Фінансове планування та прогнозування діяльності підприємства

Прогностичне дослідження  великого масштабу звичайно починаються  із розробки завдання на цей прогноз, тобто. документа, визначального об'єкт  прогнозування, цієї мети, завдання й  порядок розробки.

Отже, в завданні на аналогічний прогноз міститься основу розробки прогнозу. Завдання складається з участю замовника і виконавця. Що стосується значної кількості виконавців може складатися координаційний план, затверджуваний замовником. У ньому міститься перелік що беруть участь організацій (служб), порядок їх взаємодії, завдання кожногосоисполнителя й терміни їхньої виконання, порядок передачі результатів, вартість робіт і порядок фінансування.

Порядок і послідовність  роботи, як елемент організації прогнозування  визначається залежність від застосовуваного методу прогнозування. Зазвичай цю роботу виконується на кілька етапів.

1-ї етап – прогнозна  ретроспекція, тобто. встановлення  об'єкта прогнозування і прогнозного  фону. Робота першому етапі виконується  у такому послідовності:

u формування описи об'єкта у минулому, що включаєпредпрогнозний аналіз об'єкта, оцінку його параметрів, їхньої значимості і взаємних зв'язків;

u означення й оцінка джерел інформації, порядку й роботи із нею, збирання та розміщення ретроспективної інформації;

u постановка завдань дослідження.

Виконуючи завдання прогнозної ретроспекції, прогнозисти досліджують  історію розвитку об'єкту і прогнозного  фону для одержання їх систематизованого  описи.

2-ї етап – прогнозний  діагноз, під час якого досліджується систематизоване опис об'єкта прогнозування і прогнозного фону для виявлення тенденцій їх розвитку та вибору моделей і методів прогнозування. Робота виконується у такому послідовності:

u розробка моделі об'єкта прогнозу, зокрема формалізоване опис об'єкта, перевірка ступеня адекватності моделі об'єкту;

u вибір методів прогнозування (основного та допоміжних), розробка алгоритму і тимчасових робочих програм.

3-й етап –проспекция,  тобто. процес великої розробки  прогнозу, зокрема: 1) розрахунок прогнозованих параметрів на поставлене період попередження; 2) синтез окремих складових прогнозу.

4-й етап оцінка прогнозу, зокрема його верифікація, тобто.  визначення рівень достовірності,  точності й діють обгрунтованості.

У результатіпроспекции з оцінкою виходячи з попередніх етапів вирішуються завдання прогнозу та її оцінка.

Зазначена етапність  є з приблизною і від основного  методу прогнозування. Так було в  разі застосування експертного методу склад етапів не може змінюватися.

Кожен етап прогнозування  відрізняється своїми завданнями, методами і результатами. Розподіл на етапи пов'язаний із специфікою описи об'єкта, збиранням даних прогнозного фону, побудовою пошукової і нормативної моделі, верифікацією прогнозу. Особливе його місце займаєпредпрогнозная орієнтація, яка служить завданням визначення мети, програмування планування, проектування, тобто. управління отриманими прогнозними даними.

Результати прогнозу оформляються як довідки, доповіді чи матеріалу і надається замовнику.

При прогнозуванні можна  використовувати наступна інформація:

u фактографічна, тобто яка містить фактичні дані;

u експертна, тобто. яка містить в експертних оцінках задля досягнення завдань прогнозу;

u науково-технічна;

u по перемінної об'єкта прогнозування, тобто. у значеннях перемінної.

Інформація прогнозного фону повинна враховувати що відбуваються зрушення у довкіллі, зокрема: соціально-економічні, технічні, технологічні, політичні, і навіть чинники, мають вплив в розвитку об'єкта.

 

 

 

4. Основні функції та принципи прогнозування

Принцип системності прогнозування припускає дослідження кількісних і якісних закономірностей в економічних системах, побудову такого логічного ланцюжка дослідження, відповідно до якого процес розробки й обґрунтування будь-якого рішення відштовхується від визначення загальної мети системи і підпорядкування цієї мети діяльності всіх підсистем, що входять до неї. Водночас ця система розглядається як частина більшої системи, що також складається з певної кількості підсистем.

Принцип наукової обґрунтованості  означає, що в прогнозах усіх рівнів усебічне врахування вимог об'єктивних економічних законів має базуватися на застосуванні наукового ін-

струментарію та глибокому вивченні досягнень вітчизняної і закордонної практики формування прогнозів. Прогнозування має будуватися на широкому використанні методик і моделей як умови наукового формування прогнозів окремих блоків комплексної системи, їхньої обґрунтованості, дієвості й своєчасності.

Принцип безперервності потребує коригування прогнозу в  міру надходження нових даних  про об'єкт прогнозування. Коригування  прогнозів повинно мати дискретний характер, причому оптимальні терміни  відновлення прогнозів можуть бути виявлені тільки за результатами практичного використання.

Принцип адекватності прогнозу об'єктивним закономірностям характеризує не тільки процес виявлення, а й оцінку стійких тенденцій та взаємозв'язків  у розвитку виробництва і створенні  теоретичного аналога реальних економічних процесів з повною і точною імітацією. Реалізація цього принципу припускає урахування імовірнісного, стохастичного характеру реальних процесів. Це означає необхідність оцінки сформованих, які можуть мати місце, відхилень та визначення можливої сфери їхньої розбіжності.

