Контрольна робота з “Фінансова санація та банкрутство підприємства”

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

       Кафедра фінансів

Контрольна робота

З дисципліни: “Фінансова санація та банкрутство підприємства”

Чернігів 2009

Зміст

Вступ..........................................................................................................................

Основна частина........................................................................................................

Висновки...................................................................................................................

Література.................................................................................................................

Вступ

Поява ринкових відносин привнесла в ланки фінансової системи нашої держави глибоку кризу.

На межі банкрутства опинилось та перебуває й досі значна кількість підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання.

Неодмінною умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб’єктів господарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, а отже, оздоровити державну фінансову систему.

З метою виявлення ознак неплатоспроможності розглянемо фінансову діяльність підприємства ВАТ “Чернігівреставрація” та на його прикладі прорахуємо всі можливі моделювання банкрутства.

Основна частина

Інтегральна оцінка фінансової стійкості

Суть: класифікація підприємств за ступенем ризику, виходячи із фактичного рівня показників фінансової стійкості та рейтингу кожного показника, вираженого в балах. Виділяють наступні класи підприємств за даною методикою:

І клас – підприємство з добрим запасом фінансової стійкості;

ІІ клас – підприємство, яке демонструє в деякій мірі заборгованість, але ще не розглядається як ризикове;

ІІІ клас – проблемне підприємство (повне повернення процентів сумнівне);

ІV клас – підприємство з високим ризиком банкрутства навіть після прийняття дій по фінансовому оздоровленню;

V клас – підприємство найвищого ризику.

Розраховуємо наступні показники:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

2. Коефіцієнт проміжної ліквідності:

3. Коефіцієнт загальної ліквідності:

4. Коефіцієнт фінансової незалежності:

5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

6. Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом

              За підсумками результатів підприємство ВАТ „Чернігівреставрація” відноситься до I класу, тобто є фінансово стійким.

Методичні рекомендації про виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій про приховування банкрутства, фінансового банкрутства або доведення до банкрутства

Відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом” від 14.05.92 р. № 2343-ХН під банкрутством розуміють визнану судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки за допомогою застосування ліквідаційної процедури.

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують погрозу його банкрутства в майбутньому періоді.

Існує безліч методик проведення діагностики банкрутства, що відрізняються об’єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких робиться аналіз.

В даний час державними органами розроблений документ, у якому, по суті, викладений новий підхід до методики діагностики банкрутства українських підприємств. Це — Методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій по приховуванню банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. № 10. Методика проведення діагностики банкрутства, викладена в ньому, максимально враховує вимоги Закону про банкрутство у відношенні наступних дій боржника у випадку, якщо його фінансовому стану відповідають ознаки неплатоспроможності.

Методичні рекомендації розрізняють три ступені неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну і понад критичну неплатоспроможність.

а) поточна платоспроможність

Якщо Тп < 0 і у підприємства є прострочена кредиторська заборгованість, це свідчить про поточну неплатоспроможність.

< 0

б) коефіцієнт забезпечення власними засобами

Коефіцієнт забезпеченості

> 0,1;

в) коефіцієнт покриття

Коефіцієнт покриття

> 1

Отже,  підприємству характерні ознаки поточної платоспроможності.

              Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу розраховують коефіцієнт Бівера:

Коефіцієнт Бівера

З коефіцієнту Бівера ми бачимо, що структура балансу задовільна.

3. Модель  Альтмана

Z=3,107К1+0,995К2+0,42К'3+0,847К4+0,717К5

Z=1,23 – критичне значення

Якщо значення менше – це поганий показник.

;

;

;

;

;

Z=3,107*0,13+0,995*0793+0,42*0-0,847*0,07+0,717*0,144 = 1,38

Z=1,38> 1,23

4. Модель Ліса

Zл=0,063х1+0,092х2+0,057х3+0,001х4

Zл=0,037 – критичне значення

;

;

;

;

Zл=0,063*0,49+0,092*1,3+0,057*0,19+0,001*2,4 = 0,166;

Zл=0,166> 0,037

5. Модель Таффлера

ZТ=0,03х1+0,13х2+0,18х3+0,16х4

ZТ>0,3 – хороші довгострокові перспективи

ZТ<0,2 – існує ймовірність банкрутства.

