Фондова біржа в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

                        

 

Реферат на тему:

 

«Фондова біржа в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка ІІІ курсу 1 групи

спеціальності: 6509, ОЕФ Полуницька Наталія Перевірила: Славкова А.А

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ-2012

 

 

План

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Складові і аналіз дослідження
2. Проблематика фондових бірж в Україні

ІІІ. Висновки

Список джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І.Вступ

Кожна держава потребує ефективної фондової біржі, як джерела залучення  інвестиційних ресурсів, якими вона не в змозі забезпечити підприємства, організації, корпорації самостійно. 
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» українська біржа утворюється у формі товариства або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами, не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі. Розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не менш як 15 мільйонів гривень. Розмір власного капіталу фондової біржі, що здійснює кліринг та розрахунки, має становити не менш як 25 мільйонів гривень. [6.]

Українська фондова біржа – важлива складова фондового ринку України.

Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

Фондова біржа — це організаційна  форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної  скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних  ресурсів і валютних цінностей. На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери — не що інше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.

Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціальне важливі сфери, які найбільше його потребують.[5.]

Сучасні світові фондові  ринки цілком обґрунтовано вважаються місцем широкого впровадження різноманітних  інновацій.

Постійно з’являються  нові фінансові інструменти та фінансові послуги, удосконалюються технології укладання та виконання угод, оптимізується їх правове оформлення. Важливу роль в цьому процесі відіграють фондові біржі, які, завдяки концентрації значних капіталів, стали своєрідними глобальними інноваційними центрами, які спрямовують фінансові потоки у привабливі об’єкти та території. Фактично становлення повноцінного біржового ринку цінних паперів можна розглядати як обов’язкову передумову активізації інвестиційних процесів в країні.

На жаль, охарактеризувати подібним чином українські фондові біржі не можна – фрагментарність вітчизняного організованого сегменту є його невід’ємною ознакою протягом усього періоду існування. Станом на початок 2011 року в Україні функціонує 10 фондових бірж, про те, кількісні показники організованого ринку не можуть однозначно свідчити про його вагому роль векономічних процесах [1]. 

Зокрема, на 1 лютого поточного року загальна кількість цінних паперів, що включені до біржових реєстрів організаторів торгівлі становить 327 од. Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом січня зафіксовано з: акціями на суму 6,29 млрд. грн. (49,24% від загального обсягу виконаних біржових контрактів договорів) на організаторах торгівлі у січні 2011 року); державними облігаціями України – 4,05 млрд. грн. (або 28,77%). Про те, неорганізований сегмент продовжує домінувати в Україні, особливо, на первинному ринку цінних паперів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ІІ. Основна частина

 

1. Складові і аналіз дослідження

Ознайомившись з характеристикою і краще пізнавши орієнтацію фондових бірж можна виділити їх проблематику в Україні, її необхідно розглядати в розрізі двох складових: 

- по-перше, через призму правил та технологій біржової торгівлі в Україні та їх відповідності інтересам учасників фондового ринку;

- по-друге, в контексті зацікавленості суб’єктів фондового ринку у використанні фондових бірж.  

Аналіз цілого ряду досліджень дає можливість нам зробити висновок, що більшість фахівців визнають пріоритетність факторів другого рівня [2, 3]. Відповідно, першочерговим завданням є виокремлення факторів, що зумовлюють відмову учасників фондового ринку від використання функціонуючої біржової інфраструктури. До головних чинників, що визначають цей процес слід віднести: 

1. Відсутність у публічних компаній явних переваг у порівнянні з приватними в питаннях фінансування та оптимізації структури капіталу. Більше того, можна говорити про скоріше певні переваги у політики «закритості» для компаній, які полягають у системі захисту від рейдерських атак, можливості отримання менеджментом та крупними акціонерами 

доходів від перерозподілу  фінансових потоків і т.п.. Навіть компанії, що справді намагаються дотримуватися публічності у своїй діяльності визнають, що наперед встановлюють межі висвітлення окремих аспектів своєї діяльності. 

2. Нездатність держави забезпечити ефективне дотримання законодавства з питань оприлюднення інформації на фондовому ринку та недостатній рівень інформаційного забезпечення, який поєднується з низьким рівнем захисту прав інвесторів. Якраз цей фактор і призводить до переваг непублічних підходів у фінансовій та управлінській діяльності акціонерних товариств.  

3. Закритість притаманна усій економіці України – відповідно, така політика корпоративного сектору цілком вписується у систему суспільних відносин, сформовану в нашій країні. Непрозорість діяльності органів влади об’єктивно культивує у суспільстві думку про природність та необхідність таких дій у будь-якій сфері діяльності.

4. Незначна роль фондових ринків у фінансуванні реального сектору економіки. В залученні боргового капіталу вітчизняні акціонерні товариства віддають перевагу банківському кредитуванню, оскільки часто це дає змогу забезпечити особливі умови запозичень, а випуски акцій, навіть юридично зафіксовані як публічні, формально не є такими, а розраховані на купівлю цінних паперів наперед визначеними особами. Окрім того, публічний характер емісії цінних паперів несе загрозу втрати контролю на підприємством через концентрацію акцій. 

Разом з тим, слід визнати, що без становлення ефективного біржового ринку цінних паперів в Україні, розраховувати на стрімкий економічний розвиток не варто. Внутрішніх ресурсів для економічного прориву недостатньо, а для іноземних інвесторів діяльність фондових бірж є своєрідним «лакмусовим папірцем» якості економічних трансформацій. Виходячи із сутності розглянутих проблем, головними напрямками активізації біржового ринку цінних паперів повинні бути наступні.  

