів.

 Але в  цих умовах банки мають здійснювати кредитування. клієнтів-позичальників для отримання доходів і свого розвитку. І тут також закладаються підвалини для неповернення боргів та виникнення збитків. Банки кредитують позичальників, які не є кредитоспроможними, показники фінансово-економічної діяльності, трапляється, не відповідають існуючим стандартам. При цьому банки часто керуються "кредитною історією" позичальника, яка підтверджує факти отримання і повернення певних сум позичок раніше.

По-третє, на етапі оцінки кредитної заявки та техніко-економічного обгрунтування інвестиційного проекту до неї банки в умовах підвищеної конкуренції вкладень наявних кредитних ресурсів не здійснюють детальну експертизу останнього для виявлення фактичної ефективності та реальності визначених у проекті строків окупності. Зовсім відсутні формалізовані оцінки ризику проектів і порівняльні характеристики декількох  з них.

          Крім того, на практиці досить  часто виникають проблеми, пов'язані безпосередньо із реалізацією навіть дійсного інвестиційного проекту: невиконання зобов'язань контрагентами, виникнення непередбачених інвестиційних витрат, змін графіків поставок обладнання тощо. Це призводить до того, що банк іноді змушений надавати нові позички для того, щоб великі господарські об'єкти, у продукції яких зацікавлені споживачі, нарешті були введені у дію. Через це строки повернення позичок суттєво розтягуються у часі, а згодом переростають у суми неповернених позичок. [68, с.521]

 Не спрацьовує  для запобігання поверненню і  існуюча система страхування наданих позичок. Страхові компанії, створені іноді за участю самих комерційних банків як співзасновників, не мають достатніх важелів впливу як на рішення самих банків стосовно надання позичок, так і на позичальників. Вони не мають достатніх коштів для відшкодування банку сум боргу і обмежують свою діяльність збиранням страхового внеску. За таких умов навіть час їх існування є досить обмеженим.

Такий інструмент гарантії позичок, як застава, також  не дає бажаного результату через відсутність чіткої системи правових дій у разі виникнення факту неповернення боргу, а також економічних складностей щодо реалізації застави для погашення позички. [51, с.122]