Контрольна модульна робота з “ Фінанси зарубіжних корпорацій ”

КРИВОРІЗЬКИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічного аналізу і фінансів

Дисципліна  “ Фінанси  зарубіжних корпорацій ” 
 
 

Контрольна  модульна робота № 1 
 

2 варіант

ЗМІСТ 
 

1. Партнерства.  Багатонаціональні компанії. Корпорації.  Холдинги. Податки з доходів корпорацій.
2. Поняття ефективного корпоративного управління.
3. Фінансова стратегія корпорації.

Ефект синергізму це -

1)  вартість  нової компанії стає вищою  за вартість окремих компаній, що злились;

2) підвищення  результатів управління;

3) зменшення  трансакційпих витрат на проведення операцій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. .  Багатонаціональні  компанії. Корпорації.  Холдинги. Податки  з доходів корпорацій.

Організаційні одиниці підприємництва 

 Будь-яка  підприємницька діяльність відбувається  в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих уподобань та смаків, але в головному визначається об'єктивними умовами — сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами і недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний вибір, треба знати, із чого можна вибрати.

 Організаційною  одиницею підприємництва є фірма  або компанія.

Фірма — це підприємство, організація, установа, яка здійснює господарську діяльність з метою  отримання прибутку. Як фірми можуть бути представлені індивідуальні підприємці та їх об'єднання.

 Компанія  — це асоціація підприємств,  що функціонує на принципах  партнерства, корпорації або інших  форм організації бізнесу.

 Це лише  загальні назви, що використовуються  стосовно будь-якого підприємства. Вони відбивають тільки той факт, що підприємства або організації мають права юридичної або фізичної особи (грома-Дяни-підприємці). Проте поняття "фірма" або "компанія" не відображають організаційно-правового статусу суб'єкта підприємницької Діяльності. Тому, крім назви фірми, будь-якому підприємцю важливо вибрати конкретну організаційно-правову форму своєї діяльності, тобто зафіксовану нормами права єдність організаційних і економічних засад діяльності суб'єкта підприємництва.

 Найбільш  значущими ознаками, що відрізняють якусь одну організаційно-правову форму від інших, доцільно вважати:

 кількість  учасників створюваного господарського  суб'єкта (об'єднання);

 хто є  власником використаного капіталу;

 джерела  майна як матеріальної основи  господарської діяльності;

 межі майнової (матеріальної) відповідальності;

 спосіб  розподілу прибутку і збитків;

 форма управління  суб'єктом господарювання.

Організаційно-правові  форми підприємницької діяльності 

 Загальновідомі  три основні організаційно-правові  форми підприємницької діяльності: 1) одноосібні володіння; 2) партнерства (товариства); 3) корпорації. Розглянемо детальніше ці форми. 

 Одноосібне  володіння. Суть його полягає  в тому, що все майно фірми  належить одному власникові, який  самостійно управляє фірмою, одержує  прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми. Одноосібні володіння мають свої переваги. 

 По-перше,  оскільки весь прибуток належить  підприємцеві, вія кровно зацікавлений  в ефективній праці. Зосередження  прибутку в одних руках дає можливість безпосередньо використовувати його в інтересах справи. До того ж прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається як його індивідуальний дохід і оподатковується лише індивідуальним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших випадках). 

 По-друге,  у власника фірми витрати на  організацію виробництва є невеликими. Його управлінські рішення негайно  втілюються в життя. Він непідзвітний  співвласникам чи будь-яким керівним  органам. Невеликі розміри фірми  дають змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність дуже цінується підприємцями. 

 По-третє,  одноосібному володінню властива  простота в організації фірми  та її ліквідації. В обох випадках  достатньо лише рішення самого  підприємця. 

 Проте, ця  форма підприємництва має і  значні недоліки. 

1. Мають місце  труднощі із залученням великих  капіталів, а власних фінансових  ресурсів одноосібного підприємця  здебільшого не вистачає для  розвитку своєї справи. Через  невисокий рівень платоспроможності комерційні банки неохоче надають таким підприємцям великі кредити, вимагаючи більш високу плату за користування ними.

 Повна відповідальність  за борги. Це означає, що  у випадку невдалого господарювання  одноосібний власник може втратити  не лише особисті заощадження, а й усе майно, яке піде на сплату боргів кредиторам.

 Відсутність  спеціалізованого менеджменту, що, ясна річ, негативно позначається  на ефективності підприємницької  діяльності. Адже одноосібний власник  сам виконує всі управлінські  функції. Проте далеко не всі люди здатні не це.

