Контрольна робота з "Фінансова діяльність"

Законами № 710/97-ВР та № 1201-XII установлено винятки із загального правила, які містяться у Цивільному кодексі.

Оформлення переходу та реалізації права власності здійснюється лише за умови повної оплати цінних паперів та залежно від форми випуску цінних паперів:

1. іменні цінні папери в документарній формі передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. Передавальне розпорядження оформляється власником, який дає розпорядження реєстроутримувачу внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв'язку з передачею іменних цінних паперів іншій особі. Передавальне розпорядження має бути підписано зареєстрованою особою або її уповноваженою особою, а при зареєстрованій податковій заставі — й органом державної податкової служби — заставодержателем. Якщо цінні папери перебувають у спільній неподільній власності кількох осіб, то передавальне розпорядження має бути підписано кожним співвласником;
2. цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходять до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів;
3. право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігачів.

У разі якщо інвестору належить пакет акцій менший, ніж 25%, операції з такими корпоративними правами (фінансовими  інвестиціями) здійснюються у тому самому порядку, що i з блокувальним пакетом акцій.

Інвестиції в  дочірні підприємства — інвестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства. Контроль — вирішальний вплив на фінансову, господарську i комерційну політику підприємства з метою одержання вигід від його діяльності.

У цьому випадку згідно з діючим законодавством дочірнє  підприємство — власність іншого (материнського) підприємства, що є єдиним засновником. Взаємовідносини між підприємством-інвестором i дочірнім підприємством регулюються насамперед статутом дочірнього підприємства, а в деяких випадках — i відповідним договором.

Такі фінансові інвестиції находять відображення у Балансі  за статтею 040 «Довгострокові фінансові  інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств».

Проте при використанні такого активу платника податків як джерела  погашення податкового боргу  необхідно приймати рішення про продаж цілісного майнового комплексу (дочірнього підприємства).

Інвестиції в  спільну діяльність — інвестиції для ведення господарської діяльності зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох сторін або більше відповідно до письмової угоди між ними. Спільний контроль — розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення спільної діяльності.

Спільна діяльність здійснюється на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу договір про спільну діяльність повинен передбачати тимчасову передачу майна у спільне користування з іншими учасниками цього договору без переходу права власності на це майно. Тобто таким договором не може бути договір, що передбачає передачу (перехід) права власності на майно від одного учасника до іншого чи отримання одним учасником від іншого майна, коштів у позику (тимчасове користування) або для використання у власній діяльності.

Фінансові інвестиції у спільну  діяльність обліковуються у Балансі за статтею 040 «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Висновок

 

 

Фінансово-господарська діяльність підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм розпочинається з формування статутного капіталу. Тобто формування первісного капіталу є важливим етапом створення підприємства, оскільки організація кожної справи потребує відповідного фінансового забезпечення. Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв'язку між розмірами статутного капіталу підприємства та обсягом виробництва товарів на ньому, тому що обсяг виробництва визначається ще й такими факторами як попит, пропозиція, ціна на товари тощо.

У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього  фінансування, ділову репутацію підприємства. Величина статутного капіталу, яка визначає участь кожного з засновників, акціонерів у капіталі підприємства, є критерієм визначення суми прибутку, яку кожен із них одержує при його розподілі.

Згідно з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свій статутний капітал або шляхом підписки на акції на фондовому ринку (відкриті АТ), або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права їх продажу.

Корпоративні  права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською  організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації  та активів у разі ліквідації останньої  відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом  i статутними документами.

Згідно  з нормами Закону № 1576-XII лише акціонерні товариства мають статутний фонд, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Кожен акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій.

Фізична особа - засновник приватного підприємства є власником 100-відсоткового капіталу такого підприємства, має право на керування і отримання відповідної  частки прибутку у вигляді дивідендів.

Документальним  підтвердженням володіння корпоративними правами юридичної особи є  інформація в бухгалтерському обліку платника податків про фінансові  інвестиції і знаходять відображення у Балансі за статтями 040 «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств», 045 «Інші довгострокові фінансові інвестиції», 220 «Поточні фінансові інвестиції».

Залежно від рівня впливу i контролю за операційною та фінансовою політикою компанії, в яку вкладено капітал, фінансові (корпоративні) права поділяються на інвестиції в асоційовані підприємства, в дочірні підприємства та в спільну діяльність.

Фінансові інвестиції у спільну діяльність обліковуються у Балансі за статтею 040 «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      Використана література

1. Конституція України // Закони України: В 12 т. - Т. 10. - С. 5-40.
2. Про підприємництво:Закон України від 7 лют. 1991 р., № 698- ХП// Закони України: В 12 т. - Т.1. - С. 91 - 201.
3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 12 серп. 2001, № 9742 // Офіц. вісник України. - 2001. - № 10. 
4. Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23 лют. 2006 р. - № 3480-IV. 
5. Гаршина O.K. Цінні папери: Навч. посіб. - К: Видавн. дім "Слово", 2004.
6. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. Г.Н. Климка, В.П Нестеренка. 
7. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. - К.: Знання, 1999.
8. Зятківський I. В. Фінанси підприємств. Навч. посіб. -К.:Кондор, 2003.
9. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств. - К.: МАУП, 2003.
10. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. -К.:КНЕУ, 2002.
11. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. 2. вид. - К.: Лібра, 1999. 
12. Зятківський І.В. Фінансове забезпечення діяльності підприємств. - Тернополь: Екон. думка, 2000.
13.  Грідчина М. В. Управління фінансами акціонерних товариств. -К.: А.С.К., 2005.
14. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства.- К.: Либідь, 2002.
15. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003.
16. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб., - К.: КНЕУ, 2000.