Принцип альтернативності прогнозування пов'язаний із можливістю розвитку народногосподарського комплексу  та його окремих ланок за різними  траєкторіями, при різних взаємозв'язках  і структурних співвідношеннях. При переході від імітації сформованих процесів і тенденцій до передбачення їхнього майбутнього розвитку виникає необхідність побудови альтернатив, тобто визначення одного з двох чи кількох можливих, а найчастіше і протилежних, взаємовиключних шляхів розвитку.

Принцип цілеспрямованості визначає активний характер прогнозування, оскільки зміст прогнозу не зводиться лише до передбачення, а включає і мету, що має бути досягнута в економіці шляхом активних дій органів державної влади та управління.

Основні функції прогнозування наведені на рис. 1. Розглянемо деякі з названих функцій докладніше. Науковий аналіз здійснюється за трьома стадіями, або етапами: ретроспекція, діагноз, проспекція.

Рис. 1. Функції прогнозування

Під ретроспекцією слід розуміти етап прогнозування, на якому  досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування для одержання  його систематизованого опису. На стадії ретроспекції відбуваються збір, збереження й обробка інформації, джерел, необхідних для прогнозування, оптимізація складу джерел, методів вимірювання і надання ретроспективної інформації, уточнення й остаточне формування структури та складу характеристик об'єкта прогнозування.

Діагноз - це етап прогнозування, на якому досліджується систематизований опис об'єкта прогнозування з метою виявлення тенденцій його розвитку і вибору моделей і методів прогнозування. На стадії діагнозу здійснюється аналіз об'єкта прогнозування, що лежить в основі прогнозної моделі, який закінчується розробкою моделі прогнозування і вибором адекватного методу прогнозування.

Проспекція - це етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розраховуються прогнози розвитку об'єкта прогнозування  в майбутньому, здійснюється оцінка вірогідності, точності або обґрунтованості прогнозу, а також реалізація мети прогнозу шляхом об'єднання конкретних прогнозів на основі принципів прогнозування. На стадії проспекції виявляється інформація про об'єкт прогнозування, якої не було, уточнюється раніше отримана, вносяться корективи в модель прогнозованого об'єкта відповідно до нової інформації.

Дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних  явищ здійснюється у процесі розробки механізму використання економічних  законів, що є відображенням істотних причин-но-наслідкових зв'язків явищ, які виражають їхню повторюваність у конкретних умовах. Разом з тим при прогнозуванні необхідно враховувати і невизначеність, зумовлену ймовірнісною дією економічних законів, неповнотою їхнього знання, наявністю суб'єктивного фактора при прийнятті управлінських рішень, недосконалістю і недостатньою надійністю інформації.

Оцінка об'єкта прогнозування  базується на поєднанні аспектів детермінованості і невизначеності. Детермінізм - філософська концепція, що визнає об'єктивну закономірність і причинну зумовленість усіх явищ природи та суспільства. При абсолютному детермінізмі зникає можливість альтернативного вибору рішень. При абсолютній невизначеності конкретне уявлення майбутнього не можливе. Тому в разі відсутності одного з аспектів прогнозування втрачає сенс.

Виявлення об'єктивних альтернатив  досліджуваного процесу і тенденцій  його розвитку на перспективу припускає  необхідність вибору між взаємовиключними можливостями.

Реалізація функцій  прогнозування дає змогу визначити загальні і специфічні підходи, що становлять його наукову основу.

У прогнозуванні використовують такі загальнонаукові підходи: історичний і комплексний.

Історичний підхід полягає  у дослідженні кожного явища  і процесу у взаємозв'язку з  його історичними формами. У процесі прогнозування варто виходити з того, що сучасний стан досліджуваного об'єкта є закономірним результатом його попереднього розвитку, а майбутнє - закономірним результатом його розвитку в минулому і сьогоденні.

Комплексний підхід припускає аналіз об'єкта дослідження у його зв'язку і залежності з іншими процесами та явищами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Єлейко Я.І., Кандибка  О.М., Лапішко М.Л. та ін. Основи  фі-нансового аналізу. - Львів: Львівський  бнківський інститут Націона-льного банку України, 2000, - С.7 - 128.

2. Матюшенко І.Ю. Основи фінансового менеджменту: Навч. по-сібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - С.30-40.

3. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. A.M. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2005. - С.91-121.

4. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник /За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. -С.122-153.

5. Ченг Ф. Ли, Джозеф И. Финнерти Финансьі корпораций: тео-рия, методьі и практика. Пер. с англ. - М.:ИНФРА - М, 2000. -С. 74-101.

6. Фінансовий менеджмент: навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц./ A.M. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Н.Ю. Калач та ін. - К.: КНЕУ. 2001. - 294 с.

7. Фінансовий менеджмент: навч. посібник ( Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецька CO., Нестеренко Н.В., Салига К.С. -К.: Центр навча-льної літератури. 2006. - 271 с.

8. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансьі предприятий. - М.: ИНФРА - М. 1998. - 343 с.

9. Павлова Л.Н. Финансовьій менеджмент: Управление денеж-ньім оборотом предприятия:Учебник для ВУЗов.-М.: Банки и бир-жи. ЮНИТИ. 1995. - 400с.