По-перше, створення єдиної системи біржової торгівлі в Україні. Об’єктивно слід визнати, що така кількість організаторів торгівлі в Україні не потрібна, але, в той же час, процеси концентрації повинні ініціюватися самими учасниками ринку, а не адміністративно впроваджуватися державою. Всі попередні спроби втрутитися в цей процес були невдалими. Одним із заходів, що стимулюватиме об’єднання може бути впровадження жорсткої системи ліцензування діяльності з організації торгівлі, яка б призвела до зменшення кількості організаторів торгівлі за рахунок припинення діяльності невеликих бірж. 

По-друге, публічні компанії повинні отримати переваги у своїй фінансовій діяльності у порівнянні з «закритими» учасниками ринку. Ці переваги повинні формуватися, насамперед, у площині фінансування, а параметри залученого зфінансового ринку капіталу повинні для публічних компаній бути більш привабливими. Зауважимо, що з прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства» [4] фахівці очікували позитивних зрушень у корпоративному секторі, але, на жаль, з цілого ряду причин значних змін не відбулося. А для більшості акціонерних товариств вони взагалі полягали у простій заміні окремих елементів назви.

По-третє, інвестори також повинні відчути переваги від функціонування на організованому ринку. В цьому контексті важливим напрямком є розвитокІнтернет-трейдингу, оскільки саме потенціал участі фізичних осіб вінвестиціях на ринку цінних паперів в Україні, є, фактично, не задіяним.

Реалізація вказаних заходів дасть можливість посилити роль організованого ринку цінних паперів в інвестиційних процесах, і, відповідно, сприятиме економічному зростанню. Тільки в таких умовах показники біржового ринку, зокрема, біржові індекси можна буде розглядати як адекватний індикатор економічного розвитку.

2. Проблематика фондових бірж в Україні

Станом на 1 жовтня 2010 року було укладено угод на суму 98, 37 млрд. грн. за 9 місяців цього року, що показує значне зростання порівняно з аналогічним періодом попереднього року і становить приблизно 11% ВВП [7]. 
Обсяг укладених угод є одним з основних чинників, що характеризують привабливість місць розміщення та успішність реалізації цінних паперів.

Варто взяти до уваги ще й наступне: 
- зазвичай, при головних фондових біржах діють ще й фондові площадки, з метою залучити клієнтів з ринків, що розвиваються, таким чином збільшуючи суму торгів; 
– на українському фондовому ринку, на відміну від іноземного, дуже важко визначити фактичний обсяг торгів. Це пов’язано з тим, що більшість українських бірж не працює по системі Delivery Versus Payment. DVP – це так звана система поставки проти платежу, тобто коли виконання угоди гарантується. Наприклад на фондовій біржі ПФТС, на яку припадає майже 90% обсягу угод українського фондового ринку, всі угоди проводяться в “ручному режимі”. Після укладання угоди торговці повинні самостійно підписати всі необхідні документи і провести розрахунки.  Якщо ж одна з сторін угоди бажає в односторонньому порядку розірвати договір, то згідно правилам ПФТС, йому необхідно заплатити штраф, на користь другої сторони, в сумі 15% від розміру домовленої вартості цінних паперів. Однак, якщо учасники торгів відмовляться у виконувати угоду в двосторонньому порядку то вони не понесуть жодних фінансових санкцій. Як результат, в Україні, існує невідповідність фактичним та укладеним обсягам торгів цінними паперами. 

Ще однією важливою проблемою є незначна частка організованого ринку цінних паперів На відміну  від більшості розвинених країн  в Україні лише 4,27% угод з купівлі-продажу  цінних паперів проводиться на організованому ринку, що призводить до концентрації негативних для інвесторів тенденцій: непрозорість ціноутворення, інформаційна закритість емітента, що перешкоджає  оцінці інвестором реальної вартості й потенціалу вітчизняних підприємств. 
          Світова практика показує, що частка організованого ринку у загальному обсязі торгів має становити не менше 30%. У той же час, наприклад, у розвинених країнах цей показник ще вищий: у США співвідношення обсягів біржової і позабіржової торгівлі з акцій становить від 3 до 1; в Японії обсяг позабіржових угод з акціями дорівнює 1% від загального обсягу угод; в Австрії ємність позабіржового ринку становить до 30%, в Канаді та Франції – до 3-4%8

Ще одним недоліком є відсутність в Україні чіткого механізму щодо залучення, перерозподілу капіталу та його спрямування в реальний сектор. Наявність ПФТС, яка фактично є монополістом на даному ринку позбавляє потреби у інших біржах, які функціонують лише з метою котирування вартості цінних паперів. 
          Вагомим недоліком є відсутність єдиного центрального депозитарію. На даний час в Україні функціонують три депозитарії верхнього ринку: ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», ВАТ «Національний депозитарій України» та Національний банк України. При цьому слід зазначити, що дані інститути мають різні технологічні підходи до обліку прав власності за цінними паперами та невідповідності у діяльності зберігачів та реєстраторів власників іменних цінних паперів [9.]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

На мою думку, для подальшого розвитку фондового ринку в Україні необхідно вжити такі заходи:  
- створити універсальну національну біржу, щоб відповідала вимогам ЄС і могла інтегруватися у світовий фінансовий простір; 
- створити єдиний центральний депозитарій України, врахувавши світовий досвід; 
- прийняти ЗУ «Про похідні цінні папери» 
- забезпечити прозорість операцій на фондовому ринку та інформації емітента щодо свого фінансового стану та результатів діяльності згідно з вимогами Міжнародної організації комісій з цінних паперів та Директивами Європейського Союзу; 
- розробити ефективну систему державного регулювання ринків капіталу з метою контролю за дотриманням вимог законодавства, запобігання спекуляцій тощо.