Основна мета процентної політики НБУ, з одного боку, - стимулювати процес “заощадження – інвестиції”, а з другого  – стримувати можливий інфляційний  тиск на економіку.Послідовне зниження облікової ставки НБУ водночас зі зниженням та диференціацією нормативів обов’язкового резервування сприяло як зростанню депозитів у банківській системі, так і розширенню кредитування реального сектора економіки.

    Аналіз  динаміки обсягів депозитів, залучених  банками за останні роки, характеризується насамперед підвищенням активності населення щодо розміщення грошових коштів у банківських установах. Це свідчить про певне підвищення довіри до банківської системи України. За станом на 01.12.2001 р. залишки вкладів населення в національній та іноземній валютах у вітчизняних банках становили 10.1 млр.грн.

    Починаючи з 1998 року намітилася тенденція до реального  зростання обсягів вкладів населення  у банківській системі України. Так, у 1998 році зростання реальних депозитів населення в банківському секторі економіки становило 53,1%, в 1999-му – 16,2%, в 2000-му – 22,4%, за 11 місяців 2001  року – 46,6%.

    Підвищення  ліквідності комерційних банків і зниження вартості залучених коштів, формування ресурсної бази сприяли  зростанню обсягів кредитування банками реального сектору економіки. Реальне зростання кредитних вкладень у економіку України становило у 1998 році 1.4%, в 1999-му –11.6%, у 2000 –му – 28,9, за 11 місяців 2001 року – 30,6%. Приріст обсягів довгострокових кредитних вкладень за 10 місяців 2001 року становив 54,4%, тоді як за аналогічний період 2000 року – 23,6%.[2] 
 
 

    Позитивни зрушення у регулюванні  грошового обігу:

    зростання платіжних засобів та підвищення рівня монетизації економіки;

    повне і безперебійне забезпечення економіки грошовою готівкою;

    впровадження  автоматизованих систем обробки  готівки. 

    У кредитній діяльності:

    відмова від прямого кредитування дефіциту бюджету за рахунок кредитної  емісії;

    удосконалення структури кредитної емісії;

    зростання обсягів кредитних вкладень в економіку України зі збільшенням фізичного обсягу довгострокового кредитування суб’єктів господарювання і населення України. 

    У процентній політиці:

    зниження  рівня облікової ставки НБУ, зміна  її в залежності від економічної  ситуації при дотриманні позитивного рівня;

    зниження  процентних ставок за кредитами комерційних  банків. 

    При здійсненні банківського нагляду:

    подальше  нарощування статутного капіталу комерційних  банків;

    вдосконалення регулювання та контролю за діяльністю банківських структур;

    реформування  банківського нагляду;

    створення сприятливих умов для еффективної  роботи, стабільності і надійності банківської системи, захисту і  інтересів вкладників, підвищення рівня  конкуренції, підвищення ліквідностібанківської системи. [4] 

    Головним  завданням на 2002 рік у сфері монетарної політики є збереження фінансової стабільності в країні як головної передумови забезпечення економічного зростання, підвищення добробуту населення. Досягнення цієї мети требуватиме від національного банку продовження виваженої політики. Вона й надалі має бути спрямована, з одного боку, на контролювання темпів інфляції (річне значення якої не повинно перевищувати відповідний програмний показник), а з другого – на створення монетарних передумов для підтримання процесів економічного зростання, що потребуватиме забезпечення зростаючого попиту на гроші з боку суб’єктів господарювання.

    Пріоритетним  напрямом валютно-курсової політики НБУ  у 2002 році залишається зовнішня стабільність гривні, її обмінного курсу в поєднанні  зі збільшенням обсягів міжнародних резервів. Курсова політика та основні елементи нині діючої системи валютного регулювання у 2002 році не повинні зазнати суттєвих змін. Курсова політика формуватиметься на основі поточного прогнозу позитивного сальдо  торговельного балансу, зростання прямих іноземних інвестицій та надходжень від приватизації, позитивної динаміки інших макроекономічних та монетарних індикаторів. Проте навіть у цих умовах Національний банк прагнутиме підтримувати динаміку обмінного курсу на економічно обґрунтованому  рівні, яка б сприяла розвитку експорту, а відтак і економічному зростанню, але не впливала б на фінансову стабільність та інфляцію. Це сприятиме збереженню в 2002 –му позитивних тенденцій розвитку валютного ринку, які чітко проявилися протягом 2001 року, та їх стимулюючому впливу на економіку.

