Контрольна  робота 

з дисципліни: 

«Фінанси» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

1. Механізм створення грошей комерційними банками

2.  Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності.  

     Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Механізм  створення грошей комерційними банками

      Пропозиція  грошей в економіці змінюється у  результаті операцій центрального банку, комерційних банків і рішень небанківського сектора. Центральний банк контролює  пропозицію грошей шляхом впливу на грошову базу, а також на мультиплікатор (Грошо́во-креди́тний мультипліка́тор — це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку:M = 1/r). Фактичний обсяг пропозиції грошей складається в результаті операцій комерційних банків по прийманню вкладів і видачі позик з врахуванням обов’язкових резервних вимог. 
 Резервні вимоги впливають на здатність комерційних банків змінювати пропозицію грошей двома шляхами:        1) змінюючи обсяг надлишкових резервів комерційних банків;   2) змінюючи розмір (величину) грошового мультиплікатора.  Зменшення резервних вимог переводить обов'язкові резерви в надлишкові й тим самим збільшує можливість банків створювати нові гроші. Водночас при зменшенні резервних вимог відбувається зростання грошового мультиплікатора. Обов'язкові резерви не дають прибутку комерційним банкам, тому їх часто розглядають як податок на грошові активи приватного сектора. Скорочення неприбуткових резервів дає змогу комерційним банкам підвищити процентну ставку по депозитах а також залучати додаткові депозити у банківську систему. Це все приводить до збільшення пропозиції грошей в економіці. І навпаки, збільшення резервних вимог скорочує пропозицію грошей за рахунок зменшення грошового мультиплікатора і скорочення надлишкових резервів. 
Завдяки багатосторонній дії, норма обов'язкових резервів є потужним засобом впливу на пропозицію грошей. Зміна резервних вимог безпосередньо впливає на структуру резервів комерційних банків. Але часта зміна норми обов'язкового резервування вимагає від комерційних банків підтримувати значний рівень надлишкових резервів, щоб мати змогу в будь-який момент виконати підвищені резервні вимоги. Існування значних надлишкових резервів не дає можливості центральному банкові ефективно застосовувати інструменти грошово-кредитного регулювання.  Тому резервні вимоги не використовуються для поточного контролю за розміром грошової маси в економіці. Вони є інструментом довгострокової дії і застосовуються найрідше. 
 Пропозиція грошей (Мs) містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чекові депозити (D), тобто Мs = С+D. Фактично – це агрегат M1, де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а чекові депозити – зобов'язання комерційних банків. 
 Існує декілька можливих джерел створення нових депозитів у системі комерційних банків: 
 • вкладення небанківським сектором готівкових грошових коштів у комерційні банки; 
 • купівля комерційними банками або центральним банком державних цінних паперів у фірм та населення; 
 • купівля банківською системою іноземної валюти у небанківського сектора; 
 • надання комерційними банками позичок небанківському сектору економіки. 
 Куплені цінні папери та іноземна валюта сплачуються банками шляхом збільшення депозитів продавця на суму угоди. Надання позичок також супроводжується зростанням депозитів. 
 Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто доступні для забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку (ТR).  Система, за якої банк володіє резервами, що дорівнюють його депозитам, є системою стовідсоткового банківського резервування. За такої системи комерційні банки не можуть впливати на рівень пропозиції грошей, але можуть змінювати її структуру, приймаючи вклади. Система, за якої вартість банківських резервів менша, ніж загальна сума банківських депозитів, має назву часткового банківського резервування.  Сучасна банківська система базується на частковому резервуванні депозитів. Це означає, що всі комерційні банки мають мінімальні обов'язкові резерви (R) пропорційно до суми відкритих депозитів. Норма обов'язкового резервування, або резервні вимоги – встановлені законом вимоги до рівня резервів проти зобов'язань комерційного банку по внесках, – є відношенням суми обов'язкових резервів до суми залучених депозитів: r = R/D. Обов'язкові резерви скорочуються пропорційно скороченню депозитів. Величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов'язкові резерви, називається надлишковими резервами: Е = ТR – R. 
 За системи часткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів.  Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви. 
