Грошова система ФРН

Кредитні товариства виникли у XIX ст. Промисловий розвиток країни зумовив великий попит на кредити. Їх гостро потребували малі та середні підприємства через обмежений доступ до ринку позикових капіталів: на місцях створювали місцеві кредитні товариства. Головний вид їхніх операцій − короткотермінове кредитування підприємців та фермерів. Група “кооперативних” банків і кредитні спілки нині охоплюють майже 15 млн членів. Ці кооперативні установи мають значні активи і широку мережу філій, займаються практично всіма видами банківської діяльності, вступаючи в конкурентну боротьбу на ринку капіталів з іншими кредитними інститутами. Центральною установою закладом є Німецький банк кредитних товариств.

Особлива група інвестиційних кредитних установ – це так звані банки з особливими завданнями. Ці фінансові посередники створені державою після Другої світової війни для відновлення зруйнованої економіки.

До групи  спеціальних кредитних установ  належать також Промисловий кредитний банк, Німецький комунальний банк та ін. Вони надають допомогу приватному сектору. Кошти до спеціальних банків надходять здебільшого з держбюджету відповідно до цільових призначень.

Серед державних  кредитних установ насамперед треба виділи створений 1949 р. Банк відновлення, який спочатку видавав кредити для відновлення підприємств, а з 60-х років переорієнтувався на кредитування експорту. Середньотермінове кредитування експорту забезпечує Експортний банк. У 1949 р. відновив діяльність Сільськогосподарський рентний банк для довготермінового кредитування сільського господарства.

У Німеччині  функціонують компанії зі страхування життя, майна, а також компанії перестрахування. Страхові компанії ФРН мають великі активи, значну частину яких надають у кредит, причому обороти компаній зі страхування майна значно перевищують обороти інших страхових установ.

Інвестиційні компанії - реалізують свої сертифікати (або акції) і на залучений капітал купують акції промислових та інших підприємств. Більшість фондів у ФРН працюють за принципом відкритої системи.

Електронні банки та інвестиційні – торгівля цінними паперами

 

 

8.4.Грошово-кредитна політика Німеччини

Євросистема використовує кілька інструментів грошово-кредитної  політики для досягнення основних цілей  монетарної політики.

1. Основні операції рефінансування – основний інструмент грошово-кредитного регулювання на відкритому ринку, що проводяться щотижня.
2. операції довгострокового рефінансування один раз на місяць (зі строком погашення 3 місяці) шляхом проведення швидких тендерів.

Кожного серпня ЕЦБ публікує дані щодо операцій на відкритому ринку і рекомендований календар їх проведення на наступний  рік.

3. Є дві можливості – граничні кредитні і депозитні ставки - визначаються, щоби забезпечити чи поглинути ліквідність протягом операційного дня.
4. ЄСЦБ також визначає мінімальні резервні вимоги, яких банки повинні дотримуватись, щоб збільшити ліквідність банківської системи.

 

Основні операції рефінансування: проводяться щотижня, строк погашення один тиждень. Найважливіший інструмент монетарної політики ЕСЦБ на грошовому ринку.В основному такі операції використовуються для покриття ¾ потреби банків у грошах ЦБ.

Особливості основних операцій рефінансування:

• - трансакції здійснюються з метою забезпечення ліквідності банківської системи;

- здійснюються  щотижня (відповідно до попередньо  анансованого календаря);

- використовуються  в децентралізованій формі національними  центральними банками (зокрема  Бундесбанком);

- всі контрагенти  (сторони), що відповідають основним  критеріям, можуть брати участь в операціях рефінансування;

- всі активи, що входять до єдиної структури  належних активів визначаються  забезпеченням для основних операцій  фіаннсування.

 

Основні операції і операції довгострокового рефінансування здійснюються згідно індикативним планом (календарем), опублікованим ЄСЦБ (публікується як мінімум за 3 міясці до початку року). При складанні календаря беруться до уваги святкові дні всіх країн-учасниць.