    За  таких умов забезпечення фінансової стабільності у 2002 р. значною мірою  залежатиме від дій Кабінету Міністрів  України. Зважаючи на обмежені можливості Національного банку щодо стерилізації грошової бази, чітке й неухильне виконання урядом своїх зобов’язань з погашення та обслуговування боргів перед НБУ буде одним із вирішальних факторів досягнення цілей грошово-кредитної політики. З огляду на необхідність забезпечення стабільності цін і курсу гривні, недопущення обкладання українських громадян “інфляційним” податком, не може бути й мови про відмову уряду від виконання своїх зобов’язань перед Національним банком або про чергову реструктуризацію навіть частини належних платежів.

    У 2002 році важливою передумовою подальшого розвитку банківської системи має бути прискорення темпів реструктуризації та ринкової трансформації реального сектору економіки як головного чинника підвищення ефективності та прибутковості виробництва, що стимулюватиме зростання грошових доходів суб’єктів господарювання і заощаджень населення.

    Основними завданнями розвитку банківської системи  у 2002 році є:

• подальше підвищення рівня капіталізації банків, їх ліквідності шляхом активнішого залучення депозитів юридичних і фізичних осіб, акціонерного капіталу, в тому числі іноземного, капіталізації одержаного прибутку, поліпшення якості активів, підвищення прибутковості банківських операцій та зниження необґрунтованих витрат;
• зменшення кількості проблемних і фінансово нестійких банків, консолідація банків шляхом приєднання, а також злиття малих та середніх банків;
• зміцнення довіри населення України до банків, створення сприятливих умов для мобілізації банківською системою заощаджень населення;
• забезпечення належного правового регулювання кредитних відносин.[3]

    Банківський сектор є важливою ланкою, через  яку Національний банк України може впливати на реальну економіку. Тому основні параметри розвитку банківської  системи набувають особливого значення у процесі проведення грошово-кредитної  політики з точки зору ефективності передавального (трансмісійного) механізму і подальшої реакції реального сектора на дії Національного банку.

    З метою забезпечення стабільності національної валюти Національний банк спрямовує  свої зусилля на забезпечення умов для незалежного функціонування банківської системи. Відповідно до заходів щодо зміцнення фінансового стану комерційних банків діяльність Національного банку спрямовується на підвищення ролі ринкових інструментів в оперативному управлінні ліквідністю комерційних банків.

    Проведене дослідження дає підставу зробити  висновок, що, незважаючи на такий короткий період існування національного  грошово-кредитного ринку, в Україні  вдалося створити повноцінні фінансово-економічні механізми, які забезпечують функціонування грошово-кредитного ринку. 

    Висновок

    Інституціоналізм  політики, що її проводить держава  у сфері грошового обігу та кредитних відносин, зумовлює її загальну підпорядкованість макроекономічному  завданню – забезпечення вирішення  триєдиної мети: збалансувати економічний розвиток, забезпечити оптимальну зайнятість і стримати інфляцію. Тобто як одна з найважливіших структурних ланок державного регулювання макроекономічними процесами, грошово-кредитна політика спрямовується на реалізацію їх головних завдань.

    Суб’єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої представницькі органи – Центральний банк і відповідні урядові структури – міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду задіяльністю банківі контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів. а також інші установи.

      Необхідно врахувати ступінь  розвитку в тій чи іншій  країні ринкових відносин, відповідних  функціональних механізмів, у т.  ч. банківсько-кредитних структур, що забезпечують результативність  монетарної політики. Звідси одним із визначальних завдань ринкової трансформації економіки постсоціалістичних країн є проведення глибокої реформи  банківської системи, її переведення на дворівневу структуру.

    Виходячи  з аналізу стану грошово-кредитного ринку України за останні три роки, можна зробити висновок, що монетарна політика держави була орієнтовна на розширення грошової маси при утриманні визначеного рівня інфляції. Досягалось це шляхом контролю за основними монетарними показниками ( чисті зовнішні активи, чисті внутрішні активи, монетарна база, грошова маса). 
 
 
 

    Список  літератури

1. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Основи, 1998. – 415 с.
2. Кэмпбелл Р. Макконел, Стэнли Л. Брю Экономикс:принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. К., ХаГар, 2000. – 785 с.
3. Стельмах В., Петрик О. Обмінний курс, інфляція та                   конкурентоспроможність економіки//Вісник НБУ.-2001.-№9.-с.3-6
4. Стельмах В., Петрик О. Модель монетарного устрою “currency board”                  : “за” чи “проти” ?//Вісник НБУ.-2000.- №3.-с.2-8
5. Стельмах В. Стратегічна ціль – стабільність гривні//Вісник НБУ.-2000. - №12-с.2-6
6. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. – К.:Скарби,1998.-288 с.
7. Ющенко В. Ключові проблеми монетарної та валютно-курсової політики в Україні//Вісник НБУ.-2000.-№2.-с.3-5

        Показники діяльності банківської  системи України  в 1992-1999 рр.