Контроль у системі управління державним боргом

    Отже  ефективність фінансового контролю зумовлена низкою чинників, серед  яких важливою є наявність надійної системи управління державним боргом з боку органів державного управління, до компетенції яких належать функції з державного боргу, а відтак і вдосконалення і зміцнення внутрішнього контролю. Це визначає інституційна, організаційно-правова характеристика державного боргу. З іншого боку, необхідним є системний фінансовий контроль з боку Рахункової палати, а відтак парламенту, усього суспільства та зовнішніх суб’єктів. Законодавство має чітко визначати механізм управління державним боргом а також в достатньому обсязі надавати повноваження та можливості для Рахункової палати щодо оцінки зовнішніх та внутрішніх чинників формування середовища контролю. Законодавство повинно також гарантувати можливість співпраці національних органів влади з міжнародними фінансовими організаціями.

   2. Розмір державного боргу і економічна ( валютно-фінансова безпека) держави 

    В умови глобалізації, інтеграційних  процесів економічна безпека країни виступає першочерговим завданням забезпечення зростання економіки та рівня життя населення. Має прямий вплив на економічну сферу – реальний сектор, сектор послуг, фінансовий, інноваційний, інвестиційний тощо. Державний борг, його розмір, методи розміщення та погашення мають зв'язок майже зі всіма процесами економічного життя держави (дефіцит бюджету, розмір грошової маси, темпи інфляції) особливо під час валютно-фінансової кризи.

    Економічна  безпека - це такий стан національної економіки, який дає змогу зберігати  стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства та держави.

    Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.

    Нинішній  рівень економічної безпеки в  Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни. Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України. [ 1, c. 20-21]

    Незважаючи  на теперішній, відносно невдалий етап функціонування системи внутрішніх позик в Україні державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення функціонування системи державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій, та зменшення їх дохідності.

    Розглянемо  ринок боргу (внутрішній та зовнішній) в контексті економічної безпеки країни. Безпечність боргу – спроможність обслуговувати і погашати зобов’язання. Державний борг поділяється на внутрішній (кредити від вітчизняних банків, державні позики в національній валюті на внутрішніх ринках) і зовнішній (кредити міжнародних фінансових організацій, позики іноземних держав, державні позики у іноземній валюті на зарубіжних ринках).

    Порівняння  зовнішнього і внутрішнього боргу  до ВВП відображає боргову безпеку. Цей розрахунок зазначено в табл. 1 [7].

   Таблиця 1

                Розрахунок рівня боргової безпеки України за 2004-2010 рр. 

    Згідно  міжнародного досвіду, допустимий рівень зовнішнього державного боргу не має перевищувати 60 % ВВП. Проте національна ситуація полягає в загрозливому стрімкому рості в останні роки. Нарощування боргових зобов`язань в кілька разів перевищують темпи зростання економіки – свідчення неефективного використання коштів, у зв’язку з відсутністю національного консенсусу щодо національної моделі соціально-економічного розвитку, чітко окреслених національних інтересів, політичною та економічною нестабільністю. Наслідком є формування структурно деформованої і незбалансованої соціально-економічної системи держави з істотним посиленням стратегічних загроз економічній та національній безпеці [2, c.43-44].

    Зовнішні  позики забирають частину майбутніх  прибутків держави, посилює позиції  кредитора та послаблює фінансову  систему держави. Позики отримують  більшість країн світу, проте  ваговим є ефективне використання кредитних ресурсів. В Україні відсутнє стратегічне використання залучених коштів, державне стратегічне бачення розвитку національної економіки. Простежується критична ситуація швидкого зростання державного боргу і погашення боргів в найближчі роки (табл. 2). [7]

    Таблиця 2

    Погашення боргів млрд. грн. (без врахування виплат НБУ по боргу перед МВФ) 

    Наслідки  зростання боргу – втрата економічної незалежності, вилучення з фінансового ринку коштів (ріст внутрішнього боргу), які б могли бути використані на розвиток реального сектору, зменшення конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх ринках, спад рівня життя населення.

    Ріст ВВП в наступних роках в абсолютних числах (в основному через інфляцію) та зниження у відносних, наслідком чого є імовірна девальвація національної валюти з автоматичним ростом вартості обслуговування боргу у іноземній валюті.

    Для забезпечення економічної безпеки країни та розвитку економіки необхідно змінювати парадигму управління, створювати стратегічне державне бачення стійкого зростання, критерії використання запозичень і їх повернення, ефективне використання коштів в реальному секторі, що відрізнятиметься від теперішнього споживчого використання запозичень.

