Фінансового стану підприємства

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 

      1.1. Сутність фінансової стійкості як складової оцінки фінансового стану підприємства

     Фінансовий  стан підприємства — це реальна (на фіксований момент часу) і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов'язань перед підприємствами й державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

     Для правильної оцінки фінансового стану підприємства необхідне поєднання трьох складових:

     1) чого хочемо досягти у конкретному  випадку, визначаючи фінансовий  стан підприємства? (З якою метою  його оцінюємо? З метою здійснення  значних капітальних інвестицій  чи підвищення ліквідності тощо);

     2) як виміряти фінансовий стан  підприємства?

     3) як його оцінити?

     З позиції довгострокової перспективи "фінансовий стан підприємства" характеризується структурою джерел коштів, ступенем залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

     Фінансовий  стан — це важлива характеристика економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними у них та кредиторів й інвесторів.

     Якщо  підприємство, як правило, здійснює оцінку свого фінансового стану з метою виявлення резервів підвищення ліквідності, платоспроможності та прибутковості, розробки прогнозів фінансового стану на перспективу чи його оздоровлення, то кредитори й інвестори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків.

     Однією  з найважливіших характеристик  фінансового стану є фінансова  стабільність (стійкість) підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених  коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності.

     Фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває витрати, вкладені в активи (основні  засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби), не допускає невиправданої  дебіторської і кредиторської заборгованості й вчасно розраховується за своїми зобов'язаннями.

     Основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних коштів.

     У практиці проведення фінансового аналізу  з метою оцінки фінансового стану  підприємства і зокрема його фінансової стійкості використовують наступні прийоми:

• горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
• вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;
• трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників. З допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому і, відповідно,   здійснюють   перспективний (прогнозний) аналіз;
• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язку показників;
• порівняльний (просторовий) аналіз - включає в себе як внутрігосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, так і міжгосподарський аналіз показників даного підприємства з показниками конкурентів, із середньогалузевими та середніми господарськими даними;
• факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів на узагальнюючий (результативний) показник з допомогою детермінованого або стохастичного методів дослідження. Факторний аналіз може бути прямим, коли узагальнюючий показник розкладають на частини, й оберненим (синтез), коли його окремі елементи об’єднують у загальний узагальнюючий (результативний) показник.

     При комплексній оцінці фінансового  стану підприємства найзагальніші  показники його діяльності аналізують у динаміці і групують за двома напрямами. До першого напряму включають показники й чинники доброго фінансового стану: стійку платоспроможність; ефективне використання капіталу; своєчасну організацію розрахунків; наявність стабільних фінансових ресурсів. До другого напряму включають показники незадовільного фінансового стану: відсутність власних оборотних коштів; неефективне розміщення ресурсів; наявність стійкої заборгованості з платежів; негативні тенденції у виробництві. До загальних показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства належать показники дохідності (абсолютна величина прибутку чи доходу) і рентабельності (відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості або товарообігу).

     Аналізують  ці показники з урахуванням чинників, що на них впливають: розміру виручки від реалізації; рівня собівартості і рентабельності продукції; фінансових результатів і витрат з операційної діяльності; величин оподаткування прибутку.

     Відомо, що в міжнародній практиці для  оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства – його інтегральну оцінку, серед яких заслуговують на увагу моделі Альтмана, Таффлера, Лиса, Чессера, Спрінгейта.

     Широке  застосування даних моделей у  закордонній практиці обумовлено наступними перевагами: вони мають невелику кількість  показників, що забезпечують високу точність результатів, за незначних затрат трудомісткості;

1. моделі дають можливість поєднувати різноманітні об’єкти;
2. інформація для розрахунку усіх показників є доступною, оскільки відображається в основних формах фінансової звітності;
3. є можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування банкрутства, визначення зони ризику в якій перебуває підприємство.

     Проте дані моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим при відповідності умов дослідження вказаних моделей. У зв’язку з відсутністю цих умов показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства.

     Окрім того, будь-яка модель даватиме надійні результати лише за незмінності (постійності) умов функціонування об’єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств, що не може не вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які слугують для оцінки фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства.

     Тому  з огляду на це необхідно розробити  такий методичний підхід, за якого  оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні різноманітних методів; використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

     Таким чином, систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства дає змогу встановити переваги й недоліки наявних методів, необхідність їхнього удосконалення з позицій поєднання позитивних сторін кожного методу й зручності їхньої практичної реалізації для управління фінансовим станом у потрібному напрямку.

     При проведенні дослідженні оцінки різних методик оцінки фінансового стану  та фінансової стійкості підприємства, можна визначити оптимальну кількість груп фінансових показників (якомога меншу) та виділити їх за значенням при оцінці фінансового стану підприємства. На нашу думку, за рівнем значущості слід виділити, для оцінки фінансового стану, такі групи показників: на першому місці – оцінка активів, що використовують для розрахунку окремих показників, зокрема при розрахунку показників ліквідності і платоспроможності враховують усю дебіторську заборгованість за оцінкою їх у балансі; на другому місці – показники рентабельності; на третьому – показники фінансової стійкості; на четвертому – рівень ліквідності підприємства. Крім вибору груп, необхідно обґрунтувати і перелік показників, що включатиме кожна з цих груп.

     Отже, аналіз різноманітних трактувань сутності фінансового стану та фінансової стійкості підприємства та методичних підходів до його аналізу й оцінки, дає можливість зробити висновок про необхідність уніфікації трактування понять “фінансовий стан підприємства”, „фінансова стійкість підприємства” та удосконалення методик проведення різних видів аналізу. 

      1.2. Огляд літературних  джерел з аналітичної  оцінки фінансової  стійкості підприємств

     В умовах роботи підприємств на ринковій основі виживаємість й основа стабільного положення є його фінансова стабільність. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного їхнього використання здо ринкових умов господарювання, оскільки недостатня фінансова стабільність може призвести до неплатоспроможності підприємства, до відсутності в нього коштів для фінансування поточної й інвестиційної діяльності, а при збільшенні фінансового стану — в остаточному підсумку, — до банкрутства; надлишкова ж фінансова стабільність буде ставити перешкоди на шляху розвитку підприємства, обтяжуючи його витрати зайвими запасами й резервами. Отже, фінансова стабільність повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, що відповідає вимогам ринку й відповідає потребам розвитку підприємства.

      Багато  науковців розглядають досліджувану нами тему у своїх працях. Деякі  з них розглянемо у наступній  таблиці.

Таблиця 1.1

     Огляд літератури з питань аналізу фінансової стійкості

Продовження табл..1.1