Конвертованість валюти

 

 

 

 

Доповідь

 

з дисципліни «Гроші та кредит»

На тему «Конвертованість валюти»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конвертованість або обіг національної грошової одиниці  – це можливість для учасників  зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти. Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу та жорсткості валютних обмежень, що практикується в державі. Обіг може бути зовнішній та внутрішній. При зовнішньому обігу повна свобода обміну зароблених в даній країні грошей для розрахунків із закордонним партнером надається лише іноземцям (нерезидентам). При режимі внутрішнього обігу свободою обміну національних грошових одиниць на іноземні валюти користуються лише резиденти даної країни. Обіг національної грошової одиниці забезпечує країні наступні довготермінові вигоди додаткової участі в багатосторонній світовій системі торгівлі та розрахунків:

 • вільний вибір  виробниками та споживачами найбільш  вигідних ринків збуту та закупок  всередині країни та за кордоном  в кожний момент;

 • розширення можливостей  залучення іноземних інвестицій та здійснення інвестицій за кордоном;

 • "підтягування" національного виробництва до  міжнародних стандартів по цінах,  витратах, якості;

 • можливість здійснення  міжнародних розрахунків в національній  валюті.

 За ступенем конвертованості розрізняють валюти:

 • вільно конвертовані (резервні);

 • частково конвертовані;

 • замкнуті (неконвертовані);

 • клірингових розрахунків.

 Вільно конвертована  валюта (ВКВ) – валюта, яка вільно  та необмежене обмінюється на  інші іноземні валюти (повна зовнішня та внутрішня Конвертованість). ВКВ називають резервною валютою, так як у такій валюті центральні банки інших країн накопичують та зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків (долар, фунт стерлінгів, швейцарські франки, єни, євро).

 Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

 Замкнута (неконвертована) валюта – національна валюта, яка функціонує тільки в межах  однієї країни і не обмінюється  на інші іноземні валюти.

 Клірингові  валюти – це розрахункові валютні  одиниці, що функціонують на  основі клірингових угод. Клірингові  угоди укладаються для вирівнювання  платіжного балансу без витрат  валютних резервів: 1) при необхідності  отримання пільгового кредиту  від контрагента, який має активний баланс; 2) в якості заходу у відповідь на дискримінаційні дії іншої держави.

 В умовах  інтернаціоналізації господарювання  зростає взаємозалежність національних  господарств, активізуються пошуки  засобів національного регулювання.  В сфері валютних відносин з'являються нові особливості і тенденції:

 • посилюються  міжнародні функції національних  валют (національні грошові одиниці  приймають участь в міжнародних  розрахунках);

 • масштаби діяльності  якої-небудь валюти в міжнародному  платіжному обігу визначаються комплексом факторів (історичних, економічних, міжнародно-правових), в тому числі і національною політикою;

 • відсутня єдина  грошова основа в валютній  сфері – світова валюта;

- в умовах вільної  конвертованості валют та руху  капіталу між країнами розмиваються межі між внутрішнім грошовим оборотом та міжнародним платіжним оборотом;

- тенденція до зростання  національних та міжнародного  грошово-кредитного ринку прокладає  шлях в умовах специфіки та  особливостей національних грошово-кредитних ринків.

 Тенденція до зростання  ролі валютної сфери у відносинах  учасників міжнародного обміну  досліджена на всіх етапах  еволюції світової валютної системи,  починаючи з золотого стандарту.  Чим глибше втягнене національне  господарство в систему світових  господарських зв'язків, тим сильніше прагнення національних органів регулювання відмежувати економіку від неприємного на даному етапі зовнішнього впливу. Це протиріччя визначило еволюцію валютного механізму кожної країни, починаючи з періоду золотого стандарту і по теперішній час. В умовах золотого стандарту під конвертованістю розуміли обмін однієї валюти на іншу при твердій фіксації золотого вмісту національних валют, з їх обов'язковою розмінністю на монетарний товар.

 На відміну від золотого  стандарту, конвертованість в умовах кредитно-паперових грошей визначається інституційними нормами, які включають важливі ланки валютної політики кожної країни, а також загальні вимоги, визначені Міжнародним валютним фондом (МВФ).

 Таким чином, конвертованість  валюти є необхідною для забезпечення процесу демонополізації економіки, її структурної перебудови, подолання кризи платіжного балансу, інтеграції у світове господарство.