 

Операції  довгострокового фінансування: Євросистема проводить ці операції (основні тендери) зі строком погашення 3 місяці з метою забезпечення ліквідності і допомоги банкам, що діють на грошовому ринку з метою безпеки їх дій.

Особливості операцій довгострокового фінансування:

• трансакції здійснюються з метою забезпечення ліквідності банківської системи;
• проводяться щомісячно (відповідно до попередньо визначеного календаря тендерів);
• виконуються в децентралізованій формі індивідуальними національними банками як стандартніп ропозиції;
• контрагенти, що відповідають загальним вимогам, можуть проводитиоперації довгострокового рефінансування;
• всі активи, що входять до єдиної структури належних активів визначаються забезпеченням для операцій довгострокового рефінансування.

 

Крім регулярних тендерів, Євросистема здійснює додаткові  операції довгострокового рефінансування. Ці операції згідно мети ЄСЦБ є для підтримки нормального і безперебійного функціонування євроринку.

Додаткові операції довгострокового рефінансування здійснюються зі строком погашення одного мінімального резервного періоду, три або шість місяці, на початку резервного періоду. Операції довгострокового фінансування з терміном погашення 12 місяців пропонуються на щоквартальній основі разом з регулярними основними тендерами(операціями довгострокового рефінансування) в кінці кварталу.

 

Мінімальні  резерви: ЄЦБ вимгає від кредитних інститутів зберігати на рахунках з національними центральними банками обов’язкові чи мінімальні резерви. Розміри обов’язкових резервів визначаються їх резервною базою.

Для визначення обов’язкових резервів резервна база множиться на норму (ставку) резервування. ЄЦБ застосовує загальноприйняту ставку резервування майже до більшості статей балансу. Ставка резервування спершу була визначена на рівні 2%. Кредитні установи можуть зберігати загальновизначену дозволену разову суму їх резервних вимог (100.000 євро). Це пояснюється намаганням скоротити адміністративні витрати, що є результатом управління кількома малими резервними вимогами.

Для того, щоб  задовільняти резервним вимогам, кредитні установи зберігають баланси своїх поточних рахунків в національнихз центральних банках. Це означає, що суми обов’язкових резервів визначаються на основі середньо денних сум на рахунку депонента понад один резервний період.

 

Ціль ЄСЦБ щоб  обов’язкові резерви не створювали додаткового тягаря для євроринку і не перешкоджали ефективному перерозподілу ресурсів. З цієї причини, вклади кредитних інститутів по обов’язкових резервах оплачуються. Оплата відповідає граничній ставці по основних операціях рефінансування під час резервного періоду (згідно календарних днів). Ця ставка дуже близька до короткострокових ставок на грошовому ринку.

Ключові функції  мінімальних резервів – повинні  стабілізувати процентні ставки на грошовому ринку і збільшити  структурну нестачу ліквідності  банківської системи.

 

Відповідно  до загальних правил монетарних інструментів Евросистеми Согласно здійснюється купівлія-продаж на ринку лікувідних активів (прямі операції). Постанова  ЕЦБ від 02.07.2009р. «Щодо виконання  покритого зобов’язання» Цей  документ визначає правила, фунційонування програми купівлі покритих зобов’язань.

 

Характеристики  зобов’язань:

    * повинні  бути номіновані в євро і  мати можливістьв икористовуватись  в системі кредиту Eurosystem

    * повинні  бути внесені/зареєстровані (емітовані)  в межах єврозони 

    * повинні  бути емітовані резидентами єврозони

    * повинні  бути емітовані відповідно до  законодавства країни єврозони 

    * відпоідати  вимогам  Статті 22 (4) Директиви  щодо здійснення спільних інвестицій  в цінні папери  (UCITS)

    * становити  не менше €500 мілліонів ( за будь-яких умов не менше €100 мілліонів).

    * отримати  мінімальний рейтинг рейтингових  агенств (визначаних ЄЦБ)