 Невизначеність  термінів функціонування. Підприємницька  діяльність такої організаційної  форми юридичне припиняється  у разі банкрутства, позбавлення  волі за карний злочин, психічного  захворювання або смерті одноосібного власника ( 

 Партнерство  (товариство). Ця форма організації  підприємництва є логічним продовженням  розвитку одноосібного володіння.  Така організаційно-правова форма  підприємницької діяльності передбачає  об'єднання капіталів двох і  більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір. 

 За ступенем  участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю. 

 Розглянемо, які переваги партнерство має  перед одноосібними володіннями. 

 По-перше,  зростають фінансові можливості  фірми внаслідок об'єднання кількох  капіталів. Банки сміливіше дають  кредити таким фірмам. 

 По-друге,  вдосконалюється управління фірмою. З'являється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських  функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних менеджерів. 

 По-третє,  велика свобода та оперативність  господарських дій. 

 По-четверте, як і одноосібні володіння,  партнерства користуються податковими  пільгами, оскільки прибуток кожного  учасника оподатковується як його індивідуальний дохід. 

 Проте цей  тип організації підприємницької  діяльності має певні недоліки, через що він інколи не тільки  не може подолати недосконалість  одноосібної власності, а й  породжує нові проблеми.

 Необмежена  відповідальність будь-якого товариства може загрожувати всім партнерам так само, як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрутство товариства в цілому, оскільки в більшості випадків учасники несуть солідарну відповідальність.

 Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партерів можуть провокувати малоефективну діяльність, а колективний менеджмент — негнучке управління товариством.

 Непередбачуваність  процесу і результатів діяльності  товариства як нестійкої організаційно-правової форми підприємництва значно збільшують господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску  

 Корпорація (акціонерне товариство) є зараз  домінуючою формою підприємницької  діяльності, її власниками вважаються  акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску до акціонерного капіталу корпорації. Весь прибуток корпорації 
 

 належить  її акціонерам. Виокремлюють дві  його частини. Одна частина  розподіляється серед акціонерів  у вигляді дивідендів, друга —  це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвесту-вання. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами. 

 Переваги  корпорації (акціонерного товариства) є достатньо відомими. 

 По-перше,  корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об'єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу. 

 По-друге,  потужній корпорації значно простіше  постійно збільшувати обсяги  виробництва або послуг. Це дає  добру можливість отримувати прибуток, що постійно зростає. 

 По-третє,  кожний акціонер як співвласник  корпорації несе лише обмежену  відповідальність (за банкрутства  фірми він втрачає тільки вартість  своїх акцій). Важливо й те, що  окрема особа може зменшити  свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред'явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам. 

 По-четверте, корпорація — це організаційно-правове  утворення, яке може функціонувати  дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку. 

 Корпоративна  форма організації підприємницької  діяльності, як і всі інші, має  недоліки. 

1. Мають місце  певні розбіжності між функціями  власності й контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами і акціонерами корпорації.

 Корпорація  сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отриманий корпорацією прибуток, а потім —дивіденди акціонерів, тобто фактично є проблема подвійного оподаткування.

 У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань посадових осіб. Наприклад, керівництво корпорації може організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених безгосподарністю певних структурних ланок  
 

Міжнародні  холдинги як суб’єкти міжнародного бізнесу. Організаційна та управлінські структури. 

Більшість багатонаціональних компаній розвинених країн Європи та Північної Америки організовані за ієрархічним принципом та мають  структуру холдингу. Холдингова компанія є особливим типом фінансової чи фінансово-промислової компанії, що створюється для володіння контрольними пакетами акцій (контрольними паями) інших фірм з метою ділового контролю над ними та управління їхньою діяльністю. 

В якості засновницького внеску при створенні холдингової компанії можу бути внесені будь-які активи, як матеріальні (грошові кошти, цінні папери, будівлі, споруди, обладнання), так і нематеріальні (права використання природними ресурсами, права на інтелектуальну власність, патенти, ліцензії). Якщо засновником холдингової компанії є акціонерне товариство, в якості засновницького внеску можуть виступати акції (паї) цього товариства. 

Після заснування головної холдингової компанії, найпоширенішим варіантом процесу організації  БНК є заснування дочірньої фірми  в обраній країні з метою розвитку через неї торгово-збутових операції по просуванню, наданню послуг чи організації місцевого виробництва. Як правило, над такими дочірніми підприємствами встановлюється 100% контроль з боку материнської компанії чи субхолдингу (за більш складної ієрархічної структури групи), якщо це не суперечить місцевим законам. Надалі можливе часткове зниження участі групи в акціонерному капіталі дочірньої фірми. Якщо досягнуто згоди між керівництвом холдингової компанії та радою директорів компанії-мети, що поглинається про купівлю-продаж акцій, то частіше відбувається обмін акцій цієї фірми на акції холдингової компанії.