Касові операції банків

Касові операції банків полягають у прийнятті та видачі готівкових коштів (банкнот та розмінних монет) від клієнтів та клієнтам.
Банки України здійснюють касові операції, виходячи з таких принципів:
1) усі суб’єкти господарської діяльності зобов’язані зберігати свої кошти на рахунках у банках;
2) суб’єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;
3) витрачання готівки суб’єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства, незалежно від форм власності і виду діяльності, та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Це положення стосується як резидентів, так і нерезидентів, за певним винятком.
Таким чином, банки України, крім традиційного касового обслуговування, змушені здійснювати контроль за дотриманням касової дисципліни своїх клієнтів. Але це суперечить партнерським взаємовідносинам між банком та його клієнтами. Зокрема, мінімум один раз на два роки працівник банку повинен здійснювати перевірку дотримання касової дисципліни з виїздом на підприємство. Він має право вимагати надання усіх первинних документів, де відображені касові обороти.
Для того, щоб задовольнити інтереси клієнтів, установа банку має касу, де повинна міститись певна сума готівки. Розмір готівки в касі не повинен бути завищеним, оскільки для банку це – непрацюючі активи. Навпаки, здійснення касових операцій пов’язані з певними витратами для банку (наприклад, на охорону, інкасацію, придбання готівки).
Банки відкривають прибуткові та видаткові каси. Також розрізняють денні і вечірні каси. Денні каси функціонують протягом операційного дня, а після його закінчення готівку приймають вечірні каси. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють. Готівка видається клієнтам видатковими касами на підставі таких документів, як грошовий чек, видатковий касовий ордер.
Грошові купюри формуються в корінці по 100 банкнот одного номіналу, на який накладають бандероль. 10 корінців банкнот
одного номіналу формують пачку з картонним накладенням та пломбою. Для підвищеної відповідальності касових працівників на бандеролях та пачках зазначають назву банку, номінал купюри, суму, дату покупки, підпис та іменний штамп касира.
Готівка в касу банку потрапляє у результаті надходжень коштів від клієнтів. Основне джерело — це здача виручки. Через те, що надходження і видатки з кас банку мають нерівномірний характер, в установах банків здійснюють прогнозування касових оборотів. Для цього всі підприємства подають до комерційного банку, як правило, за 60 днів до початку планового кварталу, за-явку-розрахунок. У цій заявці показують касові обороти підприємства з надходження і видатку готівки з кас підприємств на плановий квартал, а також фактичні дані за відповідний квартал минулого року. Відомості подаються в розрізі встановлених НБУ джерел надходжень готівки, а також напрямів її витрачання.
Якщо прогнозується перевищення виплат над надходженнями, то банк може отримати підкріплення готівкою від територіального управління НБУ. Для цього до територіального управління НБУ подається заява за три дні до дати отримання готівки, і територіальне управління дає дозвіл на підкріплення готівкою, який дійсний чотири робочих дні. При цьому банк отримує готівку та одночасно аналогічна сума списується з його кореспондентського рахунку в НБУ. НБУ стягує плату за касове обслуговування комерційних банків у розмірі 1 % від суми угоди.
Якщо в банку прогнозується надлишок готівки, то він може бути реалізований іншому банку. Операція продажу готівки проходить через коррахунки обох банків у НБУ. Для цього банк-продавець подає у НБУ платіжне доручення. У разі, коли надлишок готівки в касі банку перевищує ліміт і не може бути реалізований, готівка має бути здана до територіального управління НБУ, а аналогічні кошти зараховуються на коррахунок у НБУ.
Касові операції банків трудомісткі і витратні, тому за надання послуг, пов’язаних з касовим обслуговуванням, банки, як правило, стягують плату зі своїх клієнтів згідно з договором на розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

Готівкові розрахунки на українських підприємствах та їхня організація. Реферат

Розрахунки підприємств за допомогою готівкових грошових коштів (касові операції) здійснюються за певними правилами, встановленими чинним законодавством в області організації готівкового обігу

Основний документ, який регулює порядок ведення касових операцій – це Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління Національного банку України від 15.12. 2004 р. №637.

Порядок організації готівкових розрахунків підприємств включає, зокрема, організацію зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги.

Розрахунки готівковими коштами підприємства між собою і з громадянами можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) і інших касових надходжень.

Якщо розрахунки проводяться шляхом внесення готівки до установ банків для подальшого переліку їх на рахунки підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки є для покупців (платників засобів) готівкою, а для підприємств – продавців (одержувачів засобів) –безготівковими.