 Припустимо, що резервні вимоги дорівнюють 10% (r=0,1), а початковий депозит банку А становить 100 грошових одиниць. Тоді 10 одиниць банк повинен тримати як обов'язковий резерв, а 90 – його надлишкові резерви. Якщо банк А надасть 90 одиниць у позику, то він збільшить пропозицію грошей на 90, і тепер вона буде дорівнювати 100+90=190. Вкладникам належить 100 одиниць депозитів, а 90 грошових одиниць перебуває у позичальників. Якщо ці 90 одиниць знову опиняться, скажімо, у банку В у вигляді депозитів, процес поновиться: 10%, тобто 9 одиниць, банк В залишить у резервах, а на суму 81 надасть позики, збільшуючи пропозицію грошей ще на 81 одиницю. Третій банк, С, куди можна покласти ці гроші, додасть іще 72,9 одиниці до пропозиції грошей.  Таким чином, на кожному етапі зазначеного процесу кожен новий вклад і кожна нова позика збільшують пропозицію грошей. 
Я кщо процес продовжиться до використання останньої грошової одиниці, то у загальному вигляді пропозицію грошей можна показати як Мs = (1/r) D, де r – норма обов'язкового резервування, D – початковий депозит. Коефіцієнт 1/r має назву простого депозитного мультиплікатора, або банківського мультиплікатора. 
 Простий депозитний мультиплікатор (m=1/r)визначає максимальну кількість нових депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов'язкового резервування. Максимальне розширення депозитів – збільшення грошей на чекових рахунках – визначається як добуток простого депозитного мультиплікатора і надлишкових резервів: D = тЕ. Зменшення загальної кількості банківських резервів призводить до мультиплікативного скорочення депозитів. Збільшення резервних вимог також скорочує обсяг безготівкової грошової маси. 
 Таким чином, внаслідок банківського кредитування кількість грошей в економіці зростає. Процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків називається кредитною мультиплікацією, або мультиплікативним створенням депозитів. Кредитна мультиплікація визначає максимальний рівень кредитної експансії на внутрішньому ринку і, відповідно, максимальний обсяг грошової маси, що випускається банківською системою в обіг при певному рівні резервних вимог. 
 Первинне збільшення вкладів утримується зростанням пропозиції грошей в певних межах. 
 1. Не кожна позика створює приріст коштів на банківських рахунках.  Якщо б банк відкрив позиковий рахунок для певної фірми, а інша фірма сплатила б таку ж суму як обсяг позики, то первинного зростання банківських вкладів не відбулося б. Лише чисті збільшення позик дають ефект зростання. Такий чистий приріст виникає тоді, коли національний банк купує державні цінні папери. 
 2. Існує межа зростання пропозиції грошей від одноразового збільшення вкладів. Як показують наведені числа, у ланцюгу розширення вкладів кожен наступний банк дає все менше зростання вкладів, оскільки мусить утримувати якусь частину готівки як резерв. Тому обсяг надлишкових резервів, у межах яких може бути зроблена позика, постійно зменшується.  
 3. Процес зміни пропозиції грошей може йти і у зворотному напрямку – до її зменшення. Подібно до того, як первинне зростання вкладів може привести до багаторазового збільшення їх загального обсягу, так і первинне скорочення може привести до падіння їх загального обсягу тією ж мірою. Розмір цього скорочення також обмежується розміром резервної частки.  
 4. Процес розширення може залишитись незавершеним. Якщо кожен банк у ланцюгу завжди надає у позику такі кошти, які за обсягом дорівнюють величині його надлишкових резервів, то розширення може відбуватись. Однак це може бути й не так. Третій чи п'ятий банк у ланцюгу може не знайти клієнта, якому варто надати кредит, і вирішить на якийсь час притримати надлишкові резерви. Або позичальники уздовж ланцюга знімуть готівку з деяких своїх вкладів, що призведе до скорочення банківських резервів та зниження позикової спроможності банків. За цих обставин потенційне розширення буде реалізоване тільки частково. 
 5. Процес розширення потребує певного часу. Так само, як і мультиплікативний процес інвестування, розширення пропозиції грошей у реальному житті наштовхується на чималі труднощі. Банки не збільшують свої позики відразу ж, як тільки зростають їхні резерви. Клієнти банків теж не відразу використовують банківські позики. У банківській справі тривалість оформлення операцій досить неоднакова, що не дозволяє точно передбачити період, за який початкове зростання вкладів пройде через усю систему. Розуміння механізму розширення пропозиції грошей дозволяє краще збагнути роль банківської системи. Засоби банківської системи врешті-решт мають одну мету і приводять до одного кінцевого результату – збільшення чи зменшення надлишкових банківських резервів. А це, відповідно, дає поштовх процесам розширення чи скорочення пропозиції грошей.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Фінансовий  механізм зовнішньоекономічної діяльності