    Згідно  із Законом України «Про структуру  державного внутрішнього боргу України» Верховна Рада України затверджує структуру  і граничний розмір державного боргу  країни. Внутрішнє позичання здійснюється в Україні переважно через облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Ринок ОВДП не визначається своєю інтенсивністю, що потребує втілення довгострокової програми розвитку ринку ОВДП та відновлення довіри до них.

    Зовнішні  борги мають як негативний, так і позитивний вплив на фінансову безпеку держави. З погляду негативного впливу неотримання або несвоєчасного одержання, або отримання в менших розмірах фінансової допомоги, призводить до невиконання низки бюджетних програм, погіршення стану платіжного балансу, і як наслідок, загрожує як бюджетній, так загалом і фінансовій безпеці держави. У свою чергу, надмірні щодо узагальнювальних об'ємних економічних показників, розміри зовнішнього боргу та кошти на його обслуговування потенційно загрожують фінансовій безпеці держави. З позитивної позиції у зв'язку з браком коштів міжнародна фінансова допомога сприятиме вирішенню нагальних потреб держави, що поліпшить стан її фінансової безпеки. [ 4, c. 35-36]

    Аналіз  безпеки держави у сфері зовнішньої заборгованості здійснюється шляхом експертного оцінювання, а саме порівнюються боргові індикатори конкретної держави з їхніми граничними значеннями, що використовуються у світовій практиці. Значне використання запозичень протягом двох - трьох років створює фінансову піраміду, що зумовлює фінансовий крах усієї системи. Взагалі, про наростаючу кризу зовнішнього боргу будь-якої держави свідчить збільшення його співвідношення з ВВП, обсягом експорту, співвідношення імпорту до чистих золотовалютних резервів.

      Державний борг, його розмір, методи розміщення та погашення прямо та опосередкованно впливають майже на всі процеси економічного життя держави (дефіцит бюджету, розмір грошової маси, темпи інфляції), тобто на економічну безпеку країни.

    Отож, до заходів підвищення боргової безпеки України належать такі дії:

1. Удосконалення  законодавчого забезпечення формування  внутрішньої та зовнішньої заборгованості;

2.   Узгодженість зі стратегією економічного розвитку, прогнозам ВВП, платіжного балансу, резервів НБУ;

3. Поліпшення  процесів формування, обліку, обслуговування та контролю державних запозичень;

4.   Розробка системи індикаторів щодо стану сукупного державного боргу;

5.   Переведення частини заборгованості у державні цінні папери;

6. Проведення скоординованої політики співвідношення між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями;

7. Запровадження зваженої системи управління державним боргом, за допомогою якої приймалися б рішення залежно від ситуації, що склалася у фінансовій сфері. [ 5, c. 42] 
 
 
 
 

3. ПРАКТИЧНЕ  ЗАВДАННЯ  

    Припустимо, що граничний рівень дефіциту державного бюджету затверджено у розмірі 3,5 % . Під час виконання бюджету виявилось, що на 1 вересня його доходи становлять 16833751 гр. од., а видатки – 18411308 гр. од. Чи вважаєте Ви за потрібне введення механізму секвестру державних видатків? Що це таке? На який термін вводиться секвестр державних видатків?

    Оскільки  на 1 вересня утворився дефіцит  державного бюджету у розмірі  1577557 гр. од. (9,4%) , то в цьому випадку необхідно провести механізм секвестру державних видатків, оскільки граничний рівень дефіциту державного бюджету затверджено у розмірі 3,5 % . Період даного секвестру буде становити 4 місяці, тобто до закінчення поточного бюджетного періоду.

    Секвестр  означає, що необхідно провести пропорційне  зниження витрат на 5, 10, 15% і т.д. щомісячно за всіма статтями бюджету протягом частини фінансового року, що залишилися. Секвестру не підлягають так звані захищенні статті – витрати на заробітну плату, стипендії, медикаменти, харчування.

    У бюджетному кодексі йдеться про  секвестрування Державного бюджету  і передбачається, що такі ж повноваження надаються місцевим органам. Якщо квартальні звіти зафіксовують нестачу надходжень на рівні понад 15% бюджетного розпису  на відповідний бюджетний період, то Міністерство фінансів уповноважене підготувати зміни до Державного бюджету з секвестрації. Кабінет Міністрів України розглядає ці пропозиції і подає до Верховної Ради України розроблений на їх основі проект Закону «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України» не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністерством фінансів України. Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного проекту закону стосовно скорочення видатків Державного бюджету України у 2-тижневий термін з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів. До ухвалення Верховною Радою України відповідного рішення видатки бюджету проводяться з врахуванням тимчасових обмежень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансів України.