Прийом, зберігання і витрачання наявних грошових коштів на підприємстві здійснюється тільки через касу.

Касою називається приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також прийому, видачі, зберігання наявних засобів, інших цінностей і касових документів.

Ліміт залишку готівки в касі (далі –лімит каси) – це граничний розмір готівки, яка може залишатися в касі підприємства у неробочий час. Тобто зберігати в своїй касі готівку у неробочий час, підприємство має право тільки в межах затвердженого ліміту каси. Вся готівка, яка є в касі понад встановлений ліміт, в кінці дня обов'язково повинна бути здана в банк.

Відособлені підрозділи підприємств — можуть здавати готівку безпосередньо в каси такого підприємства або в будь-який банк для її перекладу і зарахування на банківські рахунки.

Здавати готівку можна для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства за його вибором.

На відміну від існуючого раніше порядку, зараз ліміт каси підприємство встановлює собі самостійно (раніше ліміт каси встановлював банк по поданому підприємству розрахунку - заявці). Ліміт каси встановлюється на підставі Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі. Такий Розрахунок (його форма затверджена додатком 2 до Положення №637) підписується головним (старшим) бухгалтером і керівником підприємства (або уповноваженою особою).

Підприємство, яке має поточні рахунки в декількох установах банків, повинні самі на свій розсуд визначити яким з банків буде встановлений йому ліміт каси.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, об'єму касових оборотів (надходжень і витрат) по всіх рахунках, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію. Крім того, ліміт каси розраховується з обліком термінів здачі підприємством готівки для її зарахування на рахунки в банках. Такі терміни узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами і банками. При цьому повинні дотримуватися певні вимоги (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Визначення термінів здачі готівки в банку.

Розрахунок ліміту каси підприємство складає окремо по підприємству і по кожному його відособленому підрозділу.

Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відособлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх зведення відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Підприємства, що починають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно прогнозним розрахункам. Надалі встановлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси переглядається вже по фактичних показниках діяльності.

Ліміт каси підприємства встановлюють собі на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки в касу або їх середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої їм особи.

При визначенні ліміту каси потрібно ураховувати наступне (див. табл.. 2).

Таблиця 2. Вимоги до визначення розміру ліміту каси.

Якщо ліміт каси встановлений з перевищенням граничних розмірів, то він вважається встановленим на рівні граничних розмірів. В цьому випадку сума такого перевищення вважається понадлімітною. Тобто, якщо, наприклад, підприємство встановить ліміт більший ніж показник середньоденної виручки (середньоденної видачі готівки), то ліміт все одно буде прийнятий на рівні середньоденної виручки (середньоденної видачі готівки), а не в більшій сумі, заявленій підприємством.

Якщо підприємством ліміт каси не встановлений (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. В цьому випадку вся готівка, що знаходиться в його касі на кінець робочого дня і не здані підприємством, вважається понадлімітними.

Встановлений ліміт каси і терміни здачі готівки можуть переглядатися у зв'язку із змінами законодавства або за наявності відповідних чинників об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/витратах наявних, внутрішнього трудового розпорядку/графіка змінності і т. п.).

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки не пізніше за наступний робочий день банку (протягом операційного часу його роботи) або були використані підприємством (без попередньої здачі їх в банк і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби) наступного дня на господарські потреби.

Тобто, якщо суму готівки, яка на кінець дня може вважатися понадлімітною, касир видасть з каси, наприклад, під звіт на господарські потреби, то така сума готівки вже не буде вважатися понадлімітною.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті наявні засоби, які поступили в каси підприємств у вихідні і святкові дні і були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки на наступний робочий день банку (протягом операційного часу його роботи) і підприємства, або були використані підприємством (без попередньої здачі їх в банк і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби) на наступний робочий день на господарські потреби.

Підприємства, розташовані в населених пунктах, де немає банків або операторів поштового зв'язку, повинні здавати понадлімітну готівку для їх зарахування на рахунки підприємства в банку не пізніше за наступний робочий день незалежно від встановленого терміну здачі наявної виручки (готівки).

За перевищення встановленого ліміту каси, згідно ст. 1 Указу № 436, до підприємства застосовуються санкції у вигляді штрафу в двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Положенням №637 встановлено певне обмеження в частині здійснення готівкових розрахунків підприємства з іншими підприємствами і підприємцями протягом дня. Так, сума платежу готівкою одного підприємства іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) протягом одного дня поодинці або декільком платіжним дорученням не може перевищувати граничну суму, яка встановлюється окремим положенням НБУ. На сьогоднішній день така сума встановлена у розмірі 10 тис. грн.