 

      Фінансовий  механізм зовнішньоекономічної діяльності використовується для провадження  у цій сфері фінансової політики держави та суб’єктів господарювання . Він являє собою сукупність способів організації фінансових відносин , що застосовуються в цілях досягнення благо приємних умов розвитку як сфери зовнішньоекономічної діяльності , так і економіки країни в цілому .

      Фінансовий механізм включає види, форми, методи фінансових відносин та способи їх кількісного визначення . Кількісні параметри та способи їх визначення є найбільш рухомими частинами фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Так неодноразово змінювались ставки податків, способи розподілення прибутку та інші.

      Чітко працюючий, ефективний фінансовий механізм зовнішньо-економічної діяльності дуже важливий як для держави в цілому, так і для суб’єктів підприємницької діяльності , бо він формує обличчя держави у зовнішньоекономічних стосунках з іншими країнами та надає можливість максимально ефективно використати наявні ресурси та потенціал.

      Для більш глибокого розуміння фінансового  механізму зовнішньоекономічної діяльності треба визначити що собою являє  зовнішньоекономічна діяльність та хто її має право здійснювати на території України.

Отже  суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є :

      а ) фізичні особи, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

      б ) юридичні особи зареєстровані як такі в Україні і які мають  постійне місце знаходження на території України,  в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

      в ) об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб які не є юридичними особами за законами України, але які мають постійне місце знаходження на території України і яким за законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

      г ) структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності які не є юридичними особами за законами України ( філії, відділення тощо ), але мають постійне місце знаходження на території України.

      д ) спільні підприємства за участю суб’єктів  господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місце знаходження на території України.

      е ) інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України;

      Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності на території України, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України діють як юридичні особи згідно з законів України .

      До  видів зовнішньоекономічної діяльності , які здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, належать:

      а ) експорт та імпорт товарів, капіталів, робочої сили;

      б ) надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, що не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

      в ) кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;

      г ) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у  випадках предбачених законами України ;

      д ) кредитні та розрахункові операції між  суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських кредитних та страхових установ за межами України; створення зазначених установ іноземними суб’єктами господарської діяльності на території України у випадках передбачених законами України;

      е ) спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України так і за її межами;

      ж ) підприємницька діяльність на території України пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгівельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності та аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

      з ) організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

      и ) діяльність побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності ;

      к ) орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

      л ) операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та міжбанківському валютному ринку ;

      м ) роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України так і за її межами; роботи на контрактній основі іноземних фізичних осіб суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України так і за її межами ;

      н )та інші види зовнішньоекономічної діяльності не заборонені законами України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Cписок літератури:

1. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. –К.: КНЕУ, 2002.
2. Терещенко О.О. Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2003.
3.   http://bookz.com.ua -  книги он-лайн.
4. http://buklib.net/- наукова бібліотека.