;

;

;

;

ZТ=0,03*4,43+0,13*1,69+0,18*0,29+0,16*1,3=0,61;

ZТ=0,61 > 0,3

6. Модель Спрінгейта

ZС=1,03х1+3,07х2+0,66х3+0,4х4

ZС=0,862 – критичне значення

;

;

;

;

ZС=1,03*0,71+3,07*0,175-0,66*0,59+0,4*0,16=0,97;

ZС =0,97> 0,862

7. Модель Терещенко О.О.

Z=1,04х1+0,75х2+0,15х3+0,42х4+1,8х5 - 0,063х6 - 2,16

Z >0,55

;

;

;

;

;

;

Z=1,04*1,69+0,75*0,71+0,15*2,28+0,42*0,092+1,8*0,1144-0,063*5,47 - 2,16=1,17;

Z=1,17 > 0,55

8. Інтегральний показник фінансового стану

Іфс=3,2х1+1,6х2+0,4х3+0,8х4 +1,6х5+1,6х6

Іфс >0,9 – мінімальний ризик

0,8< Іфс <0,9 – помірний ризик

0,7< Іфс <0,8 – середній ризик

0,6< Іфс <0,7 – граничний ризик

Іфс<0,6 – неприпустимий ризик

;

;

;

;

;

;

Іфс=3,2*0,34+1,6*1,18+0,4*1,69+0,8*0,98 +1,6*0,71+1,6*0,69=6,69

6,69>0,9
Висновки

Аналізуючи діяльність підприємства можна зробити висновки:

Згідно “Методичним рекомендаціям з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій по приховуванню банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. № 10.

Підприємству характерні ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню боржника;

Поточна неплатоспроможність показує, що задоволення вимог кредиторів неможливе тимчасово, виплати будуть проводитись одразу з появою коштів.

Коефіцієнт Бівера показує про незадовільну структуру балансу.

Прораховуючи коефіцієнт Альтмана ми побачили, що розрахунок перевищує критичне значення Z=1,38> 1,23.

Згідно моделі Лісса показник перевищує граничне значення Zл=1,66> 0,037.

Згідно моделі Таффлера показник становить ZТ=0,61 > 0,3.

Згідно моделі Спрінгейта показник становить ZС 0,97> 0,862.

Згідно моделі Терещенко на підприємстві не спостерігається тенденція розвитку банкрутства, показник перевищує норматив Z=1,17 > 0,55.

Аналізуючи діяльність підприємства можна сказати, що підприємству ВАТ „Чернігівреставрація” для збільшення доходів необхідно провести модернізацію виробничого процесу для можливості виробляти більш конкурентну продукцію, зменшити витрати на енергоносії та сировину, зменшити кількість браку.

Література

1.   Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Вводиться в дію постановою ВР № 2344-12 від 14.05.1992 р.)

2.   Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2003.- 148 с.

3.   Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

Економічна сутність санації підприємства

Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У чому полягає сутність фінансової санації підприємств ?

Термін «санація» походить від латинського «sanare» — оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банк­рутств промислових, торговельних, банківських монополій, ви­значаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; ви­пуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капі­талу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в дов­гострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Вважаємо, що наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є до­статньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кри­зи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принци­пових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм са­нації.

Деякі з вітчизняних авторів (наприклад, І. А. Бланк) із санаці­єю ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридич­них чи фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошен­ня підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Із цим не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.

М. І. Титов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати таке за­конодавче визначення санації: санація — це оздоровлення не­спроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з бо­ку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяль­ності боржника і запобігання його банкрутству.

Це визначення також тяжіє до розуміння санації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника.