Характеристика класифікації фінансового ринку

Характеристика класифікації фінансового ринку

Сучасний фінансовий ринок — це винятково складна структура з великою кількістю учасників - фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте , це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар - це гроші, надані в користування тимчасово — у формі позик під зобов’язання, або назавжди — під акції

Існує кілька способів класифікації фінансових ринків залежно від того, з яких позицій розглядаються  фінансові угоди.

За принципом  оборотності фінансовий ринок поділяється на 

• ринок боргових зобов ’язань і ринок власності. На ринку боргових зобов’язань (наприклад, облігацій) гроші даються в борг на певний час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладених грошей. Покупець, який одержав право, стає співвласником організації (право сторони, що продала). Але завжди угода оформляється певним документом, який називають цінним папером.

За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяється на

• На первинний,  ринок на якому продаються і купуються папери нових випусків,
• На вторинний, ринок на якому обертаються раніше випущені цінні папери.

На первинному ринку цінні папери продаються, а на вторинному - перепродуються.

Вторинний ринок цінних паперів  має особливо важливе значення для  економіки. Він забезпечує вільне переливання фінансових коштів між господарськими суб’єктами. В активах кожної фірми, як правило, крім фізичного капіталу присутні цінні папери, раніше випущені іншими господарськими суб’єктами і придбані фірмою (корпорацією, концерном). Ці папери фактично становлять резервний капітал фірми. Якщо фірма потребує фінансових коштів, вона може продати частину своїх цінних па-перів на вторинному ринку й одержати необхідні фінансові кошти. Якщо папери були продані за тією самою вартістю, що зазначена в активах, то за інших рівних умов капітал фірми не змінюється. Для збільшення фізичного капіталу фірма може здійснювати новий випуск власних цінних паперів.

У цілому перепродаж цінних паперів на вторинному ринку не змінює загального капіталу господарських об’єктів, тому що папери і фінансові кошти просто переходять від одного власника до іншого. Капітал - позиковий або власний - збільшується, коли фірми здійснюють нові випуски цінних паперів. Первинний ринок сприяє збільшенню капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування. Вторинний ринок забезпечує гнучкість переміщення фінансових коштів, постійно підтримує раціональну структуру мережі інвесторів, істотно полегшуючи структурну реорганізацію економіки.

Первинний ринок існує в основному  у вигляді розгалуженої мережі фінансових брокерів (офіційних посередників) і дилерів (осіб або фірм, що здійснюють торгове посередництво), вторинний ринок - це, як правило, фондові біржі й та частина брокерської і дилерської мережі, через яку проходять операції з перепродажу цінних паперів. На фінансовому ринку обов’язково діють професіонали.

Важливу роль вторинний ринок відіграє й у загальному управлінні економікою. Коли Центральний банк скуповує державні казначейські зобов’язання, він здійснює операції на вторинному ринку через спеціальних дилерів. Коли підприємці на виручені гроші купують нові випуски цінних паперів компаній через брокерів та інвестиційні банки, то ці банки діють на первинному ринку.

За формою організації  фінансові ринки поділяються на організаційні та розподільні. Прикладом організаційного ринку є біржі, де представники клієнтів - брокери, які є членами біржі (або їх уповноважені - трейдери), фізично зустрічаються в торговому залі біржі й укладають угоди. На біржі в основному перепродуються так звані облікові акції, тобто акції обмеженої кількості найбільших і надійних компаній, що входять до біржового списку. Потрапити до списку - велика честь для компанії; для цього вона повинна відповідати певним вимогам за складом активів і біржовою поведінкою. Як представники клієнтів брокери зв’язуються між собою, укладаючи угоди практично по телефону. Брокери і дилери, які торгують на “вуличному” ринку, як правило, вузькоспеціалізовані за конкретним видом цінних паперів (наприклад, за державними казначейськими зобов’язаннями).

За терміном надання грошей фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів, тобто інвестиційних фондів. Зазначимо, що на ринку чинників виробництва (праця, земля, капітал) під капіталом розуміють фізичний капітал, а на ринку капіталів - інвестиційні фонди.

На ринку грошей обертаються  короткострокові зобов’язання (терміном до одного року), в основному уряду і банків, на ринку капіталів - довгострокові зобов’язання, випущені урядом, а також акції та облігації корпорацій. Перед тим як розглядати фінансові інструменти ринку грошей і ринку капіталів, наведемо їх найважливіші властивості, притаманні всім фінансовим активам: ліквідність, ринковий ризик та прибутковість.

Під ліквідністю розуміють властивість, спроможність фінансового ресурсу перетворюватися на гроші. Визначаючи ступінь ліквідності, звичайно враховують час, за який можна перетворити певний фінансовий ресурс на гроші, і витрати, пов’язані з таким перетворенням. Найвищий рівень ліквідності мають самі гроші. Для перетворення на гроші ощадного рахунку в комерційному банку потрібен час на оформлення документів і пересилання вимоги поштою. А для того щоб продати казна-чейське зобов’язання, потрібні й час, і найчастіше оплата брокерських послуг. Тому ощадні рахунки більш ліквідні, ніж казначейські зобов’язання. Під час продажу акцій крім оплати брокерських послуг можуть виникнути додаткові витрати, пов’язані із зниженням ціни акцій. Оскільки ринкові ціни казначейських зобов’язань більш стійкі, ніж вартість акцій, ліквідність казначейських зобов’язань вища, ніж акцій.

Ринковий  ризик пов’язаний безпосередньо з можливістю не одержати вкладених у фінансові активи грошей. Розрізняють два види ризику. Ризик невиконання платіжних зобов’язань позичальником існує, коли позичальник ненадійний. Другий вид ризику пов’язують з коливаннями ринкових цін фінансових інструментів.

Прибутковість визначається як річний відсоток віддачі від вкладеної суми грошей. Для ощадного рахунку прибутковість фактично дорівнює річному відсотку, що його виплачує банк. Для облігацій прибутковість залежить від розміру оголошеного (купонного) відсотка і ринкової ціни облігації.

Перелічені характеристики фінансових коштів взаємопов’язані. Чим більш  ризикові цінні папери, тим, як правило, вища їх прибутковість, тому що інвестори  згодні вкладати гроші тільки під високий відсоток. Але чим вища ліквідність фінансових інструментів, тим за певного ризику під менший відсоток їх згодні купувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХАРАКТЕРИСТИКА  СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

Ключові поняття:

Світовий фінансовий ринок, міжнародні фінансові потоки, євроринок, євровалюта, міжнародні фінансові операції, світова фінансова система, фінансова глобалізація, фінансова інтеграція, фінансові інновації, міжнародні фінансові інститути.

Міжнародні фінансові потоки

У світовому господарстві постійно відбувається переливання  грошового капіталу з однієї країни до іншої, що створює світові фінансові  потоки.

Міжнародні фінансові  потоки являють собою сукупність фінансових операцій, об'єктом яких є грошовий капітал.

Ці потоки обслуговують міжнародну торгівлю товарами, послугами і перерозподіл капіталів між країнами.

Типи міжнародних фінансових потоків можна класифікувати  за такими ознаками:

• вид економічної діяльності згідно зі структурою платіжного балансу,
• економічні взаємовідносини між нерезидентами,
• строки виконання фінансових операцій,
• форма власності щодо джерел фінансових потоків.

Основними каналами руху фінансових потоків є:

• валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг;
• зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;
• операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;
• валютні операції;
• допомога країнам, що розвиваються, і внески держави в міжнародні організації.

Обсяг та напрями фінансових потоків залежать від різних чинників. До них, належать:

1) стан світової економіки. Економічні спади в промислово розвинутих країнах, як правило, викликають спади в темпах зростання обсягів світової торгівлі і навпаки. Так, економічний розвиток країн світу у останні роки, особливо країн, що розвиваються, призвів до щорічного зростання світового ВВП, обсягів світової торгівлі.

2) зниження торговельних  бар'єрів,

3) різні темпи економічного розвитку країн (синхронність чи асинхронність в економіках провідних країн);

4) структурна перебудова  економіки тієї чи іншої країни.

5) диференційований розрив  темпів інфляції та рівня відсоткових ставок.

6) випереджаюче зростання  міжнародного руху капіталу порівняно  з міжнародною торгівлею. Це  відбивається на розмірах міжнародних  фінансових ринків;

7) перехід промислово  розвинутих країн від трудоємкого до наукоємного виробництва;

8) зростання дефіцитів платіжних балансів унаслідок незбалансованості міжнародних розрахунків.

Міжнародні фінансові  потоки спрямовуються в ті сфери  та регіони світу, де на них відчувається найбільший попит та є можливість отримати найбільший прибуток.

Рух фінансових потоків (у  грошовій формі, у вигляді різного роду фінансово-кредитних інструментів) здійснюється через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які формують світовий фінансовий ринок.

Фінансові потоки досягають  величезних розмірів. За деякими оцінками, щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перевищують операції світової торгівлі.