Контрольная работа по «Рынок ценных бумаг»

Державний комітет статистики України

Державна  академія статистики,обліку і аудиту

Полтавська  філія 
 
 

Затверджую

Декан економічного факультету

___________ Мушкіна К.Є.

«__» _________ 20__ р. 
 
 
 
 
 
 

Комплексна  контрольна робота № 13

з дисципліни «Ринок цінних паперів» 

1. Мета та функції індивідуальних учасників  ринку цінних паперів.
2. Котирування цінних паперів на вторинному ринку.
3. Тести:

      Держава та її органи можуть випускати наступні цінні папери:

              А/ боргові цінні папери;

              Б/ пайові цінні папери;

              В/ похідні цінні папери;

              Г/ інвестиційні цінні папери;

      Опціонний контракт на покупку акцій надає право його власнику:

              А/ одержувати дивіденди за даними акціями;

              Б/ брати участь у керуванні АТ;

              В/ купити акції в емітента  по заздалегідь обговореній ціні;

        Г/ купити акції в емітента по заздалегідь обговореній ціні і після терміну,           установленого контрактом.             . 
 
 
 
 
 
 

Розглянуто  на засіданні кафедри статистики і економічної теорії

Протокол №___ від «__»___________20__ р. 
 
 

Завідувач кафедри _____________                                  Укладач ______________ 
 

Відповіді 
 
 

Мета  та функції індивідуальних учасників  ринку цінних паперів. 

             Головні учасники ринку цінних паперів (фондового ринку) – емітент та інвестор.

            Емітент – юридична особа, яка від власного імені випускає цінні папери та бере на себе зобов’язання виконати умови, що випливають з умов їх випуску.

            Інвестори – фізичні і юридичні особи України та інших країн світу, які стали чи мають намір стати власниками акцій та облігацій.

             Інвесторами є особи, які вкладають власні кошти, майно, майнові та немайнові прав, у тому числі інтелектуальну власність, у цінні папери. Інвесторами в Україні можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, за винятком органів держаної влади та управління і місцевих органів самоврядування. (Це не стосується Пенсійного фонду, одним із напрямів діяльності якого є вкладення коштів у цінні папери державних органів та акціонерних товариств).

              На ринках цінних паперів у розвинених країнах (особливо акціонерних та облігаційних) інституціональні інвестори є основною категорією. Інститути купують акції з різних причин:

 – прагнення  захистити тимчасово вільні кошти  від знецінення;

 – прагнення  отримати дохід;

 – посилення  впливу на управління емітентом;

 – створення  гарантій щодо збереження господарських  взаємозв’язків із емітентом.

              Крім інституціональних інвесторів, на фондовому ринку також діють фізичні особи, яких ще називають індивідуальними інвесторами. Індивідуальні інвестори є досить численною категорією учасників ринку цінних паперів. Завдяки своїй численності, вони мають можливості акумулювати кошти індивідів, використовувати їх з метою здійснення підприємницької діяльності. Незначні кошти окремих індивідуальних інвесторів у кінцевому результаті консолідуються в акціонерні капітали, допомагають інститутам – виробникам товарів та послуг – виробляти необхідну суспільству продукцію.

             Однак на фондовому ринку домінують усе ж інституціональні інвестори:

 – по-перше,  інституціональні інвестори володіють  більшими коштами, ніж окремо  взяті індивідуальні;

 – по-друге,  саме інституціональні інтереси частіше бувають зацікавлені в тому, щоб брати участь у повсякденному управлінні справами емітента;

 – по-третє,  якщо індивідуальні інвестори  купують цінні папери, керуючись  власними інтересами, то інституціональні  інвестори досить часто роблять це з метою поєднання як власних інтересів, так і інтересів емітента.

             До професійних учасників ринку цінних паперів належать фінансові посередники: брокери, брокерські контори, банки, довірчі товариства. Професійні учасники ведуть рахунки клієнтів у цінних паперах і грошових коштах, а також здійснюють через брокерів біржові угоди з купівлі-продажу та інші біржові операції з цінними паперами.

Їх ще називають  інфраструктурними інститутами  фондового ринку. Інфраструктуру визначають як посередницьку ланку (мережу) між виробниками та споживачами певних товарів. Аналізуючи інфраструктуру фондового ринку, необхідно звернути увагу на її певні особливості.

              По-перше, ряд інфраструктурних інституцій ринку цінних паперів одночасно можуть виступати як власне посередницьким інститутом, так і емітентом та інвестором.

              По-друге, відносини, які формуються між учасниками ряду інфраструктурних інститутів – фондів, страхових компаній, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, довірчих товариств тощо, – передбачають досить високий ступінь довіри, яка міститься у відносинах фізичних та юридичних осіб до таких інституцій.

             По-третє, взаємодія суб’єктів фондового ринку з певними інститутами інфраструктури є не добровільною справою, вільним вибором, а обов’язковою умовою здійснення певних операцій. Прикладом може бути функціонування в Україні інституту реєстраторів акцій акціонерних товариств. Реєстратор є чистим монополістом, до того ж взаємодія з ним при переході прав власності на акції є абсолютно необхідною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Котирування цінних паперів на вторинному ринку 

              Вторинний ринок - це ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів, випущених в обіг раніше.

              Покупці на вторинному ринку укладають угоди не з емітентом, а з новими власниками цінних паперів. На вторинному ринку андеррайтери виступають в ролі брокерів, тобто зводять разом покупців і продавців, і у ролі принципалів, тобто скуповують і продають цінні папери з метою стабілізації цін. Вторинний ринок є основним ринком, оскільки саме на ньому відбувається:        а) торгівля цінними паперами, випущеними в обіг раніш, і

б) встановлення курсу цінних паперів, тобто визначення тієї ринкової ціни, котра відображає всю наявну інформацію про конкретний цінний папір.

              Особливістю вторинного ринку є високий рівень ліквідності, тобто можливості швидкого продажу цінних паперів. Ліквідність ринку тим вища, чим більше учасників купівлі-продажу цінних паперів.

              Вторинний ринок складається з:

1. організованого, біржового ринку;

      2. неорганізованого - "вуличного" ринку (торгівля "з прилавка").

              У 70-х роках виникли і швидко розвиваються третій і четвертий ринки цінних паперів. Фондова біржа, як організований і регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, є центральним ринком акцій найбільших монополій. Всього у світі нараховується приблизно 200 бірж у більше ніж 60 країнах. Найбільші з них: Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, Середньо-Західна (США) та ряд інших. ЗІ біржа входить до Міжнародної федерації фондових бірж (МФФБ), розташованої в Парижі.

              Лондонська і Токійська біржі у великих розмірах торгують акціями іноземних компаній. На цих біржах зареєстровано відповідно 813 і 125 іноземних компаній.   

               На фондовій біржі здійснюється котирування цінних паперів. Термін "котирування", як правило, застосовується на позначення дії або механізму встановлення ціни цінних паперів, а також ним позначають можливість обігу цінних паперів (коли цінні папери обертаються на біржі, то кажуть, що вони "котируються") .

              Хоча котирування здійснюється на фондовій біржі але біржовим курсом користуються і на позабіржовому ринку.

              Щоб стати членом біржі, необхідно купити "місце" на біржі, тобто право на торгівлю і мати в торговельній зоні біржі свого трейдера - працівника брокерської фірми, який безпосередньо виконує замовлення на купівлю-продаж цінних паперів. Брокерська фірма, що мас "місце" на біржі, називається "фірмою з місцем на біржі". Акція, котра допущена до торгів на біржі, називається "зареєстрованим цінним папером, що пройшов лістинг".

            На Нью-Йорксьхій біржі основними критеріями, котрими керується рада директорів біржі при прийнятті рішень про допуск акцій компанії до котирувань, є:

    1) ступінь національного інтересу до даної компанії;

    2) місце компанії в галузі та її стабільність;

    3) належність компанії до зростаючої галузі і перспективи, котрі дозволили б їй зберегти свої позиції.

               Компанії, чиї акції пройшли процедуру лістингу (реєстрації), повинні щорічно платити мито і періодично надавати певну інформацію інвесторам. Якщо інтерес до цінного папера неухильно падає, то рада директорів приймає рішення про делістинг цінного паперу. Папір буде вилучено з обігу. Допускається також тимчасово призупинення торгівлі яким-небудь цінним папером у випадку ажіотажу з тієї чи іншої причини навколо цінного паперу.

              Більшість бірж (до 80%), які входять у Світову федерацію бірж, проводять торги як акціями, так і облігаціями. На інших торговельних майданчиках торгують тільки акціями. Третина бірж має ф'ючерсний ринок. Близько 50% - опціонний.

              З метою порівняння бірж між собою за розміром, як правило, використовується показник капіталізації національних компаній, цінні папери яких мають лістинг на біржі. Перше місце за цим показником належить Нью-Йоркській біржі.

              На Нью-Йоркській та інших американських біржах йде торгівля в основному не акціями іноземних компаній, а американськими депозитарними розписками (АДР).